Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 3.3.4.1. Розвідувальний підрозділ

Організаційно служба безпеки великого підприємства складається з таких структурних одиниць:

o відділу режиму і охорони;

o спеціального відділу у складі сектора оброблення таємних документів і сектора оброблення документів з грифом "Комерційна таємниця";

o інженерно-технічної групи;

o групи інформаційно-аналітичної діяльності;

o розвідувального підрозділу;

o контррозвідувального підрозділу;

o штабного підрозділу (у випадку, якщо вищезазначені підрозділи є великими і складними оргструктур ними формуваннями).

Такий склад служби безпеки фірми підтверджується вітчизняним і зарубіжним досвідом.

Зупинимося детальніше на завданнях розвідувального, контррозвідувального та штабного підрозділів, адже охоронна діяльність служби безпеки для підприємств різних розмірів є однаковою.

3.3.4.1. Розвідувальний підрозділ

Система економічної розвідки підприємства

Під терміном "система економічної розвідки" розуміють організаційну структуру, що займається питаннями збирання, перевірки (верифікації), оброблення та аналізу даних з різних аспектів зовнішньоекономічної діяльності підприємства з подальшим використанням отриманої інформації для вирішення конкретних завдань його господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки підприємство не може ефективно працювати без глибокого розуміння її рушійних сил і не маючи у своєму розпорядженні новітньої інформації про те, що ж відбувається у займаному ним сегменті ринку. При цьому обов'язково треба враховувати, що можливості підприємства, зумовлені навколишнім середовищем і балансом інтересів різних співтовариств, угруповань і окремих осіб, часто витікають не з логіки подій, а з емоцій, особистих симпатій і антипатій.

Підрозділ економічної розвідки підприємства - структурний підрозділ, на який покладено завдання єдиного (в рамках господарюючого суб'єкта) інформаційного центру, із завданнями оброблення та аналізу інформації, що забезпечує ухвалення вищим керівництвом обґрунтованих рішень із найважливіших для інтересів підприємства питань.

Стисло сформулюємо основні передумови створення системи економічної розвідки на сучасному українському підприємстві:

1. Політична, економічна і соціальна обстановки в країні змінюються так різко, що неформальних засобів спостереження за навколишнім середовищем стає недостатньо. Тому для адекватного реагування на вплив навколишнього середовища і забезпечення успіху в конкурентній боротьбі підприємству потрібна ефективна система економічної розвідки.

2. Для якісного інформаційного забезпечення керівництва підприємства система економічної розвідки має бути орієнтована на конкретних осіб, що ухвалюють управлінські рішення.

3. Система економічної розвідки повинна не просто вирішувати питання накопичення даних і видачі звітів. Головне її завдання - забезпечити осіб, що ухвалюють управлінські рішення, такою інформацією, яка допомагала б вибрати найбільш оптимальний варіант вирішення проблеми, що стоїть перед підприємством.

4. Цілеспрямований збір загальнодоступної інформації з різних відкритих джерел з подальшим порівнянням і аналізом часто дає змогу приймати важливі, але непомітні за поверхневого підходу рішення.

5. Система економічної розвідки повинна працювати легітимно, тобто не використовуючи незаконних і неетичних методів збору інформації.

6. Завжди слід зважати на те, що конкуренти також можуть мати розвідувальні органи і за потреби вдатися до незаконних способів отримання інформації, що цікавить їх.

При розгляді можливої моделі реалізації системи економічної розвідки на підприємстві слід враховувати, що масштаби і кількість засобів, які залучаються до її створення і експлуатації, багато в чому визначаються можливостями самого підприємства і завданнями, що стоять перед ним.

Планування розвідувальної діяльності і систематизація розвідувальної інформації

Будь-яка діяльність має ґрунтуватися на певних принципах, не є винятком і розвідувальна діяльність.

Принципи - це керівні ідеї, основоположні аспекти, вироблені оперативно-розвідувальною практикою і виражені в нормах законодавчих актів; політичні, економічні й соціальні закономірності розвитку українського суспільства; етичні і правові уявлення громадян України про суть, мету, завдання і процедури здійснення оперативно-розвідувальної діяльності.

Першим і найважливішим принципом організації будь-якої розвідувальної діяльності, зокрема економічної, є неупередженість) відборі, систематизації, обробленні й передачі адресатові здобутої інформації.

Усі нюанси упередженого ставлення до конкурента з боку організаторів і користувачів матеріалів розвідки зводяться до тривіального "цього не може бути". Іноді розвідники, знаючи, що користувач розвідувальних матеріалів переконаний у неможливості певної події в об'єкті дослідження, приховують цю інформацію або подають іншу, приємну для замовника.

Принцип системності інформації, здобутої економічною розвідкою, забезпечує достовірність даних, а отже, ефективність розвідки. Він зумовлений тим, що більшість об'єктів - фірми, корпорації, підприємства, організації та ін. - є складними системами, що мають такі складові, як виробнича, маркетингова і фінансова підсистеми. Оскільки вони є нерозривними і взаємозумовленими підрозділами, їх показники повинні взаємно підтверджуватися.

Принцип конфіденційності. Економічна розвідка разом із відкритою має справу і з секретною інформацією. У межах цього принципу формуються свої правила. Насамперед отримання будь-якої інформації з напівлегальних або нелегальних джерел має бути закритим. Справа в тому, що законодавства деяких країн забороняють збирати інформацію про фізичних осіб. Наприклад, ч. 4 ст. 23 Закону України "Про інформацію" заборонено збір відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Зрозуміло, цей випадок не стосується економічної розвідки, яку проводить окрема фірма. Кожному зрозуміло, що організація дослідження конкурентів без інформаційного матеріалу про осіб - носіїв секретної інформації неможлива. Тому ця стаття закону наперед приречена на порушення. І зрозуміло, що тільки певні особи можуть афішувати таку діяльність.

У підприємницьких організаціях найбільший інтерес і, відповідно, кількість погроз виникають у сфері економіки. Тому оперативно-розвідувальна діяльність із гарантування економічної безпеки є пріоритетною.

Іншими важливими принципами планування розвідувальної діяльності в економіці є:

1. Визначення мети проведення розвідувальної діяльності.

2. Визначення потреби суб'єкта економічної діяльності в інформації для досягнення цих цілей.

3. Визначення джерел отримання необхідної інформації.

Для продуктивного ведення господарської діяльності керівництво підприємства має ухвалювати різнорівневі рішення, інформаційну підтримку яких забезпечує система економічної розвідки.

Управління будь-якою організацією має як мінімум два рівні: управління поточною діяльністю підприємства і управління його стратегічним розвитком. Результати ухвалених рішень з цих питань виявляються по-різному: поточні - найближчим часом, стратегічні - в майбутньому.

Слід зазначити, що характер інформації для кожного рівня ухвалених рішень різний. У зв'язку з цим у роботі підрозділу економічної розвідки підприємства доцільно виокремити дві складові:

Стратегічну (макроекономічну) - збирання і аналіз стратегічної інформації про глобальні процеси в економіці, політиці, технології тощо, які можуть впливати (позитивно чи негативно) на розвиток підприємства.

Мета стратегічного рівня ухвалення рішення (відкриття нового виробництва, впровадження на ринок нового товару або послуги та ін.) полягає у визначенні напряму подальшого розвитку підприємства. Ці рішення визначають потребу зорієнтуватися на ринку та проаналізувати перспективи його розвитку, тобто розгледіти ще не заповнені конкурентами ринкові ніші.

На жаль, у наший країні керівники підприємств приділяють стратегічному управлінню мало часу. Проте серйозний бізнес розрахований на довгі роки, і те, до чого підприємство підійде в своєму розвитку через 5-10 років, потрібно не тільки планувати, а й скрупульозно прораховувати заздалегідь: які політичні об'єднання підтримувати, а які не варто; в яких "гучних" справах брати участь, а від яких бажано триматися подалі, незважаючи на їх зовнішню привабливість. Інформацію для роздумів для відповідей на ці важливі питання, що стоять перед керівництвом підприємства, і повинна дати стратегічна складова економічної розвідки.

Оперативно-тактична (мікроекономічна) складова економічної розвідки - збирання та аналіз оперативно-тактичної інформації для ухвалення керівництвом обґрунтованих рішень з поточних проблем підприємства.

Мета оперативно-тактичного рівня ухвалення рішення (будівництво або придбання будівлі під новий цех, навчання персоналу для випуску нової продукції або надання нової послуги), відповідно до напряму подальшого розвитку, - вибрати оптимальний шлях його досягнення і мінімізувати витрати розвитку цим шляхом.

Цілі розвідувальної діяльності чітко структуровані

Кожна мета зумовлюється метою вищого порядку, залишаючись при цьому автономною за потребами і джерелами інформації. Так, після стратегічної мети (визначення напряму) йде оперативно-тактична мета (вибір якнайкращого шляху розвитку і просування по ньому вперед).

Попереднє планування розвідувальної діяльності потрібне ще й для того, щоб у майбутньому не захлинутися в потоках накопичуваної інформації. Кожне підприємство має власну специфіку, і та інформація, яка для одного підприємства є життєво необхідною, для іншого - даремний інформаційний шум. Доцільність збору інформації треба вивчати з огляду на потребу в ній для дії на навколишнє середовище з метою отримання конкретним підприємством максимального прибутку.

Проте може надходити значна кількість необхідної інформації. Тому для ефективного доступу наявної розвідувальної інформації потрібно створювати комп'ютерні банки даних для зберігання і оброблення накопичуваних інформаційних масивів (це питання розглядається далі в окремому розділі).

Створення системи "електронної пошти'', що зв'язує різні підрозділи підприємства, вирішить проблему своєчасного поширення відкритих (несекретних) інформаційних документів.

Цілі створення системи економічної розвідки підприємства. Основне призначення системи економічної розвідки полягає у:

* забезпеченні керівництва фірми достовірною, об'єктивною і повною інформацією про наміри партнерів, суміжників, клієнтів і контрагентів, про сильні і слабкі сторони конкурентів; зборі даних, що дають змогу впливати на позицію опонентів у ділових переговорах;

o сповіщенні про можливе виникнення кризових ситуацій; моніторингу і контролі реалізації укладених договорів і досягнутих раніше домовленостей.

Виходячи з викладеного вище, стисло сформулюємо цілі розвідувальної діяльності в економіці та на підприємстві:

1. Своєчасне забезпечення керівництва надійною й усебічною інформацією про навколишнє середовище для підприємства. Виявлення ризиків, які можуть стосуватися економічних інтересів підприємства і перешкодити його нормальному функціонуванню.

2. Організація максимально ефективної роботи з інформацією, що запобігає дублюванню структурними підрозділами підприємства функцій один одного.

3. Вироблення коротко - і довгострокових прогнозів впливу навколишнього середовища на господарську діяльність підприємства Розроблення рекомендацій щодо локалізації і нейтралізації чинників, які активізують ризики.

4. Посилення сприятливих і локалізація несприятливих чинників впливу навколишнього середовища на господарську діяльність підприємства (управління ризиками).

Розвідку в досліджуваному "об'єкті" можуть цікавити: Особовий склад підприємства:

o загальна кількість працівників, їх національний і соціальний склад; розподіл їх за службовими категоріями, відділами, службами; списки і характеристики працівників, інші дані;

o облік особового складу (картотеки, особисті справи);

o посадові оклади і матеріальна забезпеченість різних категорій працівників; використання службового положення в особистих цілях;

o участь працівників у суспільно-політичних рухах і партіях, членство в організаціях, союзах, товариствах, клубах.

Обстановка і режим:

o розміщення виробничих цехів, відділів і служб у приміщеннях підприємства;

o розміщення і обладнання сховищ і складів для матеріалів і продукції;

o порядок обліку, розмноження, правила звернення і пересилання документів;

o перевірка працівників і відвідувачів на вході і виході;

o організація внутрішнього зв'язку та зв'язку з іншими установами і підприємствами; заходи захисту від витоку інформації; технічні засоби гарантування безпеки;

o структура і склад служби безпеки; положення про службу безпеки і розподіл посадових обов'язків.

Умови наймання:

o укомплектованість основних підрозділів і служб, потреба у фахівцях певних професій;

o умови приймання на роботу;

o процедура допуску до роботи, терміни перевірки, випробувальний термін;

o практика хабарів, підкупу посадовців під час приймання на роботу.

Виробництво:

o структура виробництва;

o характер виробництва об'єкта;

o оцінка якості й ефективності;

o номенклатура виробів;

o умови виробництва;

o організація праці;

o відомості про виробничі можливості підприємства (виробничі потужності й відсоток їх використання, можливості розширення);

o рівень запасів (технологічне устаткування, верстати), дані про їх тип і розміщення;

o рівень витрат;

o дані про резерви сировини на підприємстві;

o відомості про забезпеченість допоміжними матеріалами, комплектуючими;

o дані про фонди окремих товарів, що виділяються для постачання.

Управління:

o відомості про перспективні методи управління;

o організація управлінського апарату та його діяльності, реалізація управлінських функцій керівництвом підприємства.

Плани:

o стратегічні плани розвитку підприємства;

o плани інвестицій;

o комерційні задуми щодо розширенню виробництва;

o план виробництва і перспективний план;

o план закупівель і продажів;

o проекти річних і перспективних експортно-імпортних планів;

o інвестиційні програми і плани інвестицій;

o планово-аналітичні матеріали на поточний період і за минулий рік;

o оперативні дані про виконання експортно-імпортного плану з розширення виробництва;

o плани передбачуваного створення за кордоном самостійних фірм, офшорних компаній.

Фінанси:

o відомості, що розкривають планові й фактичні показники фінансового плану;

o майнове положення;

o вартість товарних запасів (для конкурентів, для визначення кредитоспроможності і надійності як партнерів);

o обороти;

o банківські операції;

o фінансові операції, особливо пов'язані з порушенням законодавства;

o банківські зв'язки;

o специфіка міжнародних розрахунків з інофірмами (наявність банківських рахунків за кордоном);

o планові і звітні дані про валютні операції;

o стан банківських рахунків підприємств і здійснюваних операцій;

o розмір виручки і доходів;

o боргові зобов'язання (перевірка партнерів);

o стан кредиту (пасиви й активи);

o розміри і умови банківських кредитів;

o звіт про розміри запланованого кредитування;

o генеральна лінія і тактика з валютних і кредитних питань;

o звіт про кредитні і валютні відносини з іноземними державами і фірмами.

Ринок:

o оригінальні рішення щодо вивчення ринку збуту;

o стан ринків збуту;

o огляди ринку;

o відомості, що містять висновки й рекомендації фахівців із стратегії і тактики діяльності підприємства;

o частка на ринку і тенденції її зміни;

o використання кон'юнктури товарних ринків;

o ринкова стратегія;

o комерційно-політичні цілі й комерційні задуми фірми;

o звіт про час виходу на ринок при закупівлях (продажах) товарів і вибір фірм для ведення комерційних переговорів;

o політика зовнішньоекономічної діяльності в цілому і по регіонах;

o оригінальні методи продажів;

o відомості про конкретні напрями торгової політики;

o конкурентоспроможність вироблюваної продукції, товарів і послуг.

Партнери:

o коло клієнтів, зокрема в торгівлі, рекламі;

o список представників або посередників;

o постачальники і споживачі;

o негласні компаньйони;

o комерційні зв'язки;

o відносини із споживачами і репутація;

o іноземні партнери;

o характеристика показників діяльності партнерів (їх виробничі фонди, товарообіг, прибуток, кредити, боргові зобов'язання, керівництво), їх ступінь надійності;

o лобі - "свої люди" в адміністративних і державних органах та органах законодавчої влади.

Переговори:

o порядок опрацьовування пропозицій російських і зарубіжних партнерів, відомості про отримувані й опрацьовувані замовлення та пропозиції;

o про факти підготовки і проведення переговорів;

o терміни підготовки і проведення переговорів;

o директиви керівництва щодо проведення переговорів: тактика, межі повноважень щодо цін, знижок тощо;

o хід і результати;

o відомості про ділові прийоми;

o предмет і результати службових нарад та засідань органів управління.

Контракти:

o умови по операціях і угодах;

o умови контрактів, включаючи ціни;

o особливі умови (знижки, приплати, розстрочка платежів, форми платежів);

o умови фрахтування морського, річкового, авіаційного і автомобільного транспорту;

o зведення про хід виконання контрактів;

- відомості про номенклатуру і кількість товарів за взаємними зобов'язаннями.

Ціни:

o розрахунок цін, структура цін;

o ринкові ціни, знижки. Торги й аукціони:

o відомості про передбачуваний конкурс або торги до їх публікації (склад учасників, ідеї, плани).

Наука і техніка:

o характер і цілі науково-дослідної роботи;

o результати наукових досліджень і проектних розробок;

o винаходи, нові ідеї, наукові, технічні, конструкційні, технологічні рішення;

o проекти, моделі, документація з калькуляцією про нові вироби, не захищені патентами;

o пристрої, конструкції, креслення, формули, схеми, технічні рішення;

o промислові зразки;

o зведення про стан програмного і комп'ютерного забезпечення.

Технологія:

o відомості технологічного характеру;

o технологічні досягнення, що забезпечують перевагу в конкурентній боротьбі;

o перспективні технології, технологічні процеси, прийоми і устаткування;

o модифікація раніше використовуваного устаткування з метою вдосконалення технологій.

Таким чином, мета розвідувальної діяльності полягає у виконанні двох умов: запобігання появі несприятливих чинників для діяльності компанії; забезпечення ефективного розвитку бізнесу в усіх сферах, регіонах і напрямах, в яких представлені інтереси організації.

Потреби в розвідувальній інформації на підприємстві

Підрозділ економічної розвідки іноді повинен ефективно працювати в умовах, коли ще невідомо, які рішення і на основі чого потрібно буде ухвалювати. Щоб максимально зменшити кількість подібних робочих моментів, варто разом із керівництвом підприємства дійти до єдиного розуміння проблеми і шляхів її вирішення, а також домовитися про уніфікацію використовуваної в роботі термінології.

Єдино можливий шлях виконання цього непростого завдання полягає в проведенні докладних інтерв'ю з керівництвом підприємства і з керівниками його структурних підрозділів про їх інформаційні потреби. Краще зробити це за допомогою спеціально розробленої анкети, у якій керівництво вищої і середньої ланок висловить свої зауваження з приводу того:

o яку інформацію воно має у своєму розпорядженні;

o які де ці дані накопичуються;

o яка інформація, за їхніми даними, є в інших підрозділах підприємства;

o яка інформація, що циркулює поза підприємством і в його структурних підрозділах, потрібна їм для повсякденної роботи.

На основі такого анкетування розробляють рубрикатор, за яким відбуватимуться накопичення і систематизація інформаційних масивів.

Будь-яке підприємство постійно розвивається, виникають нові цілі, змінюється сам ринок і навколишнє середовище для підприємства. Тому рубрикатор потрібно періодично переглядати і за потреби змінювати його на основі повторного аналізу цілей та інформаційних потреб підприємства.

Впровадження розвідувальних технологій на практиці зазвичай пов'язане із специфічною психологічною протидією, відомою як "інформаційний монополізм". Ще до початку впровадження системи економічної розвідки на конкретному підприємстві там уже склався баланс інтересів, що ґрунтується на тому, що кожен працівник, який володіє певним обсягом інформації за напрямом своїй діяльності, прагне якомога менше ділитися нею зі своїм оточенням. Це зумовлено тим, що статус працівника, його необхідність для підприємства і відповідно отримувані ним матеріальні блага визначаються ступенем доступу до цієї інформації. Тому перед початком реалізації програми щодо створення системи економічної розвідки необхідні глибоке осмислення ситуації, що склалася, вивчення інтересів усіх учасників подій та їх можливого балансу, і тільки тоді - створення сприятливих умов для проведення відповідних робіт.

Організаційні принципи системи економічної розвідки підприємства

Місце системи економічної розвідки в організаційній структурі підприємства залежить від вимог, які ставить до неї керівництво. Але в будь-якому разі цей підрозділ має так організувати свою роботу, щоб не бути поступово відтисненим на підприємстві на "треті ролі", подалі від його керівництва. Система збору інформації ефективно працюватиме тільки у разі налагодження постійного контакту із зовнішнім середовищем і з керівництвом підприємства, що ухвалює рішення.

Положення системи економічної розвідки на конкретному підприємстві визначається певними чинниками: позицією власників і керівництва підприємства, їх компетентністю і практичним управлінським досвідом, особистими й діловими інтересами, діловими якостями особового складу підрозділу економічної розвідки.

Найважливішим чинником, що визначає стан системи управління господарюючим суб'єктом (одним із найважливіших компонентів якого є економічна розвідка), є особиста позиція його першої особи.

Основними чинниками формування особистої позиції є:

o зовнішні (стан ринку, політика держави, дії конкурентів тощо);

o особиста позиція (стан здоров'я, рівень агресивності зовнішнього середовища щодо осіб, які мають можливості змінити сферу діяльності, та ін.)

o прийнята особиста стратегія (як довго перебуває на цій посаді, чи розвивати цю організацію загалом, за окремими напрямами, чи готуватися до банкрутства, в які сфери вкладати свою енергію і т. ін.)

o психологічна готовність і ділові здібності першої особи з організації ефективного оперативного функціонування і стратегічного розвитку підприємства.

Зовсім необов'язково комплектувати підрозділ економічної розвідки повністю ветеранами спецслужб або правоохоронних органів. Як свідчить практика, достатньо 30% висококласних фахівців (які становитимуть кістяк підрозділу) для ефективного навчання підростаючого покоління.

Молодь у підрозділі потрібно для його мобільності і пристосування до навколишнього середовища. Сьогодні економічна розвідка - це не тільки досвід роботи із збирання інформації, а й знання економіки, аудиту, сучасних інформаційних технологій та ін.

Треба зазначити, що в цьому підрозділі немає місця людям, які не потребують нових знань, не уміють установлювати контакти, схильні до конфліктної поведінки. Робота, пов'язана з добуванням інформації, незважаючи на послуги глобальних комп'ютерних мереж, преси та електронних засобів масової інформації, - це насамперед робота з людьми, а, як говорять китайці, "людині із злим обличчям не можна відкривати власну лавку" і працювати в розвідці - додамо ми.

У штатному розписі підрозділ економічної розвідки може бути структурований під відділ зв'язків з громадськістю, економічного аналізу або маркетингових досліджень. Можливе також працевлаштування в різні відділи (відділ збуту, юридичний, відділ постачання та ін.), які мають щоденні робочі контакти із зовнішнім оточенням підприємства через працівників підрозділу економічної розвідки, що працюють під офіційним прикриттям і виконують як розвідувальні, так і контррозвідувальні функції.

Трапляються і такі витончені ходи, як виділення розвідувального підрозділу в комерційну інформаційну (юридичну) фірму, оформлену через підставних осіб і юридично ніяк не пов'язану зі своїм працедавцем.

Інформаційно-пошукова робота підрозділу економічної розвідки

Система економічної розвідки підприємства може отримувати дані з різних джерел, як державних, так і приватних. Багато хто вважає, що вся корисна інформація розвідувального характеру міститься тільки в секретних джерелах. Насправді це не так. За оцінкою адмірала Захаріаса (заст. начальника розвідки ВМС США), під час Другої світової війни 95% інформації розвідка ВМС США брала з відкритих джерел, 4% - з напівофіційних і лише 1% - із секретних. Це справедливо і для підрозділів економічної розвідки господарюючих суб'єктів. Наприклад, зміні податкової політики в 1990 р. передувала велика кількість статей у різних економічних, політичних і громадських виданнях.

Отже, основну увагу потрібно приділяти організованому вивченню офіційних джерел інформації.

На етапі виявлення можливих джерел інформації слід провести ретельний аналіз інформаційних зв'язків працівників підприємства і його керівництва в органах влади й управління, правоохоронних органах, банківських колах та засобах масової інформації. Аналіз проводять для обліку цих зв'язків й оцінки реальних можливостей їх ефективного використання на користь підприємства.

Обов'язкова участь керівництва підприємства в системі економічної розвідки зумовлена ще й тим, що іноді тільки управлінці високого рівня можуть мати доступ в конкуруючі підприємства, державні установи та інші організації з можливістю легального отримання корисної для підприємства інформації. Американська практика свідчить, що керівники вищого рангу 70-80% свого робочого часу проводять у зовнішніх організаціях. Що вони там роблять? Відповідь дуже проста: саме там вони працюють з інформацією.

Детально розібравшись із наявними інформаційними можливостями, керівництво підприємства і підрозділ економічної розвідки спільно мають визначити, хто конкретно із працівників має підтримувати контакти з тією чи іншою посадовою особою, журналістом і т. ін. (наприклад, "Незалежна газета" 28 лютого 1995 р. повідомляла, що з аналогічною метою ЦРУ США проводило спеціальне опитування оперативного складу для з'ясування зв'язків своїх працівників у Конгресі США.)

До вирішення інформаційних завдань обов'язково потрібно залучати не тільки штатних працівників підрозділу економічної розвідки, а й інших функціональних підрозділів підприємства. При цьому треба враховувати здібності і бажання працівника взяти участь у вирішенні "спеціального маркетингового завдання". Якщо він не виявляє бажання співпрацювати з підрозділом економічної розвідки, можна використати його "втемну", тобто у вигляді зашифрованого опитування або письмового звіту про виконану роботу. У разі його згоди виконувати завдання підрозділу економічної розвідки, йому слід надати всіляке консультаційну та інформаційну допомогу.

Зазначимо, що письмові звіти працівників підприємства про отримані ними відомості мають важливе значення не тільки при їх поточному використанні. Хорошим правилом на майбутнє має стати обов'язкове перенесення всіх інформаційних документів із паперових носіїв на електронні та зберігання їх в інтегрованому банку даних.

Важливим є використання в системі економічної розвідки філій, торгових представництв і сервісних центрів підприємства, які можуть зробити вагомий "внесок" у вирішення різних інформаційних завдань. Західні компанії активно використовують свої філії в різних країнах для збору політичної та економічної інформації про країну дислокації. Як приклад можна розглянути корпорацію "Міцуї", де відкрито пропагується теза "Інформація - джерело життєвої сили компанії"". Працівники цієї фірми, що працюють у 200 філіях, представництвах і відділеннях корпорації в різних країнах світу, через космічний зв'язок посилають її у головний офіс приблизно по 80 тис. повідомлень за рік. Збір корисної інформації є невід'ємною складовою службових обов'язків кожного працівника корпорації.

Виходячи з української практики, слід зазначити і такий факт, що іноді отримати необхідну інформацію про конкурента або партнера через його філіальну мережу значно легше, ніж за "лобової"" атаки його головної контори.

Для ефективнішого використання друкованих і електронних видань, що надходять на підприємство, необхідно провести їх облік. Усю пресу обов'язково має переглядати відповідальна за це особа і згідно з розробленим класифікатором відповідно сортувати, обробляти і зберігати, в тому числі і ЗМІ, що надходять в електронному вигляді.

Оскільки керівництво підприємства, як правило, зацікавлене в різній інформації (загальнополітичній, економічній, банківській, технологічній, довідковій, кримінальній та ін.), об'єктивно виникає потреба у встановленні підрозділом економічної розвідки ділових контактів із спеціалізованими фірмами, основним профілем яких є збір, накопичення й аналіз інформації в тому чи іншому напрямі, який викликає інтерес.

Питання фінансування зовнішньої інформаційної структури вирішується залежно від обсягу і характеру завдань, які передбачається покласти на неї. Розглянемо конкретну ситуацію, коли проведення заходів розвідувального характеру дає змогу значно мінімізувати підприємницькі ризики.

На підприємство Д виходить фірма N із пропозицією розмістити акції підприємства на суму $25 млн. на фондових ринках США. Сума оплати за надання цієї послуги - $450 000. З умовою - 50% передоплати. На питання про те, хто конкретно проводитиме дослідження американського ринку і розміщуватиме акції, керівництво фірми N ухилилося від відповіді.

Для отримання необхідної попередньої інформації підрозділ економічної розвідки підприємства має перевірити спроможність пропозицій потенційного партнера.

Після використання раніше напрацьованих і "формаційних зв'язків було отримано дані про реєстрацію засновницьких документів фірми N і її попередню господарську діяльність. Витрати на отримання інформації становили близько $200.

Для отримання інформації про американського партнера фірми /V підрозділ економічної розвідки підприємства звернувся із запитом до корпорації "Ден енд Бредстріт". Через два тижні було отримано детальну відповідь. Оплата послуг корпорації за надання інформації становила близько $250.

Підсумком виконаної службою безпеки інформаційної роботи стала детальна довідка керівництву підприємства. У цьому документі наведено аналіз отриманих даних і дані рекомендації щодо відмови від подальшої співпраці:

1) фірма N була зареєстрована всього за півроку до комерційної пропозиції підприємству Д;

2) за юридичною адресою фірми N зареєстровано близько 250 різних фірм і організацій (фірма зареєстрована за "купленою" юридичною адресою);

3) керівництво фірми до цього безславно займалося абсолютно іншою діяльністю, де зазнало значних збитків;

4) операцій, подібних до пропонованої, фірма не проводила;

5) американський партнер фірми N реально існує, але водночас не виявляє чіткої інвестиційної активності. Компанія зареєстрована у невеликому містечку, де має досить скромний офіс. її штат налічує всього дві особи.

Вивчивши цю інформаційну довідку, керівництво підприємства прийняло рішення про недоцільність подальшої співпраці з фірмою N.

Як і в будь-якій іншій діяльності, ефективність економічної розвідки визначається за схемою "витрати - ефект".

Для розвідувальної діяльності можна назвати три види ефекту:

o прибуток;

o економія коштів;

o запобігання матеріальному і моральному збитку.

Для показаної ситуації ефектом є запобігання втратам у розмірі $450 000 у вигляді оплати за послуги фірми N. На встановлення її надійності витрачено три тижні і близько $500 (у т. ч. рахунки за телефонні переговори і проїзні документи).

Керівництву підприємства було наочно доведено, що підрозділ економічної розвідки за невеликих витрат і високої оперативності добився відмінних результатів, запобігши значним фінансовим і моральним втратам підприємства. Тому було ухвалено рішення про преміювання працівників, які швидко і якісно вирішили поставлене завдання, двома місячними окладами.

Інформаційно-аналітична робота підрозділу економічної розвідки

Дані, зібрані в результаті проведення розвідувальної діяльності, не є інформацією доти, доки їх аналітично не опрацює експерт у відповідній сфері. Якість аналітично опрацьованої інформації залежить переважно від кваліфікації аналітика. Не секрет, що людська психологія є такою, що часто для підтвердження своєї думки відбирають "зручні" дані, а "небажані" - недооцінюють і залишають без уваги.

"Сирі" дані не містять у собі ніякої інформації, якщо їх не розглядати у поєднанні з іншими, не вказувати їх значення серед усього накопиченого інформаційного масиву. Якщо взяти деяку кількість даних, то може виявитися, що кожен елемент окремо не має майже ніякого значення, а в поєднанні дають досить чітку картину того, що відбувається.

В результаті аналітичного опрацювання споживач отримує осмислену інформацію, отриману з оцінених даних, яка чітко показує вирішення конкретно поставленого завдання.

Основним методом інформаційно-аналітичної роботи підрозділу економічної розвідки підприємства є інтеграція даних. Ознаки загроз і кризових ситуацій, що виявляються в різний час і з боку різних об'єктів, фіксуються із різним ступенем повноти і деталізації різними джерелами, тому встановлення причинно-наслідкового зв'язку між подіями, що відбуваються, вимагає проведення багатофакторного аналізу всієї інформації, що надходить на підприємство. Наприклад, комплексна оцінка ризиків інвестиційних намірів підприємства вимагає від аналітика обліку й оцінки даних стосовно:

o пропозицій з придбання акцій підприємства (зокрема, усних та анонімних) з боку зовнішніх осіб і організацій з фіксацією характеру їх обізнаності про підприємство і посилань, що прозвучали у пропозиціях третім особам;

o засновницьких, акціонерних, ділових та інших зв'язків указаних осіб, організацій, їх участі в зареєстрованих операціях з цінними паперами підприємства, їх зв'язків із працівниками підприємства, можливих зв'язків у кримінальному середовищі;

o акціонерів підприємства, зокрема із працівників, динаміки перерозподілу акцій;

o фактів тиску на акціонерів, створення навколо них ситуацій, що провокують продаж ними своїх пакетів акцій, та ін.

Перелічені відомості розосереджені в різних джерелах:

o структурних підрозділах підприємства (відділ кадрів, служба безпеки, відділ цінних паперів);

o реєстрі акціонерів підприємства;

o на фондовій біржі (торгові майданчики), на яких є в обігу цінні папери підприємства;

o в органах державної реєстрації (реєстраційні палати, управління державної статистики);

o в засобах масової інформації. Інформація, що міститься в них, дає змогу:

o виявити інвестиційні устремління до підприємства з боку фірм і організацій, контрольованих кримінальними структурами, встановлювати коло вірогідних авторів "анонімних" звернень;

o розпізнати негативні тенденції у перерозподілі акцій (набуття монопольного впливу на підприємство з боку "портфельних спекулянтів", інших