Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 4.4.3. Акредитив

Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує постачання товару на умовах контракту.

Використання акредитивної форми розрахунків у міжнародній практиці регулює документ, який має назву "Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів", розроблений Міжнародною торговельною палатою (МТП) за № 500.

Для здійснення розрахунків акредитивом у зовнішньоекономічних операціях необхідно керуватися "Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій по документарних акредитивах в розрахунках по зовнішньоекономічних операціях", яке затверджено постановою Правління НБУ від 03.12.03 р. № 514.

Акредитив, виходячи із своєї суті, є договором:

o відокремленим від договору купівлі-продажу;

o усі сторони якого мають ділові стосунки тільки з документами, а не з товарами, послугами тощо;

o у якому повинні міститися лише ті умови, які банк зможе перевірити тільки документально.

Застосування розрахунків акредитивом вигідно тоді, коли необхідно:

o запобігти авансових платежів, які належать до групи ризику;

o переконатися, що товар відвантажено, згідно з умовами договору, отримати документи, які це підтверджують, а потім - розрахуватися за товар;

o бути впевненим, що надійде якісний товар і саме той, який був передбачений договором;

o бути впевненим, що виконані усі відповідні домовленості;

o розрахуватися з нерезидентом в іноземній валюті;

o зменшити вартість імпортної операції в середньому на 6-10%;

o відстрочити свій платіж за відвантажену продукцію під час здійснен ня імпортної операції;

o відстрочити свій платіж під час здійснення імпортної операції, коли нерезидент вимагає сплатити аванс раніше, ніж за 90 днів (згідно зі ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. № 185/94-ВР при розрахунках у формі документарного акредитиву, під час здійснення імпортних операцій резидентами, строк 90 днів діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента).

До сторін, які беруть участь в акредитивних операціях належать:

o замовник акредитиву - платник (покупець), який подає в обслуговуючий банк заяву про відкриття акредитиву;

o бенефіціар - особа (продавець), на користь якої виставляється акредитив;

o банк-емітент - банк платника, який відкриває акредитив своєму клієнтові;

o виконуючий банк - банк, який за запрошенням банку-емі-тента авізує (тобто повідомляє) бенефіціару (продавцю), що на його користь відкрито акредитив, а також про його умови;

o підтверджуючий банк - банк, який додає своє власне платіжне зобов'язання до зобов'язань банку-емітента здійснити платіж або виконати інші дії, з урахуванням того, що документи по акредитиву будуть надані з дотриманням його строків і умов;

o рамбурсируючий банк - банк, який назначається банком-емі-тентом для здійснення відшкодування по акредитиву.

Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортного виторгу, що максимально відповідає інтересам експортера.

Існує кілька видів акредитивів у іноземній валюті.

Найбільш поширеного використання серед акредитивів за способом виконання набув акредитив по пред'явленню, який передбачає розрахунки з бенефіціаром безпосередньо після пред'явлення документів, а також акредитив зі змішаним платежем.

Крім перелічених акредитивів у світовій практиці застосовуються такі види акредитивів:

- револьверний (поновлювальний) акредитив автоматично відновлюється банком-емітентом на колишніх умовах до початкової суми. Такий акредитив зручний при сплаті серії постачань товарів, тобто коли вони надходять частками через визначений інтервал часу.

Револьверні акредитиви бувають кумулятивні і некумулятивні.

Під час використання кумулятивного акредитиву переносять залишок з одного періоду на наступний період.

За використання некумулятивного акредитиву повертають невикористаний залишок;

- резервний акредитив - це обов'язок банку сплатити по акредитиву на користь бенефіціара гарантійну суму, тобто коли заявник не виконає своїх обов'язків перед бенефіціаром. Резервний акредитив має характер гарантії. Найчастіше його використовують у СШ А, де банкам забороняють емітувати гарантії в тій формі, в якій їх випускають європейські банки. Коли заявник не виконує своїх обов'язків, акредитив втрачає свою силу під час закінчення строку його дії. Віддають перевагу резервному акредитиву ніж банківським гарантіям, тому що він дозволяє запобігти юридичних ризиків, які пов'язані з національним законодавством, згідно з яким випускають гарантії;

- акредитив з червоною смугою - в даному випадку бенефі-ціара авансують в межах акредитиву, поки він не відвантажить товар. Аванс може бути передбачений на фінансування виробництва або на закупівлю товару;

- компенсаційний акредитив - акредитив для транзитної торгівлі. Банк посередника відкриває допоміжний (другий) акредитив під забезпечення першого (як правило, безвідзивного і підтверджувального) на користь посередника. Цей вид акредитиву використовують тоді, коли необхідно перевести акредитив на умови, які відрізняються від тих, що записані в Уніфікованих правилах. Наприклад, якщо перший акредитив відкритий у другій валюті, ніж це передбачено контрактом на постачання товарів. Документи по компенсаційному акредитиву не можуть використовуватися для надходжен ня платежу по першому акредитиву; Найбільш поширене використання серед акредитивів за способом виконання мають акредитив по пред'явленню, за який розраховуються з бенефіціаром безпосередньо після пред'явлення документів, а також акредитив зі змішаним платежем.

Організація міжнародних розрахунків з використанням акредитиву здійснюється в наступному порядку:

1. Український експортер й іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), що передбачає платіж за допомогою документарного акредитиву.

2. Іноземний покупець звертається із заявою в банк-емітент із проханням виставити акредитив на користь продавця (експортера).

3. Іноземний покупець забезпечує підтвердження акредитиву іншим банком-кореспондентом уповноваженого банку, якщо акредитив відкритий банком-емітентом, що не є кореспондентом уповноваженого банку.

4. Емітент-банк - емітент запитує уповноважений банк (авізуючий банк) авізувати акредитив.

5. Авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив.

6. Український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця товари.

7. Український експортер надає в уповноважений банк документи, що свідчать про відвантаження товару.

8. Уповноважений банк перевіряє документи й здійснює платіж за акредитивом.

9. Уповноважений банк надсилає документи в банк-емітент.

10. Банк-емітент перевіряє документи й надає відшкодування уповноваженому банку.

У контракті мають бути чітко визначені всі умови майбутнього акредитиву:

o коли експортер має дати своєму банку інструкції про відкриття акредитиву (зазвичай 15-45 днів до початку відвантаження товару; або через декілька днів з дати підписання контракту);

o коли експортер має повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження;

o коли банки будуть виступати в ролі емітента;

o які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, має надати експортер у свій банк, щоб одержати гроші за товар;

o який строк дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може одержати гроші проти наданих документів (зазвичай від 30 до 150 днів, але не більш одного року);

o вид акредитиву;

o спосіб виконання акредитиву (шляхом негайного платежу по пред'явленні документів, платежу з розстрочкою в обумовлений термін іт. п.);

o інші умови, залежно від виду акредитиву.

У розрахунках по українському експорту акредитиви відкривають, як правило, іноземні банки з авізуванням їх через державні банки. Найвигіднішим у такому випадку є призначення уповноваженого українського банку виконавчим. Він отримує можливість вимагати суми платежів від банку-емітента або третього (рамбурсувального) банку максимально швидким способом. Якщо експортний акредитив виконується іноземним банком, отримання платежу може затриматися на тривалий період через недосконалу роботу пошти. Його розділ "Порядок проведення розрахунків" повинен містити ті самі вимоги, що і заява на акредитив.

При розрахунках по імпорту слід використовувати акредитиви, які передбачають платежі в українському банку-емітенті проти надходження від іноземного експортера документів. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валютних коштів державних організацій та банків на рахунках іноземних банків.

Акредитивна форма розрахунків може здійснюватися як за товари (послуги), що експортуються з України, так і за товари (послуги), що імпортуються в Україну.

Документарний акредитив є лише методом платежу (формою розрахунків). Як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватися іноземна або національна валюта України.

Розрахунки в іноземній валюті здійснюються тільки через уповноважені банки, а розрахунки у національній валюті України з іноземними контрагентами можливі тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Для резидентів розрахунки акредитивами (з точки зору оподаткування) вигідніші покупцеві. Натомість, постачальник ризикує здійснити іммобілізацію власних оборотних коштів, якщо протягом звітного періоду сума грошових коштів по відвантажених товарах не буде списана з акредитиву покупця.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна для експортера, бо це тверде і надійне забезпечення платежу, отриманого, як правило, до початку відвантаження. Здійснення платежу за акредитивом не пов'язане зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким способом. Врешті-решт, бенефіціар може отримати під заставу акредитиву пільговий кредит банку. В той же час, акредитив вважають найскладнішою формою розрахунків для експортера, оскільки отримання платежу пов'язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк. Таким чином, можна визначити основні переваги акредитиву:

o надійність, гарантія оплати;

o вивільнення оборотних коштів (за умов використання банківської гарантії) для імпортера і швидкість отримання виторгу для експортера;

o переважно є безваріантною формою розрахунків за експортно-імпортними операціями;

o використання акредитиву є зручним при податковому маневруванні.

Основними недоліками акредитивної форми розрахунків для контрагентів є, по-перше, певні витрати часу на проведення документів через банк і, по-друге, висока вартість акредитиву. За проведення операцій (відкриття, авізування, підтвердження, прийом та перевірку документів по акредитивах) банки стягують комісію, яка залежить від суми акредитиву.

Найпростіший акредитив (відкриття, перевірка, платіж) обійдеться імпортеру мінімум у 0, 6% суми угоди, але не менше ніж 200 доларів США. При здійсненні складних акредитивних операцій комісійні можуть складати від 1% до 2%. Частку витрат (причому значну) бере на себе експортер. У середньому банкам-посередникам дістається близько 3% вартості контракту.

В міжнародній практиці за послуги банку-емітента платить імпортер, а за послуги банку-бенефіціара платить експортер.

Якщо акредитив передбачає складні розрахунки або збільшення їх кількості, то банки залишають за собою право збільшувати комісійні в 1, 5-2 рази. У випадку анулювання акредитиву комісійні не повертаються.

Таким чином, недоліками акредитиву є:

o великі комісійні банків (до 3%);

o тривале вивільнення оборотних коштів за необхідності їх депонування (покриття акредитиву);

o можливість невиконання акредитиву через формальну неточність у документах або різночитаннях з боку банків;

o складність розрахунків, можливість шахрайства на якомусь етапі.

В загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивної форми незначна. Серед українських підприємств такій формі розрахунків надають перевагу експортери, що постачають свою продукцію в країни, які розвиваються, законодавство яких обмежує застосування прямого переказу і виходячи з вимог покупця для забезпечення умов торговельної угоди.

На більш поширене використання акредитивної форми розрахунків в Україні впливає:

o використання акредитиву тільки через платіж бенефіціару;

o неможливість переказу акредитиву, тобто розрахунків з іншими бенефіціарами;

o строк акредитиву, що виставляється, має не перевищувати 15 днів.