Основи екології - Олійник Я.Б. - Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

Є чинники, які ще більше ускладнюють проблему народонаселення. Нестача землі призводить до виснаження пасовищ, ерозії ґрунтів, що сильно знижує родючість. Природні ресурси, особливо ліси, знищуються заради палива та експорту. Велика кількість людей (здебільшого молоді) прямує у великі міста. Але в умовах слабкої індустріалізації їм не вистачає ані роботи, ані житла, ані чистої води. Результатом цього є швидке зростання міст з мільйонами безробітних, які живуть прямо на вулицях.

Процес взаємодії природи і суспільства дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства з усією природою планети. Науково-технічна революція привела, з одного боку, до формування у людства всеохопної системи знань і технологій, з іншого - до збільшення антропогенного тиску на природу. Сформувалися складні господарські системи, вплив яких поширюється на увесь світ. В результаті зростає взаємозв'язок і взаємозалежність господарського життя країн і природи світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, що стосуються всього людства. Вони охоплюють усі аспекти відносин між державами світового співтовариства, між суспільством і природою. Глобальні проблеми потребують глобальних рішень. Для цього необхідне широке співробітництво і координація зусиль усього людства у різних сферах: політичній, економічній, науковій, освітянській. Сьогодні налічується кілька десятків проблем, які за своєю всеосяжністю можна вважати глобальними.

Проблема збереження миру на Землі - одна з найбільш важливих, оскільки під час виникнення військових конфліктів у світі, з такою кількістю ядерної зброї і ядерних технологій, всі інші проблеми відходять на задній план. Ще людство не накопичувало такої кількість смертельної зброї. її досить, щоб кілька разів знищити все живе на Землі або й саму планету. Сьогодні ядерна зброя зосереджена у п'яти державах світу (постійних членів Ради Безпеки ООН - США, Росії, Великій Британії, Франції, Китаї). Перші дві мають кілька десятків тисяч ядерних зарядів, решта - в межах 1 тис. ядерних зарядів кожна. Ця зброя може бути доставлена до цілі за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаються із стаціонарних установок або ракетами середнього радіусу дії, мобільними установами, ракетами з надводних та підводних кораблів військово-морського флоту, бомбардувальниками.

На щастя, наприкінці XX і на початку XXI ст. міжнародна ситуація у світі поступово змінюється від конфронтації до взаєморозуміння і співробітництва. На жаль, все ще зберігаються точки потенційних міжнародних або міжнаціональних конфліктів. Отже, проблема збереження миру на Землі залишається гострою, а її вирішення є найважливішою передумовою для розв'язання інших глобальних проблем людства.

Наступна важлива проблема - забезпечення поступального і пропорційного розвитку господарства світу. До середини 1990-х років розрив у рівнях прибутків на душу населення між економічно розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, був великим, незважаючи на те, що за останні півстоліття багато країн, що розвиваються, досягли значного прогресу: зросли їхні прибутки, розпочалася індустріалізація, досягнуто успіхів у галузях охорони здоров'я та освіти. У багатьох країнах Азії і Африки економічний стан такий, яким він був у країнах Західної Європи на початку XX ст. або перед Другою світовою війною. Проте інколи економічні показники дуже різняться: на крайніх "полюсах" багатства (розвинуті країни - ВВП на душу населення становить понад 20 тис. дол. на рік) і бідності (країни, що розвиваються, відповідно - менш як 200 дол. на рік) маємо відмінність у 100 разів. І ця різниця тільки зростає.

Економічний розвиток країн світу упродовж останніх двох століть доводить, що ефективна перебудова господарства окремої країни, швидкий його розвиток цілком можливі. Прикладів радикальних економічних перетворень окремих держав на шляху розвитку цивілізації чимало. Економіка більшості сучасних розвинутих країн перебувала свого часу на досить низькому рівні: США, Канада, Австралія розпочинали розбудову своєї економіки на неосвоєних землях нових континентів. Японія в останній чверті XIX ст. почала будувати індустріальну державу на островах, які століттями до цього були в ізоляції. "Далекосхідні тигри" (Сінгапур, Гонконг, Південна Корея) розбудували сучасне господарство, розпочавши майже з нуля.

Можна назвати такі передумови, що визначають успішність і інтенсивність прогресу. По-перше, це вибір шляху соціально-економічних перетворень, визначення своєї стратегії економічної політики і створення різних механізмів її реалізації. Головним питанням економічної політики є регулювання взаємодії держави і ринку, кругообігу товарів, ресурсів, капіталу. Другою передумовою є реалізація досягнень науково-технічного прогресу, на який, у свою чергу, впливають історія, культура, освіта і наука. У XX ст. залучення нових технологій дало змогу багатьом країнам використовувати свої економічні ресурси набагато продуктивніше, ніж будь-коли в історії, і досягти різкого збільшення виробництва за порівняно короткі періоди. Так, якщо протягом першої промислової революції (XIX ст.) подвоєння обсягу виробництва на душу населення у Великій Британії було досягнуто більш як за півстоліття, а у США - за 46 років, то у П половині XX ст. такого самого результату Японія, Республіка Корея і Китай досягли за 10-12 років економічного розвитку. Третьою передумовою є інтеграція у світове господарство. Ефективний економічний розвиток стає можливим лише тоді, коли вільний рух товарів, капіталу, науково-технічної інформації сприяє економічному зростанню всіх країн світу. Так, під час промислової революції XIX ст. у процесі взаємодії розвинулося господарство країн Європи, а у наш час такі країни, як Японія та США, завдяки обміну товарами, технологіями і капіталом, стали головними дійовими особами на світовому ринку. Отже, проблема забезпечення поступального і пропорційного розвитку господарства світу й окремих його країн має глобальний характер, оскільки її неможливо вирішити без взаємодії всіх учасників світової спільноти і використання механізмів міжнародного поділу праці.

Серед глобальних екологічних проблем найважливішою є проблема загрози екологічної кризи. Як наслідок антропогенних впливів на біосферу, окреслились такі негативні глобальні зміни, які можуть мати незворотній характер. Найоптимальніший шлях відвернення екологічної кризи полягає в організації раціонального природокористування. Глобальні екологічні проблеми мають економічний, соціальний і технічний аспекти. Це стосується, наприклад, проблем раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості, розвитку енергетики, використання земельних ресурсів і виробництва продовольства, використання ресурсів Світового океану.

Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини випливають з усвідомлення того, що вона є головною цінністю планети Земля. Тому людина має змінити цю позицію - поряд з упорядкуванням і стабілізацією демографічних процесів вирішити проблеми забезпечення життєдіяльності (продовольство, житло, енергія, знаряддя праці тощо) та якості свого життя (добробут, освіта, культура, охорона здоров'я та ін.).