Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 13.2. Аналіз складу, структури і динаміки необоротних активів

Поняття необоротних активів. Оцінювання їх стану, динаміки і структури. Фактори зміни їх величини.

Необоротні активи, або основний капітал, - це вкладення засобів з довгостроковою метою в нерухомість, облігації" акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства і т. д.

З табл. 13.2 видно, що за аналізований період сума необоротних активів збільшилася на 6,2 % (1100 : 17 700 o 100). Значно зросла сума довгострокових фінансових вкладень і незавершеного будівництва, що свідчить про розширення інвестиційної діяльності підприємства. Сума і частка нематеріальних активів трохи зменшилися через їхню амортизацію.

Таблиця 13.2. Склад і динаміка необоротних активів

Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки і структури основних засобів, тому що вони становлять велику частку в довгострокових активах підприємства.

Зміна суми за цією статтею може статися як за рахунок збільшення (зменшення) кількості машин, обладнання, будинків, споруджень, так і за рахунок підвищення вартості новопридбаних об'єктів і переоцінки старих у зв'язку з інфляцією.

Для визначення впливу першого фактора необхідно зміну кількості основних засобів кожного виду помножити на рівень їхньої ціни на початок періоду:

ДОЗ_к=£(ДіГгЦіо).

Зміну суми основних засобів за рахунок їхньої вартості визначають множенням зміни ціни і-го виду основних засобів на їхню кількість на кінець звітного періоду:

дозц=Х(#<і-дЦ()-

Вивчають їхній технічний рівень, продуктивність* ступінь фізичного і морального зносу. Для цього розраховують такі показники, як коефіцієнт відновлення, термін відновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності основних засобів, середній вік машин та обладнання і т. ін., методику розрахунку й аналізу яких розглянуто в главі 5.

У процесі аналізу вивчають динаміку, склад інвестиційного портфеля, його структуру і зміну за звітний період. Аналізують також прибутковість інвестиційного портфеля в цілому й за окремими фінансовими інструментами за методикою, яку викладено в параграфі 11.5.

Значну частку в складі основного капіталу можуть становити нематеріальні активи. До них належать патенти, ліцензії, торгові марки і товарні знаки, права на користування природними й іншими ресурсами, нові технології і технічні рішення, що приносять вигоду в процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематеріальні активи окуплюються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваного підприємством у результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються обсяг і частка нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Зростає і економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної власності. Саме тому аналіз ефективності використання нематеріальних активів має велике значення.

Об'єктами аналізу є:

o обсяг і динаміка нематеріальних активів;

o структура і стан нематеріальних активів за видами, термінами корисного використання, джерелами утворення, правовою захищеністю;

o прибутковість і оборотність нематеріальних активів;

o ліквідність нематеріальних активів і ступінь ризику вкладень капіталу в цей вид активів.

Аналіз динаміки і структури нематеріальних активів можна провести за даними балансу підприємства і додатка до нього (табл. 13.3).

Таблиця 13.3. Аналіз обсягу, динаміки і структури нематеріальних активів

З таблиці випливає, що основну частку в структурі нематеріальних активів становлять інтелектуальні продукти (патенти, авторські права і т. ін.), хоча за звітний період абсолютна їхня величина і відносна частка в загальній сумі трохи зменшилися. Це свідчить про зниження ділової активності підприємства, тому що у звітному році було мало інвестицій в активи цього виду.

Доцільно вивчити також склад нематеріальних активів і за іншими ознаками:

а) за джерелами надходжень; державні субсидії, які внесли засновники, придбані за плату або в обмін на інше майно, отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

б) за ступенем правової захищеності; захищені авторськими правами, патентами на винахід; свідченнями на корисну модель; зареєстрованими ліцензіями; патентами на промислові зразки; свідченнями на товарний знак; свідченнями на право користування найменуванням місць походження товару; свідченнями про офіційну реєстрацію програмних продуктів, баз даних і т. д.;

в) за ступенем ліквідності і ризику інвестицій у нематеріальні активи: високоліквідні, середньоліквідні і трудноліквідні.

Для оцінювання і прогнозування ефективності інвестицій в нематеріальні активи того чи іншго виду застосовують загальноприйняту методику, описану в главі 11. Докладніше цю методику виклав А.Д. Шеремет*.