Економіка розвитку - Царенко О.М. - § 1. Економічна суть інфляції

§ 1. Економічна суть інфляції

У якості засобу обігу гроші виступають не як самостійне втілення товарної вартості, а як посередник при обміні товарів. Тому коли держава вдається до додаткового випуску грошей в обіг без урахування їх достатності для обслуговування товарного і платіжного обороту, то процес обігу стихійно реагує на такий надмірний випуск і знецінює їх. Таким чином, інфляція - це переповнення каналів обігу надмірними паперовими грошима, яке призводить до їх знецінення.

Суспільного значення інфляція набула ще в XIX ст. Раніше вона виникала переважно внаслідок чеканки монет, неповноцінних за вагою чи якістю металу, або при випуску в обіг мідних монет замість срібних без зміни їх вартості. Така інфляція призводила до знецінення грошей і грошових доходів та падіння довіри до грошей, після чого доводилося вживати конкретних заходів щодо скорочення випуску в обіг монет та їх часткового вилучення, а також щодо забезпечення їх номінальної вартості. Заміна металевих грошей на паперові становища не змінила.

Характерною ознакою є різке зростання грошової маси при такому ж різкому зниженні виробництва товарної маси. Дедалі більша емісія грошової маси необхідна для покриття бюджетного дефіциту, бо, на відміну від податків, таке замасковане вилучення коштів у населення обґрунтовується необхідністю підтримувати установи охорони здоров'я, освіти і культури. Подібне вилучення коштів у населення нарівні з податками є, як правило, безповоротним.

Зниження товарного виробництва прискорює зростання цін, спричинює бюджетний дефіцит і дефіцит грошових знаків, а це

потребує додаткових емісій грошових мас, що, у свою чергу, ще більше активізує інфляційні процеси.

Для підтвердження сказаного проаналізуємо грошові доходи і видатки населення Сумської області за період 1960-1991 pp. (табл. 1).

Наведені дані свідчать про різке зниження купівельної спроможності рубля і зростання інфляційних процесів. Якщо в 1960 р. на 1 руб. заощаджень населення області мало змогу купити товарів на 1 руб. 53 коп., то в 1991 р. - вже тільки на 7 коп.

Таким чином, інфляційні процеси закономірно призводять до економічної кризи. Не можна повірити в те, що органи влади і управління протягом десятків років не помічали інфляційних тенденцій, аж поки вони не переросли в економічну кризу і гіперінфляцію. За цих умов вартість товару стає нижчою за ціну, оскільки ціна товару безупинно зростає і відривається від вартості. На наш погляд, класичною формулою рівноваги товарної і грошової мас є

Зауважимо, що ця формула не є альтернативою закону грошового обігу, вона лише ілюструє інфляційний процес, який настає в разі перевищення обігу грошової масси над товарною.

Суперечили законам розвитку товарного виробництва й кредитні відносини, які формувалися внаслідок вольових позаекономічних заходів, які спричинили проблеми в грошовому обігу і кредитних відносинах. Волюнтаризм при видачі кредитів призводив до витрачення і осідання великих обсягів коштів у будівництві, кількість об'єктів якого з кожним роком збільшувалась. Заморожувалися мільярди не лише в будівництві, а й у невстановленому обладнанні, що разом з іншими факторами й спричинило інфляцію. Великий вплив на посилення інфляції та економічної кризи справили безгосподарність, марнотратство, понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, руйнування процесів руху грошових і кредитних ресурсів та матеріальних цінностей, що призвело до перенасичення обігу платіжними коштами і дефіциту бюджету.

Отже, рух грошей справляє значний вплив на кредит, а їх нераціональне використання при зниженні рівня виробництва спричиняє інфляцію.

Інфляція не виникає раптово. Це досить тривалий процес, і проявляється він не відразу, а через деякий час, оскільки завуальовується тим, що населення спочатку не відчуває надмірності грошей в обігу і продовжує їх накопичувати і заощаджувати. Так, за період з 1960 р. (базовий) по 1985 р. грошові доходи населення зросли у 5,2 раза, видатки на купівлю товарів у 4,2 раза, а заощадження в Ощадбанках - більш ніж у 44 рази. Отже, частина населення, відчуваючи процеси знецінення грошової маси, вдалася до заощаджень у державних установах, сподіваючись на їх захист з боку держави. Адже на радянських банкнотах, починаючи з 10 руб. і вище, був напис про гарантування державою, яка вкотре і ошукала своїх громадян. Характерно, що при зростанні грошових доходів населення у 5,2 раза товарів під них на базах і складах ставало все менше й менше, оскільки населення почало інтенсивно вкладати свої заощадження в товари, що збільшувало грошову масу в обігу і посилювало інфляційний процес.

Уже практично з 1970 р. відбувався повільний початок інфляційних процесів, у період з 1985 р, по 1990 р. спостерігався їх поступовий, але невпинний розвиток. У 1991 р. грошові доходи населення зросли вже в 1,8 раза, видатки на закупівлю товарів - більш ніж у 2,3 раза, а заощадження -в 10,9 раза, з яких тільки п'ята частина зберігалася на рахунках ощадкас. Купівельна спроможність рубля різко знижувалася, зростали ціни, розквітала спекуляція шляхом перепродажу товарів через посередників. Недовіра до грошової одиниці зростає не тільки у населення, а й у підприємств промисловості і сільськогосподарських виробників, що й змусило їх вдаватися до бартерних операцій.

Інфляція не тільки призводить до зубожіння населення, а й до руйнації економіки країни, яка внаслідок нерівномірного зростання цін, а також відволікання коштів у невиробничу сферу (спекулятивну торгівлю) веде до скорочення реального платоспроможного попиту на товари першої необхідності. Таким чином, інфляція є причиною зубожіння широких верств населення, неконтрольованого різкого зростання цін, порушення зв'язку між виробництвом і торгівлею і як наслідок - різкого зниження, а згодом і розвалу виробництва, неконтрольованої спекуляції в торгівлі та повного розладнання грошової системи. Найбільшим негативним наслідком інфляції є те, що вона зупиняє процес відтворення як у сфері виробництва, так і в обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави, спричиняє тяжкі економічні і соціальні потрясіння, які важким тягарем лягли на незалежну Україну.

Слід пам'ятати, що інфляція в Україні виникла не через перевиробництво товарів, а через "голод" на них. Подібна ситуація склалася в Росії в період економічної кризи та інфляції в 1913-1922 роках. Так, 1913 р. був стабільним для Росії щодо розвитку економіки і грошового обігу. Перша світова війна призвела до розвалу економіки, знецінення грошей і додаткового їх випуску в обіг, наслідком чого й була інфляція. Вже до 1917 р. купівельна спроможність рубля знизилася в сім разів, що значно погіршило грошовий обіг, викликало зубожіння населення й розлад у промисловості.

Грошова маса в обігу, яка на початку 1914 р. оцінювалась у 2,3 млрд. крб., збільшилась до 1920 р. більш як у 450 разів. Така велика емісія в умовах повного розвалу економіки, різкого скорочення виробництва спричинила повне знецінення рубля. Отже, необхідно було якимось чином стабілізувати економіку і грошову одиницю.

Нова економічна політика зміцнила економіку, стабілізувала її і підштовхнула до поступального руху вперед. Проведена в 1921-1922 pp. деномінація (зміна вартості грошових знаків для стабілізації валюти) у співвідношенні 1 млн. до 1 руб. дала можливість у 1922-1923 pp. провести грошову реформу. В обіг почали випускатися червінці, які й стали твердою валютою.

У період з 1991 р. по 1997 р. Україна пережила ситуацію, подібну до ситуації тих років, але ще з гіршими наслідками. І вихід у той час вбачали не в суцільній приватизації, а в поступальному русі до ринкової економіки. На нашу думку, доцільно було віддати у приватну власність все виробництво товарів для народу, залишивши основні засоби виробництва у володінні держави. В міру розвитку і насичення ринку товарами можна було просуватися вперед до розширення приватизації, бо без стабілізації економіки зупинити інфляційні процеси неможливо.

Економічна криза, яку пережила Україна, породила цілу низку проблем, без розв'язання яких неможливо вийти з цієї складної ситуації. Можна йти різними шляхами, спираючись на світовий досвід. Адже складну ситуацію з розрухою в економіці пережили також Німеччина після Другої світової війни і Сполучені Штати Америки у період великої депресії. Досвід цих держав дає матеріал для порівняльного аналізу ситуації, яка склалася в Україні в 1990-х роках, і вибору оптимального шляху подолання інфляційних процесів і досягнення стабілізації економіки.

Німеччина почала процес стабілізації, як, до речі, й Україна, з конверсії: тоді її економіка мала воєнну орієнтацію. Для цього потрібні були інвестиції, які й були отримані за рахунок кредитів США. Другим напрямком було проведення в 1948 р. грошової реформи, яка відіграла стабілізуючу роль. Грошова реформа надала змогу, по-перше, припинити обіг на території Німеччини іноземної валюти, оскільки грошова одиниця (марка) тоді ще не була конвертованою, а тому й не могла обмінюватися на інші валюти. Цей захід поширювався і на підприємства. По-друге, вдалося ввести жорсткий контроль над імпортом і експортом продукції. Цей захід дав можливість спрямувати кошти на розвиток промисловості і виробництво товарів народного споживання.

Проведення грошової реформи було досить жорстким по відношенню до населення Німеччини. Стара марка обмінювалася за курсом 10 до 1, а всі люди без винятку могли мати на руках тільки по 40 марок, решта заощаджень йшла на особисті рахунки у банках, які були закриті для видачі. Ці заходи дали змогу дуже швидко скоротити обсяг грошової маси і таким чином вплинути на скорочення інфляції. Стимул до праці полягав у тому, що працюючим заробітна плата і пенсія видавалися за курсом 1 до 1. Дослідження показують, що вжиті заходи дали змогу Німеччині уже через вісім років повністю приборкати інфляцію і відновити фінансово-кредитну систему. За обсягом економічного виробництва Німеччина займає сьогодні одне з чільних місць у світовій економіці.

Посилення в першій половині 1996 р. стабілізаційних процесів в економіці України, зокрема, значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, а також доходів населення створили умови для запровадження гривні, яка стає грошовою одиницею України. Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією в державі, в результаті було впроваджено один з невід'ємних атрибутів державності - гроші.

У якості засобу обігу гроші виступають не як самостійне втілення товарної вартості, а як посередник при обміні товарів. Тому коли держава вдасться до додаткового випуску грошей в обіг без урахування їх достатності для обслуговування товарного і платіжного обороту, процес обігу стихійно реагує на надмірний випуск грошей їх знеціненням.

Таким чином, доходимо висновку, що інфляція - це переповнення каналів обігу надмірною кількістю паперових грошей, яке призводить до їх знецінення.

Термін інфляція (від лат. inflatio - здуття) уперше почав вживатися в США у період громадянської війни 1861-1865 p., він визначав процес знецінення грошей і внаслідок цього надмірне зростання паперово-грошового обігу.

У XIX ст. цей термін уже вживається також в Англії і Франції. Значне поширення в економічній літературі поняття "інфляція" одержало у XX ст. після Першої світової війни, а в радянській економічній літературі - з середини 1920-х років.

За найбільш загальним, традиційним визначенням, інфляція - це переповнення каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін. Однак таке визначення інфляції не можна вважати повним. Інфляція, хоча вона і виявляється в зростанні товарних цін, не може бути зведена лише до суто грошового феномена. Це складне соціально-економічне явище, яке породжується диспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Підтвердженням цього положення є те, що інфляція являє собою одну з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу. До того ж незалежно від стану грошового обігу товарні ціни можуть зрости внаслідок змін у динаміці продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень у системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, уведення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т.ін. Отже, зростання цін обумовлюється різними причинами, але не всяке зростання цін можна класифікувати як інфляцію. Серед зазначених вище причин зростання цін важливо виділяти дійсно інфляційні. Таким чином, інфляція - економічна категорія, яка характеризується неконтрольованим зростанням цін та викликає відповідне зниження купівельної спроможності грошей. При цьому загальне зростання цін супроводжується не зростанням виробництва товарів і послуг, а, навпаки, їх зниженням.