Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 36. РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

§ 35. ЗНАЧЕННЯ ПРИСЛІВНИКА, ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ

Прислівник - це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос.

Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виконуючи в реченні роль обставини: Здалеку (звідки?) повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський). Усі вулиці Вербівки ніби навмисне (з якою метою?) обсаджені вербами (І. Нечуй-Левицький). Повстанці просувалися дуже (в якій мірі?) обережно (С. Скляренко).

Вступаючи у смислові зв'язки з іменником, прислівники виконують синтаксичну роль означення: Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах (яких?) віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко).

Прислівники можуть виступати головним членом односкладного речення: Матері кожної дитини жаль (Нар. творч.).

§ 36. РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

За значенням прислівники поділяються на такі розряди:

o обставинні;

o означальні;

o предикативні;

o модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до цього вони поділяються на такі групи:

o прислівники місця - означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько;

o прислівники часу - виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії, періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці, влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди;

o прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: знічев 'я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу;

o прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло.

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або спосіб їх вияву, міру чи ступінь: весело сміятися, швидко бігти, робити по-нашому, страшенно блідий, зовсім вільно, дуже старанний.

Серед означальних прислівників виділяють:

o якісні (якісно-означальні) прислівники характеризують дію або іншу ознаку з боку якості й відповідають на питання як? Вони утворюються від якісних прикметників за допомоги суфікса -о, зрідка -е: прекрасний - прекрасно, сумлінно, весело, мудро, розумно, гаряче, добре.

Від якісних прислівників творяться форми вищого і найвищого ступенів порівняння: весело - веселіше, найвеселіше. Ступеневі форми прислівників творяться так само, як і ступеневі форми прикметників, зберігаючи всі особливості творення;

o кількісні (кількісно-означальні) прислівники передають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву ознаки і відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? наскільки?: дуже сумлінний, досить активний, трохи збентежений, приходив двічі;

* прислівники способу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання як? яким способом?: по-київськи, по-українськи, по-новому, гуртом, уплав, жартома.

Предикативні прислівники виражають:

* стан природи: тепло, холодно, темно, тихо;

o психічний чи фізичний стан істоти: сумно, радісно, досадно, соромно;

o оцінювання якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності/недоцільності: біда, пора, лінь, гріх, диво. Наприклад: Аж жаль було на нього дивитися;

Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення чи всьому реченню модальних відтінків - можливості/неможливості, ствердження, заперечення, порядок викладу думок: безперечно, звичайно, певно, можливо, нарешті, наприклад, по-перше, по-друге, отже.