Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. - 13.3. Концепція формування інвестиційного портфеля банку

Інвестиційний портфель банку — це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків.

Залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:

— агресивний (ризиковий) — націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному, акцій), які входять до портфеля цінних паперів. Власник такого портфеля схильний до високого ступеня ризику. Такий інвестор прагне якнайбільшої дохідності і вкладає капітал у ризикові папери;

— поміркований (ринковий) — дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат. Інвестори з поміркованою стратегією як основний пріоритет вибирають величину доходу, не обмежуючись жорсткими рамками періоду інвестування;

— консервативний портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику. Інвестор, який дотримується консервативної стратегії управління портфелем, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого періоду часу. Тому для нього кращим є безперервний потік платежів у вигляді процентних виплат на цінні папери. Його задовольняє менша дохідність, яка компенсується високою надійністю одержання доходів.

Інвестиційні портфелі банку класифікують за різними ознаками на такі види:

1. За метою інвестування розрізняють портфелі:

— одержання прибутку;

— збереження капіталу;

— забезпечення резервів;

— забезпечення ліквідності;

— розширення сфери впливу;

— спекулятивні.

2. За ступенем досягнення інвестиційних цілей розрізняють:

— інвестиційний портфель прибутковості;

— інвестиційний портфель зростання;

— венчурний інвестиційний портфель;

— збалансований інвестиційний портфель;

— гарантійний інвестиційний портфель;

— незбалансований інвестиційний портфель;

— інвестиційний портфель, що вимагає диверсифікації.

3. За видом інструментів інвестування розрізняють:

— портфель цінних паперів;

— портфель реальних інвестицій;

— депозитарний портфель;

— іпотечний портфель;

— позичковий портфель;

— валютний портфель;

— комбінований портфель.

4. За рівнем ризику фінансових інструментів інвестиційні портфелі поділяють на:

— неризиковий;

— з мінімальним ризиком;

— з середнім ризиком;

— високоризиковий;

— спекулятивний.

5. За стратегією формування інвестиційний портфель може бути:

— короткостроковий;

— середньостроковий;

— довгостроковий.

6. За рівнем управління розрізняють портфель:

— фіксований;

— з пасивним управлінням;

— середній за рівнем контролю;

— що вимагає щоденного контролю.

13.3. Концепція формування інвестиційного портфеля банку

Інвестиційний портфель банку — це набір цінних паперів, які придбані для отримання доходів і забезпечення ліквідності. Управління портфелем полягає у підтримці рівноваги між ліквідністю і прибутковістю.

У концепції формування інвестиційного портфеля банку знаходять відображення такі основні моменти:

1. Визначення основної мети інвестиційної політики, необхідності та доцільності портфельних інвестицій.

2. Визначення строків придбання і зберігання цінних паперів у портфелі. На цьому етапі інвестор визначає свій інвестиційний горизонт, тобто проміжок часу, на який розповсюджується його стратегія і щодо якого оцінюються результати інвестиційного процесу.

3. Визначення видів цінних паперів, із яких планується сформувати портфель та критерії як відбір фінансових інструментів. На цьому етапі інвестор аналізує інформацію на фондовому ринку, оцінює економічну кон'юнктуру та прогнози на майбутнє. Цей етап можна назвати інвестиційним аналізом, бо його мета — у попередньому відборі інвестиційних активів, які інвестор вважає доцільними.

4. Визначення структури інвестиційного портфеля і Його складових частин. Тут визначаються інвестиційні ліміти, які використовуються для ефективних інвестицій у сегменти фінансового ринку.

5. Визначення класифікації і принципів створення інвестиційного портфеля (агресивний, поміркований, консервативний). Тут описано співвідношення дивідендної і курсової дохідності цінних паперів, які формують портфель.

6. Диверсифікація складових частин портфеля. Визначення принципів диверсифікації і кількісних характеристик.

7. Формування механізмів страхування від ризику. Особливості роботи з похідними цінними паперами.

8. Схеми управління інвестиційним портфелем.

9. Оцінка дохідності, ризику та ліквідності інвестиційного портфеля, який проектується.

10. Податкове планування, оптимізація оподаткування операцій з цінними паперами та доходів від інвестиційної діяльності.

11. Юридичні питання.

12. Кінцева оптимізація структури інвестиційного портфеля за встановленими критеріями дохідності, ризику та ліквідності.

При розробці своєї інвестиційної стратегії банк може дотримуватися відповідної класифікації і формувати інвестиційні портфелі.

Тип портфеля — це його інвестиційна характеристика, яка базується на співвідношенні доходу та ризику.

Банки можуть формувати такі типи портфелів (рис. 13.1):

Рис. 18.1. Різновиди типів інвестиційних портфелів

Портфель зростання — зорієнтований на цінні папери та інші інвестиційні об'єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Метою портфеля такого типу є зростання капіталу не за рахунок отримання дивідендів і процентів, а за рахунок зростання курсової вартості. По-іншому такий портфель називають курсовим.

Залежно від співвідношення очікуваного зростання капіталу та ризику можна виділити види портфелів зростання: агресивного, консервативного та середнього.

Портфелі агресивного зростання орієнтуються на максимальний приріст капіталу. Цей портфель складається з акцій молодих швидкозростаючих компаній. Він пов'язаний із великим ризиком, але при сприятливому розвитку підприємств-емітентів може принести високий дохід.

Портфель консервативного зростання містить акції великих, добре відомих і стабільних компаній, які характеризуються хоча й невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості.

Портфель середнього зростання має одночасно Інвестиційні властивості агресивного й консервативного портфелів. До цього типу портфеля включаються, поряд із надійними цінними паперами, придбаними на тривалий період, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому забезпечується середній приріст капіталу та поміркований рівень ризику вкладів. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а дохідність — цінними паперами агресивного зростання.

Мета портфеля доходу — отримання високих поточних доходів за рахунок дивідендів і процентів.

Змішаний портфель (збалансований портфель з урахуванням зростання і доходу інвестованого капіталу) формується, щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких процентних виплат. Портфель частково складається з об'єктів фондових цінностей зі швидкозростаючою курсовою вартістю, частково — з високодохідних цінних паперів.

У спеціалізованому портфелі папери або інші об'єкти інвестицій об'єднані не за загальним цільовим критерієм, а за більш частковими критеріями (за ризиком, цінним папером, галузевою або регіональною належністю тощо).

Наприклад, можуть бути такі варіанти формування спеціалізованого портфеля;

— портфель корпоративних акцій;

— портфель облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП);

— портфель короткострокових цінних паперів;

— регіональний або галузевий портфель (формується з цінних паперів однієї або декількох пов'язаних між собою галузей, або із паперів емітентів, які знаходяться в одному регіоні).

Портфель ризикованого капіталу складається переважно із цінних паперів і паїв молодих компаній "агресивного" типу, що вибрали стратегію швидкого розширення, або інших ризикованих об'єктів з незрозумілою ринковою часткою й оцінкою. За суттю, це спекулятивний портфель, мета якого — отримати дуже високі доходи за рахунок купівлі активів, коли вони сильно недооцінені.

Основними чинниками, які впливають на масштаби інвестиційної діяльності банку та вибір інвестиційної політики, е:

— етапи життєвого циклу банку (початок створення, швидке та стійке зростання, стабілізація, сповільнене зростання і поступове припинення діяльності);

— загальний тип поведінки та політика банку на ринку (консервативний, поміркований або агресивний), види і масштабність цілей, які ставить перед собою банк, а також стратегія його розвитку;

— розміри банку та мережі його відділень (міжрегіональна або регіональна мережа);

— готовність банку йти на значні витрати, які не принесуть прибутку в найближчому майбутньому (інвестиційні операції вимагають дорогого ресурсного та інформаційного забезпечення).

При розробці інвестиційної політики банку необхідно враховувати низку обмежень щодо;

1) складу пасивів банку, а саме: якщо значну частку в зобов'язаннях становлять кошти на поточних рахунках організацій і на вкладах на вимогу, це не дозволяє банку використовувати короткострокові ресурси для ефективних інвестицій;

2) здійснення інвестиційних операцій за умовами володіння банком значними надлишками ліквідності, що пов'язано Із самою природою інвестицій (трансформація короткострокових залучених ресурсів у більш довгострокові вкладення), а також з великим ризиком і часто неліквідністю самих інвестицій;

3) регулюючої діяльності НБУ, спрямованої на обмеження ризику і встановлення пріоритетних об'єктів інвестицій (створення резервів під знецінення пінних паперів);

4) впливу на масштаби інвестиційної діяльності організаційної структури банку. Очевидно, що інвестиційний банк активніший на фондовому ринку, ніж універсальний.

При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфеля.

Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, дохідності та ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності та пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані. Відповідно до цього інвестиційна політика банку має передбачати визначення:

а) пріоритетних напрямів інвестування з урахуванням очікуваних доходів і ризику й на цій основі відбір відповідних інвестиційних проектів;

б) загального обсягу довгострокових інвестицій щодо всіх активів банку;

в) граничної величини кредиту або іншого виду інвестицій на одного позичальника;

г) механізму реалізації (здійснення) інвестицій, у тому числі можливостей об'єднання коштів і системи участі у фінансово-промислових групах;

ґ) способів контролю за реалізацією інвестицій і санкцій до них.

Для реалізації ефективної інвестиційної політики необхідна розробка механізму управління інвестиціями в умовах високої інфляції, несприятливого інвестиційного режиму і недостатньо розвиненого фінансового ривку.

Методологія управління інвестиційною діяльністю банку включає низку етапів і процедур.

По-перше, розробку правил прийняття рішень за інвестиційними проектами, які захищають від елементів випадковості та суб'єктивізму.

По-друге, визначення чинників, які дозволяють обрати об'єкт фінансування. До таких чинників потрібно віднести:

— пріоритети політики реалізації структурної перебудови економіки регіону;

— концентрацію коштів на обмеженому колі об'єктів;

— можливість використання пільгової політики оподаткування;

— порівняно швидкі строки окупності вкладів;

— наявність виробничої бази та інфраструктури для реалізації інвестиційних проектів.

По-третє, обов'язкову економічну експертизу проектів із дотриманням вимог міжнародних стандартів. Нині існує розвинений методичний апарат (методика оцінки інвестиційних проектів ЮНІДО, методика Всесвітнього банку тощо), який підкріплений, як правило, програмними продуктами. На вітчизняному ринку за останні роки з'явилося багато комп'ютерних програм оцінки інвестиційних проектів, адаптованих до українських умов.

По-четверте, участь банків у статутному капіталі позичальника часткою, яка дає право на входження у Раду директорів.

По-п'яте, визначення періоду кредитування, при цьому строк погашення і сплата процентів за кредит повинні пов'язуватись із ходом реалізації інвестиційних проектів, реалізацією продукції та інфляційними процесами.

Питання для самоперевірки

1. Що розуміють під банківськими інвестиціями?

2. Наведіть класифікацію інвестиційних операцій банків.

3. Подайте визначення інвестиційного портфеля банку, його відмінність від портфеля цінних паперів банку.

4. Які розрізняють види і типи інвестиційного портфеля банку?

5. У чому полягає зміст Інвестиційної політики банку? Назвіть її типи та принципи реалізації.

6. Розкрийте специфіку банківського інвестування.

7. Які основні етапи формування портфеля цінних паперів банку?

Теми рефератів

1. Стан та специфіка банківського інвестування.

2. Причини, масштаби та наслідки іноземного банківського Інвестування.

3. Зарубіжний досвід банківської Інвестиційної діяльності,

4. Сучасні проблеми банківської інвестиційної діяльності в Україні.

5. Сучасний стан, перспективи розвитку та загальна характеристика діяльності українських інвестиційних банків.

6. Формування портфеля цінних паперів банку.

7. Інвестиційне кредитування банків.

Тестові завдання

1. Найбільш повно відображає зміст терміна "інвестиції"" їх визначення;

а) будь-яке вкладення коштів (засобів), яке не призводить ні до зростання капіталу, ні до отримання прибутку;

б) короткострокове вкладення грошових коштів;

в) усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок яких створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект;

г) грошові внески в статутний капітал підприємства.

2. Інвестиції — це:

а) купівля нерухомості та товарів довготривалого користування;

б) операції, пов'язані з вкладанням грошових коштів у реалізацію проектів зі строком реалізації більше ніж один рік;

в) купівля обладнання і машин із строком служби до одного року;

г) вкладання капіталу з метою збільшення його в майбутньому.

3. Інвестиції в грошові активи — це:

а) придбання акцій та інших цінних паперів;

б) придбання прав на участь в управлінні інших фірм і боргових прав;

в) придбання облікових засобів;

г) портфельні інвестиції.

4. Реінвестиції — це:

а) початкові інвестиції, або нетто-інвестиції;

б) початкові інвестиції плюс прибуток і амортизаційні відрахування від реалізації проекту;

в) вільні грошові кошти, що залишились на підприємстві після сплати податків;

г) процент за користування кредитом.

5. До об'єктів інвестиційної діяльності належать:

а) грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, цінні папери;

б) рухоме та нерухоме майно, майнові права, що випливають з авторського права, інтелектуальні цінності, ноу-хау, права користування землею та іншими природними ресурсами;

в) обігові засоби;

г) трудові ресурси.

6. До категорії осіб інвесторів належать:

а) юридичні та фізичні особи, які вкладають в об'єкти інвестування власні або залучені кошти;

б) юридичні особи, що здійснюють емісію цінних паперів;

в) юридичні та фізичні особи, що інвестують тільки позичкові та залучені кошти;

г) юридичні особи, що займаються реалізацією інвестиційного проекту як підрядник (виконавець) робіт.

7. Під інвестиційним ринком розуміють:

а) фінансовий ринок, який складається з грошового ринку та ринку капіталів;

б) вільне від державного керування підприємництво, засноване на різних, переважно приватних, формах власності та вільному обміні товарами між виробниками та споживачами відповідно до цін попиту та пропозиції;

в) торгівлю цінними паперами, випущеними раніше, і тими, які перебувають в обігу;

г) ринок інвестиційних товарів і ринок фінансових ресурсів (інвестицій).

8. Інвестиційний ринок — це ринок:

а) об'єктів тільки реального інвестування;

б) інструментів тільки фінансового інвестування;

в) як об'єктів реального інвестування, так і інструментів фінансового інвестування;

г) кредитних ресурсів.

9. Ринок інструментів фінансового інвестування — це:

а) фондовий ринок;

б) грошовий ринок;

в) фондовий і грошовий ринки;

г) ринок цінних паперів, довгострокових кредитів, депозитів.

10. Під інвестиційним портфелем банку розуміють:

а) сукупність цінних паперів, якими володіє банк;

б) сукупність фінансових інструментів і реальних активів, сформовану відповідно до інвестиційної політики банку;

в) сукупність товарно-матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що належать банку;

г) боргові зобов'язання банку.

11. Виберіть найбільш повне визначення головної мети формування інвестиційного портфеля банку:

а) забезпечення максимального ефекту податкового механізму в процесі інвестування;

б) забезпечення реалізації основних напрямів інвестиційної політики банку шляхом інвестування в найбільш дохідні та надійні реальні й фінансові активи;

в) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля банку;

г) мінімізація інфляційних втрат.

12. Інвестиційний портфель банку залежно від мети його формування буває таких двох типів:

а) агресивний і поміркований;

б) портфель доходу та портфель зростання;

в) консервативний і збалансований;

г) спекулятивний і компромісний.

13. За ознакою відношення до інвестиційних ризиків розрізняють такі типи інвестиційного портфеля банку:

а) портфель зростання і портфель доходу;

б) поміркований портфель доходу та зростання;

в) агресивний, поміркований, консервативний;

г) спекулятивний і компромісний.

14. Сучасна портфельна теорія — це:

а) заснований на статистичних методах механізм оптимізації інвестиційного портфеля за заданими критеріями співвідношення рівня його дохідності та ризику;

б) експертна оцінка інвестиційних ризиків, властивих інвестиційному портфелю;

в) оцінка ефективності інвестиційних проектів, включених в інвестиційний портфель;

г) оцінка інвестиційних якостей цінних паперів, включених у портфель.

15. Що розуміють під збалансованим інвестиційним портфелем:

а) портфель, до складу якого входять безризикові ліквідні цінні папери;

б) портфель, до складу якого входять високодохідні та високоризикові інвестиційні проекти;

в) портфель, який повністю відповідає цілям його формування як за типом, так і за складом включених у нього фінансових інструментів і реальних інвестиційних проектів;

г) портфель, до складу якого входять тільки державні цінні папери.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ПІ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Адамик Б. Я. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

4. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 814 с.

5. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

6. Вовчак О. Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні: Монографія. — Л.: Новий Світ-2000, 2005. — 644 с.

7. Епіфанов А, О., Маслак Н. Г., Сало І. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

8. Луців Б. Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. — Тернопіль: Економічна думка; Карт-бланш, 2001. — 820 с.

9. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

10. Петрук О, М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

11. Снігурська Л. П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

12. Тиркало P. І., Кравчук І. С. Банківські операції з цінними паперами: Монографія. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 211 с.