Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В.І. - 18.3. Основні положення структури фінансової системи Великої Британії, Німеччини та Франції

Повна офіційна назва унітарної країни Великої Британії — Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії. До складу цього Королівства входять: Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія.

Державний бюджет Великої Британії складається з двох частин: Консолідований фонд, в якому відбуваються передбачені видатки та доходи, та Національний фонд позик, за допомогою якого здійснюються капітальні витрати.

Перевищення доходів над видатками Консолідованого фонду включаються до частини Національного фонду позик. І навпаки, дефіцит Консолідованого фонду покривається за рахунок Національного фонду позик.

Основну структуру доходів та витрат державного бюджету Великої Британії подано в табл. 18.2.

Таблиця 18.2. Структура податкових доходів та витрат державного бюджету Великої Британії, %

Бюджетний рік у Великій Британії починається з 1 квітня і завершується 31 березня наступного року.

Особливості бюджетного процесу полягають у тому, що Парламент країни щороку приймає "фінансовий закон", в якому фіксуються зміни та внески в систему бюджетних законів. Вирішальну роль у бюджетному процесі Великої Британії відіграє Казначейство, яке відповідає за законодавчу базу; за відносини з фінансовими інститутами з метою забезпечення дотримання нормативних вимог Казначейства відповідає Управління з фінансового регулювання і нагляду.

Фінансово-бюджетна політика цієї країни ґрунтується на двох основних економічних правилах: 1) "золоте правило" — уряд країни робить позики з метою інвестування цих коштів у певний сектор економіки; 2) "правило стабільного інвестування" — відношення суми внутрішнього державного боргу до ВВП протягом економічного циклу має утримуватися на стабільному і розумному рівні.

Система оподаткування Великої Британії передбачає систему регламентування пільг для малозабезпечених верств населення — 10 % податок на прибуток, а також кредит для оподаткування прибутку найбільш низькооплачуваних категорій працівників. Такий процес сприяє зростанню довгостроковому оподаткуванню, оскільки в 1998 р. остаточно скасовано авансовий податок на корпорації.

Щодо розподілу функцій фінансового посередництва для британських фінансових інституцій характерна досить чітка спеціалізація — депозитно-позикова — за небанківськими інституціями (численними й різноманітними страховими компаніями, пенсійними й інвестиційними фондами тощо).

За рівнем економічного розвитку, величиною економічного потенціалу, часткою у світовому виробництві, ступенем участі в міжнародному поділі праці й інших важливих критеріях Федеративна Республіка Німеччини належить до найбільш високо розвинутих держав світу, входить до "Великої сімки". За загальним обсягом ВВП і величиною промислового виробництва ФРН займає четверте місце в світі, за середнім показником ВВП на душу населення Німеччина належить до першої десятки світу.

Головні фінансові управління і податкові інспекції — структурні підрозділи Міністерства фінансів, одночасно вони діють як представники федерації. Головне фінансове управління (ГФУ) або Верховна фінансова дирекція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податковими інспекціями.

Конституція ФРН визначає рівноцінними потреби федерації, земель і громад у коштах і передбачає перерахування майже однакової частини податкових надходжень у дохідну частину бюджетів різних рівнів. Усі податки поділяються на: власні (закріплені, що надходять повністю у відповідний бюджет) і загальні (що надходять за нормативами між бюджетами). Основи податкової системи законодавчо закріплені на федеральному рівні, а керівництво територіального устрою ФРН — "земель" не може змінювати ставки та механізм основних податків. Збір податків розподілений між федеральними і земельними фінансовими відомствами. Забезпечення економічної рівності перешкоджає самостійності й незалежності, до яких прагнули землі, будучи суб'єктами федеральної держави. Це створює певну загрозу зрівняльності, що викликало невдоволення фінансово сильних земель, яке особливо виявилося після об'єднання Німеччини в 1990-ті роки.

У ФРН розрізняють 40 податків, загальними серед яких є:

— прибутковий;

— податок на корпорації;

— податок з обороту.

До федеральних податків належать:

— доходи від фінансових монополій;

— митні збори;

— податок із вантажного автотранспорту;

— разовий податок на майно;

— податок на користь Європейського Союзу.

Податкова система земель охоплює майже 25 податків, серед яких вирізняють: податки на майно, спадщину, під час придбання земельної ділянки, на автомобілі, пиво, проведення лотереї, інших перегонів та утримання гральних будинків та податок на пожежну оборону. Ці податки становлять приблизно 85 % усіх податкових надходжень земель. Велику частку займають платежі з соціального страхування, до яких належать внески на медичне і пенсійне страхування та страхування у зв'язку із безробіттям. Громади одержують промисловий, поземельний податки і місцеві податки (на собак, охорону і риболовлю, на додаткове житло).

З метою акумуляції ресурсів на потреби горизонтального і вертикального вирівнювання створено Федеральний фонд фінансового вирівнювання, що формується шляхом відрахувань частини податку на додану вартість (основна ставка — 15 %, пільгова ставка — 7).

Розподіл ПДВ починається з вертикального фінансового вирівнювання, тобто податкові надходження розподіляються між федераціями, землями частково і між громадами на основі договору федерального уряду. Наступний етап розподілу ПДВ пов'язаний із горизонтальним вирівнюванням фінансового потенціалу різних земель. 75 % надходжень цього податку розподіляють між бюджетами земель пропорційно чисельності населення і відповідно до економічної та демографічної ситуацій. 25 % податку спрямовано до Фонду фінансового вирівнювання земель, за рахунок якого економічно слабкі землі одержують додаткові субсидії.

Контроль фінансового ринку над виробничим сектором Німеччини здійснюють універсальні банки, котрі мають безпосередній доступ до внутрішньої інформації фірми як великі акціонерні промислові фірми. Вони, крім того, використовують голосування за дорученням своїх дрібних вкладників, а також посилають представників у наглядові ради промислових компаній.

Франція — одна з провідних західних держав Європи, вона займає сьоме місце серед усіх країн світу — 4,7 % ВВП із 1 % населення земної кулі.

Бюджетна система Франції багатоланкова, але відрізняється високим ступенем централізації. Складова бюджетної системи акумулює майже 80 % усіх доходів і витрат фінансової системи і включає центральний бюджет, приєднані бюджети та спеціальні рахунки Казначейства. Ці бюджети мають доходи і витрати, пов'язані з поточною діяльністю, та інвестиційні витрати й спеціальні ресурси, що виділяються на їх покриття. Спеціальні рахунки Казначейства — різні фонди соціально-культурного характеру і торговельні рахунки Казначейства. За допомогою бюджетної системи Франції перерозподіляється приблизно 20 % ВВП і 50 — національного доходу.

Структура податкових доходів бюджету формується таким чином: прямі податки — 36 %, непрямі податки — 59,2, неподаткові надходження — 4,8.

Основний непрямий податок Франції — податок на додану вартість і внутрішній податок на нафтопродукти (табл. 18.3). Цей податок стосується не акцизу, а мита.

Таблиця 18.3. Структура доходів Загальнодержавного бюджету Франції, млрд. євро

Головне податкове управління (ГПУ) Франції збирає приблизно 50 % сукупного доходу центрального і місцевих бюджетів і забезпечує майже 80 % усіх дохідних надходжень бюджету.

Витрати місцевих органів влади розподіляються за двома частинами:

1) поточний (функціональний) бюджет, що фінансує близько 1 /3 витрат місцевих органів влади (поліцію, цивільну оборону, пожежну охорону, управління), 1/3 витрат на освіту та культуру;

2) інвестиційний бюджет місцевої влади, за допомогою якого здійснюються великі капіталовкладення. Джерела доходів поділяються на;

— внутрішні — від муніципальної власності та місцевого господарства;

— податкові — забезпечують 50 % загальної суми надходжень, передбачених бюджетом;

— зовнішні — дотації та кредити.

З метою вирівнювання доходів від різниці в отриманих податках використовується глобальна (єдина) дотація функціонування, тобто спеціальний фонд трансфертів для органів місцевого самоврядування, кошти з якого надаються комунам і департаментам Франції.

Головна особливість кредитної системи Франції полягає у швидкому розвитку після Другої світової війни державного сектору у банківський системі. Цей процес відбувається шляхом націоналізації приватних банків, створення державних і напівдержавних установ, державного регулювання банківської справи.