Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В.Г. - Короткострокові плани

Зазвичай складаються на рік. На базі річних планів здійснюється оперативне планування (квартальне, місячне, тижнево-добове) й управління екологізацію виробництва. З річними планами пов'язана система економічного стимулювання та фінансування.

Річний план

Попередній етап регіонального галузевого планування, найтяжчий, але разом з тим найбільш відповідальний проміжок, на якому екологічна політика безпосередньо взаємодіє

з практикою, з проявами щоденних інтересів суспільства. Підвищення ролі довгострокового планування зовсім не означає, що річні плани займають другорядну позицію. їх не можна протиставляти - це два боки єдиного процесу планування. В екологічній сфері ця єдність планів різної тривалості ще більше ускладнюється динамічністю процесу й масштабністю програм, що реалізуються. Дотримання графіка освоєння капіталовкладень в екологічну сферу в річному плані є важливою умовою стабільності та успішної реалізації як середньо-, так і довгострокового планів.

Концепція економічного і соціального розвитку народного господарства

Поєднує політичні, соціальні та економічні завдання на плановий період і є, власне, підґрунтям процесу планування. її роль значно посилюється в системі довгострокового планування. На цій стадії підготовки плану мова може йти про загальний об'єм виробничого накопичення, його частки й масштабів у пропорціях кінцевого використання, про галузеву структуру капітальних вкладень, завдання щодо забезпечення соціальних потреб населення. Можуть бути розглянуті й питання, що випливають з досягнень науково-технічного прогресу - поліпшення загальних якісних показників і відтворення основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, продуктивність і фондоозброєність праці, загальна ефективність капітальних вкладень по матеріальному виробництва в цілому по галузі).

Доцільно здійснити якісний аналіз щодо погодження завдань "планові цілі - ресурси" та визначення кількісних характеристик відтворення основних фондів, капітальних вкладень, виробничих потужностей. Характерною особливістю стану підготовки планів є аналіз і погодження екологічних народногосподарських і галузевих пропорцій.

Проект плану - завершальна стадія підготовки пропозицій щодо розвитку екологічного сектора, що якісно і кількісно характеризує прийняті планові рішення, потрібні для їх виконання ресурси, розкриває джерела одержання цих ресурсів, визначає форми та методи досягнення планових цілей. Як правило, формується перед розглядом його директивними органами та в законодавчих органах вищої інстанції.

У державних та регіональних екологічних планах розвитку знаходять відображення різні проблеми економіки в цілому й економіки регіону. Всі проблеми можна поєднати в такі групи:

1 група. Погіршення якісних показників відтворення основних фондів і, перш за все, падіння фондовіддачі, зростання фондоємкості виробництва і, як правило, низькі темпи зростання фондоозброення порівняно з продуктивністю праці.

Однією з причин цього є недостатній рівень ефективності науково-технічного прогресу по всій сукупності здійснюваних проектів, недоліки в організації і освоєнні проектної потужності земель. Необхідність підвищення якісних показників відтворення основних фондів зумовлена не лише вимогами зростання ефективності діючого виробництва, але й ускладненою демографічною ситуацією. У перспективі зменшується приріст населення й приток робочої сили, що також висуває підвищенні вимоги до якісних показників відтворюваних основних фондів.

2 група. Зростання питомих капітальних вкладень, кошторисної вартості будівництва екологічних об'єктів. Ці процеси, з одного боку, негативно впливають на показники ефективності основних фондів, з іншого - сприяють спаду ефективності капітальних вкладень.

На збільшення питомих капітальних вкладень впливає ряд факторів відновлюючого характеру: витрати на відшкодування вибуття основних фондів і підтримання потужностей діючого виробництва, зміна вартості одиниці потужності, що вводиться, затрати на приріст незавершеного виріб будівництва та зростання інших витрат, що не створюють вартості основних фондів.

Вартість одиниці потужності, що вводиться, збільшується за рахунок витрат на здійснення заходів, що визначаються вимогами соціально-економічного характеру (витрати на поліпшення умов праці й побуту на виробництві, на охорону і відтворення довкілля тощо). Зростання вартості одиниці потужності зумовлене змінами-і в системі ціноутворення. Однак більша частина проблем пов'язана з недоліками в проектуванні та плануванні.

Проекти та кошторис, як правило, найчастіше переглядаються без коректив щодо відповідного збільшення потужностей екологічних заходів. Кошторисна вартість в середньому по проектах, що переглядалися, підвищувалась більше ніж на 30%, що свідчить про незбалансованість планів. В проектах та кошторисах недостатньо враховуються досягнення науково-технічного прогресу, вдосконалення техніки та технологій, майже 30% проектів мають техніко-економічні показники нижчі, ніж ні діючих підприємствах.

Процес зміни фізично і морально застарілої техніки уповільнюється. Збільшення виробництва матеріаломісткої продукції є одним із факторів зростання питомих витрат у сільському господарстві.

3 група. Розсіювання капітальних вкладень, тривалі строки будівництва і освоєння потужностей є на сьогодні важливою економічною проблемою.

4 група. Ця група проблем пов'язана з сучасними демографічними процесами. Приріст населення працездатного віку падає. Водночас відбуваються зміни в структурі трудових ресурсів по галузях народного господарства. Тому лише для збереження досягнутих обсягів виробництва необхідне підвищення продуктивності праці робітників матеріальної сфери.