Економічний аналіз - Мних Є.В. - 2.5. Графічні методи економічного аналізу

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки — це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

• загальне призначення;

• спосіб побудови;

• графічний образ.

За загальним призначенням графіки поділяють на аналітичні, ілюстративні та інформаційні.

Аналітичні графіки — це графіки групувань взаємозв'язку і рядів розподілу. Графіки групувань і рядів розподілу можуть характеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. До інформаційних графіків можна віднести графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на діаграми, картограми та картодіаграми.

За графічним образом виокремлюють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий для ілюстрацій параметрів економічної системи.

Досліджуючи характеристики графіків, їх форму і зміст, можна зробити багато аналітичних висновків організаційного чи методологічного плану. Зокрема, в організаційному плані досягається раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розроблення аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів, екстраполюються значення динамічного ряду тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які зображаються прямими у заданій площині координат, легко визначити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристиками лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна визначити якісну характеристику розсіювання чи граничні зони доцільності змін.

Поширеними в економічному аналізі є сіткові графіки (рис. 2.2).

Метод сіткового графіка за використання ЕОМ дає змогу розв'язати цілу низку аналітичних задач різної складності і цільового характеру. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни" часу тощо) виконання господарських операцій. Це дає змогу

Рис. 2.2. Модель сіткового графіка

мінімізувати ступінь (витрати) факторного впливу і визначити "вузькі місця" у досягненні мети. Господарські операції у сітковому графіку подано як певну сукупність виконуваних робіт за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичного шляху виконання господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях є економічно виправданим або конкурентоспроможним.

Оптимізуються сіткові графіки на стадії планування за допомогою скорочення критичного шляху. Для цього необхідно або зменшити ціну ресурсів для виконання робіт, або змінити алгоритм послідовності їх виконання. На стадії оперативного економічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходи щодо усунення недоліків.

Поширення набуває метод побудови аналітичного графа, в основу якого покладено ідею методу "дерева цілей", або "дерева рішень".

Повний граф показників використовують для розрахунку кількісних значень різних показників, які є вимірниками значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графа у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання полягає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить.

Таке завдання може бути розв'язане двома способами:

• за допомогою експертних оцінок важливості показників;

• без використання експертних оцінок. Формалізоване та графічне вираження базового показника

рентабельності виробничих активів подано у табл. 2.8.

Використання аналітичного графа дає змогу раціонально організувати аналітичний процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.

Таблиця 2.8. Аналітичний граф показника рентабельності виробничих активів