Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 2.4.2. Міжнародна конкуренція

(сформульовано за книгою: Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. Под ред . и с предисловием ВД.Щетинина.- М.:Международные отношения, 1993. - 896 с.)

Конкурентна перевага фірм у глобальних масштабах (глава 2 книги)

На міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. Конкурентні можливості фірми не обмежуються кордонами країн їх базування. Конкурентна стратегія має врахувати структуру галузі і процес її зміни.

Діє 5 сил конкуренції:

o загроза появи нових конкурентів;

o загроза появи товарів та послуг, що є замінниками;

o спроможність постачальників комплектуючих товарів торгуватися;

o здатність покупців торгуватися;

o суперництво конкурентів між собою.

Значення кожної з 5 сил змінюється від галузі до галузі і у кінцевому рахунку визначає прибутковість галузей. Зазначені конкурентні сили визначають прибутковість галузі.

Конкурентна перевага завдячується знаходженню нових способів конкуренції у своїй галузі і виходу з ними на ринок.

На міжнародному ринку новації, що забезпечують конкурентну перевагу завчасно передбачають нові потреби і у країні базування, і за кордоном.

Форми міжнародної конкуренції у різних галузях суттєво вирізняються.

Глобальні галузі - арена боротьби фірм з різних країн.

Національний ромб - це система детермінантів конкурентної переваги, компоненти якої взаємно посилюються. Кожний детермінант впливає на всі інші.

Конкурентну перевагу отримують фірми, що базуються у тих країнах, які уможливлюють найшвидше накопичення спеціалізованих ресурсів і навиків.

Конкурентна перевага на основі загальних факторів - є часто нестійкою перевагою. Жодна країна не у змозі створювати і вдосконалювати одночасно всі типи і різновиди факторів.

Структура попиту на внутрішньому ринку - основа конкурентної переваги країни. Попит на внутрішньому ринку інтернаціоналізовується і втягує у світовий ринок товари і послуги, створені у країні.

Багато національних особливостей впливають на методи організації і управління фірм.

Успіх мають ті галузі, у які багато інвестують і у яких докладається чимало зусиль.

У світовій конкуренції монополії або картелі поступаються фірмам, що діють в умовах суперництва.

Енергійна внутрішня конкуренція зміцнює позиції фірм на місцевому ринку та змушує їх прориватися на світовий рівень у пошуках можливостей для подальшого зростання. Сильні місцеві фірми, що загартовані внутрішньою конкуренцією, здатні досягати успіхів і за кордоном. Рідко компанія витримує сильну конкуренцію на світовому ринку, не маючи суперників на внутрішньому. Інтенсивне суперництво на внутрішньому ринку допомагає усунути залежність від базових переваг, оскільки всі місцеві фірми ними користуються. У невеликій країні нехватку місцевих конкурентів може замінити повністю відкритий ринок. На відкритому ринку слід мати не лише конкурентів, але і конкуренцію.

Пряма кооперація між конкурентами підриває конкуренцію, якщо така кооперація не набуває обмежених і специфічних форм. Пряма кооперація може знищувати спонукальні мотиви і гальмувати темпи вдосконалення виробництва.

Суперництво на внутрішньому ринку залежить від нових комерційних структур з новими конкурентами.

У створенні міжнародних конкурентних переваг важливу роль може відігравати і випадок (винахідництво тощо).

Випадок часто змінює умови у ромбі.

За глобальної стратегії фірма продає свою продукцію у багатьох країнах, застосовуючи єдиний підхід. За цієї стратегії різні види діяльності найвигідніше розміщуються у різних країнах. Глобальна фірма координує діяльність розкиданих по світу філіалів.

Глобальна конкуренція посилює переваги від швидкої реакції на зміни. Міжнародні альянси фірм певної галузі, що базуються у різних країнах - один із засобів глобальної конкуренції.

Не існує єдиного типу глобальної стратегії. Способів конкурувати існує безліч. У кожній галузі - своє оптимальне їх поєднання. Більшість глобальних стратегій - поєднання торгівлі і прямих зарубіжних інвестицій. Торгівля і зарубіжні інвестиції доповнюють одне інше.

Глобальне фокусування - перший крок до глобальної стратегії ширшого профілю.

Глобально конкурувати можуть і порівняно невеликі фірми. Малі і середні фірми свою стратегію переважно будують на експорті.

Збереження конкурентної переваги на тривалий період вимагає вдосконалення її джерел. Країни досягають успіхів у тих галузях, де є навики і ресурси, що необхідні для зміни стратегії, а вітчизняні фірми конкурують глобально.