Моніторинг (лат. - контролювати, наглядати) - це процес неперервного спостереження за об'єктами - повітрям, водами, рослинами, тваринами, землями. Цей термін з'явився в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони довкілля. При проведенні моніторингу важливо виділити підсистеми спостережень, реакції основних складових біосфери: абіотичної - геофізичний моніторинг та біотичної - біологічний.
Здійснюють такі види моніторингу: глобальний - пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами; національний - охоплює всю територію України; регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; локальний - на територіях нижче регіонального рівня, до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.
Моніторинг передбачає виявлення змін, а також оцінки: ефективності використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь бур'янами, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами.
Дуже важливим є моніторинг стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селевих потоків, карстових та інших явищ, бо це важливо для стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.
Щоб зберегти, тобто врятувати та відновити об'єкти, що можуть бути втрачені, необхідно знати місця їх знаходження, чисельність, тенденції до скорочення або навпаки - до збільшення.
Для цього і проводять моніторинг - безперервне спостереження та облік стану якості об'єктів - рослин, тварин, ландшафтів, факторів - хімічних, біологічних, фізичних. Моніторинг не передбачає управління якістю навколишнього середовища, але правильне, науково обґрунтоване управління можливе тільки при функціонуванні цієї системи.
Існують спеціальні станції моніторингового спостереження. Найбільшою з них є Всесвітній центр моніторингу охорони природи, створений у 1981 р. до нього входять Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи, Міжнародна інформаційна система з оточуючого середовища (створена в 1977 р.). Ці організації надають громадськості об'єктивну інформацію про стан довкілля, сприяють об'єднанню національних мереж екологічного моніторингу в міжнародну систему.
Важливе значення має глобальна система біосферних заповідників, які проводять моніторинг базовий (відслідковується стан та прогноз природних явищ без антропогенних накладок), діагностичний (виявляє тенденції в біосферних змінах), прогностичний (за допомогою експерименту досліджують тенденції змін в абіотичному середовищі і прогнозують біологічні результати), кліматичний. В кожній групі виділяють кілька його рівнів, які представлені в табл 8.
Таблиця 8. Структура моніторингу
Рівні моніторингу | Об'єкти | Показники |
Локальний, або біоекологічний, санітарно-гігієнічний з обов'язковою фіксацією перевищень фонових показників | Приземне повітря, викиди | ГДК шкідливих речовин |
Поверхневі, ґрунтові води, скиди | Хімічні, біологічні фактори (ГДК ШР, шумо-звукові, вібраційні впливи | |
Випромінювання (теплові, радіочастотного діапазону, радіоактивні) | Всі види, рівні випромінювань, небезпечних для людей, тварин, рослин | |
Регіональний, або геосистемний | Червонокнижні об'єкти, ландшафти природні, антропогенні | Популяційний склад видів, структури популяцій, продуктивність |
Глобальний, або біосферний | Атмосфера, гідросфера, літосфера, стан їх компонентів, рослини, тварини, гриби, мікроорганізми | Тепловий, хімічний, біологічний баланси, стан об'єктів, кругообіги біогенних, абіогенних речовин |
Найпростіший моніторинг був започаткований ще в 16 сторіччі, в Європі, коли зміни в природі стали вже очевидними й особливо великого розміру вони набули в середині 20 сторіччя. Вчені повною мірою зрозуміли глобальну небезпеку негативного впливу техногенних чинників на природу, її об'єкти, ресурси. Сучасні ботаніки підрахували, що кількість рідкісних рослин і тих, що перебувають під загрозою зникнення, або потребують охорони, нараховується біля 12 тис. видів. Тільки на території Європи, 2000 видів віднесені до рідкісних і таких що зникають. Таким чином, кожний один вид із п'ятьох потребує охорони. За результатами моніторингу складають аналіз стану будь-якої території, який відображує відносини людини, суспільства з природою - флорою, фауною. На підставі таких даних складають карти екологічного змісту, які характеризують соціально-екологічні проблеми, як результат відносин людини з природою.
Питання
1. Що таке моніторинг, його види, значення?
2. Яка мета моніторингу?
3. Охарактеризуйте рівні моніторингу.
4. Що є об'єктами моніторингу?
2.7.1. Флоро-фауністичний склад України
2.7.2. Екологія тваринного світу
2.7.3. Основи ландшафтної екології
2.8. Соціально-екологічні проблеми біосфери
2.8.1. Екологія атмосфери
2.8.1.1. Метеорологічний потенціал атмосфери
2.8.1.2. Інженерно-технічні методи очищення повітряних викидів
2.8.2. Екологія літосфери, її проблеми
2.8.2.1. Земельні ресурси України та їх стан