Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 13.5. Аналіз стану дебіторської заборгованості

Причини зміни дебіторської заборгованості. Оцінка її якості і ліквідності. Швидкість інкасації дебіторської заборгованості. Збитки від невчасного її погашення.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. її величина залежить від обсягу продажів, умов розрахунку з покупцями (передоплати, наступної оплати), періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи і претензійної роботи на підприємстві тощо.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і ЇЇ частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження - позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність другої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і т. ін. Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення належних йому платежів.

У процесі аналізу потрібно вивчити передовсім динаміку дебіторської заборгованості (табл. 13.7). Як показують дані цієї таблиці, стався як абсолютний, так і відносний приріст її величини. Отже, зростання дебіторської заборгованості зумовлене не лише розширенням обсягів діяльності, а й уповільненням її оборотності у зв'язку з погіршенням стану розрахунків.

Потім треба проаналізувати давність утворення дебітор ської заборгованості, установити, чи немає в її складі сум, не реальних для стягнення, або таких, за якими минають строки позовної давності (табл. 13.8). Якщо такі е, то необхідно терміново вжити заходів для стягнення їх (оформлення векселів, звер-неня в господарський суд і т. ін.). Для аналізу дебіторської заборгованості, крім балансу, використовують матеріали первинного й аналітичного бухгалтерського обліку.

Працівник, що займається управлінням дебіторською заборгованістю, має зосередити увагу на найдавніших боргах і приділити більше уваги великим сумам заборгованості.

Таблиця 13.7. Динаміка дебіторської заборгованості

Сума погашеної дебіторської заборгованості за звітний період

Таблиця 13.8. Види і терміни утворення дебіторської заборгованості

Минулий рік Звітний рік

Середні залишки на рахунках 5 175 7 772

дебіторів, тис. грн

Сума погашеної дебіторської 93 1 50 99 925

заборгованості, тис. грн

Період інкасації боргів, дні 20 28

Для характеристики якості дебіторської заборгованості визначають і такий показник, як частка резерву за сумнівними боргами в загальній сумі дебіторської заборгованості. Зростання рівня цього коефіцієнта свідчить про зниження якості заборгованості.

Ці показники порівнюють у динаміці і вивчають причини збільшення тривалості періоду перебування коштів у дебіторській заборгованості (неефективна система розрахунків, фінансові утруднення в покупців, тривалий цикл банківського документообігу і т. д.).

На аналізованому підприємстві за звітний рік період інкасації дебіторської заборгованості збільшився від 20 до 28 днів, а частка резерву за сумнівними боргами - від 2 до 2,7 %, що свідчить про зниження якості заборгованості.

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також часткою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель є висо-коліквідним активом, який може бути реалізовано третій особі до настання терміну його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення частки отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності і ліквідності.

На цьому підприємстві частка дебіторської заборгованості за відвантажені товари, забезпечені векселями, становила на початок року ЗО % (1500 : 5000 o 100), а на кінець року - 24,7 % (2200 : 8900 o 100), що також свідчить про зниження її якості.

Особливо актуальною проблема неплатежів стає в умовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. Падіння купівельної спроможності грошей характеризується однойменним коефіцієнтом, оберненим до індексу цін:

1

К = -

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати дебіторських рахунків, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Припустимо, що покупець N погасив свій борг у сумі 700 тис. грн через 8 місяців. Інфляція за цей період становить 12 %. Через це реальна величина власного капіталу внаслідок знецінення грошей зменшилася на:

, в ₀ - 700 = 625 - 700 = -75 тис. грн. 1+0,12

Можна також підрахувати втрачені вигоди від недовикорис-тання цих коштів в операційному чи інвестиційному процесі. Для цього необхідно провести дисконтування суми простроченого платежу кожного виду за альтернативною ставкою прибутковості і зіставити із сумою простроченого платежу.

Наприклад, на аналізованому підприємстві сума простроченого платежу понад 12 місяців дорівнює 180 тис. грн. Середня річна ставка процента за депозитними вкладами із щоквартальною виплатою процентів становить за цей період 20 %. Унаслідок цього втрачені вигоди становлять:

і ол

----180 = 148 - 180 = -32 тис. грн.

(1+0,2:4)

Якщо підприємство з метою залучення замовників і розширення масштабів своєї діяльності надає безпроцентну відстрочку платежу своїм покупцям на певний термін, то необхідно продис-контувати майбутні надходження за альтернативною ставкою прибутковості за цей термін.

Наприклад, покупцю Y надано відстрочку платежу на 3 місяці в сумі 500 тис. грн. Річний рівень прибутковості капіталу підприємства в операційній діяльності становить 24 %. Приведемо майбутній грошовий потік до поточної дати:

РК =-⁵⁰⁰ _v =473,8 тис. грн.

(1+0,24)*

Отже, втрати від недовикористання цих коштів в операційному процесі протягом 3 місяців становитимуть 26,2 тис. грн (473,8 - 500), що рівнозначно зниженню ціни на 5,2 %.

При цьому, якщо місячні темпи інфляції становлять 1,5 %, відбудеться і реальне зменшення величини власного капіталу на суму 21,8 тис. грн:

---_г - 500 = 478,2 - 500 = -21,8 тис. грн,

(1 + 0,015)

Крім того, потрібно враховувати, що зростання дебіторської заборгованості у зв'язку з відстрочкою платежу потребує залучення додаткових джерел фінансування активів підприємства, а отже, і додаткових фінансових витрат. Якщо процентні ставки за кредити банку становлять, приміром, 20 % річних, то, одержавши кредит у банку на 3 місяці в сумі 500 тис. грн, підприємство має сплатити

500 0,2-3 <

---= 25 тис. грн.

12

Отже, передбачуваний ефект від розширення масштабів діяльності має перевищувати перелічені втрати.

Для прискорення інкасації дебіторської заборгованості звичайно вживають таких заходів:

o надання знижок покупцям за скорочення термінів погашення заборгованості, щоб спонукати їх оплатити рахунки до встановленого терміну оплати;

o введення штрафних санкцій за прострочення платежу;

o оформлення угоди з покупцями комерційним векселем з одержанням певного процента за відстрочку платежу;

o відпуск товарів покупцям на умовах передоплати;

o використання механізму факторингу і т. д.

При цьому потрібно зіставити ставку пропонованої знижки за достроковий платіж або надбавку процента за відстрочку платежу з очікуваною віддачею коштів в операційній або інвестиційній діяльності підприємства.

13.6. Аналіз залишків готівки

Роль отимізації резерву грошових коштів. Період перебування капіталу в готівці. Прогнозування запасу коштів.

Керування грошовими коштами має таке саме значення, як і керування запасамйі дебіторською заборгованістю. Мистецтво керування грошовими потоками полягає в тому, щоб тримати на рахунках необхідну мінімальну суму готівки, яка потрібна для поточної оперативної діяльності. Сума грошових коштів, необхідна підприємству, котрим добре управляють, - це, по суті, страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансо-ваності грошових потоків. Вона має бути такою, щоб її вистачало для проведення всіх першочергових платежів. Оскільки кошти, перебуваючи в касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, а їхні еквіваленти - короткострокові фінансові вкладення - мають низьку прибутковість, їх потрібно мати на рівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків готівки на рахунках у банку і період перебування капіталу в цьому виді активів.

Період перебування капіталу в готівці визначають у такий спосіб:

Я,

Середні залишки вільної грошової готівки х у.Дні періоду

Обсяг грошового обігу [сума кредитових оборотів на рахунках коштів

Кількість оборотів середнього залишку коштів розраховують у такий спосіб:

Минулий Звітний

рік рік

Середні залишки готівки, тис. грн 2 800 3 471 Сума кредитових оборотів на рахунках

грошових коштів, тис. грн 78 750 117 785 Тривалість перебування капіталу

у вільній готівці на рахунках у банку, дні 12,8 10,8

Обсяг грошового обігу

КЗ_К -т--:---г.-:-.

Середні залишки вільної грошової готівки

На підставі наведених даних можна зробити висновок, що за звітний рік період перебування капіталу в готівці зменшився на 2 дні, що слід оцінити позитивно. Якщо немає прострочених платежів, це свідчить про організацію більш планомірного надходження і витрати коштів, тобто про кращу збалансованість грошових потоків.

Для розрахунку прогнозованої суми залишку грошових коштів можна використовувати таку формулу:

Планований річний обсяг грошового обігу Кількість оборотів середнього залишку коштів у звітному періоді

Потребу в страховому (резервному ) запасі грошових коштів визначають шляхом множення отриманого результату на коефіцієнт варіації (нерівномірності) надходження коштів:

с3=3к o У:100.

У зарубіжній практиці застосовують і складніші моделі визначення необхідного залишку грошових коштів:

₌ рфд₀ o го_пл

* І вд ■

де З_к - оптимальний розмір середнього залишку грошових коштів;

ФВ₀ - фінансові витрати на обслуговування однієї операції, пов'язаної із залученням коштів;

ВД - рівень втрати альтернативних доходів при збереженні коштів (середня ставка процента за депозитами у формі десяткового дробу);

■гопл - планований обсяг грошового обігу (негативного потоку коштів).

Для вивчення причин зміни залишку готівки і прогнозування його величини необхідно вивчити рух грошових коштів у звітному і прогнозованому періодах, про що йтиметься в наступній главі.