Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - Справедливий геоекономічний правопорядок - запорука справедливого світу

Глобалізація та наднаціональна структуризація світової системи як її наслідок не можуть не вплинути на основу світового правопорядку - геоекономічну складову. Геоекономічний правопорядок - порядок регулювання відносин між учасниками геоекономічної системи, закріплений системою міжнародних актів (договорів, конвенцій та ін.). Серйозної трансформації зазнають не тільки національна і міжнародна правові системи - наднаціональні системи потребують юридичного забезпечення.

Поширення діяльності суб'єктів спілкування за національні межі створило нові правові відносини не тільки в національних системах, а й між наднаціональними системами. Якщо взяти такий аспект, як розподіл праці, де разом з міжнародним розподілом праці присутні між анклавний, між корпоративний, то, відповідно, правопорядок за сучасних умов не може однозначно зводитися тільки до міжнародних правових відносин, до міжнародного права. Геоекономічна й геофінансова системи світового господарства трансформують зміст економіко-фінансових функцій держави і юридичний зміст політичного й економічного суверенітету держави. Держава, що породжує право, у т. ч. й міжнародне, делегує фактично функції правотворчості численним господарюючим суб'єктам. Тому вслід за формуванням геоекономічної та геофінансової світових популяцій формується новітня модель світової правової системи, що опосередковує цей процес. Зводити ці відносини тільки до права між народами-державами - це означає консервувати застарілу правову модель і не зважати на нові реалії: самі геофінансові, геоекономічні системи вже формують нову світову модель права - світову глобалізовану правову систему. Отже, напрошується висновок: термін "міжнародне економічне право" щодо геоекономіки можна замінити на "правове регулювання геоекономічної діяльності", або "геоекономічне право".

Ігноруючи нові фінансово-економічні і відтворювально-промислові тенденції, до яких належать процеси глобалізації, зародження геоекономіки й геофінансів, блукаючі інтернаціоналізовані відтворювальні ядра, економічні межі, світовий дохід, геоекономічна карта світу, високі геоекономічні й геофінансові технології, геоекономічні війни та ін., сучасний світовий правопорядок поступово перетворюється на "річ у собі". Більше того, за останні десятиліття виникла ситуація, у якій правознавці вбачають загрозу для традиційних правових наук через тиск економіки й фінансів.

Відстоювання традиційних правових моделей породжує застій у мисленні юристів, які спеціалізуються з економіки, фінансів, промислової політики. Юристу для врегулювання будь-якого економічного, фінансового або промислового процесу необхідне своєчасне та об'єктивне виявлення сфери правовідносин. Тому виникають правові колізії, які перетворюють правову сферу на самодостатню систему, що розвивається, не обов'язково пов'язану із "зовнішніми" дисциплінами, при цьому вибудовується теорія та методологія права, виходячи із самого "права". Водночас у праві існують свої основоположні інститути (теоретико-методологічні блоки), що відрізняють його від економіки, а саме: відносини власності; договори; захист майнових і особистих немайнових прав; юридична відповідальність; співвідношення публічного та приватного інтересу; нормотворчі функції держави; конституційні основи побудови правових систем та ін. Проте й ці фундаментальні блоки трансформуються під впливом цивілізаційної, геоекономічної і геофінансової систем. Основний правовий блок, який піддається дії цих реалій, - проблема співвідношення публічного і приватного інтересу в правовому регулюванні. Часто це переходить на стадію формування національних зовнішньополітичних доктрин.

Глобалізація і як її віддзеркалення геоекономіка й геофінанси утворили цікаві актуальні проблеми, які потребують розв'язання. Відбувається визрівання новітнього класу колізій, що доходять до таких напружених ситуацій, які можна кваліфікувати як злочини. Йдеться про геоекономічні злочини, що породжуються геоекономічними війнами, які є найнебезпечнішим новітнім феноменом кінця XX- початку XXI ст. Використовуючи високі геофінансові та геоекономічні технології, глобальні підприємці, у т. ч. і держави, здатні буквально спустошити будь-яку національну економіку, прирікаючи на глибоку деформацію її економічну і фінансову інфраструктури, викликаючи соціальну напруженість, дисгармонію, вносячи гострі кризові явища до відтворювальних процесів. Фінансова криза 1998 р. наочно підтвердила ці можливості. Проте ініціатори подібних операцій, прикриваючись та виправдовуючи свої дії загальновизнаною стихією конкурентної боротьби, уникають відповідальності. Поки не буде існувати геоекономічний трибунал, не будуть діяти норми міжнародної відповідальності.

Правова система споконвіку відображала право сильного. Сучасна система за умов глобалізації та жорсткої ринкової боротьби загострила цю проблему. Право вийшло з-під контролю держави. Судова практика показує, що порушується основний принцип права - захист слабкої сторони. Спотворена псевдо фінансовими моделями правосвідомість учасників господарської діяльності породжує безцеремонне поводження з нею. Усе це заперечує принцип справедливості та знищує право як соціальний суспільний інститут. Юридична норма перетворилася на могутню наступальну зброю, що відображає захист інтересів однієї групи, корпорації (прошарку, устрою та ін.) на шкоду іншій. Боротьба за пом'якшення норм або їх посилення є віддзеркаленням політичної боротьби за довготривале панування в певній сфері (соціальній, воєнній, фінансовій, економічній, промисловій та ін.).

Гармонізація правового поля за умов щонайгострішої боротьби інтересів у політичній, воєнно-політичній, фінансовій, промисловій та інших сферах можлива через удосконалення загальних конституційних доктрин. Величезна кількість правових прогалин у багатьох основоположних законах заповнюється фоліантами коментарів, тлумаченнями, підзаконними нормами й актами. Часто виникають ситуації, коли будь-яку норму можна звести до протилежної їй завдяки "вмілому трактуванню". Тому правова система потребує поповнення новітнім класом норм, що наближаються за рівнем до конституційних, перехідних на шляху до світового рівня. Такими актами могли б стати світові (міжнародні) закони-доктрини, які не повинні тлумачитися двозначно. Слід, наприклад, розробити й прийняти закон-доктрину "Про правила поведінки та оперування за геоекономічних і геофінансових умов". Геоекономічний підхід, визрівання новітньої цивілізаційної парадигми (неоекономічної і етноекономічної систем) диктують необхідність створення та ухвалення уніфікованого Кодексу світового геоекономічного порядку, і завданням кращих теоретиків і методологів права є розпочати цю роботу.

Отже, за умов глобалізації в системі права і правового регулювання чітко позначилися три яруси: національне право, міжнародне право і геоекономічне глобалізоване право з особливим характером взаємодії між ними.