Неконтрольована децентралізація підриває основи вигідного використання взаємозв'язків. Керівники автономних підрозділів намагаються реалізувати такі стратегії, які спрямовані на максимально ефективну роботу окремого підрозділу, а не всієї корпорації. Будь-які складнощі, що зашкоджують створенню стратегічно важливих взаємозв'язків, мають усуватися, інакше ніколи не вдається реалізувати горизонтальну стратегію. Компанія з розвинутою системою взаємозв'язків потребує, щоб її вертикальна організація органічно доповнювалася горизонтальною. Горизонтальна організація не повинна викликати або замінювати децентралізацію.
Горизонтальна організація накладає на вертикальну організацію ряд механізмів, що гарантують використання взаємозв'язків, що забезпечують конкурентні переваги.
Організаційні перепони, що заважають скоординованій роботі підрозділів, утворюються відмінами у поглядах між керівництвом підрозділів та корпоративним керівництвом. Підрозділи чинять опір створенню взаємозв'язків, оскільки вигоди від них вважають несиметричними. Окрім опору, викликаного економічними чинниками, протидія використанню взаємозв'язків породжується побоюванням втратити автономію.
Корпоративні системи стимулювання і заохочення загострюють проблеми створення і використання взаємозв'язків. Важко створити взаємозв'язки, якщо підрозділи працюють у різних організаційних умовах. Горизонтальна корпоративна організація пов'язує підрозділи у рамках вертикальної структури. Необхідно дотримуватися балансу між елементами горизонтальної і вертикальної структури у диверсифікованій фірмі.
Найпоширеніша форма горизонтальної структури - група або сектор, у якому кілька підрозділів підпорядковуються одному керівнику.
Підрозділи мають групуватися на основі найбільш важливих з стратегічної точки зору взаємозв'язків.
Виявлення і використання взаємозв'язків як у рамках групи, так і за її межами, є важливим завданням для керівництва групи.
Горизонтальні системи - це системи управління, що сприяють координації і утворенню "зчіпок" між підрозділами.
Єдиний лейтмотив на рівні корпорації, сектору або групи має акцентувати певні взаємозв'язки.
Вище керівництво має сприяти зміцненню взаємозв'язків, пояснювати їх значення та підкреслювати приналежність підрозділів корпорації. Для створення взаємозв'язків потрібне опрацювання загальнокорпоративної структури цінностей.
Товари, що взаємодоповнюються та конкурентні переваги (глава 12 книги)
Це - такі взаємопов'язані товари, продажі яких взаємно пов'язані між собою. Ці товари є різновидом взаємозв'язків між галузями. Компанія має визначитися чи варто випускати товари, що взаємно доповнюються. Якщо ж конкурувати, то необхідно створити пакети продуктів (послуг), що продаються як один комплект. Застосовуються перехресне субсидування - при придбанні одного продукту логічно придбати і інший.
Конкурентні переваги забезпечуються координацією ланцюжків вартості основного продукту і товарів - комплементів. Ціни на товари, що взаємно доповнюються, не повинні встановлюватися незалежно.
Вигоди від контролю у сфері таких товарів інколи одержуються від створення коаліцій з іншими незалежними компаніями.
Зв'язок товарів - комплементів з основним товаром компанії у свідомості покупця - основа більшості потенційних конкурентних переваг. Такі товари становлять інтерес для компанії лише у тому випадку, якщо їх виробництво здійснює реальний вплив на загальні затрати або рівень диференціації продуктів компанії.
Пакет продуктів - це група товарів (послуг), яка реалізується покупцеві лише у комплекті. Комплектація продуктів у пакети бажана лише у тому випадку, якщо отримуються компенсаційні вигоди, не дивлячись на те, що для деяких покупців, цей комплект не завжди є оптимальним.
Баланс між перевагами стратегії пакетування і ризиками, з ним пов'язаними, визначає доцільність стратегії пакетування.
Стратегії пакетування і продажу окремих товарів слід постійно переглядати.
Мотиви перехресного субсидування - збільшення загального рівня доходу шляхом продажу більшої кількості доходних товарів, знизивши ціну основного товару.
Перехресне субсидування має бути усвідомленим вибором компанії, а не несвідомим прийомом.
Конкурентна стратегія в умовах невизначеності (глава 13 книги)
Оборонна стратегія (глава 14 книги)
Атака на лідерів галузі (глава 15 книги)
2.4.2. Міжнародна конкуренція
Конкурентна перевага фірм у глобальних масштабах (глава 2 книги)
Детермінанти конкурентної переваги країн (глава 3 книги)
Динаміка національної переваги (глава 4 книги)
Національна перевага у сфері послуг (глава 6 книги)
Моделі національних конкурентних переваг (глава 7 книги)