Основи екології - Мягченко О.П. - 3.5. Екологічні проблеми Азовського моря, його узбережжя

Азовське море з географічної точки зору - мілководна затока Чорного моря. Але з екологічної - через низьку солоність води, мілководність і велику швидкість прогріву влітку, тобто за екологічними характеристиками - самостійне водоймище.

Це найменше море Світового океану. Його площа 39,1 тис. кв. км, об'єм - 320 куб. км, довжина берегової лінії 2686 км. Азовське море сполучається з Чорним морем Керченською протокою, довжина якої близько 42 км, а ширина коливається від 4 до 45 км при глибині не більше 7 м.

Через це водообмін між морями вкрай обмежений і тому Азовське море, як і Чорне, майже відокремлено від Світового океану, що сприяє накопиченню в ньому токсичних речовин. Дослідженнями абсолютного віку донного мулу було встановлено, що він дорівнює 230-360 млн років, що і може визначати вік Азовського моря.

Сучасне Азовське море - унікальне водоймище планети. Це залишок давнього праокеану Тетіс, в якому збереглося багато древніх форм флори та фауни. В ньому налічується 400 видів живих об'єктів - від одноклітинних до ссавців. Іхтіофауна - риби, представлена 80 видами (40 видів - реліктові), 22 середземноморських види червів та 12 видів молюсків, 20 видів представників прісноводної фауни великих рік - Дону, Кубані і множини малих - Берда, Кільтечія, Міус, Кальміус, Обитічна. Карта-схема Азовського моря з його найбільшими косами наведена на рис. 32.

Водозбірна площа Азовського моря по відношенню до його розмірів на відміну від інших морів дуже велика. Через це Азовське море, в порівнянні з іншими, надзвичайно забруднене і вважається хімічно найзабрудненішим морем Світового океану, бо через систему річок в нього потрапляє велика кількість змивів з сільськогосподарських угідь - пестициди, мінеральні добрива, промислові стічні води. Цікаві порівняльні характеристики Азовського моря з іншими морями, наведені в табл. 28.

Рис. 32. Азовське море

Таблиця 28. Порівняльні характеристики морів

Примітка. Площі морів включають площі водозборів великих і малих рік, а також площі безстокових територій.

Важливе значення у підтриманні екологічного балансу моря, узбережжя мають ріки, які підтримують не тільки сольовий баланс моря, а й будують його береги виносами твердих матеріалів - пісок, гравій, каміння, грунт. Із-за інтенсивного будівництва на узбережжі та природних процесів активізувалася абразія, руйнування берегової лінії. Такий стан узбережжя Азовського моря можна бачити від міста Приморська до Бердянська, де зсуви дуже інтенсивні, про що свідчить рис. 33.

Рис. 33. Велетенський зсув на узбережжі Азовського моря (с. Урзуф Донецької обл.)

Такі небезпечні явища характерні для багатьох регіонів України - Карпат, Криму, узбережжя штучних водосховищ.

В акваторії моря щорічно накопичується близько 12 млн т речовин, з яких за рахунок річкового зносу твердих понад 8 млн т, органічних речовин фітопланктону та бентосу понад 2 млн т і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5-3 млн т продуктів абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкістю 2 мм за рік. Це один з факторів поступового обміління моря - за 1000 років майже на 2 метри. Але цьому процесу протистоїть інший - повільне прогинання дна, яке найбільш виражене в центральній частині моря. Через це маса абразії щорічно складає в мільйонах тон: на ділянці Білосарайської коси близько 13, а на Керченському півострові - тільки 0,21. Це супроводжується поступовою абразією, тобто руйнуванням берегів.

Через абразію відбувається їх розмив - для берега Керченського півострова не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердянської коси біля одного метра за рік. За проміжок часу у 114 років площа Бердянської коси зменшилася майже на 30%. Абразійно-акумулятивні явища посилюються або слабшають завдяки неотектонічним рухам, які відбуваються у прибережних смугах і сприяють накопиченню мулу на дні моря. Берегова лінія сучасного моря, в тому числі його кіс - вузьких, довгих півостровів, порізана затоками та косами, територія яких є заповідними або курортно-рекреаційними зонами. Наочно це демонструють карти Бердянської коси за 1865 р. і за 1979 р.:

Всього на узбережжі Азовського моря налічують 25 кіс. Найбільші з них - Арабатська стрілка, Федотова коса, Обитічна та Бердянська.

Ріки - великі та малі, до створення Волго-Донського каналу та Цимлянського водосховища в середині 50-х рр. опріснювали море, підтримуючи його середню солоність близько 8 проміле. Дон приносив до моря 29,5 куб. км, Кубань - 11 куб. км прісної води, а всі інші ріки майже 1,1 куб. км. Нині її притік від всіх рік зменшився на 85% від природного і складає 30 куб. км за рік при мінімально необхідному 32-36 куб. км. Це наслідок того, що величезна кількість прісної води використовується в сільському господарстві (зрошення, полив) та в промисловості.

Солоність морської води, яка обумовлюється в основному концентрацією хлоридів [Сl] і співвідношенням між їх вмістом та солоністю (S), характеризує кореляційне рівняння: S=0,23+1,79[Сl]. Солоність змінюється від 2-5 проміле у Таганрозькій затоці до 18 у південній частині моря (в районі Керченської протоки). Проміле - це кількість грамів солей в одному літрі води, на відміну від процента - кількість солі в 100 г розчину.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо за період 60-80 рр. ХХ ст., призвели до змін у біоценозах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Так, у 1937 р. при середній солоності води 9 проміле улов судака складав 73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т, улови осетрових в 1937 р. були максимальними - 7,3 тис. т, а тепер повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т (у 1996 р. - 218 т., у 2000 р. - 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. - 10 тис. т (у 1995 р. - всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів основних промислових риб (галофобів) - тарань, рибець, чехоня і судак, для яких солоність понад 18% є згубною, різко скоротилися (рис. 34).

Рис. 34. Динаміка виловів основних видів риб в Азовському морі

Ще недавно Азовське море перевершувало за рибопродуктивністю з одиниці площі в 6,5 разів Каспійське, в 40 разів Чорне, 160 разів Середземне моря. Тепер, з екологічної точки зору, воно гине через збільшення солоності морської води, яка в період з 1923 по 1951 рр. складала 10,41%, при коливаннях від 9,1⁰/₀₀ (1932 р.), до 9,8018⁰/₀₀ (1939-1951 рр.). З 1994 р. вона коливається в межах 1 1-13⁰/₀₀, а в критичні роки сягає 18⁰/₀₀.

Руйнуванню екосистеми моря сприяла поява вселенців солоноводної фауни - гребневика, його різновиду - берое - активні кишковопорожнинні хижаки (медузи) з Атлантичного океану, інтроду-центів - далекосхідна кефаль - піленгас та активне браконьєрство (в 2005 році склало понад 50% загальних уловів). Загальні запаси осетрових тепер майже нульові і їх вилов заборонений.

Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів, що заборонено. Отже рибопродуктивність Азовського моря, зміни антропогенного характеру стали індикатором його екологічної кризи.

Незбалансованість господарської діяльності призвела до зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу та існування риби, інших водних організмів. Нераціональне видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює привнесення до екосистеми морів шкідливих організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовського і Чорного морів.

Екологічні проблеми Азовського моря викликають особливе занепокоєння. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами "Азовсталь", імені Ілліча, концерном "Азовмаш" щороку скидається понад 800 млн куб. м (до 99 відсотків загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод.

В море щорічно скидають по 20 куб. км стічних вод, що містять сполуки важких металів, до 90 тис. т органічних речовин, в тому числі пестицидів, 5 тис. т нафтопродуктів, понад 14 тис. т сполук азоту та майже 6 тис. т фосфору. Це сприяє евтрофікації - цвітінню води через бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей. Вміст розчинного у воді кисню падає до мінімальних значень - до 1,5 мг/л, з-за чого щороку гинуть: риби - по 5 тис. екземплярів осетрових, по 1 млн особин судака, камбали, а також близько 1000 дельфінів, які тепер стали рідкістю.

Розбалансування хімічного складу морської води, навіть у незначній мірі, викликає екологічні зміни. Перед усім зменшується біомаса високоорганізованих організмів. Наприклад, зменшилася біомаса квіткових морських водоростей (зостера, занікелія), молюсків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі.

При існуючій ситуації зберігається тенденція до негативних змін в біоценозах моря і подальшому розбалансуванні біологічної та гідрологічної систем. Стан Азовського моря критичний, і за висновками спеціалістів при серії маловодних, посушливих років, коли прісноводний стік впаде до 20 куб. км, його екосистема може трансформуватися безповоротно.

Через інтенсивне хімічне забруднення (ріки Дон, Кубань, малі річки, комунальні стоки) спостерігається загибель риб, заміна більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійкими. Це чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші інтродуценти, які руйнують аборигенні екосистеми - сформовані без втручання людини, еволюційним шляхом.

Отже, екологічний стан Азовського моря, як і Чорного, та його узбережжя дуже складний, і подальше його погіршення викличе незворотні зміни.

Питання

1. Висвітліть фізико-географічні, історичні, екологічні характеристики Азовського моря.

2. Які геологічні процеси вплинули на формування моря, його флору та фауну?

3. Чому і як змінювалася солоність морської води і наслідки цього процесу?

4. Які фактори впливають на біоекологічну рівновагу в морі?

5. Які шляхи вирішення екологічних, господарських проблем Азовського моря?

6. Що таке еутрофікація, її причини та значення?