Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 8.1. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності

8.1. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності

Національна економічна система України є відкритою системою, яка взаємодіє із світовою господарською системою, забезпечуючи через систему державного регулювання еквівалентні, рівноправні та взаємовигідні відносини суб'єктів національного ринку у зовнішньому обороті.

ЗЕД - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у сфері зовнішньої торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, науково-технічного співробітництва, охорони навколишнього середовища тощо.

У ГКУ (ст.377) визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її провадження потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою. Майном, зокрема, визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших, передбачених законом, формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом. Окрім цього, Україна у сфері ЗЕД керується принципами дотримання суверенітету народу України у провадженні ЗЕД.

Отже, зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність відносин суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарювання, побудованих на принципах взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання сприяє включенню національної економіки в світові господарські процеси, підвищенню її конкурентоспроможності на світових ринках, підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню всіх ресурсів, ліквідації дефіциту, підвищенню рівня життя населення, розв'язанню багатьох соціальних та екологічних проблем.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах.

Основні види (об'єкти) зовнішньоекономічної діяльності наступні:

1. Зовнішня торгівля (експорт, імпорт товарів, послуг).

2. Наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

3. М іжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

4. Кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

5. Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном.

6. Підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності.

7. Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, які здійснюються на комерційній основі;

8. Товарообмінні (бартерні) операції.

9. Орендні операції.

10. Операції з придбання, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку.

11. Роботи на контрактній основі фізичних осіб.

12. Інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Суб'єктами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності виступають: держава; недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів; безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньо-економічної діяльності (СОТ', ГАТТ, ЄБРР, МВФ).

Згідно із Законами і відповідно до ситуації на території України для іноземних суб'єктів господарювання можуть запроваджуватися такі правові режими діяльності:

o національний режим, який забезпечує рівні умови (права та обов'язки) з українськими суб'єктами господарювання;

o режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарювання мають більше прав, преференцій та пільг щодо мита, податків, зборів, ніж інші учасники зовнішньоекономічної діяльності;

o спеціальний режим, який застосовується до територій, означених як спеціальні економічні зони, до території митних союзів та в окремих випадках.

Найвишим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.

Національний банк України здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших держав, виконує облікові та представницькі функції.

Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.

Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонопольний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень.

На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.