Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 33. БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО,-ТО

Категорії особи, числа і роду належать до невласнедієслівних.

Категорія особи виражає відношення дії та її суб'єкта до мовця. Виконавцем дії може бути мовець (суб'єкт повідомлення), співрозмовник (слухач - адресат повідомлення) або особа чи предмет, що не беруть безпосередньої участі в комунікативному акті (об'єкт повідомлення).

Розрізняють три особові форми в однині і три у множині. Форма першої особи передає значення суб'єкта повідомлення (мовець є виконавцем дії), друга особа - адресата повідомлення (виконавцем є слухач), третя особа - об'єкта повідомлення (і не мовець, і не слухач): я розповідаю, ми розповідаємо, ти розповідаєш, ви розповідаєте; він розповідає, вони розповідають.

Особові форми властиві дієсловам теперішнього і майбутнього часу, а також дієсловам наказового способу. Виразниками особових значень виступають особові закінчення.

У дієслів минулого часу та умовного способу особове значення виражається синтаксично: я розповідав, ти розповідав, вона розповідала, воно розповідало; я розповів би, ти розповів би, вона розповіла б, вони розповіли б.

Із категорією особи тісно пов'язана категорія числа, що є теж невласне-дієслівною . Форми першої, другої, третьої особи однини протиставляються першій, другій, третій особі множини. Категорія числа дієслів має словозмінний характер.

До словозмінних належить категорія роду. Вона властива дієсловам минулого часу й умовного способу. Родове розрізнення репрезентується відповідними суфіксами: купив, купила, купило, купив би, купила б, купило б.

§ 31. БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА

Безособові дієслова називають дію поза відношенням її до особи: сутеніє, морозить, не віриться. Вони ніколи не поєднуються з підметом.

Безособові дієслова не виражають особових протиставлень, здебільшого вживаються в третій особі однини теперішнього чи майбутнього часу (дощить, смеркає, розвидняється) або у формі середнього роду минулого часу (вигоріло, замело).

В українській мові вирізняють кілька семантичних груп безособових дієслів:

o дієслова, що означають стан природи: розвидняється, смеркає, сутеніє;

o дієслова, що визначають фізичний або психічний стан людини: нудить, спиться - не спиться, не лежиться, кортить, тягне;

o дієслова, що передають стихійні явища природи: залило, замело, висушило, вигоріло;

o дієслова, в яких оцінюється міра чи необхідність якої-небудь дії: вистачає, бракує, розійшлося, належить;

o дієслова, що виражають значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить, таланить.

§ 32. ДІЄПРИКМЕТНИК

Дієприкметник - це неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: змарнілий, забутий, написаний.

У дієприкметнику поєднуються ознаки дієслова і прикметника. Як і іншим формам дієслова, дієприкметнику властиві категорії виду (доконаного і недоконаного), часу (теперішнього і минулого), стану (активного і пасивного). Подібно до прикметника дієприкметники змінюються за родами, числами і відмінками.

У реченні дієприкметник виконує переважно синтаксичну роль означення: Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (М. Коцюбинський). Може виступати іменним присудком: Двері в десятий клас були напіввідчинені (О. Копиленко).

За дієслівними ознаками дієприкметники поділяються на активні й пасивні.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомоги суфіксів: -уч- (-юч-) - від дієслів першої дієвідміни; -ач- (-яч-) - від дієслів другої дієвідміни: ведуть - ведучий (ведучий програми), сяють -сяючий. Ці дієприкметники становлять особливу проблему морфології сучасної української літературної мови. Як зауважує Ю. Шерех, їх слід вважати периферійними щодо морфологічної системи української мови віддієслівними похідними й характеризувати як книжні витвори, що не властиві українському літературному слововживанню, стимульовані переважно впливом російської мови.

Отже, під час їх перекладу потрібно подавати власне українські мовні засоби (прикметники, іменники, дієприслівники, дієслова - присудки складних речень).

Правильно Неправильно

чинне законодавство діюче законодавство

керівник керуючий

голова зборів головуючий на зборах

заохочувальні заходи заохочуючі заходи

той, що зеленіє зеленіючий

студент, що виступає виступаючий студент

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від інфінітивної основи неперехідних дієслів за допомоги суфікса -л-: позеленіти - позеленілий, зів янути - зів 'ялий, зачерствіти - зачерствілий. Ці дієприкметники утворюються тільки від дієслів доконаного виду.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів за допомоги суфіксів -н-,-ен-,-т-.

За допомоги суфікса -н- творяться пасивні дієприкметники від інфінітивних дієслівних основ на -а: бажати - бажаний, плутати - плутаний, рубати - рубаний, розпиляти - розпиляний.

Суфікс -єн- вживається, коли основа інфінітива закінчується приголосним звуком чи голосними /і/, /и/: привезти - привезений, спекти - спечений, принести - принесений; попередити - попереджений, повідомити - повідомлений; напоїти - напоєний, засвоїти - засвоєний.

За допомоги суфікса -т- творяться дієприкметники від односкладових дієслівних основ: бити - битий, гріти - грітий, дути - дутий, дерти - дертий.

Від дієслів, в основі яких є суфікс -ну-, творяться дієприкметники за допомоги суфіксів -єн- і -т-: згорнути - згорнений, згорнутий; одягнути - одягнений, одягнутий; висунути - висунений, висунутий. Такі паралельні форми можуть утворюватися від дієслів, в основі яких наявні сполучення /оро/, /оло/: колоти - колений, колотий; молоти - мелений, молотий; розпороти - розпорений, розпоротий.

Дієприкметники можуть втрачати властиві їм дієслівні ознаки і переходити до розряду прикметників. Наприклад, у сполученнях квашена капуста, парене молоко слова квашена, парене - прикметники, бо виражають постійну ознаку предмета. А у висловах капуста, квашена у діжці, молоко, парене в печі ті ж слова є дієприкметниками, вони виражають ознаку за дією.

Частина прикметників дієприкметникового походження відрізняються від дієприкметників наголосом: варена у печі картопля - варена картопля; наголосом і суфіксом: невпізнаний - невпізнанний.

Дієприкметники можуть переходити в іменники, втрачаючи й дієслівні, й прикметникові ознаки: забирати поранених, думка ученого.

§ 33. БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО,-ТО

За походженням незмінні дієслівні форми на -но,-то безпосередньо пов'язані з дієприкметниками. Вони утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу: написаний - написано, виконаний -виконано, вкритий - вкрито, политий - полито. Ці форми повністю втратили здатність виражати ознаку предмета і виражають дію нена-званої чи невідомої особи, тому виступають головним членом безособових речень: Дивлюся - ранком вже заволочено серпанком сіреньке небо (Л. Українка). Ой у полі жито копитами збито (Нар. творч.).

§ 34. ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник - це незмінна дієслівна форма, що позначає дію або стан як ознаку іншої дії або стану і поєднує ознаки дієслова і прислівника: Важко кидати землю, не залишивши на ній ніякого доброго сліду (І. Цюпа).

У цьому реченні дієприслівник не залишивши виражає додаткову дію до основного дієслова кидати і пояснює його.

Подібно до прислівника дієприслівник має такі ознаки:

o є незмінним словом;

o виступає у реченні обставиною. Дієприслівник, як і дієслово, має:

o граматичну категорію виду (доконаного і недоконаного);

o категорію перехідності/неперехідності: читаючи книгу, слухаючи вчителя і мчить підстрибуючи, умирати стоячи.

Морфологічно вираженого часу дієприслівники не мають, вони виражають такі дії або стани, якими супроводжується виконання основних дій або станів, позначуваних дієслівними формами теперішнього, майбутнього або минулого часу. Обидві дії можуть збігатися (ридають, заламуючи руки), дія, названа дієприслівником, відбувається до дії, названої формою дієслова (виконавши завдання, відпочив).

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомоги суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): несуть -несучи, читають - читаючи, лежать -лежачи, стоять - стоячи.

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива за допомоги суфіксів -ши (якщо основа закінчується на приголосний) і -вши (після голосного основи): побачити - побачивши, привезти -привізши, підняти - піднявши, зачинити - зачинивши.