Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 18. НЕПОВНІ ДВОСКЛАДНІ Й ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Нечленоваі речення - це особливий структурний тип простого речення, який характеризується синтаксичною нерозкладністю. Вони складаються з одного слова (через те їх ще називають "словами-речениями").

Нечленованими називаються структурно нерозкладні речення, виражені частками, модальними словами й вигуками. Специфіка цих речень у тому, що вони не мають у своєму складі ні головних, ані другорядних членів речення. їх структурну основу утворюють слова, позбавлені номінативного значення: частки, модальні слова й вигуки. Слова-речення виражають ствердження або заперечення фактів, про які говорить співбесідник (Так. Ні. Гаразд), спонукання й заклики (Геть! Стоп!), оцінку фактів або явищ (Ого!).

За значенням слова-речення поділяються на кілька груп:

1. Стверджувальні слова-речення служать для вираження схвалення висловленої думки:

Чорний. Не знаєш, де він, а листа пишеш?

Оленка. Так, (Т. Коломієць).

- Чи ви не з села?-Еге... (Остап Вишня).

2. Заперечні слова-речення виражають незгоду з висловленою думкою:

-Хіба довідались? - Ні! (М. Старицький).

3. Спонукальні слова-речення служать для вираження спонукання до виконання дії чи переходу до якогось стану:

Чи такий же він? Бозна-що вигадуєш! Аж сором слухати. - Цить-но! - хтось перебив (А. Свидницький). - Геть! Геть! Дітей моїх обібрав! Жінку голодну лишив (У. Самчук).

4. Питальні слова-речення служать для спонукання співрозмовника до пояснення своєї думки уточнення її. Вони переважно виражаються стверджувальними або спонукальними словами:

- Здорові були, діду! - Га? - питає дід Тиміш (Остап Вишня).

5. Емоційно-оцінні слова - речення служать для вираження емоцій (захоплення, обурення, страху): - Ох! І красота! - вигукнув мисливець (Остап Вишня).

6. Слова-речення, що виражають вітання, прохання, подяку, вибачення: -Добрий вечір, дядьку Мартине! А бог на поміч!.. - гукають Мартинові здалека (У. Самчук).

Нечленовані речення не мають у своєму складі жодного члена речення. Окремо взяті, вони нічого не виражають.

Отже, до нечленованих не можна відносити: а) однослівних речень, що мають у своєму складі будь-який член, виражений повнозначною частиною мови: - А як там Дмитро? Погано (К. Мотрич); б) речень, у яких після часток вживаються повнозначні слова, а частки використовуються для надання висловлюваній думці відповідного відтінку: - Що сталося, ти можеш врешті-решт сказати? - Ну нічого. Іди спати (К. Мотрич).

§ 18. НЕПОВНІ ДВОСКЛАДНІ Й ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Неповними називаються прості речення, в яких пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури речення членів, що легко встановлюються з контексту чи ситуації. Напр.: Шабля ранить голову, а слово - душу (Н. тв.). Виділене речення неповне, в ньому пропущено присудок (ранить).

Пропущеними можна вважати тільки ті члени, відсутність яких зумовлює семантичну чи структурну неповноту речення: Одні залюблені в старі листи. Ті - в музику* А ті-в руді томища. Таке життя... (Б. Олійник). Друге й третє речення сприймаються без першого як беззмістовні, в них пропущено присудок. Неповними реченнями послуговується як в усній, так і в писемній формі літературної мови для надання висловлюванню стилістичної стрункості, природного звучання й логічної економності.

За структурними й семантичними ознаками серед неповних речень виділяють такі різновиди: а) речення структурно й семантично неповні; б) речення структурно неповні, але семантично повні.

Основну групу неповних конструкцій становлять речення структурно й семантично неповні, їх поділяють на контекстуальні й ситуативні.

Контекстуальними називаються неповні речення, опущений член яких допомагає встановити суміжний текст: Вливається в Дніпро Сула, життя людей - в історію (О. Ющенко); Стояла люта зима. Ще такої холодної та сніжної не знали люди (Панас Мирний).

Ситуативними називаються неповні речення, відсутній член яких допомагає встановити ситуація: Партизанський розвідник зустрів фашистів. - У село? - питають (Ю. Збанацький).

2. Структурно неповними, але семантично повними називають еліптичні речення. У цих реченнях пропущений присудок, який не встановлюється з контексту чи ситуації. Уявлення про цей присудок одержуємо з власного змісту й будови цих речень, а точніше, з семантики. Форми залежних обов'язкових другорядних членів додатка чи обставини: А сам - рюкзак на плечі, ціпок у руки той - від села до села (А. Головко).

Отже, еліптичні речення структурно неповні. Семантично ж вони повні, бо за відсутності лексично вираженого присудка семантичне навантаження припадає на семантично і структурно обов'язкові другорядні члени речення - обставини й додатки, які залежать від "нульового присудка"¹⁹.

Еліптичні речення використовують з метою надання мовленню експресивності, емоційності, виразності як в усній, так і в писемній формах літературної мови. Вони вживаються як заклики, гасла: Усі -на вибори!

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення. Тому не слід змішувати односкладні повні речення, в яких ніколи не буває підмета (безособові, узагальнено-особові, неозначено-особові, означено-особові, інфінітивні), з неповними двоскладними реченнями, в яких підмет пропущений; чи односкладні повні речення, в яких ніколи не буває присудка (номінативні), з двоскладними реченнями, в яких цей присудок пропущений.

Пропущений підмет чи присудок у двоскладних реченнях встановлюється з контексту, ситуації чи наявних другорядних членів, а в односкладних наявність одного головного члена речення є їх найістотнішою структурною ознакою.