Основи екології - Мягченко О.П. - 3.3. Соціально-екологічні проблеми - результат відносин людини з природою

Проблему взаємовідносин між людиною, суспільством і навколишнім середовищем (це питання сучасної соціальної екології) розглядали ще античні мислителі - Аристотель, Теофраст, Гіппократ. Найгостріше вона постала наприкінці XIX ст., коли через бурхливий розвиток промислового виробництва руйнація природи стала очевидною.

Вже на початку XX ст., за думкою великого письменника, філософа Л.М. Толстого, неабиякий культурний та духовний розпад сучасного світу (а мова йшлася про кінець XIX ст., є результатом моральної сліпоти тих, хто вважає, що людину можна зробити благородною, чуйною до всього живого тільки за допомогою речовинного прогресу. Через недбайливе ставлення до природи сформувався негативний екологічний стан на величезних територіях планети, майже на всій території України.

Екологічний стан - це сукупність стійких у просторі і часі екологічних характеристик, зумовлених мінливими екологічними ситуаціями. Екологічна ситуація - це змінний стан, який залежить від багатьох факторів - природних (погодні умови - напрямок та швидкість вітру, градієнтів температур, вологості), антропогенних (людський фактор - психічний стан, наявність екологічної освіти, культури), техногенних (наявність сучасних технологій та устаткування для знешкодження небезпечних викидів і скидів, відходів).

У зв'язку з сучасним станом природи у світі актуальним є визначення ступеня екологічного стану. В науковій літературі виділяють п'ять його ступенів - від умовно сприятливого до катастрофічного.

Умовно сприятлива екологічна ситуація характеризується окремими незначними, непостійними змінами в ландшафтах - природних та антропогенних.

Другий ступінь - задовільна, коли спостерігаються окремі, стійкі зміни у ландшафтах.

Третій ступінь - напружена екологічна ситуація, яка пов'язана із змінами в окремих екосистемах.

Четвертий - критична, або кризова ситуація, для якої характерна низька здатність до компенсації змін, які несуть загрозу переходу до катастрофічного стану.

П'ятий ступінь - катастрофічний, коли виникають дуже глибокі зміни, несумісні з цілісністю екосистем, тобто з подальшим існуванням найбільш вразливих об'єктів - людей, тварин. Щоб визначити ступінь екологічного стану, треба оцінити близько 150 показників: соціально-економічні, санітарно-гігієнічні повітряного та водного басейнів і окремо морських, константність екологічного складу зооценозів, фітоценозів, ґрунтів, ландшафтів, біогеохімічних змін у середовищі. Майже вся територія України, з-за високого ступеня забруднення, є зоною екологічної біди, про що свідчить наведена карта (рис. 28).

Рис. 28. Екологічна забрудненість території України

Регіони з навантаженням менше 0,1 т шкідливих речовин на кв. км складають близько 30% і їх можна назвати умовно безпечними. Це в основному території на півночі та півдні.

Площі з навантаженням від 0,1 до 1 тис. т та від 1,1 до 10 тис. т відповідно складають 20 і 25%. До 5% території держави складають площі з навантаженнями від 10,1 до 50,0 та від 50,1 до 100 тис. т.

Дуже небезпечними є території, на яких техногенне навантаження сягає понад 100,0 тис. т на кв. км. Вони розташовані передусім на сході держави - Донецька, Луганська області, а також міста Кривий Ріг, Маріуполь, Львів, Суми, Запоріжжя.

Вагомий внесок у ці проблеми дають побутові відходи, яких в Україні утворюється за рік в три рази більше, ніж у всій Західній Європі, чисельність населення якої понад 400 млн людей, що майже вдесятеро більше, ніж в Україні.

Критичних меж сягнуло забруднення повітря у великих містах України. Це результат високого рівня техногенного навантаження на територію України. Площа екологічно несприятливих територій у 17 разів більша за площу всіх разом взятих заповідних територій в Україні. Саме такий "прогрес" є основою політичних криз та катастроф, суспільних потрясінь, погіршення природної якості життя на величезних територіях України. Площа умовно чистих територій складає не більше 30%. Це Карпати, Гірський Крим, окремі райони південного заходу та півночі. Підтвердження цьому - процеси деградації природи.

Найбільше атмосферних забруднень припадає на індустріально розвинуті області: Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську, Харківську, Одеську, Полтавську, які в сукупності здійснюють 48,3% атмосферних викидів. Вони, через циркуляцію повітряних мас, повсюдно поширюються, створюючи загрозу як для існування природних ландшафтів, так і для здоров'я людей.

Хімічні підприємства, яких в Україні 114, за рік викидають в атмосферу 10 млн т різних хімікатів, до яких ще слід додати 6,5 млн т викидів від автомототранспортних засобів пересування. Вони поступають безпосередньо в зону дихання, а згодом - у водні басейни. Двигун одного автомобіля за 1000 км пробігу викидає в повітря в середньому 35-45 кг шкідливих речовин.

Майже 75% наземних водних басейнів не відповідають санітарним нормам і майже такий відсоток населення користується цією водою. Через це в деяких населених пунктах, де є така можливість, використовують підземні води. Якість поверхневих вод відображено на рис.29.

Рис. 29. Стан забрудненості поверхневих вод

На душу населення за рік припадає 300 кг отруйних відходів в містах і від 100 до 150 кг в селах. Майже 20% міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин перевищені в 10-15 разів. Зони екологічного лиха займають 15% всієї території України. До них відносять 10-км Чорнобильську зону, а також північні частини Житомирської і Київської областей. В стані екологічної кризи Житомирська, Київська і Чернігівська області, а також Донецька, Дніпропетровська, Кіровоградська, центральні райони Чорноморсько-Азовського узбережжя. Через це хвороби життєво важливих органів, зростання смертності, зменшення тривалості життя, особливо в екологічно несприятливих регіонах. Стан здоров'я, його якість залежить від екологічних характеристик місцевості, де мешкає людина (рис. 30).

Рис. 30. Залежність стану здоров'я від екологічних характеристик

Це результат функціонування величезних промислових та сільськогосподарських комплексів без відповідних очисних споруд; відсутність моніторингу та об'єктивної інформації про екологічний стан довкілля, не виявлення порушників та відшкодування нанесених збитків; низький рівень екологічної освіти керівників різних рівнів, підприємців, інженерів і спеціалістів, низька екологічна культура та свідомість більшості населення; відсутність ефективних засобів економічного стимулювання заходів зі збереження навколишнього середовища; низька дієвість державного контролю за виконанням вимог природоохоронного законодавства, а також покарання винних за нанесені збитки природі, людині та суспільству.

Такий стан - плата за моральний нігілізм, за зневагу до життя у всіх його проявах, і платять за це передусім перинатальні, тобто ще не народжені діти. Вже в утробному розвитку на дитину діють небезпечні та шкідливі фактори - хімічні речовини у харчах, ліках, випромінювання від телевізора, комп'ютера, інших об'єктів у побуті, виробництві. Народжуваність мертвих дітей за останні 16 років зросла у 65 разів. Діти з хронічною патологією складають 23,4%, з нервово-психічними захворюваннями - 33,5%. Через недбалість, екологічну безграмотність, жадобу наживи скорочується населення. Приріст населення в Україні за період 1959-1970 рр. склав 5,2 млн., з 1970 по 1979- 2,6 млн, 1979-1985 рр. - 1,1 млн людей. З 1989 р. смертність починає переважати і в сільській місцевості, а з 1991 - у міській. Тобто померлих стало більше, ніж народжених.

Тепер в Україні найстаріше населення в Європі - 30% його - пенсіонери. Отже, в найближчі 10-15 років населення держави може скоротитися на 20-25%. За останні 10 років померло на 2,5 млн людей більше, ніж народилося. В 4,4 рази зросла смертність серед працездатного населення. Неважко підрахувати, що може статися через 100-200 років.

Найвища смертність у промислових регіонах: Північно-східному (Чернігівська область - 18,7%, Сумська - 17,2) - середня 17,7%, у Південно-східному (Кіровоградська область - 17,8, Донецька - 17,1, Луганська - 16,8%) та Центральному регіоні (Вінницька область -17,3, Черкаська - 17,1) середня смертність 16,6%. У південному та південно-східному регіонах найвищий рівень смертності немовлят. В середньому кожен рік Україна втрачає 370 тисяч людей - населення великого міста. Уявіть: за 1,5 роки зникає таке місто як Маріуполь, або три таких міста, як Бердянськ.

Великою проблемою в Україні є аборти (вони складають близько мільйона за рік) та безплідні шлюби - кожна 8-12 сім'я бездітна, кожна п'ята-шоста дівчина має такі зміни у репродуктивній системі, що не дозволяють народити дитину. Одна з причин - підвищена радіоактивність організму через продукти харчування, питну воду, які містять мутагенно-тератогенні, або радіоактивні речовини. При радіоактивності 2 нанокюрі (один нано дорівнює 10^-9) на 1 кг ваги тіла за 20 років у кожній статевій клітині відбувається 172 радіоактивних розпади. Це мікровибухи, що руйнують клітину. Певний і достатньо великий внесок в це - результат Чорнобильської катастрофи у 1986 р. І через підвищенний радіоактивний фон на території України, і через надзвичайне речовинне забруднення Україна знаходиться на першому місці в світі по не народжуваності.

Без глобальної безпеки всіх компонентів довкілля - живих і неживих не може бути безпеки як для окремої людини, так і для суспільства. На сучасному розвитку соціуму люди передусім забезпечують власну безпеку - індивідуальну, соціальну. Через це сформувалися соціально-екологічні небезпеки антропогенного (гр. антропос - людина та гр. генос - породжувати) походження, без подолання яких не може бути безпеки суспільству, окремій людині.

Питання

1. Яка основна причина погіршення екологічного стану?

2. Охарактеризуйте екологічний стан України.

3. Які екологічні характеристики впливають на стан здоров'я?

4. Які основні причини виникнення екологічної кризи в Україні, її регіонах?

5. Які причини високої смертності, низької народжуваності?