Історія виникнення і розвитку міжнародних созологічних органів охорони природи. Роль Організації Об'єднаних Націй, її структурних підрозділів у збереженні природи. Міжнародні, регіональні созологічні організації. Значення сучасних міжнародних організацій у збереженні природного середовища. Структура державних природоохоронних органів в Україні. Основні права природоохоронних органів - міжнародних, державних, регіональних.
Охорона природи - це прикладна галузь теоретичної екології, її технологічні прийоми, мета якої зберегти, врятувати природу і як ціле, і її окремі компоненти - зникаючі, що чисельно скорочуються, мало вивчені види. Тому часто виділяють окремий розділ - созологія (гр. созо - рятувати). Термін "охорона" за тлумачним словником означає не давати, не допускати, ставити перепони до користування будь-чим. Отже, в цьому розумінні термін "охорона природи" недолугий.
Мета созології зберегти, відновити чисельність виду та його місце в природному середовищі. Цьому сприяють природоохоронні організації - державні, громадські різних рівнів - від міжнародних до місцевих.
Вже наприкінці XIX ст. століття визначилися риси нинішньої біосферної кризи - підвищена захворюваність та смертність, зростання забрудненості довкілля хімічними, фізичними, біологічними чинниками, зникнення видів. І вже тоді були намічені основні заходи, здатні їй запобігти. Але в період двох світових воєн, революцій вони не отримали розвитку.
Підтвердженням цього стала угода, укладена в 1875 р. між Австрією, Угорщиною та Італією про охорону перелітних птахів. У 1882 р. була підписана угода про регулювання рибальства в Північному морі, а в 1897 р. Росія, США, Японія підписали угоду про охорону морських котиків.
Ще в 1913 р. вчені, промисловці 18 країн - Австрії, Австралії, Аргентини, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Німеччини, Норвегії, Португалії. Росії, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, зібралися в Берні (Швейцарія) на Конференцію з міжнародних проблем охорони природи. Розглядалися питання стану природи у світі, захисту зникаючих видів флори і фауни, боротьби із забрудненням природного середовища.
У 1935 р. Канада та США підписали угоду про не забруднення повітря, яка стала основою сучасної "Декларації принципів контролю забруднення повітря" для європейських країн.
Після другої світової війни однією з найважливіших угод міжнародного значення у сфері охорони морського середовища стала Лондонська конвенція 1954 р. про не забруднення морів нафтопродуктами.
У сфері правового захисту рослинного світу слід виділити найважливіші документи, загальний зміст яких наведено в табл. 17.
Таблиця 17. Конвенції в сфері збереження природи, її біорізноманіття, які ратифіковані Україною
№ з/п | Назва документа | Місце, рік прийняття | Затверджено законом України |
1. | Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська) | м. Рамсара, Іран, 1971 р. | №437/96-ВР, від 28.05.1987 р. |
2. | Конвенція про охорону дикої флори та фауни (Бернська) | м. Берн, Швейцарія, 1979 р. | №436/96 від 29.10.96 р. |
3. | Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська) | м. Бонн, Германія, 1980 р. | №535-14 від 19.03.1999 р. |
4. | Протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані | м. Софія, Болгарія, 1988 р. | №153-89-п, від 03.06.89 р. |
5. | Поправка до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар | м. Лондон, Англія, 1990 р. | |
6. | Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті | м. Еспо, Фінляндія, 1991 р. | №534-14 від 19.03.99 р. |
7. | Конвенція про охорону біологічного різноманіття | м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. | №257/94-ВР від 29.11.94 р. |
8. | Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (Бухарестська) | м. Бухарест, Румунія, 1992 р. | №3939 від 04.02.94 р. |
9. | Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї (Женевська) | м. Женева, Швейцарія, 1993 р. | №187-14 від 16.10.98 р. |
10. | Конвенція про ядерну безпеку (Віденська) | м. Відень, Австрія, 1994 р. | №736/97-ВР від 17.12.97 р. |
11. | Протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Картах енська) | м. Картахена, Мексіка, 1995 р. | №152-15 від 12.09.02 р. |
12. | Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаазька) | м. Гаага, 1995 р. | №62-15 від 04.07.02 р. |
13. | Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї | м. Женева, Швейцарія, 1993 р. | №187-14 від 16.10.98 р. |
14. | Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин | №535-14 від 19.03.99 р. | |
15. | Протокол ООН про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктиду | м. Нью-Йорк, США, 2001 р. | №2284-14 від 22.02.01 р. |
Отже, існує досить розгалужене міжнародне законодавство, виконання державами вимог якого може забезпечити збереження природного біорізноманіття. Велике значення у збереженні природного середовища, його живих і неживих об'єктів мають громадські організації різних рівнів - міжнародного, державного, місцевого.
На підставі міжнародного законодавства створюються заповідні території. В даний час на планеті налічується 552 великих державних заповідників, національних парків. В Азії - 182, Європі - 157, в тому числі в країнах СНД - 93, Африці - 94, Америці - 85 (у США - 27 ), в Австралії - 21.
Питання
1. Що таке охорона природа та созологія?
2. Коли виникла занепокоєність станом природи?
3. Охарактеризуйте міжнародні документи, спрямовані на охорону природи.
2.8.6. Поняття про Червону книгу
2.8.7. Зелена книга України
2.8.8. Сучасний стан созологічних територій в Україні. Природно-заповідний фонд України
2.9. Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнологій
2.9.1. Охорона біосфери - найважливіше завдання сучасності. Вплив діяльності людини на довкілля
2.9.2. Проблеми сільського господарства
2.9.3. Екологія лісових систем
2.9.4. Лісовий покрив України
2.9.5. Екологічні проблеми транспорту