Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - Категорія роду

Категорія роду

Рід - несловозмінна граматична категорія, що є однією з визначальних морфологічних ознак іменника. Усі іменники, крім тих, що вживаються лише у множині, належать до одного з трьох родів:

o чоловічого (степ, мир, батько, хлопець, Петро);

o жіночого (земля, веселка, ніжність, ніч, Галина, мати);

o середнього (поле, зернятко, озеро, теля, відмінювання);

Є чотири способи родової диференціації іменників: морфологічний, лексичний, словотвірний, синтаксичний.

В іменниках рід здебільшого визначається морфологічно - закінченням називного відмінка однини і характером основи.

До чоловічого роду належать:

- більшість іменників, що у початковій формі мають нульове закінчення і чисту основу на приголосний (клен, народ, стіл, край, настрій, календар, день, жолудь);

частина іменників на -а- (-я) (назви осіб чоловічої статі) (староста, Микола);

- поодинокі іменники із закінченням -о (батько, Павло, Дніпро). До жіночого роду належать:

- іменники, що в початковій формі мають закінчення -а (-я) (вода, рука, пісня, вулиця, професія);

- іменники з нульовим закінченням, основи яких закінчуються твердим чи м'яким приголосним (велич, зустріч, подорож, суміш, печаль, блакить, вись, роль, паморозь) та іменник мати.

До середнього роду належать:

- іменники, які в початковій формі мають закінчення -о,-е (вікно, суспільство, весло, коло, море, горе, сховище, озерце);

- іменники із закінченнями -а (-я) (курча, дівча, ведмежа, пташеня, життя, буття, суцвіття).

Отже, спеціального закінчення для вираження родової належності немає, а тому треба враховувати всю систему закінчень непрямих відмінків. Закінченнями (тобто морфологічно) визначається здебільшого рід назв неістот.

В іменниках - назвах істот граматичний рід може визначатися лексично (семантично) - родові відмінності осіб чоловічої і жіночої статі виражаються різними лексичними одиницями: батько-мати, дядько -тітка, хлопець - дівчина, вівця - баран. Іменники, що називають недорослих істот, належать до середнього роду - ведмежа - ведмежатко, цуценя - цуценятко, пташа- пташенятко, котеня.

Іменники - назви осіб за професією належать до чоловічого роду, їм не властиве розмежування чоловічого і жіночого роду за допомоги зовнішніх показників: геолог, педагог, фотограф, біолог, технік, агроном. Семантична диференціація за статтю таких іменників визначається синтаксично - формами залежних компонентів словосполучень або контекстуальних показників: біолог працювала, гід повернулася.

Від частини іменників з цією семантикою за допомоги суфіксів -к-,-иц- утворюються співвідносні іменники жіночого роду: арматурник - арматурниця, архітектор - архітекторка, будівельник -будівельниця, депутат - депутатка, українець -українка. Особливо широко функціонують такі похідні в розмовному мовленні, вони нерідко не фіксовані словниками: учитель -учительша, учителька; директор-директорша. Отже, їх родова належність визначається словотвірним способом.

Іменники - назви осіб за їх характерними діями або рисами поведінки зараховують до іменників спільного роду: писака, зівака, жаднюга, приблуда, причепа, підлиза, ябеда, ненажера. Вони можуть належати до чоловічого або до жіночого роду залежно від статі особи, яку називають: старий волоцюга - стара волоцюга. Формальне розрізнення чоловічого та жіночого роду забезпечується тут синтаксично.

Диференціації за статтю ні морфологічно, ні синтаксично не мають назви деяких тварин, птахів, риб, вони мають форму або чоловічого, або жіночого роду: білка, карась, короп, кріт, крокодил, ластівка, лящ, миша, муха, окунь, оса, рись, щука.

Подвійний рід (чоловічий - середній: вовчище, дубище, жіночий -середній: бабище, дівчище, річище) мають іменники - назви істот і неістот, утворені за допомоги суфікса -ищ(е). Формальним показником середнього роду є закінчення -е, а чоловічого і жіночого - граматичний рід твірного слова: лоб - чоловічий рід - лобище - середній рід; свекруха - жіночий рід - свекрушище - середній рід.

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження визначається відповідно до лексико-граматичного розряду, до якого вони належать. Іменники - назви неістот належать до середнього роду: кашне, депо, метро. Іноді родова належність таких іменників залежить від морфологічних характеристик відповідних українських найменувань: сироко (вітер) - чол.р., гінді (мова) - жін.р., кольрабі (капуста) - жін.р.

Родова диференціація невідмінюваних іменників - назв осіб - залежить від статі: аташе, маестро - іменники чоловічого роду; леді, мадам, фрау - іменники жіночого роду.

Рід невідмінюваних іменників - власних географічних назв, визначається на основі відповідної загальної назви типу місто, гора, озеро, країна, острів, півострів: Борнео (острів) - чоловічого роду, Перу (республіка) - жіночого роду, Баку (місто) - середнього роду.

Родова кваліфікація ініціальних та комбінованих абревіатур зумовлена опорним словом - іменником вихідних для них словосполучень: ООН (Організація Об'єднаних Націй) - жіночого роду, НАН (Національна академія наук) - жіночого роду, АПК (агропромисловий комплекс) - чоловічого роду, Г ГУ (трамвайно-тролейбусне управління) - середнього роду.

Рід часткових абревіатур визначається на основі роду іменника, що повністю входить до їх складу: медкомісія (комісія) - жіночого роду, медперсонал (персонал) - чоловічого роду, медучилище (училище) -середнього роду.