Екологічне управління - Шевчук В.Я. - 1.11 Міжнародні організаційні і правові механізми

На сучасному етапі розвитку вже доцільно говорити про планетарну систему екологічної координації в її функціональному розумінні: є Всесвітня програма дій на XXI століття і є координуючий орган — Організація Об'єднаних Націй з екологічною управлінською інфраструктурою.

Одним із завдань ООН є міжнародна співпраця щодо охорони і відновлення навколишнього середовища. Реалізується це завдання на основі концептуальних керівних принципів через різні загальносуспільні фонди, організації (Міжнародний фонд дикої природи, Міжнародний союз охорони природи, міжнародні організації, що розвиваються, та ін.). Організація з питань освіти, науки і культури ООН (ЮНЕСКО), Всесвітня організація
охорони здоров'я, продовольча і аграрна організація також розробили довгострокові програми взаємодії суспільств і природи. Деякі держави, у тому числі Україна, мають міжнародні угоди щодо захисту окремих об'єктів навколишнього середовища: космічного простору, світового океану, повітряного басейну, морів, трансграничних річок тощо.

Щоб впроваджувати принципи збалансованого розвитку, створено організаційний механізм, який діє в рамках системи Організації Об'єднаних Націй і відповідає цілям структурної перебудови та активізації діяльності ООН в економічній, соціальній і екологічній галузях. У контексті перетворень і активізації діяльності системи ООН впровадження цих принципів здійснюється на основі методології системного підходу, орієнтованого на
конкретні дії та результати, і відповідає принципам універсальності, демократії, відкритості, інтегрованої ефективності та підзвітності.

Для досягнення потреб координації і запобігання дублюванню діяльності під час впровадження принципів збалансованого розвитку здійснюється ефективний розподіл діяльності між різноманітними підрозділами системи Організації Об'єднаних Націй на основі сфер їх компетенції і порівняльних переваг. Держави — члени ООН, діючи через відповідні керівні органи, забезпечують належне виконання цих завдань, постійно аналізують свою політику, програми, бюджети і заходи. Важливе значення має активна й ефективна участь неурядових організацій, наукових кіл і приватного сектора, а також місцевих груп і громад.

В основі міжнародної організаційної структури, яка необхідна для впровадження сталого розвитку, має бути узгодженість із таких питань, як фінансові ресурси і механізми, передавання технологій, ухвалений у Ріо-деЖанейро Порядок денний на XXI століття. Крім того, для реалізації заходів, визначених у рамках цієї організаційної структури, потрібен дієвий зв'язок між основною діяльністю і фінансовою підтримкою, що вимагає тісного й
ефективного співробітництва та обміну інформацією.

Загальна мета міжнародної організаційної структури полягає в інтеграції питань охорони навколишнього середовища і розвитку на національному, субрегіональному, регіональному та міжнародному рівнях.

Конкретні цілі тут такі:

· забезпечення й розгляд процесу впровадження принципів сталого розвитку в усіх країнах;

· посилення ролі й активізація діяльності системи Організації Об'єднаних Націй у галузі охорони навколишнього середовища і розвитку;

· зміцнення співробітництва і координації в питаннях охорони навколишнього середовища і розвитку в системі ООН;

· заохочення взаємодії і співробітництва між системою ООН і міжурядовими та неурядовими субрегіональними, регіональними і глобальними установами й неурядовими організаціями в галузі охорони навколишнього середовища і розвитку;

· зміцнення організаційного потенціалу і механізмів, необхідних для ефективного впровадження, вдосконалення й оцінки принципів збалансованого розвитку;

· сприяння зміцненню і координації національного, субрегіонального й регіонального потенціалу та заходів у галузях охорони навколишнього середовища і розвитку;

· встановлення дієвого співробітництва та обміну інформацією між органами, організаціями, програмами ООН та багатосторонніми фінансовими органами в рамках організаційного механізму;

· вживання заходів щодо вирішення проблем, що вже існують або тільки виникають і пов'язані з охороною навколишнього середовища і розвитком.

Розглянемо складові міжнародної організаційної структури впровадження принципів сталого розвитку.

Генеральна Асамблея як міжурядовий механізм найвищого рівня є головним органом, що окреслює політику й оцінює її впровадження. Асамблея призначена для організації регулярних оглядів процесу впровадження принципів сталого розвитку.

Економічна і соціальна рада надає допомогу Генеральній Асамблеї через забезпечення контролю за загальносистемною координацією процесу впровадження принципів сталого розвитку.

Комісія сталого розвитку є підзвітною Економічній і соціальній раді з урахуванням певної ролі в її Статуті. До складу Комісії входять представники держав, обраних її членами з належним врахуванням справедливого географічного розподілу. Представники держав, що не є членами Комісії, мають статус спостерігачів. Комісія активно залучає неурядові організації, зокрема промислові, ділові й наукові кола, до роботи в органи, програми й
організації системи Організації Об'єднаних Націй, у міжнародні фінансові установи та інші відповідні міжнародні організації.

Комісія сталого розвитку:

· стежить за прогресом впровадження принципів сталого розвитку і діяльністю, пов'язаною з інтеграцією цілей охорони навколишнього середовища і розвитку в рамках усієї системи ООН, на основі аналізу та оцінки доповідей усіх відповідних органів, організацій, програм і установ системи ООН, шо розглядають різні питання охорони навколишнього середовища і розвитку, у тому числі фінансові;

· розглядає інформацію, яка налається урядами, у тому числі інформацію у формі періодичних повідомлень або національних доповідей, що стосуються здійснюваних ними заходів щодо вирішення проблем, з якими вони стикаються, зокрема проблем, пов'язаних із фінансовими ресурсами і передаванням технологій та з іншими питаннями;

· оцінює прогрес у виконанні зобов'язань, закріплених у Порядку денному на XXI століття, у тому числі пов'язаних із наданням фінансових ресурсів і передаванням технологій;

· отримує й аналізує інформацію, яка надходить від компетентних неурядових організацій, у тому числі від наукових і приватних секторів;

· розширює діалог у рамках ООН із неурядовими організаціями і "залежним сектором", а також з іншими установами поза рамками системи ООН;

· виносить через Економічну і соціальну раду належні рекомендації Генеральній Асамблеї, зроблені на основі комплексного розгляду доповідей і питань, пов'язаних із впровадженням принципів сталого розвитку.