Керівництво організації визначає основні принципи та цілі своєї діяльності в області охорони навколишнього середовища та розробляє на їх основі екологічну політику. Екологічна політика повинна відображати стратегію організації щодо виконання основних принципів захисту навколишнього середовища, принципу постійного вдосконалення, спрямованості на задоволення інтересів зацікавлених сторін, виконання законодавчих і нормативних вимог. Екологічна політика організації відносить управління навколишнім середовищем до пріоритетних задач організації.
На базі розробленої екологічної політики організація повинна планувати свою екологічну діяльність. Програма планування включає:
o визначення екологічних аспектів, що охоплюються плануванням, законодавчих вимог до цих аспектів;
o встановлення кількісних показників, за допомогою яких організація оцінюватиме свій вплив на навколишнє середовище;
o визначення екологічних цілей і завдань для всіх вибраних екологічних аспектів;
o розробка екологічних программ, за допомогою яких організація досягатиме встановлені цілі.
При виборі екологічних аспектів, що враховуються при плануванні, треба виходити з їх важливості, з наявності законодавчо встановлених вимог до них, з практичної можливості управління цими аспектами. Для кожного з вибраних екологічних аспектів встановлюються та документуються цілі та завдання, які визначають зобов'язання організації щодо покращення показників чи підтримання своєї діяльності у рамках цього аспекту. Цілі та завдання повинні бути визначені для всіх ієрархічних та функціональних рівнів організації. Вони повинні встановлюватися таким чином, щоб можна було перевірити, як вони досягаються; бажано, щоб вони були кількісними. "Мінімальним" рівнем досягнення цілей є безумовне виконання встановлених нормативних вимог до діяльності організації, показників її екологічності (рис. 8.3), до її продукції на протязі всього життєвого циклу (рис. 8.4) чи то послуг.
Після встановлення цілей та завдань організація розробляє програми для їх досягнення. Такі програми є сукупностями заходів, спрямованих на покращення екологічних характеристик підприємства. Для кожного заходу повинна бути чітко вказана відповідальність за його виконання, визначена схема відслідковування ходу виконання таких программ. Екологічні програми можуть бути як загальними для підприємства в цілому, так і окремими для окремих підрозділів.
Для виконання розроблених екологічних рограмм та підтримання визначення екологічних характеристик організація повинна забезпечити наявність необхідних умов. Для цього потрібно звернути особливу увагу на такі моменти.
По-перше, забезпечити підготовку, обізнаність та компетентність персоналу, як щодо його безпосередньої діяльності, так і щодо системи управління навколишнім середовищем в цілому; особливо важливим є усвідомлення важливості управління навколишнім середовищем, як для підприємства, так і для суспільства в цілому.
По-друге, визначити види своєї діяльності та роботи, пов'язані з суттєвими екологічними аспектами, планувати та організовувати їх таким чином, щоб забезпечити виконання цілей та завдань найчастіше таких робіт, як проектування, закупки, виробництво, складування, технічне обслуговування, будівництво, тощо.
Рис. 8.3.
Приклади показників екологічності організації
По-третє, визначити потенційні аварійні ситуації, що можуть привести до негативного впливу на навколишнє середовище, розробити схеми реагування на них, що забезпечили б запобігання та зменшення впливу на навколишнє середовище.
Рис. 8.4.
Схема життєвого циклу продукції
Для перевірки, аналізу та вдосконалення системи управління навколишнім середовищем організації необхідно запровадити механізми моніторингу основних своїх впливів на навколишнє середовище (див. розд. 3). Цей механізм повинен дозволяти аналізувати досягнення всіх встановлених цілей і завдань, виконання всіх законодавчих і нормативних вимог. Якщо в ході моніторингу виявлені невідповідності, перевищення визначеного рівня впливів на навколишнє середовище, організація повинна вжити заходів щодо пом'якшення наслідків шкідливих впливів на навколишнє середовище, а також для підготовки і здійснення коригувальних та запобіжних дій.
Періодично організація повинна проводити аудити системи управління навколишнім середовищем для того, щоб визначити (див. розд. 3):
o чи відповідає система управління навколишнім середовищем встановленим нормам;
o чи впроваджена належним чином і чи підтримується в робочому стані. За підсумками аналізу результатів моніторингу та аудиту може бути
прийняте рішення про зміну екологічної політики, цілей та завдань, зміну переліку екологічних аспектів, що розглядаються в системі, розробку нових екологічних програм, зміну схеми впровадження, функціонування та аналізу систем.
Розділ 9. Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування
9.1. Визначення пріоритетів в галузі міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування
9.2. Міжнародне співробітництво та інтеграція в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування
Інтеграція екологічної політики та роль судів в цьому процесі
Інтеграція екологічного управління
Екологічний аспект інтеграції України до Європейського союзу
9.3. Міжнародне екологічне законодавство
Віденська конвенція про охорону озонового екрану планети та Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий екран
Заходи поетапного припинення використання ОРР