Зовнішньоекономічна діяльність - Рум'янцев А.П. - III. Регулювання зовнішньоторговельних операцій

Зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД регулюються на основі 2-х принципів:

1. Протекціонізм - це політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі.

2. Лібералізація - це державна політика, що націлена на відкритість внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі.

Основні методи регулювання зовнішньоторговельних операцій:

1. Методи тарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД.

2. Методи нетарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД. Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється на 2-х рівнях: І Міжнародний рівень - це регулювання зовнішньоторговельних

операцій суб'єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій. Такими організаціями є:

1. ГАТТ/СОТ, в цю організацію входить - 156 країни світового співтовариства. Україна стала членом СОТ у 2008 році. ГАТТ/СОТ приймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм, правил, заборону демпінгу при здійсненні міжнародних торговельних операцій.

2. Міжнародна торгова палата приймає нормативно-правові документи, які сприяють здійсненню зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД.

Наприклад: міжнародні правила по тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2000". Уніфіковані правила про інкасо, Уніфіковані правила та звичаї по документарному акредитиву.

3. ЮНКТАД - комісія ООН з питань торгівлі у Європі - сприяє розвитку міжнародної торгівлі на регіональному рівні.

II. Національний рівень полягає в тому, що зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД регулюються національним митним тарифом кожної країни світу. В Україні зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД здійснюються на основі Закону України "Про єдиний митний тариф України", який був прийнятий у 1992р.

Нетарифне регулювання зовнішньоторговельних операцій суб'єктів ЗЕД. Воно включає заходи, які діляться на 2 групи:

I група - заходи, які націлені на окреме обмеження експортно-імпортних операцій, їх мета - захист і регулювання розвитку національних галузей економіки.

II група - заходи, які націлені на стимулювання експорту.

Заходи, що обмежують ЗТ:

І. Квотування і ліцензування зовнішньоторговельних операцій суб'єктів ЗЕД.

Квотування - це визначення контингенту (обсягу) товарів, які підлягають експорту, імпорту.

Квота - це кількісне обмеження експорту чи імпорту товарів на певний період часу.

Види квот:

1. Квота глобальна. В ній визначається:

а) товар, який підлягає експорту та імпорту;

б) обсяг товару;

в) кількісна і якісна характеристика товару.

2. Квота групова. В ній визначається:

а) товар;

б) його обсяг;

в) його характеристика;

г) група країн, куди може бути експортований або звідки може бути імпортований.

3. Квота експортна, імпортна. В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) період дії квоти.

4. Квота індивідуальна. В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) країна, куди товар експортується або звідки від імпортується. Рішення про квотування експортно-імпортних суб'єктів ЗЕД здійснюється на практиці шляхом ліцензування.

Ліцензування - це письмовий дозвіл на експорт, імпорт товарів. Ліцензія - це письмовий дозвіл на експорт, імпорт товарів, послуг. Види ліцензій:

1. Відкрита (індивідуальна). В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) термін дії - до одного місяця.

2. Ліцензія генеральна. В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) конкретна країна, країни, куди товар може бути експортований або звідки він може бути імпортований;

д) термін дії - більше одного місяця.

3. Ліцензія експортно-імпортна. В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) валютні кошти, які використовуються з метою інвестування або кредитування;

д) термін дії - один рік.

4. Ліцензія разова. В ній визначається:

а) товар;

б) обсяг товару;

в) характеристика товару;

г) юридична адреса г найменування суб'єкта ЗЕД;

д) термін дії - це разовий дозвіл на проведення лише однієї експортно-імпортної операції.

Особливості ліцензування експортно-імпортних операцій в Україні. Ліцензуванню підлягають:

1. Продукція, роботи та послуги, які включені в список товарів державного значення.

2. Товари і послуги, експорт чи імпорт яких є важливим об'єктом зовнішньої політики України.

3. Продукція підприємств, які допускають недобросовісну конкуренцію (демпінг) і наносять тим самим збитки державі.

Динаміка ліцензування товарів, які підлягають експорту, імпорту в Україні:

1992 - 75 товарних позицій.

1993 - 32 товарні позиції.

1994 - 31 товарна позиція.

1995 - 5 товарних позицій.

1998 - 5 товарних позицій (зерно, вугілля, чавун, відходи та лом дорогоцінних металів, відходи та лом чорних металів).

Добровільне обмеження експорту - означає торговельну квоту, яка вводиться на кордоні країни-експортера під загрозою санкції імпортера.

Встановлення мінімальних імпортних цін. Це дотримання експортером рівня цін, які встановлюються країною-імпортером.

Імпортні податки - це прикордонний податок, яким обкладаються товари при перетині митного кордону конкретної країни. До них відносяться митні збори.

Імпортні депозити - це форма застави, яку імпортер повинен внести у свій банк в національній чи іноземній валюті (ВКВ) перед купівлею іноземного товару.

Валютні обмеження - це державні обмеження на операції з валютою.

Компенсаційний митний податок, застосовується до товарів при виробництві яких були використані державні субсидії.

Антидемпінговий митний податок - це митний податок, який встановлюється тоді, коли ціна товару нижче цін на аналогічний товар на світовому ринку.

Адміністративні формальності - це національні правила проведення експортно-імпортних операцій.

Технічні бар'єри - це перевірка відповідності продукції, що імпортується міжнародним і національним стандартам.

Система експортного контролю передбачає встановлення контролю, при якому поставки товарів і високих технологій можуть здійснюватися за умови, якщо вони не будуть реекспортуватись в інші країни.

Друга група методів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. Це заходи по стимулюванню експорту. Вони включають:

1. Експортні субсидії - надаються експортеру, що дозволяє йому значно знизити ціну товару.

2. Експортні кредитні субсидії - це кредити, які надаються на основі субсидій експортеру на пільгових умовах і дозволяють значно знизити ціну товару.

3. Державне кредитування - це надання державних кредитів експортеру по низьким ставкам і на тривалий термін.

4. Державне страхування експортних кредитів - це надання державних гарантій експортеру, які дозволяють йому отримувати пільгові кредити у комерційних банках.

5. Податкові пільги для експортерів - це зниження рівня податків, якими обкладаються суб'єкти експортного виробництва.

6. "Частка національної участі" - це частина продукції, яка експортується, що виконана по державному замовленню.

7. Стимулювання національного виробництва - це умови, які передбачають державні закупки за рахунок товарів, які вироблені всередині країни. Ціна таких товарів може бути більшою, порівняно із вартістю аналогічних імпортних виробів.

8. Організаційно-інформаційне забезпечення - це надання організаційно-інформаційної допомоги (науково-технічної, консультаційної тощо) підприємствам для здійснення їх експортно-імпортної діяльності.