Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - Основні завдання факторного аналізу

1. Добір факторів для аналізу досліджуваних показників.

2. Класифікація і систематизація їх з метою забезпечення системного підходу.

3. Моделювання зв'язків між результативними і факторними показниками.

4. Розрахунок впливу факторів і оцінювання ролі кожного з них у змінюванні величини результативного показника.

5. Використання факторної моделі при прийнятті управлінських рішень.

Добір факторів для аналізу того чи іншого показника здійснюють на основі теоретичних і практичних знань, набутих у цій галузі. При цьому звичайно керуються принципом: чим більший комплекс факторів досліджують, тим точнішими будуть результати аналізу. Разом з цим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядають як механічну суму без урахування взаємодії їх, без виділення головних, визначальних, то висновки можуть бути помилковими.

В аналізі взаємопов'язаного дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягають шляхом класифікації і систематизації їх, що дає можливість точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Досліджувані в аналізі фактори можна класифікувати за різними ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Класифікація факторів в аналізі господарської діяльності

Систематизації факторів досягають за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщують у певному порядку з урахуванням їхнього взаємозв'язку і співпідпорядкованості.

Розрізняють детерміновані і стохастичні факторні системи. Створити детерміновану факторну систему - означає подати досліджуваний показник як алгебраїчну суму, як частку або як добуток кількох факторів, що визначають його величину.

Наприклад, обсяг валової продукції промислового підприємства можна подати як добуток двох факторів першого порядку: середньої чисельності робітників і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за рік, що, у свою чергу, залежить безпосередньо від кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік, і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за день. Обсяг продукції, яку виробив один робітник у середньому за день, також може бути розкладено на тривалість робочого дня і виробіток у середньому за одну годину (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Детермінована факторна модель виробництва валової продукції

Розвитку детермінованої факторної системи досягають, як правило, за рахунок деталізації комплексних факторів. Елементні (у нашому прикладі - чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів, тривалість робочого дня) не розкладають на співмножники, тому що за своїм змістом вони однорідні. З розвитком системи комплексні фактори поступово деталізуються на менш загальні, а ті, у свою чергу, - ще на менш загальні, поступово наближаючись за своїм аналітичним змістом до елементів (простих).

Таким чином, систематизація факторів дає змогу глибше вивчити взаємозв'язок факторів у формуванні величини показника, який вивчається, що має неабияке значення на наступних етапах аналізу, особливо на етапі моделювання досліджуваних показників.

Одним із завдань факторного аналізу є моделювання взаємозв'язків між результативними показниками і факторами, які визначають їхню величину.

Сутність моделювання полягає в тому, що взаємозв'язок досліджуваного показника і факторних показників передається у формі конкретного математичного рівняння.

У детермінованому аналізі виділяють такі типи факторних моделей, що трапляються найчастіше.

1. Адитивні моделі:

п

У=^Х₁=Хі + х₂ + ... + х_п. і-1

їх використовують у тому разі, коли результативний показник становить алгебраїчну суму кількох факторних показників.

2. Мультиплікативні моделі:

п

У'Тхі =*і х₂- ... х_п,

і=1

Цей тип моделей застосовують тоді, коли результативний показник становить добуток кількох факторів.

3. Кратні моделі;

у- -

їх використовують тоді, коли результативний показник одержують діленням одного факторного показника на величину іншого.

4. Змішані (комбіновані) моделі - це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей:

У=-; У =-, у = (а + &)с іт.д.

Моделювання мультиплікативних факторних систем в економічному аналізі здійснюють шляхом послідовного розчленування факторів початкової системи на фактори-співмножники. Наприклад, для дослідження процесу формування обсягу виробництва продукції (див. рис. 1.2) можна застосувати такі детерміновані моделі:

ВП = ЧРРВ; ВП=ЧР- ДДВ; ВП=ЧР- Д- Т- ГВ.

Ці моделі відображають процес деталізації початкової факторної системи мультиплікативного виду і розширення її за рахунок розчленування на співмножники комплексних факторів. Ступінь деталізації і розширення моделі залежать від мети дослідження, а також від можливостей деталізації і формалізації показників у межах встановлених правил.

Аналогічно здійснюють моделювання адитивних факторних систем шляхом розчленування факторів початкової моделі на складові елементи.

Як відомо, обсяг реалізації продукції (УРП) дорівнює

УРП= УВП- з_нп,

де УВП - обсяг виробництва;

З_нп - залишки нереалізованої продукції.

Частина нереалізованої продукції може бути на складах підприємства (З_скл), а частину може бути відвантажено покупцям, але ще не оплачено (З_відв). Тоді наведену початкову модель можна записати так:

УІ>Я = УВЯ-3_СКЛ-3_ВІДВ.

До класу кратних моделей застосовують такі способи перетворення їх: подовження, розширення і скорочення.

Перший метод передбачає подовження числівника початкової моделі шляхом заміни одного або кількох факторів на суму однорідних показників. Наприклад, собівартість одиниці продукції (С) можна подати як функцію двох факторів: зміна суми витрат (В) і обсягу випуску продукції (УВЯ). Початкова модель цієї факторної системи буде мати форму:

УВП

Якщо загальну суму витрат (В) замінити окремими їхніми елементами, такими як заробітна плата (ЗЯ), матеріальні витрати (МВ), амортизація основних засобів (А), накладні витрати (НВ) та інші, то одержимо адитивну модель з новим набором факторів:

_г- ЗЯ . МВ А НВ __у , _у , _г . _у ^С~ ТОЯ ⁺ ТОЯ ⁺ ?ВЯ ⁺ ГБП'^{Хі +Х2 +Хз +} *⁴'

де Хі - трудомісткість продукції; Х₂ - матеріаломісткість продукції; Х3 - фондомісткість продукції; Х₄ - рівень накладних витрат.

Метод розширення передбачає розширення початкової факторної моделі шляхом множення числівника і знаменника дробу на один або кілька нових показників. Наприклад, середньорічний виробіток продукції на одного робітника (показник продуктивності праці) можна записати в такий спосіб:

^рв~чр-

Якщо ввести такий показник, як кількість днів, які відпрацювали всі робітники (Яааг)" то одержимо таку модель річного виробітку:

_ ВП■Д_мг ВП Д₃аг _{пп п}

де ДВ - середньоденний виробіток;

Д - кількість днів, яку відпрацював один робітник за рік. Метод скорочення являє собою створення нової факторної моделі шляхом ділення числівника і знаменника дробу на один і той самий показник. У цьому разі одержуємо кінцеву модель того самого типу, що й початкова, однак із іншим набором факторів.

Як відомо, рентабельність операційного капіталу підприємства розраховують діленням суми прибутку від основної діяльності (Я) на середньорічну вартість операційного капіталу (КЬ):

^Е~КІ'

Якщо числівник і знаменник поділити на обсяг реалізації продукції (на виручку), то одержимо кратну модель, але з новим набором факторів - рентабельності продажів і капіталомісткості продукції:

77 _ ПВ _ Рентабельність продажів КЬ КЬ:В Капіталомісткість продукції'

Отже, результативні показники можна розкласти на складові елементи (фактори) у різний спосіб і подати як різні типи детермінованих моделей. Вибір методу моделювання залежить від об'єкта дослідження, від поставленої мети, а також від професійних знань і навичок дослідника.

Процес моделювання факторних систем - складний і відповідальний момент в аналізі. Від того, наскільки реально і точно створені моделі відображають зв'язок між досліджуваними показниками, залежать кінцеві результати аналізу.