Економічний аналіз - Грабовецький Б.Є. - 3.3. Аналіз складу і асортименту продукції

Перш ніж перейти до аналізу показників, що розглядаються у цьому підрозділі, варто звернути увагу на визначення окремих понять.

Номенклатура продукції — це згрупований за суттєвими техніко-економічними ознаками перелік виробів, що відображається окремою позицією (рядком).

Номенклатура продукції відображає систематизований перелік груп, підгруп і позицій (видів) продукції у натуральному вираженні.

Асортиментом називають специфікований в установленому порядку і відповідними документами (договір, контракт тощо) в межах кожної позиції номенклатури перелік продукції за видами, типами тощо, яку підприємство зобов'язано поставити певним споживачам з урахуванням обсягу, якості, цін і т.д.

На практиці розрізняють повний (розгорнутий), груповий і внутрішньогруповий асортимент.

Повний (розгорнутий) асортимент включає всі види і різновиди виробів, що виготовляє підприємство.

Груповий асортимент — це група споріднених виробів.

Внутрішньогруповий асортимент — це вироби, що входять у певну групу.

Під складом продукції підприємства розуміють види (групи), із яких вони складаються.

Структура продукції — це питома вага окремих виробів у загальному обсязі їх виробництва (реалізації).

Виконання плану (зобов'язань) із структури означає збереження у фактичному випуску продукції передбаченого співвідношення її окремих видів, що врешті-решт дозволить насамперед виконати свої зобов'язання перед споживачами.

Зміна структури продукції суттєво впливає на зміну всіх показників діяльності підприємства, зокрема вартості продукції, середньої ціни, собівартості, прибутку, рентабельності.

Однак перш ніж визначити вплив зміни структури на окремі показники, спочатку варто оцінити виконання плану виробництва продукції за структурою випуску(табл. 3.6).

У залік виконання плану структури (гр. 6) вибирається менша з величин, що містяться у графах 2 і 5 (метод заліку). Коефіцієнт додержання планової структури становить:

що свідчить про розбіжності планової і фактичної структури виготовленої продукції.

Таблиця 3.6

Виконання плану виробництва за структурою

В табл. 3.7 наведені проміжні розрахунки для оцінки зміни обсягу продукції за рахунок ряду факторів, в тому числі під впливом структурних зрушень.

Способом ланцюгових підстановок розрахуємо вплив окремих факторів на зміну обсягу продукції:

— зміна обсягу продукції у натуральному вимірі

Таблиця 3.7

Оцінка впливу факторів на зміну обсягу продукції

— зміна структури продукції

— зміна цін

Сукупний вплив факторів на зміну обсягу продукції становить:

36384 - 4084 - 10140 = 22160 грн.

Фактичний обсяг продукції у порівнянні з планом змінився на:

117600 - 95440 = 22160 грн,

тобто загальна зміна обсягу продукції збігається зі зміною під сукупним впливом всіх факторів, що свідчать про правильність розрахунків.

Результати дослідження складу і структури продукції можуть бути використані в плануванні, особливо при формуванні планового асортименту продукції.

Такі розрахунки надто важливі для підприємства з широким асортиментом продукції, наприклад, кондитерська, хлібобулочна промисловість тощо.

В залежності від особливості галузі вся продукція може бути поділена на групи, підгрупи і окремі вироби.

Для виявлення співвідношення між випуском різних груп (підгруп) продукції у натуральному вимірі можна скористатися коефіцієнтом структури, який визначається за такою формулою:

де K_ij — коефіцієнт структури i-го елементу відносно j - сукупності;

T_пр(і) — середній темп приросту i-го елементу за досліджуваний період;

T_пр(j) — середній темп приросту j-ої сукупності за цей же період.

Поняття "елемент" і "сукупність" не можна вважати завжди постійними. Так, підгрупа продукції відносно групи є елементом, а відносно окремого виробу — сукупністю.

Якщо виходити із передумови інерційності системи, тобто із того, що тенденції, які склалися у досліджуваному періоді, будуть з незначними змінами діяти і у плановому (прогнозованому) періоді, то для побудови проекту плану виробництва у натуральному вимірі (асортимент продукції) на основі коефіцієнта структури можна скористатися такою залежністю:

де y_i(t+1) — обсяг виробництва і-го елементу у плановому періоді;

Тij – темп приросту j-oї сукупності у плановому періоді у порівнянні з базисним періодом;

Kij — коефіцієнт структури;

y_i(t) — значення і-го елемента у базовому періоді.

Отже, якщо відоме значення загального обсягу продукції, то формування виробничої програми у натуральному вимірі здійснюється у такій послідовності: групи, підгрупи, окремі вироби. До того ж до проведення розрахунків за формулою (3.9) необхідно попередньо розрахувати сукупність коефіцієнтів структури.

Зазначена методика формування виробничої програми була реалізована на ЕОМ для кондитерської промисловості України ще у 70-80-х роках минулого століття.

В процесі проведення економічного аналізу важливо виявити і оцінити тенденції і закономірності зміни показників продукції у вартісному і особливо натуральному вимірах, що суттєво при формуванні поточних та перспективних планів. З цією метою використовуються ряди динаміки, рівні яких повинні бути порівнянні. Ці вимоги стосуються насамперед вартісних показників.

Методика розрахунку системи аналітичних характеристик рядів динаміки подана в табл. 2.2.

В табл. 3.8 наведені результати аналізу динамічного ряду, рівні яких відображають виробництво продукції за п'ятирічку та базисний рік, тобто рік, що передує першому році п'ятирічки.

В сучасних умовах споживача цікавить не тільки загальний обсяг продукції, а конкретні товари, які задовольняють його потреби. Тому важливого значення набуває оцінка асортиментної політики підприємства. Аналіз слід проводити не тільки за груповим асортиментом, але і за всіма видами продукції, тому що тільки таким чином можна пов'язати виробництво і споживання продукції (попит і пропозицію).

Для оцінки виконання плану з асортименту використовується три способи.

Перший спосіб - за найменшим процентом — за показник виконання плану з асортименту приймається найнижчий процент виконання плану виробництва серед позицій, за якими план не виконаний.

Таблиця 3.8

Аналіз ряду динаміки

Другий спосіб — за середнім процентом — найбільш розповсюджений в розрахунках виконання плану з асортименту. За цим способом у виконання плану з асортименту зараховуються фактичний випуск продукції, але не вище планового завдання (спосіб заліку).

Третій спосіб — базується на зіставленні числа виробів, за якими план виконаний, до загальної кількості запланованих видів продукції.

В табл. 3.9 наведені дані, за якими можна розрахувати виконання плану з асортименту трьома методами.

Таблиця 3.9

Виконання плану випуску продукції з асортименту, тис. грн

План виробництва продукції в цілому виконаний на 100,8%. Водночас по двох позиціях планове завдання не виконане. Виконання плану з асортименту становить:

— першим способом Кас = 91,7%, оскільки це найнижчий процент виконання плану виробництва продукції;

— другим способом

— третім способом

де Кас — виконання плану з асортименту;

m — кількість видів продукції обов'язкової номенклатури, за якими планове завдання не виконане;

n — загальна кількість видів продукції обов'язкової номенклатури.

Результати розрахунків свідчать, що незалежно від способу розрахунку можна констатувати про невиконання плану з асортименту.

Такий стан з виконанням плану з асортименту може призвести до порушення договірних зобов'язань, недокомплектованості постачань та інших негативних наслідків для споживачів.

В процесі аналізу та формування плану виробництва слід звернути увагу на оновлення і розширення асортименту продукції. В результаті оновлення здійснюється заміна старих виробів на нові, більш досконалі. Інновації (нововведення) особливо важливі /для підприємств, що виготовляють засоби виробництва. Слід розрізняти розширення і оновлення асортименту. В результаті оновлення створюються і виробляються інновації, які є якісно новими виробами з кращими технічними, ергономічними, споживчими властивостями, що не мають аналогів. Розширення може здійснюватися і за рахунок традиційних виробів.

Оновлення виробничої програми оцінюється за допомогою коефіцієнта оновлення асортименту, який визначається як відношення числа нововведень до загального числа виробів або вартість нововведень до вартості всієї виготовленої продукції.

Водночас варто оцінити питому вагу застарілих зразків виробів у обсязі виготовленої продукції. Бажано також зіставити обсяг нововведень і застарілих зразків продукції у натуральному і вартісному вимірах.

Без оновлення продукції будь-яке підприємство буде втрачати свою конкурентоспроможність, частку на ринку.