Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 1.1. Перші згадки про гроші та банки

Один невідомий філософ так висловився про гроші: "Справді, це найзагадковіший інструмент із усіх винайдених людиною. Немає нічого простішого, ніж користуватися ним, і нічого складнішого, ніж зрозуміти, як він діє. Ніхто не може гарантувати, то ми управляємо ним, а не він нами".

Розуміння дії будь-якої економічної категорії необхідно розпочинати з дослідження історії її розвитку. Але історію грошей неможливо відділити від історії банків, які є безпосередніми учасниками грошових відносин і в сучасному суспільстві посідають одне з чільних місць.

1.1. Перші згадки про гроші та банки

Обмін продукту на продукт, без посередництва грошей, наражається на величезні перешкоди. Такий обмін може відбуватися тільки тоді, коли з двох осіб, які обмінюються, кожна потребує продуктів, що належать іншій особі. І навіть цього мало - необхідно, щоби кожна з них потребувала саме стільки продукту іншої особи, скільки остання виділяє для обміну. Очевидно, що випадки такого збігу взаємних потреб на відповідну кількість відповідних продуктів трапляються дуже рідко. До цих двох перешкод задля обміну продукту на продукт додається третя, яка полягає в тому, що буває складно визначити вартість продуктів, котрі йдуть на обмін. Тут уже доводиться визначати цю вартість за допомоги вартості низки інших продуктів, які обмінюються на цей продукт.

Усі ці неминучі труднощі обміну продукту на продукт і приводять до того, що за більш-менш розвинутого обміну об'єктивно виникають гроші. Тут уже той чи той товар береться для обміну навіть тоді, коли він безпосередньо і не потрібний особі, але вона бере цей товар у надії, що його можна буде потім збути комусь іншому. Такий товар, збування якого найменше утруднене, і якого завдяки цьому з охотою приймають, і є грішми.

Перші згадки про появу грошей постійно оновлюватимуться новими фактами археологічного походження і уточнюватимуться, доки існує інтерес людей до цієї проблеми. Тому визначати конкретний час виникнення грошей на Землі було б недалекоглядним. Але можна стверджувати напевно, що гроші виникали на різних територіях у різні часи в безпосередній залежності від рівня розвитку цивілізації та, насамперед, торгівлі. Гроші з'являлися неминуче у процесі самого обміну на певному щаблі розвитку в усіх народів. Тобто обмін як такий, без жодного порозуміння чи угод між людьми, викликав народження грошей.

У процесі обміну на певних територіях починали виокремлюватися такі товари, які для кожного народу в певний час були придатні для того, щоби стати грішми. Так, у народів, що жили, наприклад, із полювання, грішма, природна річ, ставали шкіри й хутра; з вирощування худоби - різноманітна худоба; у хліборобських народів - хліборобські продукти (пшениця, рис, овес і т. д.). Мало є таких речей, які десь не ставали б за гроші. У Новій Гвінеї як гроші використовували рабів, у Норвегії-сушену рибу, в Ефіопії - сіль. У Центральній Африці за гроші були різні тканини. У народів, які перебували на нижчому щаблі розвитку, грішми часто було намисто.

Посеред цього різноманіття грошових товарів деякі визначалися як особливо придатні для ролі грошей на широких територіях і на довгий час ставали ними. Найбільш виразним фактом є те, що такими міжнародними грішми ставали переважно різні прикраси. На широких просторах басейну Індійського океану аж до XX ст. грішми були низки мушлів каурі. Це можна пояснити тим, що, коли кожний задовольняє свої первинні потреби власною працею, прикраси стають вагомим чинником торгівлі, а тому користуються великим попитом.

Із часом люди зауважили, що найкраще виконувати функції грошей здатні різноманітні метали. Тому багато з них (залізо, олово, мідь, цинк) перебували на ринку як у формі товарних грошей, так і монет.

З-посеред прикрас є одна група товарів, яка найбільш придатна для ролі міжнародних грошей, - це дорогоцінні метали. Адже ми спостерігаємо, що в цілому світі поступово, без угод і погоджень окремих народів і держав, грішми ставали шляхетні метали: золото і срібло. Між різноманітними товарами точилася, так би мовити, боротьба за існування в ролі грошей, і переможцями з цієї боротьби вийшли золото і срібло.

Так сталося тому, що завдяки своїм природним властивостям золото і срібло є найбільш придатними для того, щоби бути грішми. Ці метали найкраще можуть виконувати функції грошей, основні з яких полягають у тому, що передусім грішми вимірюють ціну товару, по-друге, гроші служать для здійснення різних умов договору з купівлі-продажу товарів і, по-третє, грішми виплачують борги.

З виконуваних функцій випливає, що в грошах переховують майно, коли хочуть зберегти його без зміни ціни, і грішми надають позики. І саме через свої природні властивості срібло й золото стали світовими грішми, бо найбільше для цього підходили.

Основною причиною перемоги золота і срібла над іншими товарами в боротьбі за право бути грішми є їхні властивості. Насамперед, усі ці метали, а головно золото, придатні для вимірювання ціни товару: адже те, чим міряють ціну будь-якого товару, не повинно змінюватись у своїй величині. Звісно, ціна золота теж коливається в часовому вимірі, але в значно меншому діапазоні, ніж ціна інших товарів, і є стабільнішою. По-друге, у процесі використання золота як грошей воно не псується, не знищується, себто є довговічним. По-третє, шляхетні метали в разі потреби можна переділяти на однаково рівні частини, які так само не втрачатимуть своєї вартості й не знищуватимуться. По-четверте, для потреб операцій з купівлі гроші повинні легко переміщатися. П'ятою властивістю переваги шляхетних металів як грошей є можливість без обмежень довго зберігати ціну майна, оскільки вони не псуються, не рвуться, не піддаються іншим впливам сил природи. Шостою властивістю золота є його однорідність, що найлегше дозволяє його ідентифікувати порівняно з іншими металами (зовнішній вигляд, дзвін, вага).

Завдяки переліченим властивостям золото і срібло стали всесвітньо визнаними металами для виконання ролі грошей. Еволюційна концепція їхнього виникнення мала опонентів, які вважали, що гроші з'явилися на основі декретів чи інших актів держави (раціоналістична теорія), однак на сьогодні більшістю вчених визнано, що гроші виникли в результаті обміну. Але роль держави у цьому процесі - не остання. Саме держава визначала, які товари слід використовувати як гроші, з яких металів вони мали виконуватися і якої форми набувати. Яскравим свідченням регулюючої ролі держави є декрет Каноби про порядок грошового обігу в Ольвії (IV ст. до н. е.), де вказувалося, які саме гроші повинні використовуватися під час торгівлі на території держави.

Форму монети гроші теж прибирають завдяки участі держави. Попервах форма грошей була різноманітною. Так, у Мексиці це були зливки міді у вигляді літери "Т"; в Індокитаї грошима були товсті мідні прути; в Північній Америці - свинцеві кульки; в Африці - залізячки, схожі на підкову. В Ольвії використовувалися гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечників стріл. Але, кінець кінцем, запанувала форма кружка, для чого були певні підстави. Треба було, щоби справжня вага монети відповідала тій вазі, яка задекларована емітентом. Через це монеті слід було надати такої форми, за якої вона найменше стиралася би під час користування. А такою формою є саме кружок.

Так, перші монети, що відповідали основним описаним атрибутам, з'явились у Лідії - на узбережжі Малої Азії в VII ст. до н. е. Наприкінці VII - на початку VI ст. до н. е. вже багато грецьких міст карбували свої монети. Для карбування використовувалися золото, срібло і природний сплав цих металів - електр. Його застосування пояснюється тим, що він існував у природному вигляді в Лідії. Найбільш поширеними в обігу давньоукраїнських земель Північного Причорномор'я у VI-IV ст. до н. е. були кізикіни - електрові монети м. Кізик із південного берега Мармурового моря. Маса монет - близько 16 г (32-52% золота). Окрім статера, були в обігу також 1/6 (гекта), 1/12 (гемігекта), 1/24 (місгемігекта) та 1/48 частини кізикіна. Зображення на монетах дуже різноманітні - риба, голова лева, собака, орел, а з іншого боку - втиснутий квадрат, переділений начетверо.

Гроші виникли як природний наслідок зростання товарного обміну, і грішми стали товари, які мали найбільш забезпечений збут. Але металеві гроші самі є продуктом нелегкої праці, крім того, їх пересилання також вимагає значних зусиль. Оскільки металеві гроші -дуже дорогий засіб обігу і суспільство змушене витрачати значну частину своєї праці на створення і утримання монет, виникла потреба їхнього здешевлення. Ще кращою ідеєю було створення таких грошей, які мали б умовний характер і не вимагали би значних витрат на їхнє виготовлення. У цьому й полягав зміст паперових грошей, які повинні заступати в обігу металеві гроші. Таку ідею можна було вирішити лише за участі держави, котра найбільше зацікавлена у зменшенні витрат на виробництво й регулювання грошового обігу.

Перші паперові гроші з'явилися в Китаї у VIII ст. Зроблені у формі чотирикутних пластинок, вони містили різноманітні знаки й печатки. Ці білети мали різну купівельну спроможність і під страхом смертної кари були обов'язкові до приймання.

З виникненням грошей виник і кредит. Той, хто дає в позику гроші, називається кредитором, а сама дія позичання - кредитом.

Спершу гроші давали в позику окремі особи, котрі з тої чи іншої причини мали вільні кошти. За це вони брали досить високу плату у вигляді процентів за кредит. Це - так звані лихварі, яких добре знали в стародавньому світі і яких усі сильно ненавиділи. З часом кредитними операціями захопилися храми і торговельні доми. Дуже відомим був торговельний дім Ігібі, який існував у Вавилоні у VII ст. до н. е. Він видавав позики під заставу, здійснював платежі за рахунок клієнтів, брав участь у різноманітних угодах як вкладник чи посередник. Перші банки в сучасному розумінні цього слова виникали у Стародавній Греції, а з неї поширилися на Єгипет часів правління Птоломеїв і Стародавній Рим.