Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 4.1. Сутність, предмет, об'єкти і суб'єкти соціально-економічного прогнозування у системі державного регулювання економіки. Класифікація прогнозів

4.1. Сутність, предмет, об'єкти і суб'єкти соціально-економічного прогнозування у системі державного регулювання економіки. Класифікація прогнозів

Суспільне життя неможливе без передбачення майбутнього, без прогнозування перспектив розвитку. Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства й економічних ресурсів, що забезпечують його досягнення, для виявлення найбільш імовірних і економічно ефективних варіантів довгострокових, середньострокових і поточних планів, обґрунтування основних напрямків економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних у даний момент заходів. В умовах науково-технічного прогресу й удосконалення економічної системи держави, прогнозування стає одним з вирішальних наукових факторів формування стратегії і тактики суспільного розвитку.

Таким чином, сучасні умови вимагають максимального розширення фронту прогнозування, подальшого удосконалення методології і методики розробки прогнозів. Чим вищий рівень прогнозування процесів суспільного розвитку, тим ефективнішим є планування і керування цими процесами в суспільстві.

Процес прогнозування складається з ряду етапів, кожний з яких вирішує певну задачу:

o визначення задачі;

o збір ретроспективної інформації про об'єкт;

o формалізація задачі;

o вибір методів і алгоритму;

o моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;

o видача результатів прогнозу.

Існує кілька основних понять в галузі прогнозування.

Прогноз - це науково обгрунтоване, ймовірне судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Прогнозування - специфічний вид пізнавальної діяльності, шо припускає дослідження ше не існуючого об'єкта.

Прогнозування - процес формування прогнозу про розвиток об'єкта на основі вивчення тенденцій його розвитку.

Одним з важливих напрямків прогнозування суспільного розвитку є економічне прогнозування.

Економічне прогнозування - наукова економічна дисципліна, що має своїм об'єктом процес конкретного розширеного відтворення, а предметом - пізнання можливих станів функціонуючих економічних об'єктів у майбутньому, дослідження закономірностей і способів розробки економічних прогнозів. Економічне прогнозування - це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики.

Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям передбачення як випереджаючого відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. В залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія і відкриті на її основі закономірності і причинно-наслілкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези цим останнім дасться якісна характеристика, яка виражає загальні закономірності їх поведінки.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою мас більшу визначеність, оскільки грунтується не лише на якісних, але й на кількісних параметрах, і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта також і кількісно. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези більшою вірогідністю. В той же час, зв'язки прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є твердими, однозначними - прогноз має імовірнісний характер.

План визначає конкретну мету і передбачає детальні події розвитку досліджуваного об'єкта. В плані фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань та прийняті управлінські рішення. Його головна відмітна риса - визначеність і директивність завдань. Таким чином, передбачення одержує в плані найбільшу конкретність і визначеність.

Між прогнозом і планом існують розбіжності. Головна з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз - імовірнісний характер. План - це однозначне рішення, у тому числі й тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю природою має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі прогнозування являє собою дослідницьку базу планування, що має, однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів заснована на прогностичних методах, у той час як планування спирається на більш суворі і точні методи балансових та інших розрахунків.

Ще одна відмінність прогнозування від планування полягає в тому, що воно, будучи складовою частиною планування, існує самостійно. Виражається це, зокрема, в тому, що існують економічні процеси, які не завжди піддаються плануванню, але є об'єктами прогнозування. До них відносяться, наприклад, демографічні процеси.

існуючий попит населення на предмети споживання, рівень розвитку приватного господарства, склад родин, статево - вікова структура населення тощо.

За масштабом прогнозування виділяють:

o макроекономічний і структурний (міжгалузевий і міжрегіональний) прогнози;

o прогнози розвитку галузевих комплексів (паливно-енергетичного, агропромислового, сфери обслуговування населення та ін.);

o прогнози галузеві і регіональні;

o прогнози на рівні окремих підприємств;

o прогнози виробництва окремих продуктів.

За часом прогнози поділяються таким чином:

o оперативні;

o короткострокові;

o середньострокові;

o довгострокові.

Оперативний прогноз має період попередження до одного місяця, короткостроковий - від одного місяця до року, середньо-строковий - від року до п'яти років, довгостроковий - від п'яти і більше років.

Розподіл прогнозів в залежності від характеру досліджуваних об'єктів пов'язаний з різними аспектами відтворювального процесу. За цією ознакою виділяють такі прогнози:

o розвитку виробничих відносин;

o соціально-економічних наслідків науково-технічного прогресу;

o розвитку економіки в цілому (її темпів, факторів і структури);

o відтворення трудових ресурсів, зайнятості і підготовки кадрів;

o економічного використання природних ресурсів;

o відтворення основних фондів і капітальних вкладень;

o рівня життя і доходів населення;

o фінансових відносин, доходів і цін;

o зовнішніх економічних зв'язків та ін.

Кожний із зазначених напрямків має самостійне значення і може розроблятися на власній основі. Економічне прогнозування здійснюється в поєднанні з іншими видами прогнозування: соціальним, політичним, демографічним, науково-технічним, прогнозуванням природних ресурсів та ін. Результати цих прогнозів враховуються в макроекономічних та інших тилах економічного прогнозування. В свою чергу, економічні прогнози - неодмінна складова прогнозування і планування розвитку всіх інших суспільних процесів. Зв'язок різних видів прогнозів знаходить своє вираження також у послідовності їх розробки. Так, економічні прогнози розробляються після прогнозів науково-технічного прогресу, природних ресурсів, демографічних процесів тощо.

За функціональною ознакою (напрямком прогнозування) прогнози поділяються на два тили:

o пошуковий;

o нормативний.

Пошуковий прогноз грунтується на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта в минулому і сьогоденні, і не враховує фактори, здатні змінити ці тенденції. Його завдання - з'ясувати, як буде розвиватися досліджуваний об'єкт за збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання - визначити шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих за мету. В той час як пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об'єкта відштовхується від його минулого і сьогодення, нормативний прогноз здійснюється в зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та їх змін у світлі поставленої мети.

Обидва типи прогнозу існують одночасно на практиці і використовуються разом. В їх поєднанні виявляється роль прогнозування як інструмента планування досягнення поставлених цілей. Спонукальна функція прогнозування викликає таку його особливість, як ефект впливу прогнозу на вихідні передумови передбачення.

З типологією прогнозів тісно пов'язане питання про джерела інформації про майбутнє і способи прогнозування. Розрізняють три основні джерела прогнозної інформації: накопичений досвід, заснований на знанні закономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів, подій; екстраполяція існуючих тенденцій, закон розвитку яких у минулому і сьогоденні відомий; побудова моделей прогнозованих об'єктів стосовно очікуваних чи намічених умов.

Щодо цих джерел інформації розрізняють три способи прогнозування, шо взаємно доповнюють один одного:

експертний (грунтується на попередньому зборі інформації (анкетування, інтерв'ювання, опитування) та її обробці, а також на судженнях експертів щодо поставленої задачі);

o екстраполяція (вивчення попереднього розвитку об'єкта і перенесення закономірностей його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє);

o моделювання (дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об'єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його стані).

Економічний прогноз має дати об'єктивне достовірне уявлення про те, що може бути за тих чи інших умов. Він може стати надійною основою для прийняття державних рішень при його включенні в макроекономічний план, тим самим надаючи останньому директивного характеру. Прогноз та план як економічні дослідження мають базуватися на певних методологічних принципах.