Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - Сучасні економічні теорії

Сучасні економічні теорії краще розглядати у певній послідовності. Спочатку теорії, які відображають вплив людської сутності на формування економічних систем, потім теорії, які розкривають умови формування економічних систем, а тоді теорії, що рефлектують особливості функціонування економічних систем.

Групі теорій, які відображають вплив людської сутності на формування економічних систем, присвячені дослідження таких Нобелівських лауреатів, як Г. Мюрдал, В. Сміт, Дж. Стігліц, Дж. Акерлоф, Д. Канеман, які акцентували на поведінковій парадигмі ринкових відносин, що допускає, замість раціональності, розмаїття поведінки учасників ринку, який формується на основі досягнень когнітивного і соціально-психологічного аналізу ситуації. Заслуговує на увагу важливе зауваження Г. Мюрдаля про те, що під час дослідження країн, які розвиваються, наука ігнорує неекономічні фактори, такі як традиційні установки населення, соціально-економічна стратифікація й інститути, які склалися історично. Значною мірою це пов'язано з тим, що на сприйняття людиною повідомлень мають сильний вплив т. зв. фрейми, а саме додаткові відомості, які супроводжують основне повідомлення і створюють певний фон сприйняття.

Теоретичні погляди на формування сучасної економічної науки пов'язані з дослідженнями Р. Фріша, К. Ерроу, Д. Норда, частково Ж. Дебре, Дж. Кейнса, для яких центральною була теорія колективного вибору. У своїй Нобелівській лекції Р. Фріш писав: "Моя мета полягає в тому, щоб підняти економічне планування на більш високий рівень домагань, на рівень одного зі стовпів життєздатності демократії, де існують не лише формальна виборча система, т. зв. свобода слова і вільна преса, а й демократія, яка є живою, тобто може залучати якомога більшу кількість громадян до активної участі в житті малих громад на місцях одночасно із залученням її до активної участі у справах нації загалом".

До групи сучасних досліджень, які відображають рефлексію особливостей функціонування економічних систем, належать праці Нобелівських лауреатів Г. Саймона, Д. Норда, Т. Шульця, Дж. Неша, Дж. Харшані, А. Сена, присвячені двом основним аспектам теорії ігор. Перший аспект - визнання складності формалізації різноманітної реальності, оскільки вона, з одного боку, являє собою яскраве переплетіння суттєвих і несуттєвих факторів, а з іншого - сприймається в умовах неповноти й асиметричності інформаційного потоку, які загалом ускладнюють вибір раціональних шляхів економічного розвитку. Другий аспект стосується концепції суспільного вибору щодо компліментарності формальних і неформальних методів обґрунтування прийняття рішень.

Розглянуті вище тенденції розвитку світової економіко-теоретичної думки частково прямо, частково опосередковано підштовхують до необхідності переосмислення такого важливого фактора, як процес інституціоналізації шляхів суспільного розвитку і вияву у зв'язку з цим ролі держави.

Аналізуючи теоретичні погляди Нобелівських лауреатів, можна стверджувати, що всі вони різною мірою наголошують на значущості фактора інститутів і усталених правил поведінки в економічному і соціальному житті загалом. Відмінності у поглядах, частіше за все, не повністю усвідомлені, простежуються не за критерієм значущості, а за критерієм достатньої підстави. Звичайно, інститути становлять інтерес, перш за все, як особливий економічний ресурс. У зв'язку з цим економічний процес доцільно розглядати з позицій єдності двох взаємопов'язаних сторін - ресурсно-технологічної та інституційної.

І якщо з ресурсно-технологічного погляду економіка є системою способів поєднання ресурсів для виробництва благ і послуг, то інституційний аспект економіки у найзагальнішому вигляді являє собою механізм соціального й екологічного упорядкування економічних дій.

Значна роль у межах інституціоналізації економічної діяльності належить способам соціального впорядкування дій, які ґрунтуються на рольових відносинах, що досить повно враховують фактор мотивацій суб'єктів господарювання.

У цьому разі кожний із суб'єктів пристосовується до загальновизнаної, соціально апробованої моделі власної поведінки. Так реалізуються взаємні очікування, і завдяки цьому постійно відтворюється здатність до співробітництва, яка в економічному просторі становить основний ресурс, що виробляє інституційна структура. Він є істотною частиною людського капіталу, оскільки стосується фундаментального аспекту, пов'язаного з процесами до раціонального забезпечення узгодженості.

З інституційних позицій переваги ринкової економіки забезпечують можливість вільного дроблення і переміщення суб'єктами господарювання майнових прав, а також формування високого рекомбінаційного потенціалу, тобто здатності до швидкої перебудови способів виробництва і пропорцій ресурсів, що використовуються.

Водночас ринкова економіка з її тенденцією до експансії в усі сфери соціального життя містить небезпеку порушення балансу спеціалізованих і комплексних ролей в інституційній структурі суспільства. Противагою у цьому разі є вісь: держава - інститути самоорганізації населення (сім'я, малий бізнес, у т. ч. кооперація, місцеві союзи самоуправління та ін.). У розвитку таких інститутів і їх діяльності інтерес приватного власника справді виконує позитивну функцію, однак не стільки економічну, скільки соціальну3.

Погляд на економіку як на інституційний процес стосується проблеми розгортання інституційного ресурсу у напрямі досягнення певного позитивного динамізму в економічних системах за рахунок формування неявних меж, які забезпечують запобігання переродженню системної функції в дисфункцію. Важливим стає розуміння ефективності розвитку не з кількісних позицій, а з ціннісно-правових, які повною мірою відображають системно виправдані межі економічних дій.