Основи екології - Олійник Я.Б. - Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

Слово "ресурси" прийшло із французької мови і походить від стародавнього дієслова "вирішити, розв'язати проблему". Терміном "ресурси" ми позначаємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об'єкти або засоби, які необхідні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішення проблеми. Усю різноманітність ресурсів поділяють на три великі групи:

o Матеріальні - всі накопичені речовинні багатства, які слугують суспільству: будівлі, транспорт, засоби виробництва та задоволення потреб людини, що мають антропогенне походження.

o Трудові - наявне населення, яке має фізичні, розумові здібності та знання, необхідні для роботи. Йдеться, зокрема, про віковий склад і стан здоров'я цього населення, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо. Основну частину трудових ресурсів становить населення у працездатному віці, а також підлітки та особи пенсійного віку, здатні працювати.

o Природні - елементи та сили природи, які використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб суспільства. Поняття "природні ресурси" включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані суспільством.

Взаємовідносини людини з природою найбільше виявляються через використання природно-ресурсного потенціалу, який дуже виразно позначається на розміщенні продуктивних сил як на державному, так і на регіональному рівнях. Ці взаємовідносини можуть мати умисний або неумисний характер. Перші виникають у процесі матеріального виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства; вони заздалегідь плануються, фінансуються, координуються. Це, наприклад, видобування мінеральної сировини, вирубка лісів, спорудження ГЕС тощо. Неумисний вплив є побічним наслідком умисного впливу людини на природно-ресурсний потенціал (наприклад, при спорудженні ГЕС відбувається підтоплення і заболочування прилеглих до водосховища територій, сільськогосподарське виробництво часто стає причиною забруднення поверхневих і підземних вод тощо).

При цьому як умисний, так і неумисний вплив людини на природне середовище і природно-ресурсний потенціал може виявлятися прямо або опосередковано. Прямий вплив відбувається за безпосередньої дії господарювання на природне середовище (наприклад, зрошення зволожує ґрунт, знижує температуру повітря, змінює умови зростання рослин). Опосередкований вплив виявляється, як правило, через ланцюги взаємопов'язаних дій (наприклад, вплив запиленості атмосфери над промисловими центрами на кількість і якість сонячної радіації тощо). Звичайно, кожен із цих видів впливу людини на природне середовище у "чистому" вигляді майже ніколи не зустрічається, але сукупно вони істотно позначаються на трансформації будь-яких видів природних ресурсів; у зв'язку з цим їх практичне оцінювання не можливе без урахування наслідків господарської діяльності людини.

Отже, природні ресурси - це сукупність об'єктів і систем живої та неживої природи, компоненти навколишнього для людини природного середовища, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб. Природні ресурси не можуть визначати розвиток суспільства, водночас суспільство ні за яких обставин не може бути повністю незалежним від природи та її ресурсів. Суспільство використовує природні ресурси різними шляхами, головними з яких є:

- засоби праці (земля);

- джерела енергії (енергія рік, атомне паливо, запаси горючих копалин);

- сировина і матеріали (різні мінерали, ліси);

- предмети споживання (питна вода, гриби, продукти рибальства);

- рекреаційні території (місця відпочинку);

- генетичний фонд (заповідники, виведення нових порід тварин і сортів рослин).

На сучасному етапі розвитку цивілізації першочерговою та надзвичайно гострою є проблема ресурсно-екологічної безпеки існування людства, вирішення якої полягає у радикальній перебудові взаємовідносин між людством і природою. Будь-яка країна, що стає на шлях науково-технічного прогресу та широкомасштабного використання його результатів, вже не може та не повинна ігнорувати такі об'єктивні фактори, як вичерпність багатьох природних ресурсів, вразливість навколишнього середовища, його екологічну стійкість і екологічну ємність.

Традиційно суспільство використовувало природні ресурси та природне середовище у своїх інтересах за мінімальних суспільних витрат, беручи найбільш легкодоступні елементи ресурсів з низьким використанням їх фізичної маси, витрачаючи лише незначну частину ресурсів на природоохоронні заходи. Негативні наслідки такої діяльності поступово накопичувалися, що сприяло виникненню у сучасному світі нестачі багатьох природних ресурсів. В окремих регіонах навіть досягнуто межі, за якої середовище не може самостійно очищуватися та відтворюватися.