Економічна безпека підприємств, організацій та установ - Ортинський В.Л. - 6.1. Історичні аспекти створення інформаційного суспільства

6.1. Історичні аспекти створення інформаційного суспільства

Для сучасного етапу розвитку світової цивілізації характерний перехід від індустріального суспільства до інформаційного, формування якого пов'язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційних технологій, що радикально змінюють суспільне життя. Цей перехід відбувається нерівномірно, що зумовлено як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства.

Поняття "інформаційне суспільство" нині використовують для визначення суспільства, в якому економіка, політика й культура залежать від створення, збереження та доступності інформації в національному і світовому масштабах. Є різноманітні підходи до становлення й розвитку інформаційного суспільства, навіть у розвинених країнах світу. Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного устрою значно відстає від практичних потреб, що зростають досить швидкими темпами.

Нині поняття "інформаційне суспільство" для України практично є популярним терміном європейських декларацій, ніж реальним явищем з чітким змістом. Однак зауважимо, що "інформаційний істеблішмент" зарубіжних країн - авторів поняття "інформаційне суспільство" донині не дійшов згоди стосовно форми й наповнення такого суспільства.

Як запевняють науковці, інформаційне суспільство в нашій країні буде створене не раніш як через чверть століття. Незважаючи на те, що насправді електронний простір, цифрова цивілізація людства ще "сплять", навколишній світ набуває дедалі більше ознак інформаційного суспільства. Тому про переваги й можливості інформаційної цивілізації ми можемо лише мріяти та прогнозувати, що вона буде чудовою, й чекати перетворення мрій на реальність.

Людство очікує, поки "прокинеться" потенціал, який накопичують комп'ютерні мережі світу від часу своєї появи. Ми можемо лише здогадуватись і прогнозувати, що чекає на інформаційне суспільство, так само, як і чого нам очікувати від нього. Теоретики соціології, політології, економіки, культури напророкували щодо його майбутнього чимало. Одні обіцяють радісну й безхмарну феєрію, інші малюють картину геть інфернальну, повертаючи терміни періоду рабовласництва. Отже, час дати відповіді на сьогоднішні запитання.

Вперше в достатньо чіткому вигляді ідея інформаційного суспільства була сформульована наприкінці 60-х - початку 70-х років XX ст. Винахід самого терміна "інформаційне суспільство" приписується Ю.Хаяші, професорові Токійського технологічного інституту. Японський уряд уже тоді вважав дуже важливим для країни, зокрема для її економіки, з'ясування перспективи поширення комп'ютерних технологій. Тож доповіді з цієї проблеми готували одразу кілька груп дослідників. Проте наголос на економічних наслідках зумовив певну обмеженість і прикладний характер продукту роботи японських учених.

"Інформаційне суспільство" так і залишилося б просто японською локальною моделлю розвитку, якби паралельно в таборі її економічних суперників - американців не з'явилася ще одна концепція нового суспільства. Це був постіндустріалізм соціолога Деніела Белла.

Цей термін він запропонував ще 1962 р. А в 1974 р. з'явилася його основна праця - "Прихід постіндустріального суспільства". За Бел-лом, нове, постіндустріальне суспільство ґрунтується на теоретичному знанні, яке є його визначальним принципом, джерелом інновації та формування політики. В економіці це призводить до поступового занепаду виробництва товарів як основної форми економічної діяльності й заміни його виробництвом послуг. З'являється новий, домінуючий клас - клас професіоналів. У всіх сферах - економічній, політичній і соціальній - основний вплив на прийняття рішень чинять нові інтелектуальні технології і новий інтелектуальний клас.

І в 70-ті роки XX ст. відбувається конвергенція цих двох ідеологій, що виникли майже одночасно. Продукт схрещення ідей Хаяші та Белла залишив за собою назву та прикладну частину від винаходу японської команди технологів та економістів. Але решту - власне ідеологію, соціальний, психологічний, культурний аспекти, все те, що і становило основу майбутньої цивілізації третьої хвилі, - він взяв від соціологічного підходу Белла. Ідеологія постіндустріалізму мала досить солідну теоретичну основу й універсалістську орієнтацію для виконання функції фундаментальної соціальної концепції.

Інформаційне суспільство - соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво й використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З. Бжезінський, О. Белл, О. Тоффлер.

Розглянемо насамперед, що, на думку теоретиків і практиків, являє собою новий етап розвитку цивілізації, який, до речі, так і не має остаточної назви: Lifelong Learning Society (суспільство дожиттєвого навчання); Digital Society (цифрове суспільство); Net-Intellect Society (суспільство мережевого інтелекту); Global Society (глобальне суспільство); Information Society (інформаційне суспільство); Silicon Society (кремнієве /піскове суспільство).

Після виголошеної Мартіном Бангеманном у 1994 р. доповіді почали вживати термін "інформаційне суспільство".

Для довідки: Група на чолі з доктором права, віце-президентом Єврокомісії М.Бамгеманном сформована на вимогу Єврокомісії 1993 р. з метою дослідження розповсюдження інформаційних технологій та з'ясування проблем, що виникають у цьому процесі.

Ця доповідь і поклала початок європейському інформаційному суспільству, дала основні його визначення, характеристики й ознаки в Європі. Назва "інформаційне суспільство" походить від назви основного ресурсу - інформації. Але так само правильним є й інші визначення, оскільки ґрунтуються на основних ознаках нової суспільної формації.

Це суспільство насправді є: цифровим і глобальним, бо воно характеризується дожиттєвим навчанням; мережевим, бо побудоване за мережевим інтелектом; піщаним і кремнієвим, адже пов'язане з "піщаною" технологією чіпів.

Для довідки: За гіпотезою американських фахівців з інформаційних технологій, основою мікропроцесорного виробництва с кремній (той же пісок на пляжі).

Відомим є визначення, яке називають Гейтсовою "цифровою нервовою системою". Білл Гейтс визначає її як суму персональних комп'ютерів, засобів електронної пошти та підключення до мережі Інтернет. Вимога така, що основні складові частини мають бути стандартними і спільними для урядових структур, громадян і комерційних підприємств, аби уможливити глобальну інтеграцію локальних місцевих або національних мереж. Тому "цифрова нервова система" може виступати одним зі складників інформаційного суспільства. Як бачимо, одностайної думки щодо назви немає.

Насправді як науковців, так і пересічних громадян цікавить, що ж нас чекає у невизначеному загадковому, так званому інформаційному суспільстві? Для цього ми маємо першочергово з'ясувати, де ми перебуваємо сьогодні і що діється навколо нас.

Республіканець Ньют Джингріч, голова Палати представників США в 1995р., запозичує межові знаки з попередньої цивілізаційної зміни: те, що відбувається з нами тепер, можна усвідомити, порівнявши з періодом між 1770 і 1800 рр., коли Сполучені Штати перетворилися з аграрної країни на індустріальну. Те, що ми переживаємо, відхід від індустріальної епохи, змушує ставити дуже схожі і сповнені глибокого змісту запитання до себе.

Постіндустріальне суспільство відрізняється від індустріального тим, що нині основним виробничим ресурсом стала інформація, тоді як у доіндустріальному та індустріальному була сировина та енергія: змінився сам характер виробничої діяльності - тепер є обробка та опрацювання, а було виробництво і видобування; тепер ми маємо наукомісткі технології на противагу колишнім трудомістким технологіям і капіталовкладенням.

Ситуація в Україні аналогічна американській, адже наша держава також пережила навальну індустріалізацію на початку XX ст. Проте тоді ми не встигли осмислити себе в новому середовищі, адже зміни нав'язувалися ззовні і планувалися чужими теоретиками.

Недаремно говорять, що "найлегший шлях передбачити майбутнє - винайти його". На основі цього вислову можемо вважати себе "винахідниками українського майбутнього". Звичайно, хочеться, щоб місце нашої держави в майбутньому було чітко визначеним. Навіть якщо електронна планета насправді за виглядом і на дотик матиме розмір головки сірника, але й там Україні непогано було б мати вигідне місце, облаштоване саме за її "формами". Тому, що нам таки доведеться тривалий час жити в цьому цифровому світі. Адже термін життя цивілізацій вимірюється століттями.

А ми схильні погодитись із цим визначенням (стосовно нової цивілізації) футуристів та авторів найбільш знаних у світі теорій про інформаційне суспільство Елвіном та Хайді Тоффлерами. Так, термін "цивілізація" може звучати претензійно, проте жоден інший термін не може бути достатньо всеохопним, аби охоплювати такі поняття, як технологія, родина, релігія, культура, політика, бізнес, ієрархія, лідерство, системи цінностей, мораль і теорія пізнання.

За подальшої інформатизації у світі зсуви й радикальні зміни відбудуться на всіх цих рівнях суспільства. А коли змінюється стільки соціальних, технологічних і культурних параметрів одночасно, тоді виникають не лише зсуви, а й якісні зміни - не лише нове суспільство, а й зачатки абсолютно нової цивілізації. "Комп'ютерна революція" поступово призводить до зміни традиційного друку "електронними книгами", змінює ідеологію, перетворює безробіття на забезпечене дозвілля.

Соціальні й політичні зміни розглядаються в теорії інформаційного суспільства як наслідок "мікроелектронної революції". Перспектива розвитку демократії пов'язується з розповсюдженням інформаційної техніки. Тоффлер та Дж.Мартін відводять головну роль у цьому телекомунікаційній "кабельній мережі", яка забезпечує двосторонній зв'язок громадян з урядом, дасть змогу враховувати їх думку під час розроблення політичних рішень. Розробки в галузі "штучного інтелекту" розглядаються як можливість інформаційного трактування самої людини. Концепція інформаційного суспільства викликає критику з боку гуманістично орієнтованих філософів та науковців, які дотримуються думки щодо негативних наслідків комп'ютеризації суспільства.

Почнемо з технології як найбільш модифікованої сфери. Будь-яке виробництво із запровадженням інформатизації набуває тенденції до мініатюризації (і далі - мікро- й наномініатюризації). Речі навколо нас стають розумними - від виробничої лінії до холодильника, від собачого нашийника до розетки. Буквально за кілька років наш офіс, помешкання, транспорт замайорять повідомленнями: "Скінчилось молоко", "Накопичилось надто багато пошти", "Автобус буде біля вас за три хвилини сорок секунд", "Собака хоче води" і т.ін. Фахівці з інформаційних технологій подумали вже й про це. Заздалегідь ведуться розробки "усамостійненої" інтерактивної техніки. Механізм, влаштований у пральну машину, сам дистанційно замовить у торговельній комп'ютерній мережі пральний порошок, коли він скінчиться. Аналогічно електроніка холодильника підрахує бюджет родини на харчування, швидкість витрачання кожного продукту, склад місячного кошика споживання, знайде найдешевшу пропозицію за кожним пунктом і зробить попереднє замовлення. Автоматика на нашийнику домашнього улюбленця ввімкне й вимкне воду для собаки чи кішки, відчинить і зачинить двері, виведе їх на прогулянку за контрольованим маршрутом, викличе ветеринара й замовить засіб від бліх.

Тоффлер не дає новій цивілізації визначення, але доводить що вона має принципово новий характер. Багато чого в цій виникаючій цивілізації суперечить традиційній індустріальній. Це водночас і технічно розвинена, і антиіндустріальна цивілізація. "Третя хвиля" несе із собою новий спосіб життя, що ґрунтується на джерелах енергії,які поповнюються; на методах виробництва, що роблять застарілими більшість фабричних збірних ліній; на якійсь новій родині; на новому інституті, який можна було б назвати "електронним котеджем"; на радикально перетворених школах та корпораціях майбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводить нас за межі концентрації енергії, грошових коштів і влади.

Тож, як бачимо, ніщо не може бути випущене з поля зору в процесі запровадження інформаційних технологій у наше життя. Кожен аспект нашої життєдіяльності неминуче має набути цифрових характеристик, оскільки технології, "розірвані", розкидані в окремих речах, що нас оточують, марні. Як дорога іграшка, надто крихка для того, щоб її бодай торкатися.

Коли ж виникає інформаційна мережа, навіть локальна, користь від інформатизації зростає експоненціально, з кожним кроком ефективність збільшується майже на порядок. Сенс інформаційних технологій саме в їх синергізмі, ефекті об'єднаних можливостей і потенціалів.

Інформатизація характеризується системністю. Все потроху залучається до діалогу людина-довкілля, все набуває активного інтерфейсу, дружнього до користувача. Ще понад століття тому - в 1851 р. Натаніел Готорн, американський фантаст і натхненник розвитку телеграфу, зауважив, що електрика перетворила матеріальний світ на величезну нервову систему. Земна куля стала величезним мозком із чуттям і розумом.

Як уже зазначалося, можливості комп'ютерів, об'єднаних в мережу, - це не просто сума можливостей кожного з елементів. Відбувається астрономічне зростання. Вже тепер на симулювання такої складної хаотичної системи як, скажімо, вірус СНІД чи екологічний баланс, не потрібно багато часу. Плюс забезпечується доступ до роботи над цим практично необмеженої кількості фахівців.

Отже, завдяки новим можливостям обсяг і структура знань змінюються і кількісно, і якісно. Тож набута освіта вже не забезпечує сталого професійного рівня, достатнього на все життя. А постійне навчання паралельно з роботою вимагає зміни принципу освіти, для нового покоління - розроблення нової педагогіки: системи виховання особистості, адаптованої до інформаційного суспільства.

Розвиток телекомунікаційної інфраструктури - створення сучасної технологічної бази національної інформаційної інфраструктури й інноваційної інформаційної галузі, що забезпечуватиме швидке поширення ефективної й конкурентоспроможної інформації і надаватиме широкі комунікаційні можливості для всіх прошарків населення. Ми повинні забезпечити себе належною інфраструктурою доступу до інформації і знань для того, щоб повною мірою використовувати переваги інформаційного суспільства.

Роль мас-медіа - формування в суспільній свідомості готовності перейти до інформаційного суспільства, вдосконалення системи демократії та плюралізму ідей. Потрібно сформувати в широких колах населення усвідомлення необхідності й бажаності змін, пов'язаних із переходом України до інформаційної стадії розвитку, а також психологічну готовність до участі в цих змінах.

Гармонізація інформаційного законодавства України з нормами ЄС. Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України сучасній європейській системі права. Це сприятиме політичній, підприємницькій, соціальній і культурній активності громадян України, а також створить необхідні передумови для отримання Україною статусу асоційованого члена ЄС.

Розвиток експортоорієнтованих 1КТ виробництв - створення необхідних умов для розвитку національного експортноорієнтованого ІТ-аутсорсінгу, що є чинним механізмом здобування українськими технологічними компаніями міжнародного ринкового досвіду.

Крім технології, науки, освіти й виховання, глобалізація інформаційних мереж змінює також фізичний спосіб роботи і навчання, додаючи до них префікс теле-, себто дистанційний. Отже, пошук роботи чи вступ до навчального закладу більше не означає зміни місця проживання. Більше немає потреби через це розривати родинні зв'язки. До того ж, телеробота дає змогу більше часу приділяти дітям, а отже, повертає традиції родинного виховання.

І духовне життя людини з поширенням інформатизації набуває нових рис завдяки новим можливостям. Виховується релігійна терпимість, оскільки різко збільшується доступність інших переконань, доступність вільного спілкування з їх носіями. Відвідування святинь у режимі он-лайн, персональна електронна капличка, електронний молитовник на молитов за секунду - людська вигадливість безмежна, особливо коли на ній можна заробити.

Анонімність, деперсоніфікація, ба навіть симуляція особи в Мережі (стать, вік, освіта, національність - будь-що може бути приховане чи змінене лише натисканням кількох клавіш). І, відповідно, система цінностей суспільства має зазнати певних трансформацій.

Ми не можемо сьогодні сказати, куди саме спрямують людство сили соціальної та психологічної адаптації. Проте ми точно знаємо, що шлях буде пройдено чималий. Одним із прикладів є переміщення до віртуальної реальності світових культури й мистецтва. Причому тут відбувається подвійний процес одночасно і виникають специфічні мережеві види культурної і мистецької діяльності, що можливі лише в гіперпросторі і створюються версії (себто в Мережі чи на дисках або інших носіях інформації відповідно) реальних музичних творів, виставок, музеїв, бібліотек, пам'ятників тощо.

Перенесення в інформаційний простір культурних надбань практично всіх націй і часів робить їх доступнішими. Адже тепер не треба вишукувати вільних грошей і часу, аби відвідати Версаль чи Ермітаж. Не треба жодних дозволів і статусів для вивчення раритетів літератури чи мистецтва. Можна "власноруч" повторити роботу археолога чи реставратора, відомого художника чи ювелірного майстра.

Мистецтво стає справді близьким народові - двері в цілий світ втілює дедалі компактніше створіння (хіба це річ, якщо має дедалі більше розуму й несе дедалі більшу відповідальність і за нашу роботу, і за дозвілля, і за освіту!), яке мешкає на нашому робочому столі.

Комп'ютер уможливив активну взаємодію культурних просторів різних користувачів, об'єднавши їх у єдине культурне буття планети. Культурний простір стає глобальним.

Причини виникнення інформаційного суспільства зрозумілі, а от електронна готовність та електронне залучення ще недостатнє. Готовність - це первинна, фундаментальна основа успіху будь-якої діяльності. Електронне залучення - це інструмент, завдяки якому підвищується рівень електронної готовності.

Готовність до того чи іншого виду діяльності - це цілеспрямований вияв особистості, що охоплює її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, настановлення. Ії досягають у процесі моральної, психологічної, професійної та фізичної підготовки, вона є результатом всебічного розвитку особистості з урахуванням вимог щодо особливостей діяльності, професії. Відтак готовність до діяльності є складним соціально-психологічним явищем.

Схема готовності людини до діяльності в умовах інформаційного суспільства передбачає три основних компоненти і складена авторами на підставі матеріалів А. О. Мойсеєнко (рис. 6.1).

Характерною властивістю інформаційного суспільства є безстроковість, тобто право на особисте інформаційне безсмертя. Якщо раніше протягом століть панувала книга - вона була безсмертям її авторів, то в мережі кожен користувач - сам автор свого безсмертя і залежно від його вкладу, вміння сформувати електронну версію своєї творчості, подати науковий матеріал - кожна людина може створити й закодувати архіви, документи, що їй належать, і потенційно необмежений час їх зберігати.

Рис. 6.1. Компоненти готовності людини

Цими матеріалами навіть після фізичної смерті можуть користуватися люди, тобто буде необмежений час тривати обмін інформацією між її "електронною версією" та цілим світом інших користувачів.

Для довідки: Електронною версією певної інформації можуть бути: архіви, наукові статті, публіцистичні матеріали ЗМІ, інтерв'ю, звернення, фото, відео, окремі сайти та блоги тощо.

Безсмертні віртуальні особистості, чиє життя триває в гіперпросторі, наповнені цифровими аналогами речей і явищ матеріального світу.

Базові показники інформаційного суспільства диктуватимуть і нову політичну реальність. Основним онлайновим блоком у цій сфері, що здійснюється за допомогою Мережі, є право кожного отримувати інформацію про діяльність влади в реальному часі. Більше того, навчені гірким досвідом історії політичних маніпуляцій і практики їх приховування, деякі автори наполягають на потребі безстрокового зберігання документів та інформації про цю діяльність.

Робити точний прогноз інформаційного суспільства, створювати його віртуальну модель нині складно. Можемо лише надати певну кількість можливих варіантів подій. Оця невизначеність і є однією з багатьох характерних рис нашого життя: останнього покоління старої і першого - нової цивілізації.

Важливим для аналізу проблеми електронної готовності є новий напрям, що називається інформаційною психологією, яка досліджує компоненти, притаманні поняттю електронної готовності (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Компоненти, які вивчає інформаційна психологія

Відомі критерії електронної готовності людини до інформаційного суспільства, за якими можна виокремити та проаналізувати п'ять категорій (рис. 6. 3).

Рис. 6.3. Критерії електронної готовності людини

Категорії готовності населення до інформаційного суспільства:

1. Готовність жінок та чоловіків - тендерний критерій:

* чим вищий розвиток інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у певній країні, тим менша різниця між кількістю користувачів сучасних ІКТ:

* співвідношення чоловіків і жінок 60 % на 40 % відповідно є нормальним для високотехнологічних країн світу - США, Фінляндії, Канади, Ірландії;

* в окремих випадках (залежно від географічного фактора) цей показник може становити і 70 % на 30 %.

2. Готовність молоді і старшого покоління - віковий критерій:

* у країнах з високим розвитком інформаційної інфраструктури загалом вищий відсоток Інтернет-користувачів, віковий ценз яких коливається в діапазоні від 50 до 60 років.

Все ж основна проблема переходу до практичного використання сучасних ІКТ для цих людей полягає в низці причин, серед яких:

* зміна ментальності, зокрема, сприйняття речей та процесів реального світу;

* злам соціально-культурних стереотипів, якими керується більшість представників їхнього покоління;

* використання шаблонів стосовно того, що нові інформаційні процеси - це винятково прерогатива молоді або ж того, що ПСТ є потенційно шкідливими для здоров'я;

* острах, що опанувати комп'ютерну грамотність виявиться не до снаги. Не менше проблем існує і в представників покоління віком 20 - 50 років (можна сказати, тієї прогресивної частини людства, яка по-різному, але використовує альтернативи інформаційного суспільства).

У цьому контексті нагадаємо, що нині лише 10 % людства користується Інтернет.

Отож, проблеми, що стосується молодих "громадян інформаційного суспільства", полягають ось у чому:

o використання ІКТ здебільшого як індустрії розваг, а не освітнього чи ділового ресурсу;

o недоступність інформаційно-комунікаційних послуг через їх високу вартість у багатьох країнах;

o незнання (переважно через небажання дізнатися про сучасні інформаційні можливості:

- голосування електронним шляхом;

заповнення офіційних документів та їх реєстрація в режимі он-лайн;

- купівля і продаж товарів чи надання послуг через Інтернет;

- отримання освіти, консультацій, діагностики лікування, юридичних послуг в електронному форматі тощо внаслідок особистих упереджень та стереотипів.

3. Готовність людей розумової та фізичної праці - ресурсний критерій:

o у цьому контексті все залежить від середовища, в якому відбувається повсякденна діяльність людини. Якщо особа використовує знаряддя й ресурси, властиві індустріальному чи аграрному суспільству, а вони не є інформатизованими, то, відповідно, не виникає й підстав говорити, що така людина належить до інформаційного суспільства. А якщо праця, освіта чи інша діяльність людини пов'язана з ментальними чи творчими процесами, то в більшості випадків така особа "автоматично" починає використовувати вигоди ІКТ.

На простішому рівні - це налагодження комунікацій через такі медіазасоби, як електронна пошта, он-лайн зв'язок, використання Інтернету для пошуку інформації та її опрацювання, участь у віртуальних конференціях і форумах.

На досконалішому рівні - це телеробота, дистанційне навчання, участь у мережевих дослідницьких проектах.

4. Готовність жителів великих і малих міст, а також сільської місцевості - географічний критерій:

o географічне розмежування є одним із критичних факторів, що впливають на показник електронної готовності в тому чи іншому регіоні світу. Технічно не завжди легко, вигідно чи дешево інформатизувати сільський регіон. Отож, жителі таких регіонів потенційно обмежені у використанні сучасних

ІКТ. Хоч у цивілізованих країнах це питання вирішується завдяки реалізації цільових фангових програм - "успішних прикладів втілення інформаційно-комунікаційних проектів" (англ. success stories). Географічно найбільшими регіонами розвитку інформаційного суспільства є великі міста, мегаполіси та столиці, бо сфера надання послуг і множина інформаційних потоків сконцентровані в них.

5. Готовність забезпечених громадян та людей із низьким рівнем доходів - соціально-економічний критерій:

o у цьому випадку традиційно побутує думка, що основна перешкода використання пересічними громадянами ІКТ полягає в неможливості придбати персональний комп'ютер, підключитися до Інтернету тощо. Однак справжня причина полягає в самому мисленні та свідомості громадян, більшість із яких живе ще за канонами індустріального чи навіть аграрного ладу, відкладає якісь кошти для купівлі засобів, що зазвичай використовуються за цих устроїв.

Електронне залучення громадян пов'язане з першими кроками інформаційної країни. Основні характеристики інформаційного суспільства показують, якими будуть результати використання електронного залучення як сучасного трансформаційного інструменту.

Наше суспільство не першим переживає такий переломний момент. Зокрема, тоффлерівська теорія третьої хвилі стверджує, що ця ситуація повторюється вже двічі: коли прийшла аграрна цивілізація першої хвилі, та індустріальна - другої.

Як стверджують науковці, тоді було легше, бо цивілізаційні хвилі чемно додержувались черги і рухалися від суспільства до суспільства поодинці. А коли в нинішній соціальній формації переважає окрема хвиля змін, модель майбутнього розвитку порівняно легко розпізнати. Зокрема, це далося взнаки за попередньої, другої, хвилі, коли індустріальне бачення майбутнього мало значний психологічний ефект. Загальне уявлення про індустріальне майбутнє визначало вибір, допомагало людям зрозуміти не лише те, ким вони є і ким були, а й те, ким вони вірогідно стануть. Це забезпечувало стабільність і відчуття самосвідомості навіть за екстремальних соціальних змін.

Сучасні ж суспільства зазнають ударів одночасно двох чи всіх трьох хвиль змін, без явних переваг тієї чи іншої. Тому образ майбутнього інформаційного суспільства змінюється, не є окресленим, і дуже важко визначити зміст перемін та конфліктів.

Все ж ми можемо цілком точно визначити одну дуже важливу ознаку того способу життя, який нас швидко "поглинає": нове суспільство - це суспільство розумової праці, що ґрунтується на застосуванні людських знань до всього, що виробляється, й до того, як це робиться. Нові ідеї будуть головним джерелом добробуту. Так, бюджети країн та корпорацій і сьогодні орієнтуються на:

o сировину;

o обсяги рухомої та нерухомої власності;

o запаси готової продукції;

o інші матеріальні вияви добробуту і гарантій на майбутнє. Проте новий принцип, орієнтація на нематеріальний - творчий, інтелектуальний - потенціал вже працюють у сучасному світі. Адже навіть коли кілька цивілізаційних хвиль співдіють, все ж можна виокремити сферу, що належить до кожної з них. Таким чином, вже певний час у суспільствах функціонує більш-менш потужний сектор третьої хвилі. І він вже використовує "новий спосіб домінування - створення й експлуатацію знань".

На думку Д. Белла, в наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини матиме становище нового соціального укладу, що ґрунтується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації і знань, в якій головну роль відіграє комп'ютер, розгортається водночас із розвитком індустріального суспільства. Три аспекти останнього особливо необхідні для розуміння телекомунікаційної революції:

1) перехід від індустріального до сервісного суспільства;

2) вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;

3) перетворення нової "інтелектуальної технології"" на ключовий засіб системного аналізу і теорії приймання рішень.

Актори цивілізації третьої хвилі є творцями нових принципів у сфері інформації і нововведень, менеджменту, культури і поп-культури, нових технологій, програмного забезпечення, освіти, педагогіки, медицини, фінансових систем, військового захисту й інших послуг, які вони поширюють на весь світ. Поширений акцент на послуги випливає власне з визначення інформаційного суспільства, яке виокремилося далеко не одразу.

Тож, повертаючись до питання акценту та послуг, Белл за основну рису постіндустріального суспільства (що перейшла до теорії інформаційного суспільства) визначає перехід від виробництва речей до виробництва послуг, причому послуг, пов'язаних передусім з охороною здоров'я, освітою, дослідженнями та управлінням.

Ця особливість постіндустріального суспільства тісно пов'язана зі змінами в розподілі занять: спостерігається зростання чисельності інтелігенції, професіоналів і "технічного класу".

І в 60-70-ті роки XX ст. це вже не було голою теоретичною викладкою. Адже кількість службовців вперше перевищила кількість робітників ще 1955 р.

І це не єдина характеристика, що зазнала змін від початку наступу інформаційних технологій на всьому фронті усталеного способу життя.

Елвін і Хайді Тоффлери цілком правильно відзначили, що вся структура суспільства змінюється, коли однорідність суспільства другої хвилі замінюється різнорідністю цивілізації третьої. Цивілізація, що настає, готує для нас новий кодекс поведінки й виводить від стандартизації, синхронізації й централізації, від концентрації енергії, грошей і сил.

Фактично ми стаємо свідками поворотного моменту спіралі історії. Це відбувається в нас на очах: глобальна інформатизація уможливлює інтенсифікацію й розширення масштабів прямих рівноправних взаємодій між людьми. Це явище далеко не нове. Людство вже знайоме з ним із попередніх часів. Однак раніше такі взаємодії могли відбуватися тільки в малих групах людей, у родинних чи сусідських спільнотах. Тепер така спільнота стала завбільшки з планету. Виходить, людство з відокремлених, індивідуалізованих, розмежованих мегаполісів знов повертається до способу співжиття, коли кожен об'єднаний з іншим. А всі наші передбачення майбутнього, переміщення до нового соціального простору, тепер уже інформаційного, насправді є ретрофутуризмом. Себто ми будуємо старе нове суспільство. Стосовно України ми лише накопичуємо сили й засоби для цього будівництва. А створення справжнього "дієвого поліморфного інтерактивного середовища" й прокладання потужної інформаційної магістралі - шлях, розрахований на багато кроків. Ми зробили лише перші кроки, і то навпомацки. Ми подолали певну відстань лише щодо розвитку двох елементів інформаційного простору - Hardware та Software. Але самих апаратного забезпечення (техніка та телекомунікаційні канали зв'язку) та прикладної математики й програмного забезпечення недостатньо.

Не вистачає елемента, що організує цей простір, дає змогу орієнтуватися в ньому та свідомо обирати напрям кожного наступного кроку. Ми маємо на увазі компоненту, яку становлять лінгвістичні засоби та організаційно-правове забезпечення.

Цей процес покладає на Україну тим більшу відповідальність, оскільки від його результату, від того, наскільки українським буде наш сегмент інформаційного простору, залежить наше майбутнє. Причому не лише ступінь участі в міжнародних ринках чи представлення в глобальних представницьких структурах, а й збереження власного культурного, мовного, інтелектуального середовища.

Нашим завданням, окрім усього іншого, є збереження такої національної та політичної одиниці, як Україна, а не просто ще одного ареалу дії норм і принципів, вироблених для інших учасників, що виявились сильнішими й більш стійкими перед навалою перемін.

Сьогодні гостро стоїть проблема вироблення стратегії розвитку-і не лише українського інформаційного суспільства, а й Української держави загалом. Всі без винятку - уряд, бізнесмени, інтелектуальна еліта, товаровиробники, кожен громадянин - повинні мати єдине спільне бачення майбутнього України. Стосовно цього твердження варто згадати слова Паули Уймонсн, експерта Програми розвитку ООН: "Хоча істинно, що інформаційні технології є інструментом соціального розвитку, самі по собі вони не змінять сьогоднішні суспільства. Говорити про інформаційну революцію щонайменше лицемірно, коли взяти до уваги, що фундаментальні аспекти сучасних суспільств швидше відтворюються, ніж змінюються в планах розвитку інформаційного суспільства.

Потрібно заново серйозно обміркувати принципи побудови наших суспільств. Відправною точкою є знаходження однодумців, поширення ідей серед друзів і колег - людей, що безпосередньо пов'язані з новим способом життя.

Наступною стадією має бути організація мережі однодумців поза безпосереднім соціальним оточенням. Ціле суспільство має поділяти спільний погляд на необхідні перетворення. Це обов'язково має бути зроблено як за допомогою інструментів тилу Інтернету, так і інших засобів задля досягнення максимуму можливого.

Отже, одним впровадженням мікрочіпів інформаційне суспільство створити неможливо. Зміни мають бути системними, такими, що зачеплять кожний елемент суспільної будови, кожен прояв особистості в її самореалізації, що позначиться на самих принципах функціонування суспільного організму. І лише коли перетворення відбудуться в самій структурі суспільних відносин, ми зможемо говорити, що інформаційне суспільство відбулося.

Правовими основами інформаційного суспільства є закони і нормативні акти, що регламентують права людини на доступ до інформаційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, захист інтелектуальної власності, недоторканність особистого життя, свободу слова, інформаційну безпеку. Інформаційна безпека суспільства і особистості набуває нового статусу, із суто технологічної проблеми перетворюючись на соціальну, від вирішення якої залежить стійке функціонування сучасних товариств.

Технологічними основами інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства.

Інформаційний простір України характеризується наявністю суперечно