Цей механізм функціонує в правовому полі всіх систем екологічного управління і спрямований на підготовку, прийняття та контроль за виконанням управлінських рішень (рис. 1.6). Зауважимо, що інформаційно-контрольний механізм детальніше розглядатиметься далі як інформаційна система забезпечення функціонування екологічного управління. База даних інформаційно-контрольного механізму формується за результатами розробки кадастрів, екологічного й функціонального моніторингу, екологічного картографування, моделювання антропогенних процесів тощо.
Враховуючи те, що екологічний і функціональний контроль є однією із системоутворювальних функцій екологічного управління, він повинен здійснюватися на основі комплексного моніторингу, тобто екологічного й функціонального, на підставі Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а також Положень про функціонування уповноважених органів влади: Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного комітету лісового господарства України, Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету України по земельних ресурсах та ін.
Науково-освітній механізм.
Надзвичайна складність зв'язків у природі ще не до кінця вивчена і зрозуміла. Це видно на прикладі біотичного регулювання. Якщо в одних країнах активно споживають енергію, сприяючи тим самим парниковому ефектові, то в інших країнах унаслідок цього відбуваються сильні повені; споживацька поведінка в одному регіоні призводить до екологічної кризи в іншому. І все це відбувається за умов широкої людської обізнаності про екологічні наслідки дій, неадекватних рівню освіченості в питаннях належної екологічної поведінки. Отже, потрібна висока мудрість в усвідомленні гармонії людини і природи, зваженість і розсудливість в оцінці того, що сталося; справедливість відносно нинішніх і прийдешніх поколінь; надзвичайна мужність, щоб відмовитися від сумнівних цінностей.
Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона зі строго біологічної науки перетворилася на міждисциплінарну галузь, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, економіки, культури — по суті всіх відомих наукових дисциплін. Екологічна профанація стримує розвиток як фундаментальної екологічної науки, так і екологічної освіти. Екологія як самостійна галузь науки ще не стала фундаментальною основою збереження систем життєзабезпечення землі, природокористування та охорони навколишнього природного середовища. На сучасному етапі модернізації суспільств триває інтенсивний розвиток прикладних екологічних наук, а також екологічного управління.
У Всесвітній програмі дій на XXI століття визнається, що наукові знання необхідні для забезпечення раціонального управління навколишнім середовищем, а також для щоденного виживання та задоволення майбутніх потреб людства. Така постановка проблеми вимагає в першу чергу ретельної розробки методів механізмів управління, що пов'язано насамперед із діалектикою співіснування суспільства і природи. Що ж до екологічного управління, то в цьому питанні потрібні послідовний розвиток і використання таких принципів, як планомірність, пропорційність і оптимальність (рис. 1.7). Еколого-економічна планомірність — це функція екологічного управління, призначена для регулювання екологічних і економічних відносин та пропорцій. Така функція передбачає як розробку й виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дієвий контроль за реалізацією їх (управління відхиленнями показників-параметрів). контроль за реалізацією їх (управління відхиленнями показників-параметрів).
Еколого-економічна пропорційність — це узгодженість у використанні природних ресурсів як територіально, так і галузево з врахуванням порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.
Еколого-економічна оптимальність — це досягнення найкращого варіанта взаємодії суспільства з природним середовищем.
Громадський механізм.
Цей механізм визначений законодавчо і випливає з екологічних громадянських прав як сукупності юридичних можливостей та засобів, що спрямовані на задоволення інтересів та потреб громадян в екологічно безпечному житті і відновленні природних об'єктів та ресурсів для своїх нащадків.
Громадський механізм складається з:
· екологічних прав і обов'язків громадян;
· гарантій і захисту екологічних прав громадян;
· повноважень громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища;
· громадської екологічної експертизи з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади;
· громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, що здійснюється громадськими інспекторами.
Екологічні інтереси громадян не персоніфіковані, а отже, належать усім громадянам, тобто суспільству. Вони задовольняються в процесі реалізації комплексу екологічних заходів — організаційних, управлінських, економічних, технічних, превентивних — і в процесі забезпечення екологічного правопорядку.
Форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються і забезпечуються системою соціально-правових гарантій.
Виходячи з пріоритетності екологічних прав громадян, громадський механізм екологічного управління передусім передбачає реалізацію прав громадян на екологічно безпечне життя. Важливе значення тут мас можливість реалізації прав громадян на екологічну інформацію, на участь у проведенні громадської екологічної експертизи.
1.10 Екологічна політика, програми, стратегічні плани дій
1.11 Міжнародні організаційні і правові механізми
Консультативний орган високого рівня.
Органи, програми, організації системи ООН.
Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй
Глава 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1 Загальні поняття і положення
2.2 Структура теоретико-методологічних основ екологічного управління
2.3 Методологія системно-екологічного підходу