Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 8.4. Література

Міжнародний лізинг можна вважати своєрідною формою експорту-імпорту капіталів, оскільки фактори, що спонукають міграцію капіталів, є мотивами для експортних та імпортних лізингових операцій. Вони також виступають додатковим важливим джерелом збуту продукції, особливо дорогого високотехнологічного обладнання. Крім того, міжнародний лізинг можна розглядати як екологічно зорієнтований і інноваційний інструмент в умовах обмежених фінансових ресурсів, оскільки підприємства-лізингоодержувачі, використовуючи новітні екологічно безпечні технології, мають можливість економити на видатках, пов'язаних з забрудненням довкілля.

Світова практика накопичила численні різновиди лізингових операцій. Одним з таких варіантів, який широко використовується в міжнародному бізнесі і слугує важливим джерелом нових інвестицій, є фінансовий лізинг, вище він вже згадуваний. Після становлення в окремих країнах, фінансовий лізинг швидко вийшов на міжнародний рівень. У зв'язку з цим в 1988 р. в м. Оттава було прийнято "Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг". Вона визначила міжнародний лізинг як лізинг, за якого суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державний кордон.

Норми українського цивільного права в основному відповідають положенням Конвенції.

Нагадаємо, що Україну до зазначеної Конвенції приєднано Законом України від 11.01.2006 р. № 3301-ІУ.

Поміж причин успішного розвитку лізингу можна вважати переваги для всіх його учасників, а також державну підтримку лізингової діяльності, пов'язану з розумінням урядами багатьох країн важливої ролі лізингу і, зокрема, міжнародного, в активізації інвестиціонної діяльності.

Лізинг має прямий багатофакторний і опосередковваний вплив на макроекономічне становище країни. Лізинг і кредитні операції розглядаються швидше як такі, що доповнюють, а не замінюють одна іншу. Лізинг як фінансовий інструмент, прямо сприяє інвестиційному процесу, не зменшуючи обсягів в кредитних операціях. Емпіричні дані підтверджують зростаючу питому вагу лізингу в загальному обсязі інвестицій в багатьох зарубіжних країнах. Також лізинговий бізнес стимулює інноваційну діяльність та науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, підвищує рівень зайнятості, має позитивни вплив на платіжний баланс, розвиток підприємництва, конкуренції та ринкових відносин країни. Економічне становище країни в цілому покращується, коли суб'єкти господарювання не обмежені у своїй діяльності і можуть фінансувати своє розширення не лише традиційними методами. Це призводить до переходу економіки на новий рівень ефективності.

Особливого розвитку нині у міжнародних економічних відносинах набув фінансовий лізинг.

Лізингові операції широко поширені у всьому світі для середніх та малих компаній у країнах з високо розвиненою економікою фінансовий лізинг є одним з основних джерел залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних програм. Розвиток фінансового лізингу сприяє вирішенню таких завдань, як структурна перебудова, поновлення основних виробничих фондів, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності інвестицій, а також впровадження науково-технічних досягнень у виробничу сферу. Фінансовий лізинг, за наявності гнучкої податкової системи, дає змогу його учасникам використовувати податкові пільги при проведенні лізингових операцій. Це є додатковим стимулом для оновлення застарілих основних фондів суб'єктів господарювання.

Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли більшість підприємств не в змозі здійснювати великі капіталовкладення фінансових коштів у технічне оновлення та інтенсифікацію виробництва, стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу. Він дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробника всіх форм власності, в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.

Міжнародна практика вирізняє такі основні форми лізингових угод:

1. Стандартний лізинг. За цієї форми лізингу виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається у питання технічного обслуговування.

2. Зворотний лізинг (ліз-бек). Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в тому, що власник обладання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.

3. "Мокрий лізинг". Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.

4. "Чистий лізинг". В данному випадку всі обов'язки, пов'язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотримувач.Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його лізингодавцю в доброму стані з урахуванням нормального зносу. Лізингодавець не відповідає за дії, пов'язані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, пов'яз ану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

5. Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використовується щодо обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє впродовж 1-4 років.

6. Лізинг з повним обслуговуванням. Він є подібним до "мокрого"лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює постановку необхідних сировинних матеріалів для роботи данного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

7. Лізинг постачальника. Ця форма лізингу схожа з типом "ліз-бек". Постачальник обладнання діє у подвійній ролі:продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Ліингоотримувач зобов'язаний знайти суборенда торів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця. Здавання обладнання в суборенду є обов'язковою.

8. Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична заміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена у випадку лізингу ЕОМ.

9. Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об*єкту лізингу, а лізингова компанія-організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

Широке розповсюдження у світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основний з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря)ці переваги такі:

o можливе використання нової дорогої техніки, high technologies без значних одноразових витрат, оскільки за лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто існує можливість налагодити виробництво за обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

o лізинг припускає 100 % кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів;при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

o лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а вже потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

o лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним з моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

o лізингові платежі в повному обсязі покладаються на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержу-вачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток;

o майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; вартість майна не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як "позабалансове фінансування");

o у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди);

o порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними тощо; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукту, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); за використання компенсаційного лізингу лізингоодержу-вач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізинговому обладнанні;

o лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематично; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угод є саме устаткування (при невикористанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

o лізинг, на відміну від кредиту, дає змогу створити надійніші умови господарювання;

o підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержува-чів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

o перевагою лізингу є також можливість придбання лізинго-одержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

o при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних та юридичних послуг.

o Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти креитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу).

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-вироб-нику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками та споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливість її збуту. Збуваючи продукцію на засадах лізингу, виробник вирішує проблему плати за неї, що зміцнює його фінансове становище. Лізингові фірми від проведення операцій отримують досить великий прибуток.Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має вигоди:

o розширюється коло банківських операцій, зростає число клієнтів і відповідно збільшуються доходи;

o знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. Здійснюючи лізингові операції, банк (або його дочірня лізингова компанія), залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т. ін.);

o банк має право нараховувати на майно, що передається в аренду амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

o банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина лізингових платежів може бути вища, ніж процентна ставка за кредитами.

В умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг, як примітивну довгострокову оренду майна, є застарілим.Лізинг має і ряд недоліків:

o кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позиків, тому операції відрізняються досить складною організацією.

o на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю;вищі можуть бути і витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для лізингодавців чи лізингоодержува-чів. У 1986-1987 рр. в Англії та США почали діяти нові податкові законодавства, які фактично скасували багато податкових пільг, пов'язаних з лізингом.

На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізинго-давця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, то за фінансового лізингу орендні платежі не припиняються до закінчення угоди.

Найбільш відомими виробниками та лізингодавцями на світовому ринку є такі компанії, як "Белл Атлантік" (Bell Atlantic), "Ксерокс" (Xerox). "Дженерал Електрик" (General Electric), "Форд" (Ford), IBM.

Однак найпоширенішим у світовій практиці є непрямий лізинг. У класичній лізинговій угоді беруть участь 3 суб'єкти:

- постачальник (продавець, виробник предмета лізингу)

- лізингоодержувач (споживач, тобто суб'єкт, що кориту-ється предметом лізингу)

- лізингодавець (власник предмету лізингу). Лізингодавець за непрямого лізингу виконує посередницькі

функції між постачальником і лізингоодержувачем

Домінуюча частка лізингових угод здійснюється через лізингові компанії. Вони є спеціалізованими установами, функція яких-посередницька діяльність з надання оренди майна на певних умовах. Як лізингові компанії, зазвичай, діють і дочірні фірми великих банків. Такі лізингові компанії прийнято називати фінансовими, тобто такими, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплаті майна). Універсальні лізингові компанії надають не лише фінансові, а й інші види послуг, які безпосередньо пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання персоналу, консультації тощо), конкурентними перевагами універсальних компаній є оперативність та мобільність, добре знання ко-ньюктури товарного ринку та бізнес-середовища в різних країнах.

У сфері міжнародних лізингових операцій умови конкурентної боротьби жорсткіші, ніж на звичайних товарних ринках. Це зумовлено тим, що на умови укладання лізингової угоди впливає не тільки кон'юнктура товарних ринків і ринків капіталів, а й такі чинники, як податкові режими, особливості правового регулювання орендних угод. Неординарність фірмової структури лізингової компанії складається з ряду елементів, головним з яких є цінова конкурентоспроможність та якість послуг.

Цінова конкурентоспроможність лізингової компанії формується під впливом таких основних чинників:

o ціна обладнання, що здається в аренду, яка є ключовим параметром, що формує комерційні умови лізингової угоди.

o розмір відсотка, що нараховується орендодавцем на суму основного боргу орендатора та від якого залежить розмір орендної ставки. Різниця в ставках банківського відсотка може суттєво вплинути на цінову конкурентоспроможність лізингових компаній, оскільки вони фінансують орендні операції за рахунок запозичень;

o податковий режим країни-орендодавця (наявність податкових пільг або прав на прискорену амортизацію обладнання дозволяє знижувати орендні ставки);

o можливості комерційної реалізації обладнання після закінчення терміну оренди (чим вища ціна, за якою буде продано обладнання після закінчення терміну угоди, тим меншу орендну ставку може встановити орендодавець);

o співвідношення курсів національних валют (зміни курсів сильніше впливають на комерційні результати лізингової угоди, ніж при експортних поставках та розрахунках, оскільки виплата орендних платежів здійснюється протягом кількох років).

Іншою складовою конкурентоспроможності лізингової компанії є якість послуг, яка формується з таких основних складових: якість обладнання, що надається в аренду; спектр допоміжних послуг (пуск, профілактичний огляд, поточний ремонт тощо);

спеціальний сервіс (страхування та регістрація обладнання, отримання експортних ліцензій, оформлення документів тощо); можливість мобілізації фінансових ресурсів для проведення лізингових операцій;розуміння специфіки ринку, наявність досвіду проведення лізинговиз операцій та лізингового ноу-хау.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і за державної підтримки, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

В умовах економічної кризи в Україні, коли практично зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, лізинговий метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

8.4. Література

1. Адамбекова А. А. Вопросы регулирования финансового рынка в Казахстане // Финансы. - 2006 . - № 10 . - С. 74-75.

2. Борейко В. І. Державне регулювання соціально-економічного розвитку (теорія, методологія, проблеми). Монографія. - Рівне: НУВГП, 2008 . - 379 с.

3. Брус С. І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2008 . - № 11 . - С. 75-85.

4. Горемыкин В. А. Лізинг: Учебник. - М.: Издательско-торго-вая корпорація "Дашков и К^о", 2003 . - 944 с.

5. Гринькова В. М., Новикова М. М. Державне регулювання економіки: Підручник. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007 . - 736 с.

6. Губашиева О. З. Лизинговые операции: бухгалтерський и налоговый аспекты // Финансы. - 2007 . - № 10 . - С. 67-68

7. Дахно 1.1. Розділ 1 "Міжнародний фінансовий лізинг, міжнародний факторинг і форфейтинг"; с. 6-25 в книзі "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" (К.: Центр учбової літератури,

2007. - 328 с.).

8. Державне регулювання функціонування промислово-фінансових груп у сфері підприємницької діяльності: монографія / За ред. М. К. Галянтича. - К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2005 . - 176 с.

9. Караева В. В. Нормативно-правовое обеспечение лизинга в Азербайджанской республике // Финансы. - 2005 . - № 2 . -С. 75-76.

10. Котляров М. А. Перспективы мегарегулирования на рынке финансовых услуг // Финансы. - 2007 . - № 9 . - С. 52-54.

11. Мандражицкая М. В. Международный лизинг: проблемы налогообложения // Финансы. - 2007 . - № 7 . - С. 29-31.

12. Мартюк И. Лизинг - уникальный финансовый инструмент // Бумага и жизнь. - 2008. - № 3 (90). - С. 38-40.

13. Мошенський С. З. Моделі державного регулювання діяльності фінансових установ // Фінанси України. - 2008 . - № 6 . -

С. 89-98.

14. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С. 106-113.

15. Парнюк В. О. Кредитування та відображення зовнішньоторговельних операцій в Україні // Фінанси України. - 2006. -№ 12 . - С. 40-50.

16. Плиса В. Й., Блага Н. В. Державне регулювання фондового ринку в Україні: Монографія. - Львів: Видавництво ННВК "АТБ", 2007 . - 168 с.

17. Романаускас Ю., Романаускене Я . Система забезпечення кредитами сільськогосподарських суб'єктів Литви // Фінанси

України. - 2007 . - № 5 . - С. 114-119.

18. Ситкин А. И. Лізинг недвижимості в России // Финансы. - 2006 . - № 12 . - С. 23-24.

19. Смолич С. В. Лізинг як категорія і форма підприємницької діяльності // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. -К., 2003 . - С . 109-113.

20. Ткаченко Н. В. Вплив іноземного капіталу на розвиток страхової системи України // Фінанси України. - 2007 . - № 6 . -

С. 115-121.

21. Турило А. М., Черемисові Т. А. Оцінка ефективності інноваційного лізингу // Фінанси України. - 2005 . - № 1 . - С. 44-48.

22. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - С. 8-26.

23. Харлашкина М. Р. Зарубежный опыт финансового лизинга в авиационной отрясли // Финансы. - 2006. - № 11 . - С. 68-69.

24. Холодний Г. О. Лізинг в інвестиційному механізмі інноваційного розвитку підприємств. - Х: КНЕУ, 2007. - 196 с.

25. Чабан В. Г. Лізинг в АПК як інструмент запровадження інновацій // Економіка АПК. - 2006. - № 3. - С. 34-39.