Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 25. ТИПИ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

У мовознавчій науці вже склалася традиція класифікувати складні речення залежно від того, якими засобами зв'язку поєднані між собою предикативні частини. Усі різновиди складних речень поділяються на дві групи: 1) сполучникові складні речення; 2) безсполучникові речення.

Речення, предикативні частини яких поєднуються між собою сполучниками чи сполучними словами, називаються сполучниковими: Веселий вересень у лісі повісив ліхтарі, і сонце на злотистім списі гойдається вгорі (В. Клічак); Як нема радості в любові, то й любові справжньої нема (В. Ткаченко); Григорій Сковорода вийшов з козацького роду, що жив у селі Чорнухи на Полтавщині (3 журн.).

Речення, предикативні частини яких поєднуються між собою за допомоги лише інтонації називаються безсполучниковими: Цього літа на Вкраїні літо зупинилось, - може, десь в краю загірнім осінь забарилась (О. Орач); На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський).

Залежно від характеру сполучників сполучникові речення, в свою чергу, поділяються на дві структурно-семантичні підгрупи: 1) складносурядні речення; 2) складнопідрядні речення.

Складні речення, предикативні, частини яких поєднані в одне смислове й синтаксичне ціле сполучниками сурядності називаються складносурядними: Десь шумлять дощі осінні, і вітри лютують, а у нас на Україні літечко літує (О. Орач); Вертається віра й покута і плодом на кроні важніє, і пружиться юне коріння... (Л. Горлач). Предикативні частини складносурядного речення синтаксично рівноправні, граматично незалежні.

Складні речення, предикативні частини яких поєднані в одне смислове й синтаксичне ціле сполучниками підрядності чи сполучними словами, називаються складнопідрядними: Таке це літо золоте, що забуваються жалі (Г. Чубач); Роби так, щоб після тебе перероблять не довелось (Д. Білоус); Юносте люба, куди б не пішов я, всюди твоя йде зі мною краса! (Р. Дурбак). Предикативні частини складнопідрядного речення не є рівноправними; одна з них є головною, інші - підрядними. Від головної частини до підрядної можна поставити питання: Мале тоді смішне, (кол и?) коли воно мізерне, (кол и?) коли себе поставить над усе (В. Симоненко).

Усі типи складних речень можуть бути або мінімальними конструкціями, що складаються лише з двох предикативних частин, або багатокомпонентними, які складаються з трьох і більше предикативних частин. У зв'язку з цим розрізняють ще складні синтаксичні конструкції, або складні речення з ускладненою синтаксичною будовою. З-поміж цих конструкцій виділяють такі різновиди: складносурядні речення з кількома сурядними, складнопідрядні з кількома підрядними, багатокомпонентні безсполучникові речення, багатокомпонентні складні речення змішаного типу (складні речення з сурядністю й підрядністю, складні багаточленні речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком), період.

§ 26. СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ

У сучасній українській літературній мові широко вживаються складносурядні речення. Найбільше вони поширені в публіцистичній і художній літературі (вживаються для опису подій, явищ природи, характеристики дійових осіб тощо). Складносурядні речення характеризуються тим, що предикативні частини в них об'єднані в одне смислове ціле сурядним зв'язком і вони рівноправні в синтаксичному відношенні: Реве Дніпро, Плани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко). Обидві частини цього речення можуть уживатися як прості речення. Однак самостійність предикативних частин відносна, тому що вони в складному реченні пов'язані змістом, а також взаємозумовлені граматично; їхня інтонація є частиною ритмомелодики складного речення.

Отже, складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднуються в одне граматичне й смислове ціле сурядними сполучниками.

Основними ознаками складносурядного речення є: а) рівнозначність предикативних частин, що входять до його складу: вони виступають як відносно самостійні й мають певну синтаксичну незалежність; б) сполучники сурядності, що поєднують предикативні одиниці в одне ціле й завжди знаходяться між цими предикативними частинами, не належачи жодній із них; в) позиція предикативних одиниць: одна з них не може знаходитися в середині іншої; г) інтонація сурядності.

Для зв'язку частин складносурядного речення використовуються різні сполучники сурядності. Роль цих сполучників настільки значна, що їх класифікацію покладено в основу поділу складносурядних речень, бо сполучники сурядності є засобом не лише поєднання предикативних одиниць в одне ціле, а й виявлення змістових відношень між ними.

Залежно від типів сурядних сполучників виділяють таке різновиди складносурядних речень: складносурядні речення з єднальними, протиставними й розділовими і градаційними сполучниками.

1. Складносурядні речення з єднальними сполучниками (/, й, та, ні.,, ні, ані... ані) виражають такі семантико-синтаксичні відношення:

а) одночасності дій чи явищ. У цих реченнях вживаються сполучники і (й), та, а (в значенні /'), які самостійно не виражають це значення. Одночасність передається присудками, вираженими дієсловами теперішнього часу, майбутнього та минулого часу недоконаного виду: / шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах (В. Бичко); Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою (Г. Тютюнник); А в кузні готують чересла вчорашні повстанці, а в небі зоря озуває червоні сап 'янці (Леся Українка); б) послідовності дій чи явищ за допомоги сполучників /, а, а там, а потім, а також порядком предикативних частин складносурядного речення та співвідношенням дієслів присудків, які найчастіше виражаються формами минулого часу доконаного виду, або різночасовими формами: У залі спалахнуло світло, і впала дивна тиша (Ю. Бездик).

в) причинно-наслідкові, що виражаються за допомоги єднальних сполучників /, і тому, стали порядком предикативних одиниць та інтонацією: Уперше за останні тижні з обличчя дівчини зійшла хмарність печалі, і вона усміхнулася (Н. Кащук); Орач торкнеться до чепіг рука-ми - ї нива дзвонить темним сріблом скиб (І. Нехода).

г) умовно-наслідкові: Зумійте жити - і будете живі (І. Франка). Якщо в реченні наявні семантико-синтаксичні відношення одночасності чи послідовності дій, станів, то єднальні сполучники виконують свою основну функцію - власне єднальну.

Порядок предикативних частин у реченнях, у яких виражається одночасність дії, станів, вільний: / жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад (А. Малишко). - Шепче задумливий сад, і жмуриться вікнами наша хатина.

У реченнях, в яких виражається послідовність дій, станів, порядок частин стабільний, фіксований: За рікою, над Івчанкою, рухливими вітами розпліталася хмара, і недалеко від землі усе ЇЇ димчасто - бузкове галуззя пролилося дощем (М. Стельмах).

Складносурядні речення з причиново-наслідковими та умовно-на-слідковими відношеннями між частинами є закритими структурами, зі сталим, фіксованим порядком складових частин: Приснуло буйним дощем - і стало тепла прибувати (В. Світзинський)

2. Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, та (у значенні але), проте, зате, однак) виражають протиставні відношення, тобто предикативні частини таких речень і протиставляються за змістом. Ці речення характеризуються своєрідною будовою: вони складаються тільки з двох предикативних одиниць: Ти гукай не гукай, а літа не почують (Б. Олійник); Слова - полова, але вогонь в одежі слова -безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея (І. Франко); На дубі довго не розкриваються бруньки, зате довго восени дуб не ронить свого листя (О. Копил єн ко); Дерево стояло ще голе, однак на віттях його вже починалось пташине життя (Ю. Бездик).

Іноді сполучники проте й зате можуть вживатися зі сполучником а, підсилюючи його значення: Катря неначе заспокоїлась, а проте неймовірна думка не кидала її голови (Панас Мирний). У зі ставних складносурядних реченнях зміст предикативних частин зіставляється і взаємно доповнюється за допомоги сполучників а, не тільки... а й, не тільки... але й, не лише... а й, не лише... але й: В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов потоки музики (Л. Первомайський); Не тільки жайворонки нас, мене й товаришів, вітали, але й гречки в той само час рожевим гомоном співали (М. Рильський).

3. Складносурядні речення з розділовими сполучниками (або, чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то. .. не то) виражають розділові відношення несумісності, взаємовиключення та чергування дій або явищ.

Відношення взаємовиключення виражають одиничні або повторювані сполучники або, чи: Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар); Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар); Або розумне казать, або зовсім мовчать (Н. тв.).

Широко використовуються складносурядні речення з повторюваним сполучником то, який вказує на чергування дій, явищ або на послідовну зміну їх: То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу, то ожина хапає за ногу, то колючий, зіржавілий дріт (П. Воронько); То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю (А. Шиян).

Повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, виражаючи відношення чергування, вказують також на припущення, невпевненість, сумнів чи вагання з приводу того, що з переліченого є дійсним, а що нереальним: Чи то війнув снігами небосхил, чи то так сумно розкричалась галич (Г. Світлична). Отже, виокремлюють дві моделі складносурядних речень з розділовими сполучниками:

а) речення з двома рівнозначними частинами, основний зміст яких полягає в повідомленні про несумісні дії, з яких за відповідних умов можлива одна;

б) речення з довільною кількістю граматично рівнозначних складових частин, між якими встановлюються відношення чергування подій, з яких може реалізуватися як одна, так і всі²³.

4. Складносурядні речення з градаційними сполучниками (не тільки.., але й; не тільки..., а й; не лише ..., але й; не лише..., а й) виражають відношення між більш значним в одній частині і менш значним в іншій. В основі градаційних відношень "лежить підкреслений контраст між двома ситуаціями"⁷⁴. Це конструкції закритої структури з парними сполучниками, перший компонент яких перебуває у першій частині, другий -у другій: Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але й той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. Стельмах).

Серед складносурядних речень виділяють ще речення із приєднувальними сполучниками (та й, та, і, а, причому, при тому), які виражають приєднувальні відношення. У таких реченнях друга предикативна частина вживається як додаткове повідомлення, пов'язане зі змістом першої частини: Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі (В. Сосюра).

Складносурядні речення тісно пов'язані з простими реченнями, ускладненими однорідними членами, оскільки однорідні члени речення можуть поєднуватися сурядним зв'язком, як і предикативні одиниці складносурядного речення. Розмежовуючи ці конструкції, слід враховувати те, що частини складносурядного речення вступають у сурядний зв'язок безпосередньо, без допомоги інших компонентів, а сурядний зв'язок між однорідними членами не виражається безпосередньо, а обов'язково за наявності іншого компонента, щодо якого вони виступають як однорідні присудки, додатки, означення, обставини²⁵.