Інформаційні системи і технології в банках - Страхарчук А.Я. - 5.4.3.2. Правове регулювання діяльності карткових платіжних систем, що діють на ринку України

На сьогодні карткові платіжні системи, які функціонують у банківській сфері України, можна класифікувати таким чином:

а) міжнародні платіжні системи:

1) банківські платіжні системи - MasterCard, Visa;

2) небанківські платіжні системи (American Express, Diners Club, JCB);

3) інші платіжні системи ("Золота корона", UnionCard, СТБ тощо);

б) внутрішньодержавні міжбанківські та локальні, впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до міжнародних платіжних систем, та на інших технологіях:

• локальні одноемітентні платіжні системи (СБОИ, ПІБ, МТ-Картта інші);

• УкрКарт;

• Національна система масових електронних платежів (НСМЕП). Важливим складовим чинником успішного функціонування карткових платіжних систем є законодавча та нормативно-правова база, зорієнторана на створення сприятливих умов для ефективної діяльності платіжних систем, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб'єктами господарювання. Окрім чинних законодавчих та нормативних актів, що регламентують функціонування платіжних систем, до правових засад карткового бізнесу банку належать внутрішні положення, процедури, ліміти, системи захисту, яких банк повинен дотримуватись.

Основними базовими законодавчими та нормативно-правовими актами України, що стали правовою основою для розробки, впровадження та регулювання діяльності на ринку платіжних карток України, є:

1. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 p., № 2346-111.

2. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., N& 137. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 543/10823) .

3. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток, затверджені постановою Правління НБУ від 8 квітня 2005 p., N* 123.

4. Правила Національної системи масових електронних платежів, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 грудня 2004 p., № 620 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2005 р. за № 25/10305).

5. Положення про здійснення Національним банком України взаєморозрахунків за операціями із застосуванням платіжних карток Національної системи масових електронних платежів, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 11 листопада 2005 p., № 424.

6. Постанова Правління Національного банку України від 26 жовтня 2004 р. за № 512 "Про завершення впровадження пілотного проекту і перехід Національної системи масових електронних платежів до промислової експлуатації".

7. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 p., №492.

8. Положення про впровадження платіжних карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 1997 p., № 37.

9. Концепція поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів, схвалена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26 травня 2006 p., N> 753.

Щодо законодавчої підтримки масових безготівкових платежів, то слід зазначити, що в лютому 2004 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив розроблені експертами Асоціації банків - членів EuroPay "карткові" законопроекти. Це проект Закону "Про електронну торгівлю", який визначає фінансові та правові взаємовідносини українських підприємств, фізичних осіб і банків у процесі електронної торгівлі, та Закон "Про внесення доповнень до Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", який регулює питання безпеки карткових розрахунків і протидії "картковим" шахрайствам. Останній, зокрема, регламентує можливість міжбанківського обміну інформацією про такі злочини. Адже охочих "поживитися" у сфері карткових розрахунків стає дедалі більше: загальний обсяг шахрайських операцій із платіжними картками в Україні 2005 року оцінюється в понад 1 млн доларів США, а 2006-го - понад 2 мільйони.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", № 2121 -III від 7 грудня 2000 року, на підставі банківської ліцензії банк має право здійснювати випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій із використанням цих карток. Згідно зі статтею 51, банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитні платіжні інструменти, що їх застосовують у міжнародній банківській практиці.

Беручи за основу досвід розвинених країн світу у цій сфері, Україна прийшла до використання поряд із традиційними безготівковими платіжними інструментами (чеками, платіжними дорученнями тощо) систем масових, тобто споживчих, платежів. Останнім словом тут є система масових та корпоративних платежів за товари і послуги за допомогою платіжних карток. У таких системах використовують кредитні картки, дебетові картки, електронні гаманці (передоплачені кредитні картки), а також картки для отримання грошей із банківських автоматів.

Досить тривале використання масових платіжних систем у світі закономірно призвело до певної уніфікації як ознак самих систем, так і вимог до власників карток. Зокрема, ідеться про такі спільні риси, як власне технологія виготовлення карток, обов'язкова ідентифікація користувача, перевірка чинності трансакції тощо. Це дозволяє виділити ці системи в окремий клас.

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року, № 2346-НІ, регулює діяльність як карткових, так і інших платіжних систем, зокрема СЕП НБУ та внутрішньобанківських. Упровадження Системи електронних платежів дозволило прискорити здійснення поточних розрахунків та обігу коштів (завдяки чому вдалося вивільнити майже 5% грошової маси), майже на 20% скоротити документообіг, суттєво зменшити ймовірність фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, а отже, знизити приховану емісію, що пов'язана з обігом коштів, отриманих за підробленими документами. Крім цього, перехід на сучасні форми розрахунків зробив можливим посилення контролю за станом грошової маси в державі, підвищив швидкість виконання розрахунків та надав Національному банку України й банківським установам можливість чіткішого контролю за дисципліною здійснення платежів.

Згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, установлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Емісію платіжних карток у межах України проводять тільки ті банки, що уклали договір із платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

Вид платіжної картки, яку емітує банк, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що графічно нанесені на неї, - це визначає платіжна організація відповідної платіжної системи, в якій ця картка має використання.

Обов'язковими реквізитами, що їх наносять на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем мають містити ідентифікаційний номер емітента, визначений у порядку, встановленому Національним банком України.

Національний банк України веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів банків - емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем. Еквайринг в Україні здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали договір із платіжною організацією. У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України.

Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунку платіжної картки. Банки-резиденти, які емітують платіжні картки, не мають права укладати договори про розповсюдження емітованих ними платіжних карток з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Банки - члени платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, що не є членами цих платіжних систем, про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати.

Платіжні організації небанківських платіжних систем - нерезиденти можуть укладати з банками-резидентами та небанківськими фінансовими установами-резидентами угоди про розповсюдження серед клієнтів таких фінансових установ платіжних карток цих систем, видачу готівкових коштів за ними, а також із торговцями про приймання ними платіжних карток цих систем для проведення розрахунків за надані ними товари чи послуги.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., № 137, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 543/10823, установлює загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.

Відповідно до Положення на території країни дозволяється використання платіжних карток, емітованих банками, що є членами як внутрішніх, так і міжнародних платіжних систем. Банки мають право створювати внутрішні одноемітентні (чи багатоемітентні) платіжні системи та емітувати платіжні картки на терені України, а також поширювати сферу діяльності цих систем на територію інших країн. До створення таких платіжних систем банки можуть вдаватися як самостійно, так і разом із зацікавленими нефінансовими інституціями чи підприємствами (за нормативними положеннями, створення та експлуатація внутрішніх платіжних систем, у яких розрахунки та операції з платіжними картками виконують небанківські установи, забороняється). Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем Visa International та EuroPay International та небанківських платіжних систем American Express, Diners Club, JCB угоди про членство в цих системах. Умови такого партнерства мають відповідати критеріям чинного законодавства України.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ, внутрішні платіжні системи можуть створювати в Україні банки-резиденти спільно з іншими фінансово-кредитними та нефінансовими установами (підприємствами) через запровадження власних проектів чи проектів інших розробників платіжних систем. Проекти внутрішніх платіжних систем мають відповідати вимогам та рекомендаціям міжнародних стандартів ISO, Європейського комітету із банківських стандартів (ECBS), а також рішенням міжнародних платіжних систем {Visa, EuroPay та ін.).

Технічне забезпечення створюваної платіжної системи має відповідати вимогам державних чи міжнародних стандартів, а програмне забезпечення - мати відповідні ліцензії його виробника (останнє не стосується програмних засобів власної розробки).

Установи - організатори внутрішніх платіжних систем також повинні забезпечити належний рівень захисту інформації шляхом застосування організаційних заходів та використання програмно-технічних засобів криптографічного захисту. Програмно-технічні системи захисту інформації мають працювати на основі спеціальних алгоритмів криптографічного захисту, описаних та визначених у відповідних держстандартах України, або мати відповідний дозвіл на їх використання від організацій (установ), які уповноважені видавати такі дозволи.

Упровадженню внутрішньої платіжної системи має передувати визначення платіжної організації (якщо створюється одноемітентна внутрішня платіжна система, функції платіжної організації може виконувати банк, який створює цю систему і є її власником).

Крім цього, ще до початку промислової експлуатації внутрішньої платіжної системи платіжна організація має розробити та належним чином зареєструвати торговельний знак (логотип) системи. У разі одноемітентної внутрішньої платіжної системи торговельним знаком (логотипом) може слугувати логотип банку-власника. Логотип має розміщуватися на платіжних картках системи та в місцях здійснення операцій із цими картками.

Важливо також зазначити, що здійсненням розрахунків із підприємствами торгівлі (послуг) за операціями держателів платіжних карток, а також операціями з видачі готівки останнім - еквайрингом - на території України можуть займатися лише банки - резиденти України, а операції з використанням платіжних карток в Україні здійснюються тільки у валюті України. Виняток становить лише одержання готівкової валюти з власного карткового рахунку клієнта в касах та через банкомат відповідних уповноважених банків-емітентів (чи тих, що надають платіжні картки від імені емітентів). Останнє також стосується одержання готівкових коштів в іноземній валюті держателями карток міжнародних платіжних систем, які є клієнтами емітентів-нерезидентів. Фінансові розрахунки банків - членів міжнародних платіжних систем за операціями, що здійснені їхніми клієнтами (чи довіреними особами) за допомогою платіжних карток поза межами України, виконуються у валюті, визначеній в угодах із платіжними організаціями міжнародних платіжних систем.

Участь банків у роботі платіжних систем має форму принципового або асоційованого членства. Аби стати принциповим членом міжнародної чи внутрішньої платіжної системи, банк повинен отримати від платіжної системи ліцензії на самостійне здійснення емісії платіжних карток та/чи еквайрингу. Натомість асоційоване членство передбачає отримання практично такої самої ліцензії, але за гарантіями, наданими платіжній організації іншим банком - принциповим членом. Емісію платіжних карток незалежно від платіжної системи, членом якої є банк (міжнародної, внутрішньої, одноемітентної чи багатоемітентної) та еквайринг можна здійснювати лише за умови отримання від Національного банку України ліцензії на проведення таких операцій. Банк, який є принциповим чи асоційованим членом міжнародної (або внутрішньої) платіжної системи та емітує платіжні картки, може укладати угоди з банками-резидентами, які не є членами платіжних систем, про виконання ними через касові відділення їхніх установ та пунктів обміну валюти операцій із видачі готівки за платіжними картками, а також про обслуговування поточних рахунків своїх клієнтів за розрахунковими документами еквайра. Проведення розрахунків за операціями з платіжними картками міжнародних платіжних систем, призначеними для користування за межами України, вимагає від банку ліцензії на право здійснення валютних операцій.

За здійснені операції банки отримують комісійну винагороду, порядок нарахування, сплати та розмір якої банки встановлюють самостійно, відповідно до правил платіжної системи, тарифів банку та нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжні картки видають клієнтові (чи його довіреній особі) на підставі та умовах договору про відкриття карткового рахунку.

Порядок відкриття карткових рахунків фізичним та юридичним особам регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, що затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року, № 492.

Як правило, передоплачені платіжні картки ("електронні гаманці"), які банк просто продає фізичним особам, укладення письмового договору не потребують. (Якщо схема використання передоплачених платіжних карток передбачає поповнення коштів на консолідованому банківському рахунку з перезаписом у картку нової суми, укладення письмового договору обов'язкове). Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України та користуватися платіжними картками, що емітовані нерезидентами, але в межах, установлених чинним законодавством України про валютне регулювання.

Договір про відкриття картрахунку має обов'язково визначати: умови (схему) обслуговування карткового рахунку клієнта; обставини зміни цих умов згідно з правилами та нормативами банку і платіжної системи; умови обслуговування в разі овердрафту; розмір та умови оплати за операції з картрахунком згідно з банківськими тарифами; порядок вирішення спірних питань тощо. Обов'язковим пунктом обумовлюють згоду клієнта на дебету-вання банком його картрахунку за платіжними повідомленнями еквайрів про здійснені клієнтом операції.

Для відкриття карткових рахунків клієнти подають у банк такі самі документи, що й для відкриття поточних рахунків. Якщо йдеться про дебетову схему обслуговування фізичних осіб, то замість карткових можна використовувати поточні банківські рахунки клієнта; в іншому разі відкривають окремі карткові рахунки, що ведуться в режимі звичайних поточних рахунків, але з урахуванням нормативно-правових обмежень. Окремі карткові рахунки відкривають клієнтам - юридичним особам - у будь-якому разі, та фізичним особам - у разі використання кредитної схеми. Юридична особа, що має відкриті рахунки в банках, які не є принциповими чи асоційованими членами конкретної платіжної системи, має право відкрити карткові рахунки в банках, які є її членами.

Клієнти з числа фізичних осіб можуть поповнювати кошти на своїх карткових рахунках, вносячи готівку до каси свого (чи іншого) банку шляхом переказу з інших поточних чи депозитних рахунків, та навіть із рахунків інших осіб за їх дорученням. Зарахування коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їхніх поточних рахунків та у формі готівкових відшкодувань за понаднормові витрати коштів держателями корпоративних платіжних карток.

Вигляд, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначає платіжна організація відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер - ВІН.

Розрахункові операції з використанням платіжних карток знач-но розширили спектр банківських фінансових послуг та збільшили можливості отримання банківського прибутку. Переваги запровадження карткових платіжних систем для клієнтів та їхніх довірених осіб очевидні: це й уникнення потреби носити зі собою великі суми грошей, і певне спрощення розрахункових формальностей, і можливість більш суттєвого контролю за трансакцією.

Набуваючи членства в картковій платіжній системі, банки отримують право на комісійну винагороду, розмір якої вони встановлюють самостійно, відповідно до правил конкретної платіжної системи і тарифів банку. Таким чином, крім комісійних та процентів із власників карток та торговельних підприємств, банк-еквайр одержує від останніх певний дисконт на оплату торговельних рахунків; до того ж він може користуватися у своїй діяльності коштами торговельних підприємств на рахунках цього банку. Нарешті, банк може надавати торговельному підприємству додаткові послуги, натомість пропонуючи йому додаткові пільги й додатково знижуючи ставку дисконту. Уповноважені банки України можуть установлювати комісійну винагороду у валюті видачі готівки (якщо йдеться про операції видачі готівки держателям платіжних карток). Інші види комісійної винагороди уповноваженим банкам установлюються згідно з порядком, визначеним у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.

Як правило, банки пропонують до послуг клієнтів - фізичних осіб дебетові схеми, кредитні схеми і так звані передоплачені кредитні картки, чи "електронні гаманці".

Клієнти банку-емітента (чи банку, який діє від імені останнього) та їхні довірені особи можуть застосовувати платіжні картки для безготівкової оплати за товари чи послуги, перерахування коштів із карткових рахунків на рахунки інших осіб, купівлі товарів та послуг у системах електронної комерції. Платіжні картки також використовують для одержання готівки в касах банків, банкоматах та пунктах обміну іноземної валюти.

Юридичні особи можуть користуватися корпоративними платіжними картками. Довірені особи клієнтів, що є юридичними особами, можуть використовувати платіжні картки для здійснення (у безготівковій і готівковій формах) розрахунків, пов'язаних зі статутною та господарською діяльністю; оплатою витрат на відрядження та представницьких витрат як в Україні, так і за її межами. Кошти, які списані з карткового рахунку юридичної особи за вказаними розрахунковими операціями (за винятком безготівкових розрахунків у національній валюті України, що пов'язані зі статутною діяльністю юридичної особи на території України), вважаються за видані під звіт держателеві платіжної картки. Інакше кажучи, використання коштів має підтверджуватися відповідними звітними документами.

Згідно з постановою Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", корпоративні платіжні картки не можуть застосовуватися для виплати заробітної платні та інших виплат соціального характеру, оплати угод (контрактів) в іноземній валюті від імені резидентів та представництв юридичних осіб із числа нерезидентів.

Держателі платіжних карток із числа фізичних осіб можуть використовувати картки для переведення коштів на інші рахунки, сплати комунальних та інших послуг через мережу депозитарних банкоматів.

Крім платіжних карток, що їх емітують фінансові установи, в Україні дедалі більше поширюються інші форми платіжних карток. До них належать дисконтні, клубні картки, зарплатні та вкладні картки, картки АЗС і картки підприємців.

Одним з аспектів успішної розбудови платіжних систем в Україні є створення розвинутої та зручної в користуванні системи банкоматів. Як свідчать дослідження, для підвищення ефективності використання банкоматів банкам доцільно об'єднувати свої мережі, надаючи клієнтам можливість користуватися банкоматами різних банків. Організаційну структуру та деталі функціонування такої спільної мережі визначають банки - учасники системи. Важливим також є регулювання експлуатації карткових терміналів. Існують дві системи: система прямого, постійного зв'язку термінала з банком клієнта; "автономна" система.

До переваг системи першого типу слід віднести можливість оперативного підключення до рахунку клієнта та негайного його дебетувавня - звідси висока гарантія грошового забезпечення платежу.

Однак система прямого зв'язку має й досить серйозні недоліки. Перше, вона потребує наявності такої ж кількості банкоматів, скільки в певній місцевості є банків та установ, які ведуть рахунки клієнтів і випускають картки. Це вимагає і вільного місця, і збільшених капіталовкладень, і утримання штату кваліфікованих касирів для обслуговування терміналів. Другий недолік полягає в постійній завантаженості ліній зв'язку. Усе це призводить до значних експлуатаційних витрат (щоправда, проблему завантаженості телекомунікацій можна полегшити за допомогою технології пакетної передачі даних).

У системі другого типу касовий вузол не має безпосереднього й постійного зв'язку з фінансовим центром. Термінал спочатку здійснює авторизацію, тобто перевіряє право пред'явника картки користуватися нею та в деяких випадках - право використати ту чи іншу суму. Потім банкомат вводить у пам'ять загальну суму покупки. Далі класифікована інформація з певною періодичністю передається до фінансового центру. За дещо спрощеного рівня автоматизації можна використовувати пристрої для перевірки прав пред'явника картки на її використання (можна також перевірити наявність прав, зателефонувавши до фінансового центру).

Суттєвим фактором забезпечення розрахунків із застосуванням платіжних карток є дотримання правил документообігу. Згідно зі згадуваною постановою НБУ, кожна операція держателів платіжних карток має супроводжуватися оформленням усіх належних документів на паперових носіях (сліпа, квитанції торговельного термінала, чека банкомата тощо). Чек банкомата може надаватися клієнтові чи його довіреній особі на вимогу. Зазначені документи мають статус первинного платіжного документа клієнта (чи його довіреної особи), вони підтверджують виконання розрахункової операції й можуть бути використані для врегулювання спірних питань між клієнтом та емітентом платіжної картки.

Сліп - це документ, що підтверджує проведення операції з платіжною карткою. У ньому фіксують дані про конкретну операцію та реквізити платіжної картки.

Сліп має включати в себе такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор чи інші реквізити підприємства торгівлі (послуг); дату здійснення платіжної операції; вид операції (покупка, повернення); суму операції в національній валюті України; реквізити платіжної картки; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (за винятком випадків, коли правила розрахунків платіжної системи не передбачають процедур авторизації); підпис касира в разі оформлення сліпа; підпис держателя платіжної картки (є обов'язковим у разі оформлення сліпа; у разі оформлення квитанції торговельного термінала наявність підпису держателя визначається згідно з правилами конкретної платіжної системи).

Якщо йдеться про операцію отримання готівки в касах банківських установ та пунктах обміну іноземної валюти, то сліп (чи квитанція торговельного термінала) має містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі; підш.с касира; підпис держателя платіжної картки.

На чеку банкомата мають бути зазначені: ідентифікатор (чи інші реквізити) банку; номер банкомата; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки; код, що ідентифікує операцію у платіжній системі.

Сліпи в погоджений термін передаються банкові-еквайру, який на їх підставі формує платіжні повідомлення та направляє останні до пррцесин-гового центру (розрахункового банку) для наступної обробки та остаточних розрахунків за проведені операції.

Якщо оплата платіжною карткою здійснюється через торговельний термінал (на підприємствах торгівлі чи послуг, у касах банків чи пунктах обміну іноземної валюти), клієнтові видається квитанцію торговельного термінала. Такий спосіб оформлення первинної звітності за операціями є більш оперативним, бо термінал може передати дані про операцію та реквізити платника еквайру вже у процесі авторизації картки, або зберегти всю інформацію в пам'яті у формі журналу платіжних повідомлень для подальшого передавання еквайру.

Емітенти зобов'язані не рідше ніж раз на місяць (або на вимогу) надавати клієнтам витяги про рух коштів на 'їхніх карткових рахунках. Така чітка регуляція звітності та оперативність проходження даних за розрахунками дозволяє користувачеві отримувати від банку інформації в такій формі, яка дозволяє точно перевірити кожну операцію та висунути претензії в разі її неправильного оформлення.

Одним із додаткових стимулів для залучення нової клієнтури є встановлювана банками - членами платіжних систем система овердрафту, тобто можливості надання короткотермінового кредиту в ситуації, коли під час виконання операції за платіжною карткою за дебетовою схемою виявлено недостатність (або брак) коштів на картрахунку клієнта. Як правило, такий кредит надається держателеві картки автоматично, без спеціального звернення в банк. Під час купівлі товарів (послуг) використовується кредитна лінія, ліміт якої має відновлюватись у міру погашення боргу. Користування кредитом протягом певного терміну (визначається банком) не тягне за собою сплати процентів, але клієнт на бажання може трохи відстрочити повернення боргу поза межі пільгового періоду (у цьому разі проценти за кредит уже слід сплачувати). У кожному окремому разі умови овердрафту вичерпно визначають під час відкриття карткового рахунку та вказують в угоді про відкриття останнього.

Оскільки карткові овердрафти та кредитні лінії належать до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, то відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 року, № 279, банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 листопада 1997 року, № 388, фізичним особам відкривають балансові рахунки № 2625 (стан рахунку - активно-пасивний), для юридичних осіб відкривають балансові рахунки № 2605 (стан рахунку - активно-пасивний).

Правила Національної системи масових електронних платежів визначають загальні принципи побудови Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, взаємовідносини між її членами та учасниками, загальну технологію роботи в НСМЕП, порядок використання платіжних карток, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, порядок вирішення спорів, систему безпеки. Правила розроблено згідно із Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Діяльність НСМЕП спрямована на виконання її основних функцій щодо переказу коштів за операціями, що ініційовані із застосуванням платіжних карток, та забезпечення високого ступеня безпеки, надійності, швидкості та економічної ефективності виконання операцій із застосуванням платіжних карток. Указом Президента України від 9 лютого 2004 року, № 175/2004, затверджено Заходи щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції. Заходи в одному з пунктів передбачають: "До 1 червня 2004 року вжити за участю Національного банку України в установленому порядку комплекс заходів щодо припинення здійснення поза установами банків готівкових платежів за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у тому числі щодо прискорення впровадження Національної системи масових електронних платежів, терміналів для обслуговування платіжних карток у роздрібній торгівлі, а також на підприємствах, в установах, організаціях".

У плані реалізації державної підтримки карткових платіжних технологій постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26 травня 2006 p., № 753, було ухвалено Концепцію поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів. Відповідно до Концепції державна підтримка поширення безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток передбачає: прийняття нормативи о-правових актів з питань регулювання функціонування та розвитку карткових платіжних систем; запровадження національних стандартів у сфері електронних розрахунків, гармонізованих із міжнародними; упровадження технологій безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток за житлово-комунальні послуги, спожиту електричну енергію, природний газ, послуги зв'язку і транспорту, здійснення грошових переказів через об'єкти поштового зв'язку, а також при сплаті податків і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; розроблення та впровадження нових платіжних технологій, у тому числі на базі смарт-кар-ток; проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо ефективності та доцільності застосування платіжних карток тощо. Цей крок є надзвичайно дієвим у розв'язанні проблеми поліпшення структури грошового обігу завдяки масовим безготівковим платежам із використанням карток і скороченню частки готівкових розрахунків.

Ця Концепція розроблена на основі: Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., № 137, Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 грудня 2004 p., № 620, постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р.

"Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів". Метою Концепції є;

- збільшення інвестиційних можливостей банківської системи через залучення коштів населення на банківські рахунки;

- зменшення кількості зловживань у сфері економіки;

- зменшення готівкових платежів поза банками;

- підвищення заінтересованості населення в користуванні платіжними картками, у тому числі розширення банками можливостей використання кредитної схеми розрахунків;

- зменшення витрат, пов'язаних із підтримкою готівкового грошового обігу, шляхом упровадження безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток у сфері торгівлі та послуг;

- запровадження електронної комерції. Основні напрями реалізації Концепції:

• розширення сфери застосування безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток;

• удосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування платіжних систем та використання платіжних карток;

• забезпечення безпеки здійснення безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток, у тому числі шляхом застосування смарт-карток;

• запровадження нових технологій у системах масових безготівкових розрахунків;

• удосконалення регулювання правовідносин учасників безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток;

• здійснення емісії та еквайрингу платіжних карток у банках, закладах торгівлі, громадського харчування та послуг;

• розвиток виробництва платіжних терміналів, банківських автоматів, інших технічних і програмних засобів (компонентів платіжних систем), які використовують у платіжних системах;

• прискорення розроблення технологій із використанням смарт-карток у системах масових безготівкових розрахунків, гармонізованих із міжнародними стандартами;

• підвищення рівня захисту прав держателів платіжних карток;

• створення умов для здійснення безготівкових розрахунків населення з використанням платіжних карток за житлово-комунальні послуги, спожиту електричну енергію, природний газ, послуги зв'язку і транспорту, здійснення грошових переказів через об'єкти поштового зв'язку, а також для сплати податків і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

• розроблення та перегляд національних стандартів у сфері технологій створення платіжних систем, гармонізованих із міжнародними стандартами;

• запровадження підготовки в навчальних закладах фахівців для роботи на підприємствах, в установах та організаціях - учасниках платіжних систем;

• удосконалення системи моніторингу для виявлення незаконних операцій під час здійснення безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток та обміну інформацією між банками (платіжними системами) і право