Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 5.2. Історія виникнення економічної розвідки, її види та напрями розвитку

Історичні витоки економічної розвідки сягають кінця XIV-початку XV ст. Батьківщиною її вважають Китай. Класичним прикладом економічної розвідки є романтична історія, в якій розповідається про китайську принцесу, яка задля коханого перевезла в капелюсі з живих квітів шовкопрядів, передавши за кордон секрет виготовлення китайського шовку, що багато років був об'єктом розвідки іноземних агентів.

Значними секретами на той час володіли й араби. Для отримання інформації багато агентів і шпигунів відвідували арабський Схід. Араби вміло зберігали свою інформацію, однак, на відміну від китайців, в них можна було її купити.

В аграрну епоху поряд із державною економічною розвідкою зародилася і приватна розвідка. Перша розвідувальна служба була створена флорентійськими купцями-банкірами на початку XIV ст.

Формально виникнення промислового шпигунства пов'язане із запровадженням у XVIII ст. системи патентів на винахід, які мали охороняти права винахідника чи дослідника. Власник патенту на винахід отримував право на переслідування викрадачів секретів протягом двадцяти років, після чого секрет ставав власністю суспільства. З одного боку, введення патенту зумовило багато проблем, а з другого - ознаменувало кінець періоду, який називають кустарним періодом економічної розвідки.

У сучасній літературі трапляються різні поняття розвідки у сфері економіки, а саме:

o економічна розвідка;

o економічне шпигунство;

o конкурентна розвідка;

o бізнес-розвідка;

o ділова розвідка;

o комерційна розвідка;

o промислове шпигунство;

o бізнес-шпигунство;

o корпоративна розвідка;

o інформаційна розвідка;

o фінансова розвідка.

Визначимо істотні риси цих понять. Спільною рисою для усіх є діяльність з отримання інформації для прийняття рішення. Особливості полягають ось у чому. Саме поняття "шпигунство" відрізняється від поняття "розвідка" правовим статусом. Шпигунство ґрунтується переважно на незаконних методах отримання інформації, а розвідка - на законних. При цьому етичний аспект проблеми, як правило, до уваги не беруть.

Розвідка, як і шпигунство, може бути державною (політичною), воєнною та економічною. Масштаб цих явищ - інтереси держави.

Економічна розвідка та шпигунство - хвороба усіх країн та великих національних і транснаціональних корпорацій. Ними активно займаються як державні, так і недержавні служби безпеки. За неофіційними оцінками державних служб безпеки, практично кожна велика фірма краде інформацію у конкурентів і водночас страждає від аналогічних дій з їх боку.

У сучасному світі бізнесу афоризмом став вислів, що капітал боїться відсутності прибутку або дуже малого прибутку так само, як і природа боїться порожнечі. Нові досягнення науки і техніки, сучасні методи промислового виробництва змушують економічну розвідку знаходити нові засоби й методи роботи. Щоб устигати за технічним розвитком, потрібно постійно вдосконалювати техніку шпигунства.

Економічна розвідка охоплює дедалі нові й нові галузі. Тобто промислове шпигунство - це неминуче й закономірне явище самої природи бізнесу, що ґрунтується на бажанні отримати надприбуток будь-якими дозволеними й недозволеними методами. Воно має глибокі економічні корені. Кінцева мета економічної розвідки - забезпечити на мікрорівні додатковий прибуток, по-перше, шляхом копіювання і впровадження "чужої"" інновації і, по-друге, за рахунок економії на умовно-постійних витратах - на науково-дослідних та проектно-конструкторських роботах.

Трактування понять "економічна розвідка", "ділова розвідка", "корпоративна розвідка" дають переважно російські практики та науковці, оскільки на український ринок ці служби просуваються надто повільно, однак і в Україні є вже певні напрацювання в цьому напрямку. Так, У Законі України "Про розвідувальні органи" від 22.03.2001 р. № 2331-III дано визначення понять "розвідувальна діяльність" та "розвідувальна інформація", а саме: "розвідувальна діяльність-діяльність спеціальних органів державної влади, спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, сприяння формуванню і реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони"; "розвідувальна інформація - добуті відомості про реальні та потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав, організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам України, а також про події і обставини, що стосуються національної безпеки і оборони". Однак поняття "економічна розвідувальна діяльність" у законодавстві не визначено.

У нашій державі не відбуваються процеси взаємодії між приватним бізнесом і роботою спецслужб, що призводить до різних зловживань.

Важливим у проведенні економічних розвідувальних дій є те, що більшість необхідної інформації можна взяти з легальних відкритих джерел. Через те існує тісний взаємозв'язок між економічною розвідкою, захистом інформації, діяльністю служби безпеки та якісним складом персоналу компанії чи фірми.

Час, коли компанії боролися з конкурентами за допомогою кримінального тиску або адміністративного ресурсу, минув, запевняють бізнесмени. Нині перевагу має той, хто веде ділову розвідку і знає таємницю своїх суперників. В умовах, коли учасники ринку пильно стежать один за одним, необережна заява або навіть проста неакуратність працівників може обернутися для компанії втратою частки на ринку.

Терміном "конкурентна розвідка" (competitive intelligence) близько 20 років тому в США почали позначати збирання інформації, необхідної для компанії, ії успішного розвитку. В Європі більш поширеним є визначення business intelligence - бізнес-розвідка. Завдання конкурентної розвідки - збирання інформації про ринок, бенчмаркінг (вивченні товарів, послуг або методів роботи конкурентів для використання у своїй діяльності), захист конфіденційної інформації, пошук і вивчення об'єктів для поглинання тощо. На відміну від промислового шпигунства, конкурентна розвідка вирішує ці завдання легальними, хоча і не завжди етичними методами.

Ділову (корпоративну) розвідку ведуть компанії з різних секторів ринку. Причиною такого зацікавлення є посилення конкуренції і більшої цивілізованості бізнесу. За останні роки змінилися не лише підходи до безпеки бізнесу, ставлення до організації ділової розвідки, а й форми, методи ведення, підбір персоналу та завдання служб розвідки. Однак суть її залишилася незмінною. Якщо 10 років тому розвідники насамперед перевіряли наявність у бізнес-партнерів кримінальних зв'язків, то тепер вони, як і на Заході, переважно добувають комерційну інформацію.

Багатьом достатньо дізнатися про сильні і слабкі сторони свого конкурента (суперника) та його репутації, щоб скоригувати свою поведінку, при цьому спрацьовують інтуїція і досвід розвідників-маркетологів. Це підтверджують і дані дослідження, проведеного Міжнародним центром конференцій OnConference : більшість компаній використовують ділову розвідку для вивчення стану ринку (74% респондентів) і конкурентів (64%).

В Україні ділова розвідка ще не набула належного розвитку, не досліджена і не описана науковцями, тому ми вивчаємо її за джерелами російської науки і практичною діяльністю розвідувальних фірм.

Вибрати фірму, що займається бізнес-розвідкою, в нашій країні не зовсім просто: в Україні поки не складаються рейтинги подібних компаній (при тому, що досить поширені банківські рейтинги, рейтинги аудиторських і консалтингових фірм тощо). Для вивчення цієї послуги можна проаналізувати матеріали газети Financial Times, яка щороку готує спеціальний додаток про різні галузі, пов'язані з корпоративною безпекою. На теренах колишнього СНГ працюють представництва іноземних компаній, які теж фігурують в огляді газети.

Для вибору "розвідувальної"" компанії можна:

o піти найпростішим шляхом - порадитися зі своїми колегами, які мають досвід звернення до подібних фірм;

o влаштувати тендер між кількома компаніями, порівнюючи пропоновані ними послуги;

o скласти рейтингову таблицю за часовим чинником;

o провести класифікацію і групування фірм за ціновими пропозиціями "розвідувальних" послуг.

Загалом термін "виконання розвідувальних замовлень" завжди залежить від їх специфіки та повноти наданих послуг: зазвичай він становить від двох до шести тижнів, хоча деякі проекти інколи ведуть протягом кількох років. Ціна - категорія ще більш індивідуальна: вона може сягати від кількох сотень доларів до суми, яка істотно відрізняється від стартової.

Послуги, що надаються при виході на новий ринок, у разі появи нового конкурента та посилення конкуренції, відомі як конкурентна розвідка (від англ. competitor intelligence). Ідеться не про промислове шпигунство, а про експертну оцінку планів і стратегій конкурента, про принципи його збутової політики, процеси ухвалення рішень; про осіб, що мають вплив на цей процес; про провідних менеджерів, кадрову політику і т.ін.

Припустімо, що торговельна компанія отримала інформацію про те, що її головний конкурент активно набирає нових працівників - маркетологів і менеджерів з продажу. Вивчивши вимоги конкурента до цих працівників (хороше знання польської і болгарської мов, а також специфіку роботи на східноєвропейських ринках), компанія дізналася, що конкурент збирається освоювати нові ринки збуту продукції 6 результаті компанія зуміла випередити головного конкурента у виході на новий ринок саме завдяки тому, що вчасно отримала достовірну "розвідувальну інформацію".

Не слід очікувати від бізнес-розвідників неможливого. Врешті-решт, про все, що відбувається в компанії-конкурента, партнера, позичальника, інколи не знає навіть її власник. Можна мінімізувати можливі ризики, але уникнути їх у повному обсязі неможливо.

За оцінкою експертів компанії Сі Consulting, нині тільки в Москві діє понад 10 потужних компаній, що спеціалізуються на бізнес-розвідці. їх послуги обходяться клієнтові в середньому в $1000 за місяць, а витрати на утримання власного розвідника в штаті спеціалісти оцінюють мінімум в $20000 за рік. Разове ж замовлення послуг розвідки коштує зовсім недорого - $50-200, залежно від обсягу потрібної інформації.

Аналіз свідчить, що українським бізнесменам, котрі щойно виходять на цивілізовані ринки, матеріально досить важко організовувати власну службу ділової розвідки, бо для цього потрібні значні фінансові ресурси. На початкових етапах значно вигідніше скористатися послугами служб безпеки, детективних бюро, маркетингових фірм тощо. Однак такий підхід теж має свої вади і переваги.