Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - ТЕМА 4. Недобросовісна конкуренція і захист комерційної таємниці

4.1. Сутність і значення комерційної інформації. Комерційна таємниця підприємства

На думку західних теоретиків-економістів, успішний розвиток підприємництва значною мірою залежить від політико-економічного середовища (командно-адміністративного або ринково-конкурентного), в якому відбувається ринкова діяльність. Проте не менш важливим чинником, що формує економічне середовище, є криміногенна ситуація, яка утруднює або зводить нанівець дії підприємця. Наявність умов, за яких виникає реальна загроза завдання шкоди (збитків) суб'єкту господарювання, визначає першочерговим оперативне рішення проблеми гарантування економічної безпеки.

У ринкових умовах підприємницька діяльність у нашій країні здійснюється в ситуації наростаючої невизначеності і мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, тому зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат. Особливо це спостерігається на початку освоєння підприємництва.

В умовах командно-адміністративної економіки всі звикли до того, що економічна обстановка формується "зверху", в наказовому порядку, у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, ухвали, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему і те господарське середовище, в яких змушені були діяти підприємства і люди.

Звичайно, жорстка система централізованих настанов і розпоряджень сковувала ініціативу, пригнічувала зацікавленість і творчий пошук. Але вона забезпечувала явну або удавану чіткість, нав'язаний "порядок".

Для посилення контролю на ненаціоналізованих підприємствах в 1917 р. був прийнятий декрет "Про робочий контроль", що відміняє право власності трудових колективів на виробничу інформацію (тобто відміняє поняття "комерційна таємниця"). Проте в ринковій економіці інформація стає товаром і має підпадати законам товарно-грошових відносин. Кожен власник має право відстоювати свої інтереси, узгоджені з інтересами інших власників і суспільства.

Багато питань підприємницької діяльності регулюються і забезпечуються цивільним, адміністративним, трудовим, авторським, кримінальним та іншими видами законодавства. Говорити нині про те, що за допомогою тільки правового регулювання і охорони можна вирішити всі проблеми, пов'язані із гарантуванням безпеки підприємництва, не тільки передчасно, а й, як свідчить практика, нереально в найближчому майбутньому.

Ринок - це передусім економічна свобода. Над підприємцем можуть стояти тільки закон і встановлювані ним обмеження. Державне регулювання в умовах ринку полягає переважно у встановленні норм здійснення підприємницької діяльності і податкової системи. Решта визначається виробником і споживачем, а деякою мірою складається випадково.

За економічну свободу доводиться платити. Адже свобода одного підприємця водночас супроводжується і свободою інших підприємців, які вільні купувати чи не купувати його продукцію, пропонувати за неї свої ціни, продавати йому свою продукцію за певними цінами, диктувати свої умови операцій. При цьому природно, що ті, з ким доводиться вступати в господарські відносини, насамперед добиваються своєї вигоди, а вигода одних може стати збитком для інших. До того ж, підприємець-конкурент взагалі схильний витісняти свого опонента з ринку.

У нових ринково-конкурентних умовах виникає багато проблем, пов'язаних із гарантуванням безпеки не тільки фізичних і юридичних осіб, їх майнової власності, а й підприємницької (комерційної) інформації як виду інтелектуальної власності. Для захисту підприємницьких інформаційних потоків від різних посягань застосовують як правові, так і спеціальні заходи, а за потреби комплекс їх.

Сукупність відомостей, які використовують у підприємницькій діяльності, можна умовно згрупувати за такими напрямами:

а) підприємницька (комерційна) інформаційна система (відомості про стан економічної системи; чинники, які позитивно чи негативно впливають на сферу господарювання і комерції, в якій діє підприємець);

б) правова інформаційна система (відомості про чинне законодавство, що регулює й охороняє діяльність підприємницьких (комерційних) структур);

в) спеціально-оперативна інформаційна система (відомості про способи, сили і засоби гарантування безпеки підприємницької інформації від доступу третіх осіб).

Підприємницька діяльність у всіх сферах нерозривно пов'язана з отриманням і використанням різних видів інформації. Причому нині інформація є особливим товаром, що має конкурентну вартість. Для підприємця часто найбільш цінною є інформація, яку він використовує для досягнення цілей фірми і розголошування якої може позбавити його можливості вирішувати ці завдання, тобто створює загрозу безпеці підприємницької діяльності. Звичайно, не вся інформація може, в разі її розголошування, створювати таку загрозу, проте існує певна інформація, яка потребує захисту.

Інформація, яку використовують у підприємницькій діяльності, вельми різноманітна. її можна поділити на два види: промислова і комерційна. До промислової належать: інформація про технологію і спосіб виробництва, технічні відкриття і винаходи; "ноу-хау"; конструкторська документація, програмне забезпечення тощо.

Комерційна інформація - це відомості про фінансово-економічне становище підприємства (бухгалтерська звітність), кредити і банківські операції, про укладені договори, контрагентів, структуру капіталів і плани інвестицій, стратегічні плани маркетингу, аналіз конкурентоспроможності власної продукції, клієнтів, плани виробничого розвитку, ділове листування та ін.

Відповідно до Закону України "Про інформацію", громадяни, юридичні особи, що володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою власним коштом або такою, котра є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, і встановлюють для неї систему (способи) захисту. Для цього, крім наказу про комерційну таємницю, підприємства можуть складати посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між працівниками підприємства і зовнішніми користувачами, деталізований графік документообігу із призначенням осіб, відповідальних за витік інформації, вносити спеціальні розділи в трудові угоди та контракти і т.ін.

Типові відомості, що становлять комерційну таємницю. У наведеному нижче переліку відомості, що становлять комерційну таємницю, згруповано за тематичним принципом. Пропонований поділ на групи має рекомендаційний характер і може бути змінений залежно від специфіки відомостей, що становлять комерційну таємницю конкретного підприємства (організації). Відомості, введені в цей перелік, є комерційною таємницею тільки з урахуванням особливостей конкретного підприємства.

1. Відомості про фінансову діяльність:

o прибуток, кредити, товарообіг;

o фінансові звіти і прогнози;

o комерційні задуми;

o фонд заробітної плати;

o вартість основних і оборотних фондів;

o кредитні умови платежу;

o банківські рахунки;

o планові звітні калькуляції.

2. Інформація про ринок:

o ціни, знижки, умови договорів, специфікація продукції;

o обсяг, історія, тенденції виробництва і прогноз для конкретного продукту;

o ринкова політика і плани;

o маркетинг і стратегія цін;

- відносини зі споживачами і репутація;

o чисельність і розміщення торгових агентів;

o канали і методи збуту;

o політика збуту;

o програма реклами.

3. Відомості про виробництво і продукцію:

o технічний рівень, техніко-економічні характеристики проектованих виробів;

o плановані терміни створення проектованих виробів;

o застосовування і перспективні технології, технологічні процеси, прийоми і устаткування;

o дані про модифікацію і модернізацію раніше відомих технологій, процесів, устаткування;

o виробничі потужності;

o стан основних і оборотних фондів;

o організація виробництва;

o розміщення і розмір виробничих приміщень і складів;

o перспективні плани розвитку виробництва;

o технічні специфікації існуючої і перспективної продукції;

o схеми і креслення окремих вузлів, готових виробів, нових розробок;

o стан програмного і комп'ютерного забезпечення;

o оцінка якості та ефективності;

o номенклатура виробів;

o спосіб упаковування;

o доставка.

4. Відомості про наукові розробки:

o нові технологічні методи, нові технічні, технологічні і фізичні принципи, заплановані для використання в продукції підприємства;

o програми НДР;

o нові алгоритми;

- оригінальні програми.

5. Відомості про систему матеріально-технічного забезпечення:

o склад торгових клієнтів, представників і посередників;

o потреби в сировині, матеріалах, комплектувальних вузлах і деталях, джерела задоволення цих потреб;

o транспортні й енергетичні потреби.

6. Відомості про персонал підприємства:

o чисельність персоналу підприємства;

o визначення осіб, що приймають рішення, та їхня філософія.

7. Відомості про принципи керівництва підприємством:

o застосовувані і перспективні методи керівництва виробництвом;

o факти ведення переговорів, предмет і цілі нарад і засідань органів керування;

o плани підприємства щодо розширення виробництва;

o умови продажу і злиття фірм.

8. Інші відомості:

o важливі елементи систем безпеки, кодів і процедур доступу до інформаційних мереж і центрів;

o принципи організації захисту комерційної таємниці. Інформація фірми, що становить комерційну таємницю, за важливістю може належати до чотирьох рівнів:

1. Життєво важлива - незамінна інформація, наявність якої стратегічно необхідна для функціонування підприємства. Витік цієї інформації ставить під загрозу самофункціонування організації (підприємства).

2. Важлива - інформація, процес ліквідації наслідків витоку якої складний або пов'язаний з великими витратами.

3. Корисна - інформація, витік якої завдає матеріальної шкоди підприємству, однак воно може ефективно функціонувати й у разі витоку цієї інформації.

4. Неістотна - інформація, витік якої не завдає матеріального збитку підприємству і не впливає на його функціонування.

Інформація, що належить до перших трьох рівнів, є комерційною таємницею. Для збереження відомостей, що становлять комерційну таємницю, наказом по підприємству потрібно ввести такі нові грифи інформації за ступенем важливості:

o для життєво важливої - комерційна таємниця З (КТ 3);

o для важливої - комерційна таємниця 2 (КТ 2);

o для корисної - комерційна таємниця 1 (КТ 1).

Уся ця інформація має різну цінність для підприємця, і розголошування її може призвести (або не призвести) до загроз економічній безпеці різного ступеня важкості. Тому інформацію доцільно поділяти на три групи:

а) інформація для відкритого користування будь-яким споживачем у будь-якій формі;

б) інформація обмеженого доступу - тільки для органів, що мають відповідні законодавчо встановлені права (міліція, податкова поліція, прокуратура);

в) інформація тільки для працівників (або керівників) фірми. Інформація, що належить до другої і третьої груп, є конфіденційною і має обмеження у розповсюдженні.

Отже, конфіденційна інформація - це документована (тобто зафіксована на матеріальному носієві і з реквізитами, що дають змогу ідентифікувати її) інформація, доступ до якої обмежується відповідно до законодавства України. Частина цієї комерційної інформації становить особливий блок, і її можна віднести до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця підприємства - це інформація, що не є державним секретом і пов'язана з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та ін. Розголошування (передача, витік) її може завдати збитку інтересам фірми. Така загальна характеристика категорії "комерційна таємниця" підприємства є законодавчо правильною.

Узагальнення різних поглядів вітчизняних і зарубіжних авторів дає змогу дати розширене трактування цієї складної категорії. У найбільш загальному вигляді вона охоплює інформацію про:

o торговельні відносини фірм;

o організацію і розміри обороту засобів;

o стан ринку збуту;

o банківські операції;

o постачальників і споживачів;

o сутність патентів;

o структуру капіталів;

o плани інвестицій;

o укладені контракти;

o формування ціни на товар;

o розмір прибутку і обсяг виробництва.

До виробничої таємниці належить інформація про:

o способи виробництва і технології;

o організацію праці;

o технічні відкриття і винаходи;

o цілі і характер дослідницьких робіт.

Доцільно також у загальному обсязі комерційної інформації виділити два основні блоки. Такий підхід передбачає, що до категорії науково-технічної і технологічної інформації належать відомості про конструкцію машин і устаткування, використовувані матеріали, метоли і способи виробництва, дизайн, програмне забезпечення ЕОМ та ін.

До категорії ділової належить інформація про:

o фінанси підприємства (фінансова звітність, стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити, платоспроможність, прибуток, собівартість продукції та ін.);

o стратегічні й тактичні плани розвитку виробництва, зокрема з використанням нових технологій, винаходів, ноу-хау;

o плани та обсяги реалізації продукції (плани маркетингу, характер і обсяг торговельних операцій, рівень цін, складські запаси);

o аналіз конкурентоспроможності своєї продукції, ефективності експорту й імпорту, передбачуваний час виходу на ринок;

o плани рекламної діяльності;

o списки торгових та інших клієнтів, конкурентів, відомості про взаємини з ними, їх фінансове становище, умови контрактів та ін.;

o методи і організацію управління;

o власну оцінку характеру і репутації персоналу та підприємства;

o систему організації праці.

На практиці керівники і підприємці не завжди цілком чітко уявляють собі, що означає поняття "комерційна таємниця", як її слід охороняти і як результати подібної роботи можуть впливати на економічний стан підприємства.

За оцінками експертів, втрата лише чверті інформації, що належить до комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і протягом кількох місяців призводить до банкрутства половини фірм, що припустилися витоку інформації. Є всі підстави вважати, що в процесі розвитку ринкових відносин із властивими їм конкуренцію і господарським розрахунком підходи до охорони комерційної таємниці радикально зміняться.

У ринковій економіці інформація є товаром і її отримання, зберігання, передача та використання мають відповідати законам товарно-грошових відносин. Кожен власник має право охороняти свої інтереси і захищати необхідну інформацію, отримуючи при цьому певну свободу підприємництва. Право на таємницю означає обмеження державного втручання в економічне життя підприємства і захист його інтересів піл час взаємодії з іншими суб'єктами ринкових відносин. На відміну віл державних і військових таємниць, комерційна таємниця є власністю конкретного підприємства. її головне призначення - забезпечувати підприємству економічні переваги в конкурентній боротьбі.

В економіці України держава в особі своїх численних органів тривалий час посідала монопольне становище в засекречуванні н охороні різної інформації. Це пояснювалося переважною часткою державної власності на засоби виробництва і продукти праці. Часто виникали ситуації, коли країна поступалася пріоритетами в різних галузях науки і виробництва через безгосподарне ставлення до пропозицій раціоналізаторів, винахідників і вчених. Продукти інтелектуальної діяльності йшли за кордон, а через деякий час за значні валютні кошти нам доводилося купувати там продукцію, виготовлену з використанням наших розробок.

Витоку за кордон інтелектуальної продукції (ідей, пропозицій, винаходів, відкриттів) багато в чому сприяла практикована раніше в країні система привласнення вчених ступенів, орієнтована на кількість статей, опублікованих в зарубіжних наукових журналах. Такі "легальні" канали просочування інтелектуальної інформації були надзвичайно широкими. Витрачаючи чималі кошти на її отримання, ми часто "за дякую" віддавали її західним фірмам, які мали від її використання великі доходи.

За нинішніх ринкових конкурентних відносин просочування такої інформації може негативно позначитися на становищі підприємства в боротьбі за споживача. Саме тому тепер доцільно юридично точно визначати категорію і правовий статус комерційної таємниці, розробляти механізм відповідальності за її розголошування. Інтереси окремих підприємств мають бути підпорядковані інтересам країни. Паралельно із розвитком приватизації і становленням підприємництва в нашій країні потрібно створити систему, що забезпечує продаж інформації підприємства за кордон без збитку для держави в цілому. У промислово розвинених країнах аналоги таких систем є. Вони передбачають різні ефективні методи економічної дії на приватних підприємців, котрі на збиток національним інтересам країни дозволяють собі порушувати заборони держави на експорт науково-технічної продукції.

У нашій країні нині немає законодавчого захисту комерційної таємниці, не практикується широке вжиття заходів економічної відповідальності при вирішенні цієї проблеми, не напрацьовано відповідну судову практику. Можливо, саме тому в реальному житті підприємств процвітає явне і таємне безоплатне запозичення інтелектуальної власності і комерційної інформації конкурентів (кооперативів, малих підприємств і приватних осіб).

Економічна безпека підприємств порушується насамперед тоді, коли його співробітники працюють за сумісництвом в інших місцях, використовуючи при цьому документацію (методики, креслення, програми та ін., створену на основному підприємстві, але юридично не закріплену в його власності. Адже саме ця інтелектуальна продукція (знання й технологія) часто становить найбільш цінний капітал підприємства. Будь-який суб'єкт господарських відносин, що використовує цю інформацію, зобов'язаний укладати з підприємством договір і віддаванні йому частину прибутку, отриманого від використання досягнень. Проте нинішній економічний і правовий стан опрацьовування цього питання не дає змоги підприємству - власникові інформації заявити і реалізувати свої претензії.

Для вирішення цієї проблеми доцільно законодавчо обмежити (а іноді й повністю заборонити) безкоштовне використання досвіду окремих підприємств. Водночас потрібно регламентувати порядок купівлі-продажу пріоритетних розробок з урахуванням їх реальної ринкової вартості. Підприємці мають підготуватися до переходу внутрішнього ринку на патентно-ліцензійну систему охорони промислової власності. На підприємствах доцільно зміцнити відповідні підрозділи патентно-ліцензійних відділів, ввести досвідчених фахівців у маркетингові служби, організувати власними зусиллями ефективну систему захисту інформації.

Фахівці науково-технічних, виробничих, економічних та інших служб підприємства повинні навчитися правильно й конкретно (у вартісній формі) оцінювати передбачувані та реальні втрати фірми внаслідок просочування інформації, віднесеної до категорії комерційної таємниці.

У найбільш загальному вигляді втрати підприємства від недотримання умов конфіденційності призводять до того, що:

o знижуються можливості продажу ліцензій на власні наукові розробки, втрачається пріоритет в освоєних галузях науково-технічного прогресу, зростають витрати на переорієнтацію діяльності дослідницьких підрозділів;

o виникають (створюються конкурентами) труднощі в закупівлі сировини, технології, устаткування та інших компонентів, необхідних для нормальної виробничої діяльності;

o обмежується співпраця підприємства з діловими партнерами, знижується вірогідність укладання вигідних контрактів, виникають проблеми у виконанні договірних зобов'язань;

o зростають витрати підприємства на створення нової ринкової стратегії, зміну структури маркетингових досліджень та ін.; виникає реальна загроза застосування економічних санкцій щодо винних у розголошуванні комерційної таємниці.

Точний вартісний розрахунок сукупного розміру всіх втрат досить складний, трудомісткий, а іноді просто неможливий через брак достовірних початкових даних. Тому в більшості випадків достатньо укрупненої експертної оцінки втрат підприємства, зумовлених недотриманням вимог захисту інформації.

Компенсація перелічених вище втрат підприємства часто вимагає значних додаткових витрат, що знижує ефективність виробництва загалом і можливість успіху в конкурентній боротьбі. Саме тому питанням захисту комерційної таємниці нині приділяється дедалі більше уваги.