Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 28. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ НЕРОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ

1. Складнопідрядні речення з підрядними означальними - це такі речення нерозчленованої структури, підрядна частина яких належить до члена речення головної частини, вираженого іменником чи субстантивованою частиною мови, й означує його. Підрядна частина цих речень відповідає на питання який? яка? яке? які? в будь-якій відмінковій формі: Минувшину вивчавши, зрозумів красу подій, що сталися допіру (Є. Плужник); Простіть мене за смуток цих тирад, де чути звук струни лиш однієї(В. Крищенко); І я пізнав солодкий біль, в якім цвіте трава (Т. Масенко).

Підрядні частини приєднуються до головних за допомоги сполучників що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, хто, коли, звідки.

Означальне підрядне речення стоїть завжди після означуваного слова: Найдорожча пісня, з якою мати колисала (Н. тв.).

До групи означальних належать і займенниково-означальні речення, в яких підрядна частина відноситься до займенника (співвідносне слово), вжитого у значенні іменника. Займенник у головній частині є обов'язковим структурним елементом, він виступає підметом, додатком чи обставиною (але не означенням): Хто співає, той журбу проганяє (Н. тв.); Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (Т. Шевченко).

У ролі співвідносних слів у займенниково-означальних реченнях виступають займенники: а) вказівні: той, такий; б) означальні: весь, всякий, кожний; в) заперечні: ніхто, ніщо; г) неозначені: хтось, дещо, дехто. Предикативні частини цих речень пов'язані в одне ціле за допомоги сполучних слів хто, що, який, чий, котрий і сполучників що, щоб, наче, ніби та ін..

У займенниково-означальних складнопідрядних реченнях підрядна частина стоїть здебільшого після займенника, до якого належить, але може і передувати головній частині: Помолимось за тих, що у розлуці помруть відірвані від рідних хат (В. Клічак); Той про все знає, хто багато читає (Н. тв.).

2. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними - це такі речення, головна частина яких характеризується структурно-семантичною неповнотою, а підрядна компенсує цю неповноту, виконуючи роль відсутнього в головній частині підмета чи додатка: Роби і не зважай на втому, і не чекай, що зробить хтось (Д. Білоус); І снилось, як гаряче дихають дні (А. Малишко).

Найчастіше підрядні з'ясувальні відносяться до слів з певною семантикою. Ці дієслова означають: 1) процеси мовлення (говорити, розповідати, оголошувати, запевняти, зауважувати та ін.); 2) процеси розумової діяльності, мислення (думати, розуміти, гадати, усвідомлювати, збагнути, передбачати)', 3) процеси волевиявлення (бажати, хотіти, вимагати, радити); 4) почуття та їх виявлення (радіти, сумувати, боятися, ображатися); 5) процеси сприймання

(бачити, угледіти, чути, відчувати, уявляти) та інші: Я збагнула, що забуття не суджене мені (Леся Українка).

Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може відноситися до предикативних прислівників: Головне, що читач знаходить у книжках В. Нестойка щиру повагу до себе, і не як до малюка, а як до рівноправної людини-співрозмовника (А. Костецький); Жаль, що останнім часом якісь непрохані гості порушили спокій на Пслі і на зеленій оболоні, де туманіли старі озера (І. Цюпа).

Підрядні частини цих речень поєднуються з головними частинами в одне ціле за допомоги з'ясувальних сполучників що (найбільш уживаний), як, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, кому, скільки.

Підрядна з'ясувальна частина стоїть після головної частнини або всередині її, але після слова, до якого відноситься. Якщо потрібно виділити її в смисловому відношенні, то вона вживається перед головною: Чути, як скачуть десь поміж верховіть невгамовні білки і падають з дубів достиглі жолуді, немов янтарне намисто (І. Цюпа); Сержант підійшов ближче і запитав, як Михальов себе почуває, а потім простягнув йому Маринчині рукавички (В. Хомченко); Що хотіла зробити, не знає (М. Коцюбинський).

3. Складнопідрядні речення з підрядними ступеня й способу дії-це такі речення, підрядна частина яких має ступінь вияву ознак або спосіб дії головної частини й відповідає на питання як? якою мірою? на скільки? яким способом?: Він так запрацювався, що не помітив, як почав згасати день (І. Цюпа); Я хочу жити так, щоб серце билось в такт з гарячим серце рідного народу, щоб квітка й колосок, з криниць ясних ковток були мені не борг, а в нагороду (В. Кузь-менко); Скільки голів, стільки й умів (Н. тв.).

Підрядні ступеня й способу дії з'єднуються з головною предикативною частиною сполучними словами скільки, наскільки, як, сполучниками що, щоб, як. У головній частині їм можуть відповідати вказівні (співвідносні) слова: так, така, стільки, настільки, які виступають обставиною способу дії і є конструктивним елементом речення.

Значення ступеня або способу дії в цих реченнях може супроводжуватися значенням наслідку: Вода в Пслі була така чиста, що з берега виднілося піщане дно, ніби то й не вода, а дзеркальна гладінь... (І. Цюпа); Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків (В. Уткін).