Фінансовий менеджмент - Крамаренко Г.О. - Глава 17. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

17.1. Економічна сутність і класифікація інвестицій

Стабільний і швидкий розвиток економіки України немислимий без активізації інвестиційної діяльності у всіх галузях господарювання. Аналіз найважливіших проблем, що виникають у національній економіці, свідчить про те, що вони концентруються саме в інвестиційній сфері діяльності. Це знаходить висвітлення у фінансово-господарській діяльності підприємств. Посилення інвестиційної активності в реальному секторі економіки має принципове значення для відновлення виробничого потенціалу підприємств різних галузей національної економіки. Динаміку основних показників, що характеризують розвиток економіки України в період з 1996 по 2003 рр., подано в табл. 17.1.

Таблиця 17.1. Зміна основних показників економіки України %

Позитивні темпи зростання української економіки в останні роки не можуть, проте, вважатися задовільними. По-перше, вони істотно уповільнюються з року в рік. По-друге, не слід забувати, що зростання відбувається на фоні допущеного раніше величезного падіння економіки. По-третє, життєвий рівень населення продовжує залишатися вкрай низьким.

У табл. 17.2 і 17.3 наведено відповідну інформацію за даними Держкомстату України.

Беручи за розрахункове значення середньосвітового показника ВВП на душу населення (5152 дол. США/чол., за оцінками

Таблиця 17.2. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

Міжнародного валютного фонду), відзначимо вкрай низьке значення аналогічного показника в Україні (865 дол. США/чол.), що становить майже 17% від середньосвітового показника.

Таблиця 17.3. Структура інвестицій в основний капітал за видами основних фондів

Дуже негативно впливає на економіку країни останнім часом зростання обсягу коштів, що направляються на погашення зовнішніх боргів України та оплату відсотків за ними. Залишається високим рівень вивезення капіталу з України.

З числа негативних факторів у функціонуванні української економіки слід відзначити низький рівень кредитування виробничого сектора. Так, банки в 2002 р. тільки 5% коштів направляли на фінансування інвестиційних проектів. У числі основних причин такого негативного явища необхідно назвати такі:

- криза в банківській системі;

- високі ставки кредитів, прив'язані у свою чергу до ставок рефінансування;

- низький рівень рентабельності господарюючих суб'єктів, оцінюваний у 2003 р. на рівні 3,3%;

- неопрацьованість системи забезпечення повернення кредитів;

- малий сукупний капітал українських банків, що не дозволяє їм вкладати кошти в інвестиційні проекти.

Негативним фактором залишається також порівняно високий рівень взаємозаліків у негрошовій формі, що зменшує можливості підприємств збільшувати інвестування в розвиток основних засобів. Проте, за оцінками спеціалістів, база для збільшення обсягів капітальних вкладень в Україні існує. її основу становлять:

-зросла платоспроможність фізичних і юридичних осіб у результаті зростання реальних прибутків населення і прибутку підприємств;

- зниження відпливу капіталу з країни;

- підвищення рівня амортизаційних відрахувань, що направляються на відтворення основних фондів;

- зростаючі обсяги іноземних інвестицій у реальний виробничий сектор економіки.

Для обґрунтування ефективних напрямків фінансування інвестиційних проектів необхідно, з одного боку, вивчити інвестиційну політику країни і методи її реалізації, з іншого боку - обрати раціональні форми і методи управління капітальними вкладеннями з метою забезпечення найбільшою ефекту щодо відновлення основних засобів у країні.

Визначимо ключові поняття, що характеризують інвестиційну діяльність підприємств.

Термін "інвестиції" походить від латинського invest, що означає "вкладати". У більш широкому тлумаченні інвестиції-це вкладення капіталу з метою його наступного зростання.

Приріст капіталу, отриманий у результаті інвестиційної діяльності, повинний бути достатнім, щоб відшкодувати інвестору відмову від споживання наявних коштів у поточному періоді, винагородити його за ризик і компенсувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиційна діяльність - вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою одержання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту.

Капітальні вкладення - інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, інструменту, інвентаря, проектно-дослідні роботи та інші витрати.

Інвестиційний проект-обґрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документація, розроблена відповідно до законодавства України і затверджених у встановленому порядку стандартів (нормам і правил), а також опис практичних дій щодо здійснення інвестицій.

Суб'єкти інвестиційної діяльності - інвестори, замовники, підрядчики, користувачі об'єктів капітальних вкладень та інші особи, які здійснюють вкладення і використання інвестицій.

Інвестори - фізичні і юридичні особи, утворювані на підставі договору про спільну діяльність, які не мають статусу юридичної особи, об'єднання юридичних осіб, державні органи, органи місцевого самоврядування, а також іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

Замовники - уповноважені інвесторами фізичні і юридичні особи, що здійснюють реалізацію інвестиційних проектів. При цьому вони не втручаються в підприємницьку і (або) іншу діяльність інших суб'єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено договором між ними. Замовниками можуть бути інвестори. Замовник, який не є інвестором, наділяється правами володіння, користування і розпорядження капітальними вкладеннями на період і в межах повноважень, що встановлені договором і (або) державним контрактом відповідно до законодавства України.

Підрядчики-фізичні і юридичні особи, які виконують роботи за договором підряду і (або) державним контрактом, що укладається із замовником. Підрядчики зобов'язані мати ліцензію на здійснення ними тих видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Користувачі об'єктів капітальних вкладень - фізичні і юридичні особи, у тому числі іноземні, а також державні органи, органи місцевого самоврядування, іноземні держави, міжнародні об'єднання й організації, для яких створюються зазначені об'єкти.

Класифікація інвестицій підприємства проводиться за такими основними ознаками.

1. За об'єктами вкладення капіталу виділяються реальні і фінансові інвестиції'. Реальні інвестиції (капітальні вкладення) - авансування цих коштів у матеріальні і нематеріальні активи. Фінансові інвестиції- вкладення коштів у державні папери й інші фінансові інструменти.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають особисту участь інвестора у виборі об'єкта для вкладення коштів.

Непрямі інвестиції здійснюються через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні компанії і фонди).

3. За періодом інвестування вкладення поділяються на короткострокові (до 1 року) і довгострокові (понад 1 рік).

4. За формами власності інвестиції поділяються на приватні, державні, змішані й іноземні.

5. За регіональною ознакою інвестиції поділяються на вкладення всередині країни і за кордоном.

6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій:

- безризикові - характеризують вкладення коштів у такі об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу;

- низькоризикові інвестиції відображають вкладення капіталу в об'єкти, ризик за якими нижче середньоринкового;

- середньоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти, ризик за якими відповідає середньоринковому;

- високоризикові інвестиції являють собою вкладення з рівнем ризику, що перевищує середньоринковий рівень;

- спекулятивні інвестиції характеризують вкладення капіталу в найбільш ризикові активи (наприклад, в акції молодих компаній, де очікується одержання максимального доходу).

У наведеній класифікації інвестицій підприємств відображено лише найбільш істотну їхню характеристику.