Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - 1.3. Класифікація підприємств та їхніх об'єднань

Знання про те, як поділяються підприємства на класифікаційні групи за певними ознаками в реальному економічному середовищі, має стати в нагоді під час вибору, наприклад, системи оподаткування, певних податкових чи інших пільг з боку держави для окремих суб'єктів господарювання або суб'єктів певних видів діяльності, вибору стратегії розвитку бізнесу тощо.

З 1 січня 2004 р. введено в дію нові Цивільний та Господарський кодекси України, які містять багато суперечностей щодо класифікації підприємств (юридичних осіб). До узгодження положень Кодексів єдиної остаточно узгодженої класифікації не існує. За Господарським кодексом України найбільш поширеними є такі види підприємств (табл. 1.2).

Розподіл підприємств за галузями економіки подано в табл. 1.3.

Таблиця 1.2. Класифікація підприємств за Господарським кодексом України

* Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність виникає, якщо одне з асоційованих підприємств має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством. Вирішальна залежність виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах іншого підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визнається холдинговою компанією.

Таблиця 1.3. Кількість об'єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій за формами власності на 1 січня 2006 р.

Підприємство має право на створення відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень із правом відкриття поточних і депозитних рахунків в установах банків). Філії та представництва не є юридичними особами.

Філія - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відкриття філії не потребує державної реєстрації, але для розміщення такого підрозділу в адміністративно-територіальній одиниці необхідно мати згоду відповідної місцевої влади.

Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та представляє і захищає інтереси юридичної особи.

Серед інших ознак, які заслуговують на увагу, - належність до певної галузі економіки, а саме за видами економічної діяльності.

За оцінками експертів Світового банку, тільки в країнах, що розвиваються, налічується близько 50 визначень малого підприємництва. У різних країнах використовують свої критерії віднесення підприємств до категорії малих. Зокрема, у Німеччині до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи з кількістю до 500, а в Нідерландах - до 100 осіб. В Японії до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи за критерієм кількості залежно від галузі економіки (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Японські стандарти визначення малих та середніх підприємств

У Великій Британії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайняті до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу - такі критерії віднесення підприємств до розряду малих в Італії, в Індії - кількість зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях - ще й рівень використання енергії1.

У 1996 р. в Європейському Співтоваристві були прийняті рекомендації щодо віднесення підприємств до категорії малих та середніх, в основу яких покладена трирівнева класифікація. Загальна вимога: підприємства мають бути корпоративно незалежними, тобто у власності інших осіб має перебувати близько 25 % статутного капіталу (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Європейські стандарти визначення малих та середніх підприємств

За підсумками 2006 р. в Україні функціонувало 307,4 тис. малих підприємств, що на 12,3 тис, або на 4,2 % більше, ніж у попередньому році. У середньому в розрахунку на 10 тис. осіб населення припадало 66 малих підприємств, 65,5 % з яких були прибутковими.

За галузевою структурою понад половину малих підприємств було зосереджено у сфері торгівлі та послуг. Так, 33,5 % від їх загальної кількості були торговельними, 21,7 % займалися операціями з нерухомістю, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 5 % працювали у сфері транспорту та зв'язку, по 3,3 % припадало на малі підприємства зі здійснення готельної та ресторанної діяльності, з надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту. Виробничу сферу для своєї діяльності обрали 29,9 % малих підприємств, серед яких 14,4 - промислові підприємства, 10,2 - будівельні, 5,1 % - сільськогосподарські1.

Будь-який суб'єкт господарювання, в тому числі і підприємство, існує в певній організаційно-правовій формі2. Організаційно-правові форми юридичних осіб відповідно до чинного українського законодавства подано на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Класифікація юридичних осіб за Цивільним кодексом України

Відповідно до Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законодавством.

Товариство - це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у ньому. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.

У станова - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ установлюються законом.

Особливості правового статусу непідприємницьких товариств установлюються окремими законами: "Про споживчу кооперацію", "Про об'єднання громадян" тощо.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як виробничі кооперативи або господарські товариства.

Виробничий кооператив - це добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Господарське товариство - це юридична особа, статутний (складений) капітал якого поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами визнаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Відповідно до Цивільного кодексу України господарське товариство, крім повного і командитного1 може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. До введення в дію нових кодексів на території України юридична особа з одним учасником мала правовий статус "приватного підприємства".

Господарське товариство за формою об'єднання майна, характером відповідальності учасників щодо фінансових зобов'язань товариства та ступенем їх участі в діяльності може мати такі форми (табл. 1.6):

- товариство з обмеженою відповідальністю;

- товариство з додатковою відповідальністю;

- повне товариство;

- командитне товариство;

- акціонерне товариство (відкритого або закритого типу).

Відповідальність учасників може бути:

- необмеженою й обмеженою. За умов необмеженої відповідальності власники відповідають усім своїм майном, тобто як тією його частиною, яка інвестована в підприємство, так і тим, що належить їм як фізичним особам на правах приватної власності. У випадку обмеженої відповідальності власники відповідають лише тієї частиною свого майна, яка вкладена в підприємство;

- солідарною та частковою. Солідарна відповідальність передбачає, що кожен із власників відповідає за всі фінансові зобов'язання підприємства (один за всіх, всі за одного). Застосування принципу часткової відповідальності зобов'язує кожного з власників відповідати лише за частину фінансових зобов'язань підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, статутний капітал якого поділений на частки, обсяг яких визначається статутом. Учасники такого товариства несуть відповідальність (ризик збитків), пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів до статутного капіталу.

Товариство з додатковою відповідальністю - це товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених статутом розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного капіталу. Якщо цих сум недостатньо - додатково своїм власним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, встановленого статутом товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, й у строк до 12 місяців із дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у певному році до моменту його виходу.

Повне товариство - це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть солідарну додаткову відповідальність за його зобов'язаннями всім майном, що їм належить.

Командитне товариство - це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в його діяльності. Учасники-вкладники є "мовчазними", тобто відіграють пасивну роль в діяльності товариства. Вони вкладають свої кошти в суб'єкт господарювання, проте не беруть участі в управлінні.

Акціонерне товариство - це товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, який не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства. Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Вони укладають між собою договір (він не є установчим документом), що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні повідомити про намір створити його, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники зобов'язані бути держателями акцій на суму, не меншу 25 % статутного капіталу і строком не менше двох років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Після закінчення вказаного в повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим.

Акціонерному товариству притаманний унікальний спосіб фінансування - через продаж акцій і облігацій, - який забезпечує мобілізацію значних сум коштів шляхом реалізації інструментів власності серед населення чи юридичних осіб.

Акціонерні товариства в Україні бувають відкриті і закриті. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки на купівлю-продаж на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших учасників акціонерного товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Акції акціонерного товариства поділяються на прості і привілейовані, можуть бути іменними та на пред'явника.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Виплата дивідендів за такими акціями проводиться в обсязі, зазначеному в акції, незалежно від обсягу одержаного акціонерним товариством прибутку. Коли особа купує акції акціонерного товариства, випускається сертифікат акції, який засвідчує право власності в акціонерному товаристві. Відповідно до законодавства частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 %. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує обсягу статутного капіталу.

Підприємства можуть створювати об'єднання, які діють на основі договору або статуту, що затверджується їх засновниками або власниками.

Об'єднання підприємств - це господарська організація, утворена з двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

За правовим режимом членства виділяють два типи добровільних об'єднань - договірні та статутні. Договірні об'єднання (асоціації, корпорації) створюються за принципом добровільного членства. їх засновники укладають багатосторонній засновницький договір, в якому визначають усі необхідні умови діяльності членів об'єднання. Статутні об'єднання (концерн, консорціум, державні корпорації) діють на основі статуту, часто з високим ступенем централізації управлінських функцій і фінансової залежності від засновників.

Поряд із добровільними об'єднаннями підприємств в Україні можуть створюватися так звані інституційні об'єднання, які започатковуються в директивному порядку міністерствами чи безпосередньо Кабінетом Міністрів. До них належать виробничі, науково-виробничі, виробничо-торговельні та інші об'єднання, які інтегрують стадії створення, реалізації та сервісу після продажу виробів тривалого користування.

Об'єднання, як правило, є юридичними особами, можуть мати самостійний і зведений баланси, поточні та вкладні рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об'єднань проводиться в порядку, встановленому для підприємств в Україні. Підприємства - учасники об'єднання зберігають статус юридичної особи, незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Намір створити об'єднання підприємств може розглядатися не тільки як концентрація, а й як "погоджені дії". Тому з метою запобігання зловживань на ринку рішення про дозвіл об'єднання підприємств приймає Антимонопольний комітет України.

Класифікація об'єднань підприємств. Відповідно до Господарського кодексу України виділяють такі види об'єднань:

- асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Об'єднання у формі асоціації не вимагає централізації управління підприємствами - членами асоціації (правлінню асоціації не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств);

- корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

- консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо) промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети. Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники. Після досягнення певної мети консорціум припиняє свою діяльність;

- концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. У цій формі об'єднання застосовується найбільш високий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень підприємств концерну. Особливістю концернів і державних корпорацій як найбільш поширених в Україні форм статутних об'єднань є те, що їх засновниками є власники уповноважені органи, а не самі підприємства, і діють ці об'єднання на підставі затверджених засновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники, а не члени об'єднань;

- інші об'єднання, серед яких можуть бути відомі у світовій практиці;

- картелі - договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції;

- синдикати - організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через утворений спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання;

- трести - монополістичні об'єднання підприємств, які раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс;

- холдинги - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів, яка становить інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Перевага холдингових структур пояснюється наявністю централізованого фінансово-економічного управління технологічно пов'язаними підприємствами, можливістю знизити ризики інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, зростанням можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.;

- промислово-фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На чолі фінансової групи може стояти банк, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до складу фінансової групи, контролює всі сфери їхньої діяльності.

Найбільш поширеною в Україні формою об'єднань (табл. 1.7) є асоціації. У роботі асоціацій можна виділити незалежно від специфіки галузі декілька основних напрямків, зокрема:

- взаємодія з державою в інтересах бізнесу (вплив асоціацій на процес законотворення через розробку законопроектів, проведення семінарів за участю представників влади);

- встановлення правил чесного бізнесу і контроль за їх дотриманням (членство в асоціаціях передбачає дотримання прийнятих нею "кодексів честі");

- РR - галузі (асоціація за рахунок загальних коштів від імені галузі може рекламувати галузь у цілому, ініціювати появу публікацій у пресі, проведення семінарів, тренінгів для потенційних клієнтів, організовувати виставки, спільні маркетингові акції);

- інформаційний обмін (апарат асоціації може працювати як спеціалізоване інформаційне агентство, яке забезпечує всіх операторів новинами про технології, зміни в законодавстві тощо. З внутрішньогалузевими об'єднаннями охоче співпрацюють аналогічні міжнародні організації, що відкриває підприємствам доступ до світових інформаційних ресурсів, вигідних контрактів);

- урегулювання суперечок.

Найбільш відомими асоціаціями в Україні є: Інтернет - асоціація України, Українська асоціація товарних знаків, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Асоціація сприяння обороту і виробництву алкоголю і тютюнової промисловості (СОВАТ), Всеукраїнська асоціація пекарів та ін.

Відповідно до Закону України "Про холдингові компанії в Україні", холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором. Статутний капітал холдингової компанії утворюється за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 % статутного капіталу холдингової компанії.

Холдинги характеризуються високим рівнем організації та концентрації капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються проблеми, які не може вирішити одне окремо взяте підприємство: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей тощо.

Основними мотивами, що спонукають до створення холдингових компаній, є такі;

- можливість отримання контролю над підприємствами;

- концентрація капіталів, більш вільне їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;

- консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дає змогу холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку;

- залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств;

- можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок;

- розподіл господарських ризиків між різноманітними дочірніми фірмами;

- проникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів;

- проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств.

Наприклад, Перший національний виноробний холдинг (ПНВХ) входить до складу корпорації "Логос" (м. Дніпропетровськ). Як керуюча структура він поєднує лідерів українського виноробства: TOB "Інкерманский завод марочних вин" (Севастопольська зона виноробства, АР Крим), АПФ "Таврія" (м. Нова Каховка, Херсонська обл.), ЗАТ "Інститут Виноробства" (м. Дніпропетровськ), TOB "Качинский+" (Севастопольська зона виноробства, АР Крим), ЗАЗ "Чорноморець" (Бахчисарайський район, АР Крим). Загальна площа виноградників Холдингу більше 3000 га. ПНВХ є власником таких торгових марок, як "Inkerman" - класичні марочні вина, "Легенда Криму" - ординарні вина, "Златна Колекція" ("Златна Тамянка", "Златна Кадарка") - колекція напівсолодких і десертних вин, "Таврія" ("Каховський", "Борисфен", "Георгіївський", "Таврія", "Оріана", "Каховка", "Асканія", "Дніпро", "Херсон", "Імперіал", "Георгіївський кавалер") - ординарні, марочні й колекційні коньяки, "ALeXX" (Silver, Gold, Platinum) - перший креативний коньяк у стилі "fusion". З 2005 р. ПНВХ є ексклюзивним постачальником продукції "Remy Cointreau" в Україні (коньяки "Remy Martin", лікери й горілки "BOLS").

Відповідно до Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" промислово-фінансова група (ПФГ) - це об'єднання, до якого можуть входити промислові, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації