Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - 5.2. Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства

Система соціального партнерства будується на узгодженні й захисті інтересів різних соціальних груп. Враховуючи відмінність, різноспрямованість і незахищеність (за відокремленості) інтересів окремих соціальних груп, прошарків, класів, партнерські відносини передбачають взаємодії та взаємозалежності всіх суб'єктів соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство забезпечує права різним соціальним групам на участь у політичних й економічних процесах, вироблення й прийняття рішень щодо актуальних проблем розвитку суспільства.

Економічні та соціальні інтереси є предметом узгодження суб'єктів соціально-трудового партнерства: найманих працівників, роботодавців і держави (як виразника інтересів суспільства). Соціально-економічні інтереси — це реальна (глибинна) причина соціальних дій, подій, активності, досягнень, яка стоїть за безпосередніми спонуканнями — мотивами, помислами, справами індивідів та соціальних груп. Соціальні інтереси зумовлені економічним становищем кожної конкретної людини чи групи. Економічні інтереси — об'єктивні причини діяльності людей, зумовлені їх місцем у системі виробництва.

Економічні й соціальні інтереси класифікуються за суб'єктами їх реалізації, тобто як інтереси найманих працівників, роботодавців і держави.

Інтереси держави мають такі складові.

1. Суспільно-економічні інтереси, що відображають загальносприятливе середовище життєдіяльності (мир, екологічна безпека, державна незалежність, соціальна стабільність тощо) і збігаються з інтересами інших суб'єктів. Однак, незважаючи на те, що держава повинна виражати інтереси суспільства, реально далеко не всі інтереси держави є інтересами суспільства.

2. Інтереси державної бюрократії, спрямовані на саморозвиток державної системи, є корпоративним додатком до інтересів держави і за ними стоять особисті інтереси державних чиновників.

3. Інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства, які реалізуються завдяки тому, що держава не має і не може бути представником одного класу чи прошарку, оскільки в демократичному суспільстві вона повинна бути інститутом консенсусу.

Інтереси роботодавців мають такі складові.

1. Інтерес власника полягає у збереженні, зростанні власності та отриманні від неї гарантованого прибутку. Цей інтерес передбачає також турботу про перспективу, заради чого власник може погодитися навіть на скорочення поточних доходів (інвестування). Потребами, що виявляють цей інтерес, є загальносприятливі умови економічної діяльності (помірне оподаткування, некорумпованість влади, добросовісна конкуренція, здорові ринкові відносини тощо), стабільність суспільного устрою тощо.

2. Інтерес підприємця полягає насамперед в ефективному поточному використанні факторів виробництва з метою отримання максимально можливого прибутку. Реалізація цього інтересу також потребує сприятливих умов економічної діяльності, однак у кожному конкретному випадку може ефективно реалізуватися і за протилежних умов (корупція, недобросовісна конкуренція, порушення екологічних правил тощо).

3. Інтерес роботодавця як громадянина виявляється у бажанні жити й виховувати дітей в економічно, екологічно і соціально безпечній, благополучній, багатій, культурній країні. В цьому аспекті він зацікавлений ефективно використовувати сплачені ним податки і подолати негативні аспекти соціально-економічного життя країни.

Інтереси найманих працівників також можна поділити на кілька блоків:

1. Економічні інтереси працівника полягають у максимізації поточних доходів (заробітної плати та інших елементів компенсаційного пакета), гарантіях стабільної зайнятості, безпечних та нешкідливих умовах праці, можливостях підвищення кваліфікації і професійного зростання. Реально наймані працівники більше зацікавлені у спрямуванні доходів підприємства на підвищення оплати праці, а не на інвестиції в його розвиток.

2. Інтереси працівників як власників (акцій підприємства та свого людського капіталу) перспективніші тією мірою, якою працівники усвідомлюють себе власниками (що також залежить від розміру і значення цієї власності). Вони можуть погодитися на скорочення поточного споживання заради інвестицій у розвиток підприємства або у власний людський капітал за умови реальної перспективи отримання віддачі від цих інвестицій.