Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 4.7. Література

Кредити в іноземній валюті суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовувати для розрахунків як з резидентами, так і з нерезидентами на території України, якщо відсутня необхідна кількість обігових коштів. Але на території України єдиним законним засобом платежу є гривня (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 №15-93, зі змінами), тому іноземна валюта, яка надходить в якості кредитів для розрахунків між резидентами, підлягає продажу на Міжбанківській валютній біржі.

Залежно від джерел кредитування, кредити в іноземній валюті умовно можна розділити на:

o внутрішні, які надаються банками-резидентами;

o зовнішні, які надаються іноземними кредиторами.

Порядок отримання кредитів від нерезидентів. Порядок отримання кредитів резидентами від нерезидентів регламентується Указом Президента України від 27.06.99 р. №734/99 "Про регулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" і "Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", яке затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. № 270.

Відповідно до цих документів, кредити від нерезидентів можуть отримувати будь-які резиденти України для використання їх з визначеною метою, яка вказується в кредитній угоді. Кредити можуть використовуватися для розрахунків як з нерезидентами, так і між резидентами на території України. Отримання кредитів передбачено тільки в безготівковій формі шляхом надходження позикових коштів:

o на валютний рахунок позивача в обслуговуючий банк на території України;

o на валютний рахунок позивача, який відкрито за межами України;

o методом оплати за межами України іноземним кредитором зобов'язань резидента перед другим нерезидентом.

При отриманні кредитів від нерезидентів всі кредитні договори підлягають обов'язковій реєстрації в НБУ до моменту фактичного отримання кредиту. В іншому випадку за порушення умов реєстрації до резидентів застосовуються фінансові санкції - штраф у сумі, яка еквівалентна 1% розміру отриманого кредиту, перерахованого в національну валюту України за офіційним курсом НБУ, на день отримання кредиту.

Для реєстрації кредитного договору необхідні документи:

o лист-звертання за довільною формою на ім'я начальника територіального управління НБУ;

o оригінал договору або його копія з перекладом на українську мову нотаріально завіреним в Україні;

o повідомлення про договір, яке передбачає виконання рези-дентом-позивачем боргових зобов'язань перед нерезидентом по кредиту;

o письмове підтвердження згоди уповноваженого банку на обслуговування операцій по договору, яке укладається на ім'я начальника територіального управління НБУ;

o документ про оплату необхідних платежів за надання реєстраційного свідоцтва.

Якщо кредитним договором передбачено, що кошти будуть отримані позивачем на валютний рахунок, який відкритий за межами України, то резидент має пред'явити індивідуальну ліцензію НБУ на розміщення валютних засобів (цінностей) на рахунках за межами України.

Якщо кредитним договором передбачено, що засоби будуть отримані шляхом оплати іноземним кредитором заборгованості резидента перед іншим нерезидентом, то необхідно пред'явити оригінали і завірені копії зовнішньоекономічних контрактів, по яких резидентом були отримані товари (роботи, послуги).

На підставі наданих документів протягом 7 днів оформляється реєстраційне свідоцтво, яке дійсне за наявності реєстраційного номера, дати і печатки територіального управління НБУ. Реєстраційне свідоцтво надається під кожний окремий кредитний договір без права передачі його третім особам. Реєстраційне свідоцтво дійсне протягом усього строку дії кредитного договору, якщо протягом 180 днів після його оформлення була отримана хоча б частка кредиту. В іншому разі свідоцтво анулюється, якщо за цей період не надавався кредит і резидент не звертався за продовженням строку дії реєстраційного свідоцтва. Датою отримання кредиту вважається:

o на валютний рахунок резидента на території України - дата його фактичного надходження;

o на валютний рахунок резидента за межами України - дата списання коштів з рахунку нерезидента-кредитора на користь позивача. Якщо погашення такого кредиту буде здійснюватися з валютного рахунку підприємства на території України, необхідні підтверджувальні документи: оригінали або копії платіжних документів про отримання кредиту;

o методом погашення заборгованості перед іншим нерезидентом - дата перерахування коштів від нерезидента-кредитора на користь нерезидента-експортера. Для погашення такого кредиту з рахунку на території України необхідні підтверджувальні документи: оригінали або копії платіжних документів, які підтверджують факт перерахування коштів експортеру і завірені іноземним банком, або телекс, отриманий обслуговуючим банком.

Порядок отримання кредитів від банків на території України. Для отримання згоди від банку на кредитування підприємство має надати лист-заяву на ім'я керівника банку з проханням про надання кредиту. В заяві вказується:

o вид кредиту (кредит або кредитна лінія);

o сума кредиту;

o валюта кредиту;

o ставка відсотків;

o строк кредитування;

o мета отримання і форма забезпечення кредиту.

Разом з заявою надається пакет документів, які підтверджують статут підприємства, а також документи, які розкривають його фінансовий стан. Перелік документів банк визначає самостійно, який в більшості випадків включає:

o нотаріально завірені копії статутних документів;

o нотаріально завірені копії реєстраційних документів;

o копію протоколу про відкриття підприємства і призначення на посаду директора підприємства;

o довідку, надану ДПА, про відсутність заборгованості до бюджету;

o копії паспортів, ідентифіковані коди і накази про вступ на посаду директора і головного бухгалтера;

o протокол зборів засновників про прийняття рішення про отримання кредиту і надання застави;

o свідоцтва щодо обороту коштів на поточних рахунках підприємства в банках за останні шість місяців, з відміткою про відсутність заборгованості по кредитах;

o копії договорів, на реалізацію яких будуть спрямовані кредитні її¹ кошти;

o квартальні звіти за попередні і поточний рік;

o розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості;

o перелік майна під заставу.

Умови кредитування залежать від висновків, які надають економісти банку після вивчення фінансового стану позичальника.

Заставою може бути нерухомість, рухоме майно, транспортні засоби, товари, майно засновників тощо.

На свій погляд банки можуть вимагати експертну оцінку майна під заставу, яку можуть здійснювати спеціалісти банку або незалежні експерти.

На підставі сформованих свідоцтв про позичальника фахівці банку оформляють кредитну справу, яка підлягає розгляду на засіданні кредитного комітету банку. Кредитний комітет приймає рішення: кредитувати підприємство або відмовити у наданні кредиту.

У разі згоди кредитного комітету оформляється кредитний договір і договір про заставу. Невід'ємною частиною кредитного договору є графік отримання кредиту, графік його погашення і графік нарахування відсотків за кредит.

Договір застави підлягає обов'язковому нотаріальному затвердженню, якщо заставою є нерухоме майно.

Банк контролює з якою метою підприємство використовує кредитні кошти, а також контролює своєчасність погашення заборгованості за кредитом і нарахованих відсотках.

За порушення умов кредитування банк нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день несплати кредиту.

Крім того банки вимагають щоквартально надавати поточні фінансові звіти підприємства за формами Ф1 "Баланс" і Ф2 "Звіт про фінансові результати" для оцінки фінансового стану підприємства. Представники банку виїжджають на місце розташування майна, яке призначено під заставу, для перевірки його наявності і фізичного стану.

Якщо підприємство передбачає несвоєчасність проведення розрахунків з банком, то необхідно звернутися в банк з проханням про продовження строків кредитування. В листі необхідно вказати причину затримки з погашення зобов'язань перед банком і надати новий розрахунок техніко-економічних обґрунтувань щодо використання кредитних коштів.

Якщо банк відмовить від пролонгації договору, або підприємство не реалізує вчасно заходів про вирішення питань відстрочки, то заборгованість у банку буде враховуватися як прострочена і до попередньо нарахованих відсотків за користування кредитом нарахується ще й пеня за кожний день прострочки згідно з умовами кредитного договору.

Якщо після вжитих заходів про погашення боргу підприєм-ство-боржник не розрахується за кредит, то кредитор має право звернутися до суду з позовом про відчуження майна, яке було закладено під кредит.

Принципами кредитування є: цільовий характер позик, їх забезпеченість, строковість і обов'язковість повернення, а також застосування санкцій до порушників кредитної дисципліни.

Відсотки за кредити, отримані в уповноваженому банку України, стягуються в національній валюті України, а в іноземному банку - в іноземній валюті.

Ставка відсотків за користування кредитами у валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів не має бути вищою за розмір максимальної ставки відсотків, які встановлює Правління НБУ на підставі вартості державних позик на зовнішніх фінансових ринках.

Ставка відсотків за користування кредитами у валюті 2 групи Класифікатора іноземних валют має бути не вищою за розмір середньозваженої ставки відсотків, за якою банки надають кредити на внутрішньому ринку.

4.7. Література

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. № 959-ХІІ (із змінами і доповненнями).

2. Закон України "Про податок на додаткову вартість" від

03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

4. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. № 93/96-ВР.

5. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91

р. № 1560-ХП.

6. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР.

7. Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від

23.12.98 р. № 351-ХІУ.

8. Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.95 р. № 327/95-ВР.

9. Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.01 р. № 2374-ІП.

10. Наказ Міністерства економіки і європейської інтеграції "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 06.09.2001 р. № 201.

11. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження форми "Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" від 25.12.95 р. № 207.

12. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 10.02.93 р.№ 15-93.

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих при ввезенні в Україну майна в якості внесків іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про сумісну інвестиційну діяльність, сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна" від 07.08.96 р. № 937.

14. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валютах" від 12.11.03 р. № 492.

15. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через кордон України від 12.07.2000 р. № 283.

16. "Правила використання готівкової іноземної валюти на території України", Затверджені Постановою Правління НБУ від

26.03.98 р. № 119.

17. "Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затверджений наказом ДПАУ від

04.01.99 р. № 542.

18. "Порядок установлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют" Затверджений постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 р. № 129.

19. Багрова І. В., Редіна Н. І, Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. - К.: ЦНЛ., 2004. - 580 с.

20. Бойцун Н. Є., Стукало Н. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник, - 2-ге вид.- К.: ВД "Професіонал", 2005. - 336 с.

21.Бойцун Н. Є., Стукало Н. В. Міжнародний лізинг. -Д.: вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2004. - 176 с.

22. Бровкова Е. Г., Прудиус И. П. Внешнеэкономическая деятельность. - К.: Сирин, 2000. - 196 с.

23. Гребельник О. П., Романовський О. О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Деміур, 2003. - 296 с.

24.Дахно І. І. Міжнародне економічне право- К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 304 с.

25. Данілов О. Д., Пернарівський О. В. Міжнародні розрахунки та валютний контроль: Навч. посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 181 с.