Економічний аналіз - Грабовецький Б.Є. - 4.2.4. Аналіз використання устаткування

Устаткування — це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.

Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне — це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в Його інвентарні книги.

Встановлене — це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично працююче; простійне — що не працює з різних причин, включаючи позапланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене — це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:

— коефіцієнт використання наявного устаткування

— коефіцієнт використання встановленого устаткування

Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устаткування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:

— календарний фонд (Тк) — максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме; 70 · 365 · 24 = 613200 машино-годин;

— режимний фонд (Т) — визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприклад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 · 22 · 2 · 8,0 = 24640 машино-годин;

— плановий фонд (Тп) — визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);

— фактичний фонд (П) — визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньо змінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосовуються такі коефіцієнти:

— календарного фонду часу

— режимного фонду часу

— планового фонду

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

де d_пр — питома вага простоїв у календарному фонді;

ПР — кількість машино-годин простоїв;

Тк — календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:

За провідною частиною устаткування на підприємстві розраховується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки, технології, робочої сили, організації виробництва і праці.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:

— загальний коефіцієнт

де К_з — загальний коефіцієнт;

Q_з — річний обсяг виготовленої продукції;

М_р – середньорічна виробнича потужність;

— коефіцієнт інтенсивного завантаження

де К_із — коефіцієнт інтенсивного завантаження;

_д — середньодобовий випуск продукції;

л — середньодобова виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

Де М_р – середньорічна виробнича потужність;

М_п — виробнича потужність на початок року;

М_вл, М_в — відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

Ч₁, ч₂ — кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.

Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:

де М_к, М_п — виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;

М_б, М_р — зміна виробничої потужності за рахунок, відповідно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

М_отз — зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

М_в — величина виведеної виробничої потужності.

В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.