Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 14.2. Види і система цін на продукцію аграрних підприємств

Рухаючись до споживача, продукція сільськогосподарського виробництва проходить кілька стадій - від товаровиробника до закупівельних підприємств, організацій або до посередника, які, в свою чергу, скеровують її на промислову переробку чи в торговельну мережу для продажу населенню. Аграрні підприємства для реалізації продукції можуть використовувати й інші канали, в тому числі торговий ринок. На кожному етапі руху ціна має відповідну структуру.

Під структурою ціни підприємства розуміють питому вагу в її складі окремих частин вартості - собівартості та прибутку. Структура цін перебуває в нерозривному зв'язку з їх рівнем, який є ступенем відображення вартості продукції в них. Рівень цін виробника визначає також рівень роздрібних цін на найважливіші продукти харчування й інші товари народного споживання і тим самим впливає на реальну заробітну плату населення країни.

Від рівня цін необхідно відрізняти масштаб цін, що відображає грошову одиницю певного найменування з ЇЇ кратними частинами.

Подальший рух продукції від виробника до споживача формує новий вид ціни та її структуру з відповідних складових, властивих різним рівням і суб'єктам господарювання (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Складові структури ціни одиниці продукції

На практиці, в системі народного господарства, діє багато видів цін, котрі виокремлюються за різними кваліфікаційними ознаками.

За характером обслуговування обороту розрізняють такі види цін.

Гуртові ціни" За ними закупівельні підприємства, організації та фірми реалізують сільськогосподарську продукцію великими партіями підприємствам-замовникам, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють роздрібну торгівлю. Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію складаються з фактичних витрат на виробництво продукції та прибутку підприємства-виробника, розмірів прибутку, податку на додану вартість, суми акцизів і ліцензійного збору, якщо товар обкладається ним.

Закупівельні ціни - такі, за якими аграрні підприємства і населення продають власну продукцію для державних потреб з метою подальшої переробки. Цю функцію можуть виконувати постачально-збутові, заготівельні організації, гуртово-посередницькі фірми, підприємства гуртової торгівлі й інші юридичні особи, в статуті яких передбачена ця діяльність. Закупівельна ціна охоплює оптову ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний і ліцензійний збори, а також витрати, що зазнали підприємства у зв'язку із закупівлею, збереженням, фасуванням, транспортуванням і реалізацією, та прибуток, необхідний для нормальної господарської діяльності.

Роздрібні ціни. їх самостійно визначають торговельні підприємства і реалізують за ними товари в роздрібній торгівлі незалежно від того, кому продукція продається. Складовими роздрібної ціни є ціна, за якою придбані товари, і торгова націнка підприємств роздрібної торгівлі, за рахунок якої покриваються витрати обігу й створюється певний прибуток. Обов'язковою складовою торгової націнки є податок на додану вартість і спецподаток.

Ціни торгового ринку складаються в процесі реалізації продукції підприємствами всіх форм власності, в тому числі й населення, їх рівень формується з урахуванням попиту, пропозиції та рівня цін у державній і кооперативній торговельній мережі.

Комісійні ціни - такі, за якими підприємства споживчої кооперації приймають сільськогосподарську продукцію від аграрних підприємств різних форм власності, в тому числі й населення. їх розмір залежить від рівня цін на торговому ринку регіону відповідно до рівня роздрібних цін.

Порівняльні ціни використовують для характеристики рівня динаміки виробництва валової продукції сільського господарства.

Заставні ціни - це ціни для закупівлі продукції або надання кредиту аграрним підприємствам під заставу.

Ціни на будівельну продукцію, або кошторисні, покладені в основу розрахунку кошторисної вартості спорудження об'єктів будівництва. За ними аграрні підприємства розраховуються з будівельними організаціями, приймають на баланс будівлі та споруди, визначають розмір амортизації.

Ціни і тарифи на послуги встановлюються підприємствами вантажного та залізничного транспорту на перевезення вантажів, підприємствами побутового обслуговування, зв'язку, банками, юридичними і консультаційними конторами на різні виробничі та невиробничі послуги, що надаються населенню.

Світові ціни - грошовий вираз міжнародної вартості товарів, які реалізуються на світовому ринку. Для певних товарів вони можуть визначатися рівнем цін країн-експортерів, для інших - рівнем цін бірж і аукціонів або провідних фірм світу.

За ступенем впливу держави на їх формування виокремлюють такі види цін.

Вільна, або договірна. її самостійно визначає підприємство безпосередньо на ринку, реалізуючи товар. Рівень ціни встановлюють за домовленістю, відповідно до економічних інтересів покупця і товаровиробника. Проте держава певною мірою може впливати на ці ціни через оподаткування і кредитування окремих груп суб'єктів господарської діяльності, проводячи антимонопольну політику.

Регульована ціна. її рівень регулює держава. Під впливом держави можуть формуватися ціни на основні продовольчі товари та сільськогосподарську сировину, причому можуть встановлюватися нижня і верхня межі ціни відповідно до ринкової ситуації та гарантування допустимого рівня рентабельності підприємств. Регулювання ціни може здійснюватися за допомогою встановлення певного розміру торговельних надбавок продовольчі товари або через надання дотацій окремим галузям і виробництвам.

Фіксовану ціну встановлюють державні органи на обмежене коло товарів.

За способом фіксації розрізняють такі види цін.

Контрактні, які встановлюються за згодою сторін і зареєстровані в контракті. Можуть переглядатись лише у виняткових випадках.

Трансфертні ціни становлять основу взаєморозрахунків, коли реалізується продукція між виробничими підрозділами одного підприємства.

Біржові ціни використовуються у випадку реалізації продукції через біржі.