Економічний аналіз торговельної діяльності - Гринів Б.В. - 3.7. Аналіз факторів праці

Роздрібний товарооборот являє собою безпосередній результат роботи працівників торгівлі. Тому він залежить від укомплектованості штатів, забезпеченості торговельних підприємств продавцями, касирами, іншими працівниками, їх кваліфікації, організації і продуктивності праці.

Процес праці в роздрібній торгівлі має свої особливості, зумовлені специфікою торговельно-технологічних процесів. Так, висока частка операцій, безпосередньо пов'язаних із обслуговуванням покупців і спілкуванням з ними, які не підлягають механізації, зумовлює значні затрати живої праці. Більша частина торговельної мережі складається із невеликих магазинів, в яких обмежені можливості поділу праці. В таких підприємствах поширене суміщення функцій працівників. Крім цього, ефективність праці в магазинах значною мірою залежить від інтенсивності потоків покупців, для яких характерна значна аритмія в різні періоди дня і в окремі дні тижня.

Слід також відмітити, що працівники торговельних підприємств у процесі праці впливають на формування потоку товарів, що надходять у роздрібну торговельну мережу. Спілкуючись із покупцями, вони вивчають обсяг і характер попиту на товари, з врахуванням якого складаються заявки на завезення товарів у магазини.

Група факторів праці відноситься до внутрішніх, пов'язаних з діяльністю самих підприємств. Однак, як уже зазначалося, вона може мати позитивний вплив на товарооборот торговельної мережі лише за наявності платоспроможного купівельного попиту і товарних запасів у відповідному обсязі та асортименті. Лише за цих умов кількість і якість праці торговельних працівників є визначальними чинниками зміни обсягу товарообороту. Тоді затрати і використання робочого часу, підвищення продуктивності праці виступають інтенсивними факторами зростання роздрібного товарообороту.

І навпаки, неукомплектованість штатів, незадовільна трудова дисципліна і організація праці та низька її продуктивність мають негативний вплив на обсяг роздрібного товарообороту. На попередження і недопущення таких ситуацій спрямований аналіз показників праці торговельних підприємств.

Структура методики аналізу впливу комплексу факторів праці на роздрібний товарооборот торговельного підприємства показана на рис. 3.4.

Як видно із рисунка, аналізуючи вплив цієї групи факторів на товарооборот, визначають: як підприємство забезпечене кадрами; як використовувався робочий час; як виконувався план з продуктивності праці; як усі ці фактори впливали на обсяг роздрібного товарообороту. Що стосується показників організації і технічної озброєності праці, то їх аналізують в розрізі магазинів різних типів та спеціалізації, з врахуванням конкретних умов діяльності, і розглядають як фактори росту продуктивності праці.

Аналізуючи забезпеченість кадрами, вивчають виконання плану з чисельності працюючих, визначають його вплив на товарооборот і виконання завдань з підвищення продуктивності праці.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється шляхом порівняння фактичних даних про чисельність працюючих за їх категоріями із запланованими показниками і показниками, досягнутими у попередні періоди. Це дає можливість оцінити виконання плану, а також динаміку цих показників.

В ході аналізу забезпеченості підприємства кадрами, беруть до уваги виконання плану товарообороту і темпи його зростання. Виявляють відносне відхилення чисельності працюючих шляхом порівняння фактичної їх чисельності з плановою або базисною, скоригованою на процент виконання плану чи зміну обсягу товарообороту до попереднього періоду.

Аналізують також структуру персоналу і визначають рівень її оптимальності. Персонал підприємств роздрібної торгівлі поділяють, виходячи із функціонального розподілу праці, на три категорії працівників: персонал управління (менеджери, спеціалісти); торговельно-оперативний персонал (продавці, касири, контролери-касири і ін.); допоміжний персонал (фасувальники, вантажники, прибиральники).

В спеціальній аналітичній таблиці визначають співвідношення між категоріями персоналу. Вивчають склад працюючих - за освітою, стажем роботи, рівнем кваліфікації. Для цього використовують інформацію відділу кадрів, дані про хід виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства.

Аналізуючи чисельність торговельно-оперативних працівників, виявляють співвідношення між ними і допоміжним персоналом, розміщення людей по магазинах, а в них - по секціях, змінах. На підставі проведеного аналізу розробляють заходи, спрямовані на приведення чисельності і структури персоналу у відповідність з реальними потребами.

Використовуючи статистичну звітність Ф № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", в другому розділі якого наводяться дані про прийом та вибуття працівників, вивчають плинність кадрів. Показником, що її характеризує, є коефіцієнт плинності кадрів. Його визначають відношенням кількості працівників, звільнених у зв'язку із неплановими причинами (за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової дисципліни), до середньоспискової чисельності працюючих. Важливо виявити конкретні причини звільнення працівників, своєчасно попередити їх відхід з неповажних причин. За будь-яких умов плинність кадрів негативно відбивається на торговельно-виробничих процесах і продуктивності праці.

Ефективність праці значною мірою залежить від того, наскільки повно використовується робочий час. Загальний фонд робочого часу виміряється кількістю людино-годин. Він залежить від чисельності працюючих, кількості робочих днів і середньої тривалості робочого дня.

Для характеристики використання робочого часу на підставі даних Ф № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу" розраховують фактичне середнє число днів, відпрацьованих одним працівником, тривалість робочого дня і порівнюють ці показники з плановими та базисними їх значеннями. Показник середньої тривалості робочого дня визначають діленням загальної кількості відпрацьованих людино-годин на загальну кількість відпрацьованих людино-днів. Особливу увагу приділяють вивченню причин втрат робочого часу і пошуку шляхів їх попередження.

На наступному етапі аналізу дають оцінку виконання плану з продуктивності праці. Основна маса працівників торгівлі здійснює реалізацію товарів і операції, супутні реалізації. Результати їх праці виражаються в сумі продажу, тобто в товарообороті. Тому показником, що характеризує продуктивність праці в торгівлі, є обсяг товарообороту в розрахунку на одного працівника, задіяного безпосередньо у роздрібній торгівлі. Його визначають діленням обсягу роздрібного товарообороту на середньоспискову чисельність усіх працівників торговельного підприємства або на середньоспискову чисельність торговельно-оперативного персоналу. В спеціалізованих магазинах, які реалізують однорідні товари (хліб, плодово-овочеві товари), продуктивність праці може розраховуватись і в натуральних показниках.

Однак слід відмітити, що показник середньоспискової чисельності працівників характеризує затрати праці з певною долею умовності. Точніше динаміку продуктивності праці в торгівлі відображає товарооборот за один відпрацьований людино-день, а ще точніше - за одну людино-годину. Порівняння індексів цих показників дозволяє виявити роль різних факторів у виконанні плану з продуктивності праці. Так, відхилення в процентах виконання плану показників середнього виробітку на одного торговельного працівника і одного торговельно-оперативного працівника свідчить про вплив на рівень продуктивності праці змін в структурі персоналу.

Відмінності у процентах виконання плану середньорічної і середньоденної продуктивності можуть бути пов'язані з наявністю цілодобових втрат робочого часу, або збільшенням кількості робочих днів, відпрацьованих одним працівником протягом звітного періоду.

Відхилення в процентах виконання плану по середньоденному і середньогодинному виробітку можуть свідчити про наявність внутрішньозмінних втрат робочого часу або, навпаки, - про збільшення тривалості робочого дня.

Для оцінки виконання плану з праці за даними статистичної звітності (Ф № 1-ПВ "Звіт з праці", Ф № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", Ф № 3-торг "Звіт про продаж і запаси товарів у торговельній мережі та мережі ресторанного господарства)" і плановими даними підприємств складають аналітичну табл. 3.11.

Дані таблиці свідчать, що споживче товариство недовиконало план з комплектування працівників торгівлі і в т. ч. торговельно-оперативних працівників. Абсолютне відхилення від плану в чисель-

o ₂- _35б "" 56-102.6. ності працюючих становило 2, а відносне - 3,5 особи (54--).

100

Зменшилась порівняно з планом загальна кількість відпрацьованих людино-днів і людино-годин. План з кількості відпрацьованих людино-днів споживче товариство виконало тільки на 96,6 %, а людино-годин - на 99,0 %. Це пов'язано не тільки з недоукомплекто-ваністю штатів, але також із збільшенням втрат робочого часу порівняно з планом на 89 людино-днів. З них у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю втрати збільшились на 62 робочі дні (+22,5 %), а неявки з дозволу адміністрації - на 25 днів (+30,5 %). Прогули у звітному році становили 5 днів. Якщо б не були допущені ці понадпланові втрати, а також були попереджені прогули, то фонд робочого часу працівників торгівлі збільшився б на 92 людино-дні.

Разом з тим, позитивним є те, що порівняно з планом зросла частка торговельно-оперативних працівників у загальній чисельності персоналу, а також збільшилась середня тривалість робочого дня. Крім цього, перевиконано план продуктивності праці з кожного із показників, які її характеризують, що мало позитивний вплив на товарооборот.

Відмінності в показниках виконання плану з продуктивності праці зумовлені дією різних факторів.

Так, більше перевиконання плану з середньорічного виробітку на одного працівника торгівлі (106,4 %) порівняно з його виконанням на одного торговельно-оперативного працівника (104,9 %) було пов'язане із зростанням на 1,2 % частки останніх у загальній кількості працівників торгівлі. Вищий процент виконання плану з середньоденного виробітку (106,2 %) порівняно із середньорічним одного торговельно-оперативного працівника був зумовлений зменшенням середньої фактичної кількості днів, відпрацьованих одним працівником. В свою чергу, одночасне збільшення тривалості робочого дня зумовило зменшення на 2,4 % виконання плану з се-редньогодинного виробітку (103,8 %) порівняно із середньоденним

(106,2 %).

Таблиця 3.11

ВИКОНАННЯ ПЛАНУ З ПРАЦІ У РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА ЗА ЗВІТНИЙ РІК

Закінчення табл. 3.11

В процесі аналізу факторів праці розраховують вплив зміни чисельності працівників і продуктивності їх праці на відхилення фактичного обсягу товарообороту у звітному періоді від планового і базисного його значень. Такий розрахунок може проводитись як в цілому по всіх працівниках торгівлі, так і окремо по торговельно-оперативних працівниках. Найчастіше він проводиться способом абсолютних різниць за формулами:

АО₍ч) = (Ч, - Чо)По; (3.23)

АО₍п) = (П, - По)Чі, (3.24)

де АО(_ч) - вплив зміни чисельності працівників на товарооборот;

АО(_п) - вплив зміни продуктивності праці;

Чі і Ч₀ - звітна і планова (базисна) чисельність працівників;

Пі і П₀ - фактична і планова (базисна) продуктивність праці.

В нашому прикладі (табл. 3.11) неукомплектованість штатів працівників торгівлі сприяла зменшенню обсягу товарообороту торговельної мережі споживчого товариства порівняно з планом на 16,4 тис. грн (-2-8,2). Тоді як перевиконання плану з продуктивності праці привело до збільшення товарообороту на 28,3 тис. грн (0,523-54). За рахунок цього інтенсивного фактора було перекрито негативний вплив недоукомплектованості штатів і забезпечено перевиконання плану товарообороту на 11,9 тис. грн (28,3 - 16,4).

Детальніший аналіз впливу факторів праці на виконання плану товарообороту і його динаміку можна провести, використавши розширену модель залежності товарообороту від цих факторів. У цій моделі середньорічний виробіток на одного торговельно-оперативного працівника показують у розгорнутому вигляді, як добуток середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником, на середню тривалість робочого дня і на середньогодинний виробіток. Останній, як уже зазначалося, найточніше характеризує продуктивність праці. Розширена модель залежності товарообороту від факторів праці має наступний вигляд:

О = Ч o Д o Т o П, (3.25)

де О - обсяг роздрібного товарообороту;

Ч - середньоспискова чисельність торговельно-оперативних працівників;

Д - середня кількість відпрацьованих днів одним працівником;

Т - тривалість робочого дня;

П - середньогодинний виробіток.

Результати розрахунку впливу включених в модель факторів на виконання плану роздрібного товарообороту способом ланцюгових підстановок оформляються наступним чином (див. табл. 3.12).

Таблиця 3.12

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ПРАЦІ НА ВИКОНАННЯ ПЛАНУ РОЗДРІБНОГО ТОВАРООБОРОТУ ТОРГОВЕЛЬНОЮ МЕРЕЖЕЮ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА

У ЗВІТНОМУ РОЦІ

З даних таблиці випливає, що у споживчому товаристві позитивно вплинули на виконання плану товарообороту збільшення тривалості робочого дня: +11,1 тис. грн (453,5 - 442,4); ріст продуктивності праці: +16,4 тис. грн (469,9 - 453,5).

Негативно вплинули зменшення кількості торговельно-оперативних працівників: -9,9 тис. грн (448,1 - 458,0), а також зменшення середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником у звітному році: -5,7 тис. грн (442,4 - 448,1). Перевага позитивних факторів над негативними забезпечила перевиконання плану товарообороту на 11,9 тис. грн (+11,1 + 16,4 - 9,9 - 5,7).

Таким же чином розраховують вплив розглянутих факторів на динаміку товарообороту у звітному періоді порівняно з попереднім. Однак при цьому слід враховувати, що вартісний показник продуктивності праці залежить від рівня цін і змін в асортименті товарів, що реалізуються.

Якщо зростають роздрібні ціни, то це при інших однакових умовах призводить до збільшення показника продуктивності праці в торгівлі. Тоді як реальна продуктивність праці у цьому випадку може навіть знижуватись.

Затрати праці торговельних працівників пов'язані в основному з натурально-речовою формою товару і значно менше з його вартістю. Тому за зміни цін слід розраховувати індекс динаміки товарообороту на одного працівника або на одну відпрацьовану людино-годину в незмінних (базисних) цінах. Для цього індекс продуктивності праці в діючих цінах ділять на індекс цін.

В нашому прикладі (табл. 3.11) індекс динаміки середньогодин-ного виробітку у фактично діючих цінах був 1,285, а індекс цін - 1,145, тобто ціни зросли на 14,5 %. Індекс динаміки продуктивності праці в незмінних цінах становить: 1,285 : 1,145 = 1,122. Цей показник більше відповідає реальній динаміці продуктивності праці. Як бачимо, у незмінних цінах вона зросла лише на 12,2 %, тоді як у фактично діючих - на 28,5 %.

Значний вплив на показник продуктивності праці в торгівлі має зміна структури товарообороту, адже трудомісткість реалізації окремих груп товарів відрізняється. Вплив структурних змін в товарообороті на продуктивність праці виражає індекс трудомісткості товарообороту. Його визначають як відношення кількості людино-днів або людино-годин, необхідних для виконання певної суми товарообороту при його звітній структурі і базисному рівні виробітку, до затрат часу на таку ж суму реалізації товарів при базисній структурі товарообороту і базисному виробітку.

Щоб визначити оборот на одного працівника у незмінних цінах і структурі товарообороту необхідно фактичний показник виробітку на одного працівника у звітному періоді поділити на індекс цін і помножити на індекс трудомісткості товарообороту. Таким же чином елімінують вплив зміни цін і структури товарообороту на індекс динаміки продуктивності праці.

Однак в аналізі продуктивності праці працівників торгівлі індекс трудомісткості товарообороту все ще практично не використовується. Це пов'язано з тим, що в обліку і звітності відсутні дані про фактичну трудомісткість реалізації окремих груп товарів. Тому немає можливості розраховувати цей індекс безпосередньо. Його можна визначити лише опосередковано, способом процентних чисел із застосуванням нормативних коефіцієнтів порівнянної трудомісткості реалізації окремих груп товарів, подібно до застосування нормативних показників витратомісткості при визначенні впливу структури товарообороту на рівень витрат обігу в торгівлі.

Розробка нормативних показників трудомісткості складових частин товарообороту - завдання непросте, але цілком реальне. Його можна вирішити шляхом проведення спеціальних наукових спостережень і експертних оцінок. Наявність таких нормативних показників і застосування їх в аналізі дасть можливість об'єктивніше оцінити динаміку продуктивності праці в торгівлі.

Розглянута методика застосовується для аналізу показників праці не тільки по торговельному підприємству (організації) в цілому, але й по кожному магазину та інших структурних одиницях торговельної мережі, які самостійно виконують цикл функцій з обслуговування населення товарами.

Реальні резерви підвищення продуктивності праці в торговельному підприємстві як господарюючому суб'єкті є сумою резервів, можливих до мобілізації на рівні кожного магазину чи іншого структурного підрозділу. В кожному з них підвищення продуктивності праці може бути досягнуто одним із наступних способів:

1) збільшенням обсягу товарообороту при зменшенні затрат праці;

2) збільшенням обсягу товарообороту при незмінних затратах праці;

3) вищими темпами зростання товарообороту порівняно із збільшенням затрат праці;

4) незмінним обсягом товарообороту при одночасному зменшенні затрат праці;

5) зменшенням обсягу товарообороту нижчими темпами порівняно із зниженням затрат праці.

Тут йдеться про товарооборот у незмінних цінах і структурі. Який із розглянутих підходів буде обрано в процесі розробки заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці у кожному з магазинів в окремі періоди їх діяльності, залежить від умов їх роботи та стратегії менеджменту.

Важливе значення для виявлення резервів має порівняльний аналіз показників продуктивності праці в магазинах одного типу чи спеціалізації, які працюють в подібних умовах. Наявність значних відхилень в досягнутих рівнях виробітку працівників цих магазинів може свідчити про невикористані можливості підвищення продуктивності праці і росту товарообороту. Однак при оцінці реальності використання цих можливостей слід враховувати черговість впливу факторів на товарооборот і затрати праці. І, насамперед, розглянути стан платоспроможного попиту та забезпеченість товарами.

Якщо магазин знаходиться у населеному пункті, де чисельність жителів не збільшується, а їх грошові доходи в умовах спаду виробництва не зростають, то навіть за максимального забезпечення його товарами, кадрами, матеріально-технічною базою, при високому рівні організації праці і торговельно-виробничих процесів товарооборот на одиницю відпрацьованого часу зростати не буде. Тоді постає необхідність приведення кадрового потенціалу магазину у відповідність з можливими обсягами діяльності. А для пошуків резервів підвищення продуктивності праці будуть застосовуватись четвертий і п'ятий із розглянутих вище підходів.

Розробка заходів мобілізації резервів підвищення продуктивності праці на підприємствах торгівлі охоплює організаційні, технічні, технологічні, економічні та соціальні сторони їх діяльності.

До організаційних заходів, що сприяють підвищенню продуктивності праці, відносяться: вдосконалення організаційних структур управління магазинами і їх товарної спеціалізації; оптимізація режимів роботи; впровадження прогресивних форм організації праці тощо.

До технічних заходів відносяться: підвищення рівня механізації праці; впровадження продуктивнішого устаткування, машин і механізмів; підвищення ефективності їх використання.

В технологічному плані резерви росту продуктивності праці пов'язані із застосуванням сучасних технологій руху товарів, з прогресивними методами продажу товарів і впровадженням нових видів торговельних послуг. Проведені дослідження показують, що з впровадженням нових форм обслуговування продуктивність праці зростає в магазинах з відкритою викладкою товарів в середньому на 11-12 %, з продажем товарів за зразками - на 10-14 %, а при самообслуговуванні - на 18-22 %⁷.

⁷ Абдукаримов И. Т. Анализ показателей по труду в кооперативной торговле / Абдукаримов И. Т., Пардаев М. К. - М.: Экономика, 1978. - С. 36.

До економічних напрямків пошуку резервів підвищення продуктивності праці можна віднести: правильне формування центрів відповідальності на базі окремих структурних одиниць та підрозділів; вдосконалення матеріального стимулювання праці.

Продуктивність праці значною мірою залежить також від соціальної діяльності підприємств: зміцнення дисципліни праці; створення нормального психологічного клімату у колективах; підвищення кваліфікації працівників; покращення умов праці і побуту персоналу; зменшення плинності кадрів.