Економічний аналіз - Мних Є.В. - 2.3. Логічні методи економічного аналізу

Логічні методи економічного аналізу практично використовують від моменту виокремлення цієї спеціальної системи знань. їх визначають як традиційні, базові, основні, спеціальні, логічні. Йдеться про найпоширеніші, ключові методи, без яких аналітичні дослідження практично неможливі. Існують різні класифікації логічних методів, і найбільш коректна, на нашу думку, така:

• методи порівняння;

• методи елімінування;

• статистичні методи;

• балансові методи.

Застосування логічних методів передбачає творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загальнонаукового підходу до дослідження зміни і розвитку явищ та процесів через їх дроблення (диференціацію) і синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід. Абстрагування — важлива умова будь-якого аналітичного дослідження, оскільки всю сукупність складових, властивостей, аспектів, явищ і процесів, а також їх зв'язки неможливо вивчити одразу. Досліджуючи вплив одного фактора, треба абстрагуватись від інших. Дроблення складних систем на елементи дає змогу пізнати внутрішню будову і зв'язки зміни та розвитку, а логічний синтез об'єднує результати дослідження, показуючи предмет у пізнаному вигляді.

Порівняння — це найбільш універсальний метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації цільової функції аналізу. Загальновідома філософська теза "все пізнається у порівнянні" виводить метод порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Щодо бази порівняння, то її вибір зумовлюється цільовою орієнтацією аналізу, логічною коректністю оцінки зміни і розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то базою порівняння обирають планові значення показників, а при рейтинговій оцінці — найкращі результати. Коректність оцінки визначають за якісною характеристикою середовища зміни і розвитку. Наприклад, некоректним є порівняння показників у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності. Найбільш характерні прийоми порівняння наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Прийоми порівняння в економічному аналізі

Вимоги якісної порівняльності — часова, просторова і сукупність властивостей. Наприклад, нелогічно порівнювати показники діяльності підприємств різних форм організації виробництва і праці, виробіток металурга і садівника.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

• абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

• відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;

• еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини. Наприклад, якщо фактичний випуск продукції за рік становить х1, а плановий — х , то абсолютне відхилення фактичного випуску продукції від запланованого (Д*) дорівнює

Відносне відхилення — це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень / і темпом їх приросту (А/) . Зокрема, за попереднім прикладом:

Еластичність зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дає змогу за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення інших показників, які їм відповідають. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. Наприклад, якщо випуск продукції щодо плану збільшився на А/х відсотків, а чисельність працівників — на А/у відсотків, то коефіцієнт еластичності становитиме:

Він показує, на скільки відсотків збільшується випуск продукції відповідно до плану, якщо кількість працівників збільшується на 1 %.

Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Елімінування — це логічний метод, за допомогою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики та зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше використовують такі методи елімінування: метод ланцюгових підстановок, метод різниці абсолютних величин, метод різниці відносних величин, метод перерахунку даних і метод пайової участі.

Метод ланцюгових підстановок використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Цей метод можна використовувати лише тоді, коли залежність має строго функціональний характер прямого чи обернено пропорційного зв'язку і виражена у вигляді алгебри суми, добутку чи частки від ділення. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора. Кількість таких ітерацій визначають кількістю аналізованих факторів. Наприклад, нехай детермінована факторна система має мультиплікативну залежність такого типу:

Зміна її факторного значення (Уі) стосовно базового (Уо) визначатиметься так:

Зміна Аі/ під впливом фактора х^х

Зміна під впливом фактора х2:

Зміна під впливом фактора х3:

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, важливо забезпечити строгу послідовність підстановок, бо її самовільна зміна може призвести до неправильних результатів. У практиці аналізу спочатку вимірюють вплив кількісних, а потім якісних факторів. Неправильний результат пояснюється утворенням нерозподіленого залишку, який приєднують до числового значення впливу останнього фактора. Цей недолік усувають в аналітичних розрахунках, застосовуючи інтегральний метод.

Метод різниці абсолютних величин є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок, який використовують під час дослідження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікативного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, а другий — якісні. Наприклад, під час оцінок вартості випущеної продукції кількісним фактором є її обсяг, а якісним — ціна. Щоб визначити вплив кількісного фактора, необхідно його абсолютне відхилення помножити на базове значення якісного, В щоб визначити вплив якісного — його абсолютне відхилення помножити на аналізоване значення якісного. Наприклад, розглянемо детерміновану двофакторну залежність мультиплікативного типу (табл. 2.3):

де — кількісний фактор впливу; х2 — якісний фактор впливу.

Таблиця 2.3. Вихідні дані для аналізу методом різниці абсолютних величин

Вплив кількісного фактора на результативний показник визначається так:

Вплив якісного фактора визначається так:

Метод різниці відносних величин — логічний прийом, який дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо є детермінована факторна модель функціонального зв'язку, а значення впливу факторів виражені відносними величинами зміни. Наприклад, загальний результат — обсяг виробленої продукції (у), можна подати як детерміновану факторну модель зв'язку з кількістю робітників (*і), середнім числом відпрацьованих ними у році днів (*2), середньою тривалістю робочого дня (*3) і середнім годинним виробітком (*4) У такому вигляді (табл. 2.4):

Таблиця 2.4. Факторний аналіз методом різниці відносних величин

Зміна загального результату становить:

Сумарний результат зміни (Ау) становить:

Метод перерахунку даних як логічний прийом використовують, коли для виділення впливу окремих факторів перераховують його величини на зміну загального результату або визначають умовний загальний результат при зміні впливу аналізованого фактора. Скоригований результат порівнюють з базовим і визначають вплив аналізованого фактора. Наприклад, треба з'ясувати, яким був би прибуток у звітному році, якби вдалося дотримуватись планового асортименту продажу продукції, або яку кількість робітників необхідно було мати на підприємстві за умови дотримання планового виробітку при фактичному обсязі виробництва продукції. Якщо випуск продукції (у) розглядати як залежність від кількості робітників (*і) і їх виробітку (*г)> то

Зміна стосовно базового значення становитиме: • за абсолютною зміною

Абсолютна зміна кількості робітників (Д*і) становить

Якщо врахувати зміну загального результату — випуску продукції (&у)у то, використовуючи метод перерахунку даних, реальний (об'єктивний) результат зміни кількості робітників становитиме о г

З певними модифікаціями метод перерахунку даних використовують і в інших випадках.

Метод пайової участі полягає у тому, що за пропорційним поділом впливу факторів визначають їх частку в зміні загального результату. Наприклад, якщо використати умови аналітичної задачі, які подано при характеристиці методу різниці відносних величин, де

то частка впливу кожного фактора на зміну загального результату у відсотках дорівнюватиме:

Частка впливу може бути також визначена за коефіцієнтами еластичності.

Статистичні методи — це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу. Найбільш поширеними в аналізі є методи середніх величин, групування, індексів, динамічних рядів.

Метод середніх величин як технічний спосіб опрацювання інформації використовують в аналізі для виявлення загальної характеристики явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення якісного фактора впливу (рентабельності, віддачі основних засобів, виробітку тощо). Дані середніх значень відображають досліджувані явища і процеси, акумулюючи і виражаючи їх індивідуальні значення. Водночас вони приховують дійсний стан і нівелюють його індивідуальні ознаки. Тому в економічному аналізі середні значення можуть використовуватись після проведення відповідних групувань. Обов'язковою умовою їх застосування є якісна однорідність досліджуваних явищ і процесів. Найпоширеніші види середніх значень: середнє арифметичне (просте і зважене), середнє геометричне, середнє гармонійне тощо. Треба враховувати, що середні значення залежні від структури даних, взятих до розрахунку. Більш рівномірне розміщення числових даних дає типовішу характеристику і навпаки. У такому випадку використовують структурні середні: моду та медіану, бісектрису та ін.

Метод групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Аналітичні функції групування зводять до виявлення взаємозв'язку між групувальними та результативними ознаками. Під час групування важливо вибрати ознаки для поділу явищ і процесів на групи. Не можна проводити групування за випадковими ознаками. Щоб правильно формувати аналітичні групи, насамперед треба визначити економічну природу явищ і процесів, виявити характер причинно-наслідкового зв'язку, взаємозалежності, взаємозумовленості. Найпоширеніший спосіб групування в економічному аналізі — побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості групування) і за декількома (комбіновані групування) (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Характеристика економічних показників роботи підприємств галузі

Інформаційною базою групування є генеральна сукупність однотипних об'єктів або їх вибіркова сукупність. Вибіркову сукупність можна визначити за формулою необерненої випадкової вибірки

де Я — необхідний обсяг вибірки; к% —коефіцієнт довір'я;

ав —загальна вибіркова дисперсія;

Ахг — гранична помилка вибіркової середньої.

Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, які виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового значення. Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо співвимірних величин, називають індивідуальними, а співвідношення складних сукупностей, які не підсумовують, — груповими, або тотальними. Індекси мають подвійне аналітичне призначення:

а) як відносні величини вони потрібні для оцінки динаміки явищ і процесів;

б) як алгоритм факторного аналізу детермінованих зв'язків.

Наприклад, індекс динаміки продажу продукції Іп матиме вигляд _

де й0 і g^ — базовий та аналізований обсяги продажу продукції, од.,

Ро 1 Рі —ціна продукції у базовому та аналізованому періодах, грн.

Розрахунок впливу факторів обсягу і ціни продажу на зміну виторгу від продажу можна обчислити за допомогою таких індексів:

Використавши індексні розрахунки та побудувавши часовий ряд, можна проаналізувати явища динаміки й оцінити тенденції чи закономірності зміни.

Для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін використовують динамічні ряди. Вони бувають моментні (для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу) і періодичні (для характеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу). Будуючи динамічні ряди, треба дбати про досягнення зіставності аналітичних параметрів. Використання рядів динаміки в економічному аналізі дає змогу:

• визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;

• дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);

• дати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явищ і процесів.

Абсолютний тренд динамічного ряду із П періодів визначають за формулою

де П1 — абсолютна величина і-го рівня ряду динаміки.

Відносний тренд динамічного ряду Т (%) обчислюють за формулою

де Ті9 Т2, Т3,Тп — темпи зростання 1, 2, 3-го,п-го показників, %.

Балансові, або сальдові, методи використовуються, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного, який або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. Тоді вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Балансові методи — найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення. Вони є інструментом виявлення господарських резервів, матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального і збалансованого розвитку виробництва. Балансові методи в економічному аналізі ґрунтуються на двоїстому аспекті розгляду економічних явищ і процесів, а саме джерел ресурсів і їх використанні та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:

де *у — величина і-го ресурсу за у'-ми джерелами надходження (у=Ел);

у1к — використання і-го ресурсу за цілями Н (к = Балансові методи мають будову детермінованої факторної системи адіативного типу. Абсолютний кількісний результат зміни будь-якого фактора пропорційний до його частки у зміні загального результату.