До ряду основних чинників, що сприяють відмиванню грошей, одержаних незнаним шляхом, фахівці зараховують наступні.
o недосконалість механізму контролю та моніторингу за діяльністю фінансових інститутів, а також недотримання міжнародних стандартів регулювання фінансової діяльності, що їх опрацювали авторитетні, спеціалізовані, міжнародні організації;
o високий рівень корупції у середовищі державних виконавчих, правоохоронних та судових органів влади;
o існування у країні "Зон вільної торгівлі", щодо яких відповідні держави встановлюють ліберальний режим регулювання операцій та контролю за діяльністю структур цих зон;
o відсутність або недостатність обміну інформацією з іноземними правоохоронними органами;
o відсутність законодавчого закріплення фінансових операцій та недостатньо жорсткі вимоги до прозорості фінансових операцій та власності на активи;
o висока частка неофіційних доходів населення та бізнесових структур з огляду на існування у країні тіньової економіки ( інакше кажучи - чорного ринку);
o навмисні чи ненавмисні прорахунки у регулюванні золотовалютних операцій з готівковими коштами;
o широке використання банками та підприємствами операцій із залученням офшорних компаній;
o виплата коштів "за принципом" на пред'явника за анонімними грошовими рахунками, а також за такими анонімними фінансовими інструментами як акціями і облігаціями;
o доступ фінансових закладів до міжнародних центрів торгівлі золотими злитками, коштовним камінням та металами;
o неналежна процедура заснування фінансових і не фінансових закладів, відкриття філіалів за межами країни та ліцензування фінансової діяльності (за такої процедури взагалі не враховується або ж враховується лише частково потреба в ідентифікації справжніх власників компаній особливо у тих випадках, коли володіння може здійснюватись шляхом номінального тримання титулу власності). Відомо, що хворобу часто виявляють за її симптомами. Не є винятком з цього правила і діяльність у сфері відмивання грошей. Далі будуть зазначені основні ознаки легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Зрозуміло, що описані дії автоматично не означають спроб легалізації "брудних грошей". Дії можуть стосуватися і "незабруднених грошей" . Все ж таки підозри можуть мати підстави. Отже, на легалізацію можуть вказувати такі операції:
o придбання значної кількості банківських чеків, акредитивів та інших цінних паперів;
o інтенсивні перекази грошей за допомогою пошт та інших інститутів;
o використання підпільних банківських систем "хунді" (Пакистан), "хавала" Індія та "фей чієн" (Китай);
o використання професійних фінансистів та їх підставних рахунків з метою придбання акцій та інших активів власності за дорученням осіб, що підозрюються у надбанні незаконно зароблених грошей;
o здійснення різних масштабних майнових операцій особою, яка раніше не опікувалася банком;
o наявність індивідуальних або корпоративних рахунків, які використовуються не для ділових операцій, а як тимчасова схованка грошей, отриманих злочинним шляхом.
o погашення корпоративних чеків у комерційних фінансових закладах;
o наявність великої кількості внесків, які не можна вважати спів рівномірними з типом бізнесу, яким опікується вкладник, а також, значної кількості переказу грошей з рахунку на рахунок;
o використання великої кількості "поточних вкладів", з яких можна знімати кошти без їх декларування;
o застосування так званих "компаній з обслуговування грошей" для переказу за кордон значних грошових сум;
o організація підставних компаній і так званих "одноденних фірм", які мають розгалужену закордонну мережу філіалів і банківських рахунків.
7.6. Література
Розділ 8. Лізинг
8.1. Історичні аспекти лізингу
8.2. Складові лізингу
8.3. Міжнародні лізингові операції
8.4. Література
Розділ 9. Концесії
9.1. Основні поняття та міжнародні і внутрішні правові акти
9.2. Історія концесії