Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 5.4.1. Аналіз складу і джерел утворення майна підприємства

5.4.1. Аналіз складу і джерел утворення майна підприємства

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами. Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються.

В активі балансу відображається інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті капіталу розміщені залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення їх на готівку). За цією ознакою розрізняють:

- іммобілізовані активи (статті розділу І активу балансу) -основний капітал;

- мобільні активи (статті розділів ІІ та ІІІ активу балансу) - оборотний капітал, який може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) або у сфері обігу (готова продукція, засоби в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти).

Характеристику про якісні зміни в структурі майна підприємства можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, залежить фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності. Негативним є як нестача, наприклад, запасів чи матеріалів, грошових коштів, так і утворення їх надлишків, що не можуть бути задіяні в виробництві.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах. Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства, а лише оцінює стан активів.

Найбільш загально структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт мобільності).

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Отже, в активі балансу відображуються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого - активи, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов'язані. Тому після загальної оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами). Ці показники умовно можна поділити на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів.

Якісна характеристика основних засобів оцінюється за допомогою наступних показників:

- частка активної частини основних засобів;

- коефіцієнта зносу - відношення величини зносу до первісної вартості основних засобів;

- коефіцієнта оновлення - відношення первісної вартості введених за звітний період основних засобів до загальної первісної вартості всіх основних засобів на кінець звітного

періоду;

- коефіцієнта вибуття - відношення первісної вартості вибулих за звітний період основних засобів до загальної первісної вартості всіх основних засобів на початок звітного

періоду;

- фондовіддача - відношення чистого доходу від реалізації (ф. 2, ряд. 035) до середньорічної вартості виробничих фондів;

- фондомісткість - величина, обернена попередній;

- індекс постійного активу - показує частку необоротних активів (в тому числі і основних засобів) у джерелах власних коштів і розраховується за формулою:

де НА - необоротні активи; ВК - власний капітал;

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

- коефіцієнта накопичення зносу - визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

де З_н - нарахована сума зносу; ОЗ - початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу.

Статті пасиву балансу дають змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного, розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. У сучасних умовах структура капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства - його довгострокову платоспроможність, величину доходу, рентабельність.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Для кредиторів та інвесторів бажана наявність значної частки власного капіталу, оскільки в цьому випадку менший фінансовий ризик і у них буде впевненість в поверненні своїх вкладень. Але на практиці ефективність використання позикового капіталу, як правило, вища, ніж власного.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Для оцінка структури джерел фінансових ресурсів використовують наступні показники:

- коефіцієнт фінансової стійкості (стабільност)і (К_фс), який розраховується відношенням власних коштів до позикових:

ВК - власний капітал; ПК - позиковий капітал.

Бажано, щоб його значення було не менше 0, 8. - коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (К_фн), який обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу:

ВБ - валюта балансу.

Бажано, щоб його значення було не менше 0, 5. - коефіцієнт фінансової залежності (К_фз), який розраховується відношенням позикового капіталу до валюти балансу:

- коефіцієнт фінансового ризику (К_фр), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

Чим вищі рівні першого та другого показників і нижчі третього та четвертого, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Оптимальність співвідношення позикового та власного капіталу залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики, обертання капіталу, галузевих особливостей тощо.

Найбільш повну й глибоку інформацію про фінансовий стан і його динаміку можна одержати, побудувавши на основі балансу підприємства порівняльний аналітичний баланс. Він будується на основі стандартного балансу шляхом доповнення його показниками структури і динаміки вкладень і джерел засобів підприємства за звітний період. Обов'язкові показники порівняного аналітичного балансу:

- абсолютні величини по статтях звітного балансу на початок і кінець періоду;

- питома вага статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду;

- зміна в абсолютних величинах;

- зміна у питомій вазі.

Порівняльний аналітичний баланс дає можливість звести одночасно і систематизувати ті розрахунки, які виконуються за первісного ознайомлення з балансом. Схемою порівняльного балансу охоплено багато важливих показників, які характеризують статику й динаміку фінансового стану. Порівняльний аналітичний баланс включає показники горизонтального і вертикального аналізу, що активно використовується у практиці іноземних фірм. За горизонтального аналізу визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період, а за вертикального - вираховують питому вагу - нетто кожної статті.

Іноді для певних узагальнень необхідно приведення звітного балансу у таку форму, що:

- робить можливим об'єктивний аналіз;

- є максимально зручною для узагальнень і висновків.

Для цього будують згрупований аналітичний баланс (баланс-нетто), поєднавши однорідні за складом елементи балансових статей. Таке згрупування, або, навіть, перегрупування робиться залежно від певних цілей. Його можна виконати різними способами, навіть об'єднанням статей різних розділів. Наприклад, можна для більш виразної картини майнового стану узагальнити певні розділи, а можна по іншому - розташувати розділи активу в порядку зменшення ліквідності, а розділи пасиву - в порядку зменшення терміну погашення зобов'язань (для аналізу ліквідності і платоспроможності).

У темі 1.2 ("Інформаційне забезпечення фінансового аналізу зовнішньоекономічної діяльності") вже йшла мова про монетарні і немонетарні статті балансу. Визначають поняття монетарних та немонетарних статей (П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів"). Об'єктами визначення курсових різниць є монетарні статті.

Монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, що будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - це статті, відмінні від монетарних. До немонетарних статей відносяться запаси, основні засоби, нематеріальні активи, бартерні зобов'язання тощо.

Згідно з П (С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" визначення курсових різниць по монетарних статтях в іноземній валюті проводиться :

o на дату здійснення розрахунків;

o на дату балансу.

Виділяють чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті при визначенні курсових різниць. Це періоди між:

o датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунку;

o датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

o датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

o датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання звіту за звітний період.