Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В.І. - 13.5. Доходи та витрати страховика

Перестрахування — система економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен із цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі власної частки.

Наочно процедури перестрахування і співстрахування подано на рис. 13.4 і 13.5.

Рис. 13.4. Процедура перестрахування

Рис. 13.5. Процедура ведення співстрахування

Однією з форм перестрахування є факультативне перестрахування — індивідуальна угода, що стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, які підписали його, повну незалежність: цеденту — у вирішенні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) — у розв'язанні проблеми про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий, тобто облігаторний характер. Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частини всі ризики одного виду.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізняють квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні договори.

Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, завдані третім особам, а також в усіх видах страхування, якщо немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексце-дент збитку й ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівні збитків як недоот-римання доходів.

13.5. Доходи та витрати страховика

Доходи страховика — кошти, що створюють необхідний страховий фонд.

Доходи поділяються на:

— доходи від страхової діяльності — всі премії зі страхування і перестрахування;

— доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Доходами від розміщення коштів (доходи від інвестиційної діяльності) є відсотки за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; відсотки від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки за довготерміновими інвестиціями.

До доходів від інвестиційної діяльності належать власні кошти у вигляді статутного фонду і резервних фондів; вільні резерви спеціального призначення; нерозподілений прибуток.

За економічною сутністю витрати страховика складаються із таких груп:

— витрати щодо страхових операцій (собівартість страхової послуги);

— витрати на перестрахування.

Витрати залежать від обсягу збитку і страхових сум, а також наданих пільг. У складі витрат на ведення справи розрізняють:

— аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;

— комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фахівця, ведення страхової документації;

— витрати на рекламу;

— витрати, пов'язані з обслуговуванням обігу страхових премій, оплатою праці, банківських послуг;

— ліквідаційні витрати на врегулювання збитків: збирання інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;

— витрати на утримання страхової компанії — основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація, витрати на відрядження (витрати на ведення справи не мають перевищувати 30%).

Згідно із законом основним фінансовим результатом діяльності страхової компанії є балансовий прибуток, що включає прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування), прибуток від розміщення вільних коштів, прибуток від інших операцій.

Ставки оподаткування страховиків подано в табл. 13.2.

Таблиця 13.2. Ставки оподаткування страховиків, %

Фінансова надійність страховика — його здатність виконати страхові зобов'язання, взяті за договорами страхування та перестрахування, у разі впливу несприятливих чинників. Така надійність забезпечується кількома чинниками:

— розміром власних коштів; вірно розрахованими тарифними ставками;

— правильно страховим портфелем;

— величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком зобов'язань;

— розміщенням страхових резервів;

— перестрахуванням.

Законодавством України передбачено формування резерву незароблених премій, що включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, та резерву збитків — зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Згідно із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають складатися з активів таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одержання доходу; цінні папери, які емітуються державою; права вимог до перестраховиків; довготермінові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

Зобов'язання страховика складаються із двох груп: зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом та ін.; внутрішні зобов'язання — це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Фактичний запас платоспроможності визначають як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.

Роль страхування розглядають за такими напрямами:

— страхування додає впевненості в розвитку бізнесу й економіки в цілому;

— страхування дає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати за допомогою інвестицій у найефективніші сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

— страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

— у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку в разі великих стихійних лих і аварій;

— створюються робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

Отже, страхування — одна з найперспективніших сфер фінансової системи, оскільки виконує активну перерозподільну функцію в економіці.

ПРАКТИКУМ

План семінарських занять

1. Досвід розвитку страхового ринку та його державне регулювання.

2. Страхова послуга й особливості її реалізації у різних галузях страхування.

3. Страхування фінансових і кредитних ризиків.

Теми рефератів

1. Класифікація економічних ризиків та особливості їх страхування в Україні й за кордоном.

2. Страхування — важливий економічний важіль стабілізації ринкової економіки та соціального захисту населення.

3. Основні сфери впливу розвитку страхування на соціально-економічний стан суспільства та перспективи їх взаємодії.

4. Економічна сутність поняття страхування відповідальності та напрями його розвитку в умовах глобалізації ринку.

5. Фінансові механізми активізації розвитку страхової справи в Україні в умовах трансформації економіки.

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає сутність поняття страхування?

2. Наведіть ознаки класифікації страхування.

3. З'ясуйте механізм здійснення ризик-менеджменту.

4. Якою є організаційна структура страхового ривку України?

5. У чому полягають особливості функціонування страхових компаній?

6. На основі яких нормативних актів здійснюється державне регулювання страхової діяльності?

7. Визначте особливості страхування життя.

8. Що є об'єктами майнового страхування?

9. У чому полягає сутність терміна "визначення страхування відповідальності"?

10. Розкрийте механізм здійснення співстрахування.

11. З чого складаються витрати страховика?

12. Якими чинниками забезпечується фінансова надійність страховика?

Тести

1. Страховий агент — це:

1) фізична або юридична особа, яка самостійно здійснює страхові операції;

2) штатний працівник страхової компанії;

3) фізична особа, яка за дорученням страховика укладає договір страховика;

4) юридична особа, котра від свого імені та за дорученням страховика виконує частину його страхової діяльності.

2. Страховий тариф — це:

1) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за весь період страхування;

2) ставка страхового відшкодування;

3) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування;

4) ставка страхової суми в особистому страхуванні.

3. Страховий інтерес — це:

1) усвідомлена потреба у страховому захисті майна, доходів, життя громадян;

2) міра економічної зацікавленості участі страховика і страхувальника у страхових відносинах;

3) вартість застрахованого майна і можливість отримання відшкодування внаслідок настання страхового випадку;

4) страхова сума, в яку оцінюється можливий збиток страховика під час виплати страхового відшкодування страхувальникам.

4. Що належить до обов'язків страхувальника:

1) вчасно вносити страхові платежі та повідомляти страховика про настання страхового випадку;

2) тримати в таємниці договірні умови страхування зі страховиком;

3) вимагати від страховиків відшкодувати збитки в разі відмови у виплаті страхових сум;

4) припиняти дію договору страхування;

5) варіанти відповіді 1), 2), 3) і 4) правильні?

5. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів забезпечує захист інтересів:

1) власника транспортного засобу;

2) держави;

3) страхової компанії;

4) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді.

6. Що вважається страховими подіями під час страхування домашнього майна громадян:

1) нещасні випадки;

2) стихійні лиха;

3) зміни кон'юнктури ринку;

4) вибух парових котлів?

7. Після закінчення договору змішаного страхування життя страхувальник одержує:

1) страхове відшкодування;

2) викупну суму;

3) страхову суму;

4) компенсацію витрат громадян, пов'язаних із підтримкою здоров'я.

8. Які страхові резерви формують страхові товариства в Україні:

1) резерв збитків;

2) резерв коливань збитковості;

3) технічні резерви?

9. На основі чого визначається розрахунковий нормативний запас платоспроможності страховика:

1) розміру статутного фонду;

2) кількості страхових договорів (полісів);

3) страхових премій, сплачених перестраховикам;

4) надходжень страхових премій та страхових виплат?

Задачі

1. Розрахуйте темп зміни технічних резервів страхової компанії зі страхування транспорту на 1 червня 2006 р. Графік надходження страхових платежів, ризик за якими ще не вичерпався, подано в табл. 13.1.

Таблиця 13.1. Графік надходження страхових платежів

2. Актив балансу страховика становить 38,5 млн грн. Страхових платежів надійшло за 1-й звітний період на суму

22.5 млн грн, а за ІІ-й — 22,4. Нематеріальні активи компанії становлять 126 тис. грн. Страхові резерви у 1-му звітному періоді дорівнювали 28,6 млн грн, а у ІІ-му — 27,7.

Страхова компанія виплатила у І-му звітному періоді 20.6 млн грн страхових відшкодувань, а у ІІ-му — на 15 % більше. Визначте динаміку змін рівня платоспроможності страховика.

3. Підприємство проводить політику модернізації основних фондів. В умовах дефіциту коштів виникає проблема раціонального їх використання. У разі заміни устаткування можливий технічний ризик виходу з ладу технологічної лінії.

Обчисліть страхову суму (5) і страхове відшкодування (В) у процесі страхуванні устаткування за системою пропорційної відповідальності на основі таких даних:

1) повна відбудовна вартість устаткування (ПВВ) дорівнює 63 325 грн;

2) зношування на момент укладання договору (3) — 25 %;

3) страхування "у частиш" (d) — 75 %;

4) матеріальні витрати у результаті аварії (У) — 39 256 грн;

5) розмір безумовної франшизи (F) — 4,5 % до збитку.

4. Колективне господарство "Мрія" подало заяву районному відділенню HACK "Оранта" на страхування врожаю озимої пшениці на площі 300 га. На території господарства врожайність озимої пшениці за передостанні роки становила, (ц з 1 га): 30,34, 32, 33 і 31; узгоджена зі страховиком ціна 1 ц цієї культури — 28 грн.

У зв'язку з надзвичайними морозами в господарстві повністю загинули посіви озимої пшениці на площі 70 га і були пошкоджені на 90 га. На першій площі засіяли цукрові буряки, а на другій — ярові культури на зелені корми.

Отриманий урожай (ц) озимої пшениці становив 3552, цукрових буряків — 25 400, зелених кормів — 8200. Вартість 1 ц цукрових буряків — 5 грн, зелених кормів — 1,5 грн.

Визначте:

1) страхову суму договору страхування з урахуванням відповідальності страховика 70 % (безумовна франшиза — 30%);

2) суму нарахованих страхових платежів, якщо страховий тариф для господарств області встановлений у розмірі 10 % від страхової суми, а з урахуванням специфіки природних умов і складу ризиків у господарстві страховик встановив знижувальний коефіцієнт до базової ставки 2,5 %;

3) суму збитку, що має відшкодувати страховик, якщо фактична площа під озимою пшеницею становила 320 га й господарство має заборгованість зі страхових внесків.

5. Керівники фірми шукають можливість запобігти ризику від продажу пакета акцій. Очікуваний дохід фірми з імовірністю 8 % становить 300 умовних грошових одиниць (ум. гр. од.) та з імовірністю 20 % — 200 ум. гр. од.

Водночас функція корисності у вартості акцій фірми від її доходу (х) повільно збільшується (табл. 13.2).

Розрахуйте:

1) який середній очікуваний дохід фірми від продажу акцій та середня вартість акції;

2) яку плату за страхування ризику втрати доходу від продажу акцій готова заплатити фірма, щоб одержати середній дохід.